Постанова 4824 № 761/26017/23

справа № 761/26017/23 провадження № 22-ц/824/7840/2024 головуючий у суді І інстанції Пономаренко Н.В. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 березня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. за участю секретаря судового засідання - Савченко К.О. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду Київської області від 4 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача шляхом розірвання договору на виконання робіт, повернення коштів та відшкодування моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів шляхом розірвання договору на виконання робіт, повернення коштів та відшкодування шкоди, у якій просила суд: розірвати договір про виконання робіт від 18 березня 2023 року №180323/А, укладений між ОСОБА_2 , який діє як фізична особа-підприємець, та ОСОБА_1 та стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти сплачені за договором про виконання робіт від 18 березня 2023 року №180323/А у сумі 41 500 грн, 2 200 грн за послуги доставки, а також моральну шкоду у сумі 50 000 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 березня 2023 року між ОСОБА_2 (виконавець), який діє як фізична особа-підприємець, та ОСОБА_1 (замовник) укладено договір на виконання робіт №180323/А. Згідно п. 2.1. вказаного договору виконавець зобов`язується виконати роботи з виготовлення дивану згідно додатку до договору. Відповідно до додатку до договору, диван має відповідати наступним розмірам: 2800/300 мм (задня спинка), 1150/300 мм (бокова спинка), загальна ширина та довжина дивану 2800/1800 мм відповідно. Пунктом 2.3 договору встановлено, що якість робіт, виконаних виконавцем, має відповідати вимогам, що зазвичай ставляться до робіт такого характеру на момент передання їх замовникові. Термін виконання робіт, відповідно до п. 3.1. договору становить 30 днів з дати отримання передоплати від замовника відповідно до п. 5.3. цього договору. Загальна вартість робіт становить 41 500 гривень. У позовній заяві зазначено, що передоплата у розмірі 27 000 гривень була внесена на вимогу виконавця у день укладення договору у готівковій формі, тобто 18 березня 2023 року у день укладення договору. Решту суми, 14 500 гривень було доплачено у день доставки замовлення, 9 травня 2023 року. Крім цього, також було сплачено 2 200 грн за послуги доставки. За таких обставин, 30-денний термін на виконання робіт сплив 17 квітня 2023 року. Водночас, виготовлений диван у розібраному вигляді було доставлено 9 травня 2023 року, тобто із простроченням строку виконання на 22 дні. Позивачем в обґрунтування позову зазначено, що 9 травня 2023 року, зібравши даний диван, стало зрозуміло, що реальні його розміри не відповідають заявленим раніше та не узгоджуються із розмірами, зазначеними у додатку до договору № 180323/А. Так, зокрема, товщина спинки, згідно додатку до договору № 180323/А, повинна становити 300 мм по всій довжині, водночас, одна подушка спинки становить 300 мм, а інша 280 мм. Крім цього, у розкладеному вигляді сидіння дивану коротше заявленого на 12 см, що є істотним недоліком. При цьому, навіть у складеному вигляді по всьому периметру дивану є нерівності, що утворюють великі щілини. Крім того, у коробі для білизни у дивані було виявлено грибок. Після виявлення вказаних недоліків у виконанні робіт, у цей же день, 9 травня 2023 року вона звернулася до відповідача із вимогою про усунення недоліків. Однак довготривалі телефонні бесіди та бесіди через Телеграм-месенджер не давали бажаних результатів, хоча начальник цеху по виробництву, ОСОБА_3 , визнав, що це є брак та готовий був усунути недоліки. Проте, коли запропонувала укласти додаткову угоду, якою буде врегульовано це питання він категорично відмовив. У позовній заяві зазначено, що 22 травня 2023 року на офіційну електронну адресу відповідача, а також на вайбер менеджера, було направлено письмову претензію з вимогою про розірвання договору та повернення товару та коштів. Станом на день подання позову жодної відповіді не надійшло. В обґрунтування завдання позивачу моральної шкоди зазначено, що внаслідок дій відповідача щодо неналежного виготовлення дивану вона зазнала сильних душевних страждань, з 17 квітня 2023 року була позбавлена можливості використовувати споживчі якості придбаного товару для своїх потреб. У зв`язку із цим, вона вимушена була витрачати свій час на безліч телефонних дзвінків та повідомлень до відповідача з метою усунення недоліків, змушена була хвилюватися з даного приводу. При цьому, тривале невиконання відповідачем та ігнорування законних вимог по усуненню недоліків чи поверненню коштів призвело до порушення її прав як споживача та необхідності звертатися за захистом її прав у судовому порядку, що порушило нормальний життєвий уклад. З урахуванням глибини душевних страждань, а також вимог розумності і справедливості при визначенні розміру моральної шкоди, позивач вважає, що розмір грошового відшкодування завданої моральної шкоди повинен становити не менше 50 000 гривень. У зв`язку із зазначеним, сторона позивача просила суд позов задовольнити у повному обсязі. Рішенням Шевченківського районного суду Київської області від 4 грудня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживача шляхом розірвання договору на виконання робіт, повернення коштів та відшкодування моральної шкоди відмовлено повністю. Не погоджуючись із указаними рішеннями представник ОСОБА_1 - адвокат Романишин К.В. звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на істотне порушення умов договору відповідачем. Зазначає, що відповідач відмовляється виконувати вимоги закону «Про захист прав споживачів» щодо безоплатного усунення недоліків товару, проведення обміну чи виготовлення нового дивану. У зв`язку з чим, позивачка позбавлена можливості використовувати диван відповідно до мети для якої вона його придбавала. За таких обставин, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення. Також зазначає, що з урахуванням глибини душевних страждань, а також вимог розумності і справедливості при визначенні розміру моральної шкоди, вважає, що розмір грошового відшкодування завданої моральної шкоди повинен становити не менше 50 000 грн. 28 лютого 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ФОП ОСОБА_2 - адвоката Гунченко І.Ю., в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вважає помилковими твердження позивача, що параметри дивану було виконано з порушенням, оскільки параметри чітко відповідають ескізу. Також вважає хибними твердження позивача щодо грибка на коробі для білизни, оскільки без проведення аналізів на цвіль та грибок дане твердження не обґрунтоване та не підлягає розгляду, як належний доказ. Вказує, що жодна умова договору не була порушена відповідачем, а наведені позивачем докази не є обґрунтованими і не відповідають дійсності. У судовому засіданні представник відповідача ФОП ОСОБА_2 - адвокат Гунченко І.Ю. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник ОСОБА_1 - адвокат Романишин К.В. просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Колегія суддів, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За вимогами ст.ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було надано будь-яких доказів, які б свідчили про наявність істотних недоліків, встановлених у спосіб, передбачений законом. Нерівність дивану по всій довжині та невідповідність параметрам не свідчить про істотний недолік товару, який не може бути усунутий у спосіб, передбаченийЗаконом. Колегія суддів в повній мірі не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції. Судом встановлено, що 18 березня 2023 року між ОСОБА_2 (виконавець), який діє як фізична особа-підприємець, та ОСОБА_1 (замовник) укладено договір на виконання робіт №180323/А (надалі - договір). Згідно умов вказаного договору в порядку та умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується за завданням замовника на умовах цього договору виконати роботу, передбачені п. 2.1. цього договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці роботи. Згідно п. 2.1. вказаного договору виконавець зобов`язується виконати роботи з виготовлення дивану згідно додатку до договору. Доставка сплачується окремо 1500-1800. Відповідно до додатку до договору, диван має відповідати наступним розмірам: 2800/300 мм (задня спинка), 1150/300 мм (бокова спинка), загальна ширина та довжина дивану 2800/1800 мм відповідно. Додаток до договору як і сам договір укладені в простій письмовій формі, копії яких наявні у матеріалах справи (а.с. 7-11) та визнані сторонами як складові правочину, які регулюють правовідносини сторін цього спору. Пунктом 2.3. договору встановлено, що якість робіт, виконаних виконавцем, має відповідати вимогам, що зазвичай ставляться до робіт такого характеру на момент передання їх замовникові. Згідно п. 3.1. договору виконавець зобов`язується виконати роботи у строк 30 днів з дати отримання передоплати від замовника відповідно до п. 5.3. цього договору. Моментом передплати є дата зарахування коштів від замовника на розрахунковий рахунок виконавця, який вказаний у цьому договір. Відповідно п. 4.1. гарантійний термін за цим договором складає 18 місяців з моменту передачі виконаних робіт замовникові. При цьому, відповідно до пунктів 4.3.,4.4. договору усунення прихованих недоліків, або недоліків, які не могли бути помічені замовником при звичайному прийманні-виконаних робіт, і були виявлені після складання акта виконаних робіт, гарантується виконавцем протягом 2 місяців з дня підписання сторонами акта виконаних робіт. Відповідно до п. 5.2. загальна вартість робіт за цим договором становить 41 500 гривень. При цьому, згідно п. 5.3. терміни оплати: - першу частину вартості робіт замовник сплачує протягом І робочих днів з моменту підписання цього договору у виді передоплати в розмірі 27 000 грн шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Датою здійснення передплати є дата надходження відповідних коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Сторонами не заперечувалось, що авансовий внесок в сумі 27 000 грн (двадцять сім тисяч гривень) було сплачено позивачем на користь відповідача 18 березня 2023 року. Відповідно до додатку договору, параметри дивану було узгоджено сторонами. Отже, умовами договору встановлено, що позивачка є замовником продукції, а виконавець є виробником. При цьому, виконавець зобов`язався виготовити, продати та поставити продукцію, а саме диван. Судом першої інстанції правильно встановлено, що дані відносини регулюються, як нормами цивільного кодексу, так і нормами Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Так, відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків зокрема є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг. В силу положень ст.1 Закону належна якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах, та умовам договору із споживачем. На підставі ст.4 Закону споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»; 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів). Судом встановлено та не заперечується сторонами, що виконавець виготовив диван та передав його позивачу 9 травня 2023 року. Позивачка оплатила товар повністю, в той же час позивачка заявила про недоліки дивану, які полягають у тому, що розміри товщини спинки дивану є нерівні, під час розкладання дивану одна частина є більша за розміром від іншої, крім того, у коробі для білизни у дивані було виявлено грибок. Так, законодавець у ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» розмежував товари неналежної якості на такі категорії: товари, що мають недоліки; товари, що мають істотні недоліки; фальсифіковані товари. Відповідно до визначення термінів у ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» недолік - це будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред`являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем). Якщо через недолік неможливе чи недопустиме використання товару відповідно до його цільового призначення, виник він із вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення був виявлений знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з таких ознак: взагалі не може бути усунутий; його усунення потребує понад 14 календарних днів; робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором - то це істотний недолік товару. Продукція, виготовлена з порушенням технології або неправомірним використанням знака для товарів і послуг, чи копіюванням форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а також неправомірним відтворенням товару іншої особи - це фальсифікований товар. Істотні недоліки, що виникли з вини виробника (продавця, виконавця), чи фальсифікований товар у разі виникнення потреби у визначенні причини втрати якості товару, гарантійний термін якого не вичерпався, підтверджуються висновком експертизи, яку продавець відповідно до п. 13 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. №506 «Про затвердження Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів», зобов`язаний організувати у триденний термін із дня одержання письмової заяви від споживача. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач у разі виявлення протягом установленого гарантійного строку недоліків у порядку та в строки, встановлені законодавством, має право вимагати: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. Якщо ж протягом гарантійного строку було виявлено істотний недолік, який виник з вини виробника товару (продавця, виконавця), підтверджений за необхідності висновком експертизи, то споживач має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; заміни товару на такий же або аналогічний, із числа наявних у продавця (виробника), товар. Отже, істотні недоліки - це недоліки які взагалі не можуть бути усунуті, в той же час інші недоліки - це недоліки, які можуть бути усунуті. В даному випадку, позивач звертаючись із позовом зазначала, що товщина спинки, згідно договору № 180323/А повинна становити 300 мм по всій довжині, водночас, одна подушка спинки становить 300 мм, а інша 280 мм. Крім цього, позивачка вказувала на те, що у розкладеному виді сидіння дивану коротше заявленого на 12 см, що є істотним недоліком. Зазначала, що навіть у складеному виді по всьому периметру дивану є нерівності, що утворюють великі щілини. Також вказувала на грибок у коробі для білизни. На підтвердження зазначених обставин позивачка надала фото та відео дивану. Разом із тим, фото та відео дивану не можуть бути доказами наявності грибка у коробі для білизни, оскільки це є недолік, який може бути істотним та має бути підтверджений відповідними знаннями спеціаліста. Фото та відео не може визначити такого недоліку. Що стосується доводів позивача про те, що довжина сидіння в розкладеному виді сидіння дивану коротше заявленого на 12 см, що є істотним недоліком, а також доводи, що у складеному виді по всьому периметру дивану є нерівності, що утворюють великі щілини колегія суддів також погоджується із судом першої інстанції, що в самому додатку до договору ці розміри не прописані, тому суд позбавлений можливості встановити чи відповідають вони замовленню чи не відповідають. Аналогічно відсутні докази, які підтверджують наявність грибка у коробі для білизни, які не можуть бути підтверджені лише фотографіями, а потребують висновку спеціаліста, тощо. Сторона позивача не використала право витребування належних доказів у підтвердження цієї обставини. Відсутні також докази, що сторона позивача у досудовому порядку зверталась із претензією щодо наявності такого недоліку до виробника. Разом із тим, фото дивану підтверджує доводи позивача щодо нерівності подушок, а саме того, що одна подушка спинки є відмінною за розміром від іншої, це на переконання колегії апеляційного суду є недолік, який можливо було усунути. Зокрема, сам виконавець заперечує відповідний недолік, однак доказів у спростування наявності наведеного недоліку щодо невідповідності розмірів подушок задніх спинок, із яких одна товща, а друга тонша не надав. Із наданих стороною позивача доказів, а саме фото та відео дивану вбачається, що розміри спинок дивану є різними. Відповідний дефект є недоліком у розумінні ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» оскільки доводить невідповідність продукції вимогам умовам договору та додатку до договору, у якому відповідні розміри були чітко узгоджені між сторонами, та вимогам, що пред`являються до неї. Таким чином, у підтвердження заявленого недоліку позивачем було надано фотографії, на яких є очевидним факт різних розмірів деталей дивану. Жодних доказів у спростування наявності цього недоліку відповідачем не надано. Висновок суду першої інстанції, який погодився із запереченнями відповідача про те, що наявність недоліків не доведена належним чином, оскільки не надано висновку експертизи, є помилковим, оскільки Законом передбачено доведення саме істотного недоліку, який неможливо усунути. Законом не передбачено доведення виключно експертним висновком наявності інших недоліків. Встановлений недолік щодо різних розмірів деталей спинки дивану є недоліком, оскільки такий виріб не відповідає узгодженим розмірам замовлення. Крім того, як обумовлено пунктом 2.3. договору, що якість робіт, виконаних виконавцем, має відповідати вимогам, що зазвичай ставляться до робіт такого характеру на момент передання їх замовникові. Так, ДП "УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І НАВЧАЛЬНИЙ ЦЕНТР ПРОБЛЕМ СТАНДАРТИЗАЦІЇ, СЕРТИФІКАЦІЇ ТА ЯКОСТІ" 26 квітня 2016 року було видано наказ № 122 "Про прийняття нормативних документів України, гармонізованих з міждержавними нормативними документами, та скасування міждержавних стандартів в Україні". Згідно з цим наказом були прийняті національні стандарти України, гармонізовані з міждержавними нормативними документами, методом підтвердження з наданням чинності з 01 жовтня 2016 р, а саме ДСТУ ГОСТ 16371:2016 (ГОСТ 16371-2014, IDT) Меблі. Загальні технічні умови та ДСТУ ГОСТ 19917:2016 (ГОСТ 19917-2014, IDT) Меблі для сидіння та лежання. Загальні технічні умови. Зокрема, вимоги, які пред`являються до якості меблів, групуються таким же чином, як до якості інших товарів: функціональні, ергономічні, естетичні, вимоги до технічного виконання, економічні. Функціональні - вимоги до найбільш повного виконання виробом свого основного призначення; Ергономічні - вимоги до меблів вельми різноманітні; найважливіші з них комфортабельність і гігієнічність виробів. Вироби-сховища повинні забезпечувати зручності доступу до речей; Естетичні вимоги до меблів в кожну історичну епоху різні. Краса меблевого виробу складається з багатьох чинників. Найважливішими з них є: співвідношення розмірів деталей і окремих елементів (пропорційність виробів), розташування і взаємозв`язок основних частин меблів, гранично спокійний малюнок обробки, зручність, доцільність форми. Відтак, рівень якості меблів оцінюють за технічними та органолептичними показниками, об`єднаним в наступні групи: комфортність, естетичність, технологічність, рівень виконання, рівень уніфікації, надійність у споживанні і довговічність, патентно-правові показники. На переконання колегії суддів, указані стороною споживача недоліки доведені фотографіями, на яких є очевидним, що розміри дивана, а саме подушки задньої стінки є різними за розміром. Колегія апеляційного суду погоджується з доводами апеляційної скарги, що такий недолік не відповідає загальним вимогам щодо якості товару (співвідношення розмірів деталей і окремих елементів (пропорційність виробів)) та умовам договору (щодо розмірів, які були узгоджені сторонами). Заперечення сторони відповідача про те, що такий недолік присутній у зв`язку із неправильним складанням дивану є припущенням відповідача, який належних доказів у спростування цієї обставини не надав. В той же час, наявність не істотного недоліку, а недоліку, який може бути усунутий, не звільняє виконавця, надавача послуг, від обов`язку цей недолік усунути. Згідно ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар. Положеннями ч. 3 названої статті Закону передбачено, що вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред`являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача. Споживач має право пред`явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті. Зазначені вимоги за місцезнаходженням споживача задовольняють також створені власником продавця торговельні підприємства та філії, що здійснюють продаж аналогічних придбаним споживачем товарів, або підприємства, на які ці функції покладено на підставі договору. Функції представників підприємств-виробників виконують їх представництва та філії, створені виробниками для цієї мети, або підприємства, які задовольняють зазначені вимоги на підставі договору з виробником. Таким чином, за відсутності виконання вимог передбачених частиною першою статті 8 ЗУ «Про захист прав споживачів», позивачем на свій розсуд може бути заявлена інша вимога, зокрема про розірвання договору та повернення сплачених коштів. Сторона позивача зазначила у позові, що спроба врегулювання спору шляхом усунення недоліків була безрезультатною, тому позивачка просить розірвати договір та повернути сплачені нею кошти. Так, матеріалами справи не містять доказів письмового звернення позивача до відповідача стосовно пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. Матеріалами справи встановлено, що позивачем 22 травня 2023 року було направлено лише претензію про розірвання договору про виконання робіт від 18 березня 2023 року №180323/А та повернення коштів у сумі 43 700 грн (а.с.19-22). Відповідач визнав у судовому засіданні, що він отримав претензію про розірвання договору та повернення коштів, також відповідач визнав отримання претензії і в своїх заперечення на позов, які були подані в суді першої інстанції. З метою роз`яснення сторонам їхніх прав, судом апеляційної інстанції було роз`яснено, що сторони не позбавлені права в позасудовому порядку врегулювати питання, зокрема стосовно можливості виконавцем усунути недоліки, замінити товар або відшкодувати кошти. На запитання суду чи мають сторони намір використати це право, представник виконавця зазначив, що вони відмовляються від використання права щодо позасудового виконання обов`язку на усунення встановлених недоліків. Таким чином, сторона відповідача відмовила у можливості виконання будь-якої вимоги, яка передбачена щодо усунення недоліку, відмінного від істотного недоліку. За таких обставин колегія апеляційного суду констатує, що позивач в такому випадку має право на іншу вимогу передбачену ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів», а саме розірвання договору про виконання робіт та повернення сплачених коштів у розмірі 41 500 грн. Крім того, позивач також має право на повернення коштів за послуги доставки у розмірі 2 200 грн, оплата яких не заперечується та визнається стороною відповідача. Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди. За змістом частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. У статях 4 та 22 Закону «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг. Вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено. Такої ж правової позиції дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 1 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц. Звертаючись до суду із даним позовом, позивач оцінила розмір компенсації за завдану моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. При цьому, враховуючи обставини справи, а також застосовуючи принцип розумності та справедливості, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 25 000 грн. Зокрема судом апеляційної інстанції було взято до уваги, що в суді було підтверджено наявність лише частини від заявлених у цьому спорі недоліків. Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме розірвання договору про виконання робіт від 18 березня 2023 року, стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 43 700 грн та 25 000 грн відшкодування моральної шкоди, а разом - 68 700 грн. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, то відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, за розгляд справи в суді першої інстанції підлягав сплаті судовий збір за одну вимогу немайнового характеру у розмірі 1 073,60 грн та за вимогу майнового характеру у розмірі 1 073,60 грн, що в загальному становить 2 147,20 грн. За розгляд апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 3 220,80 грн (2 147,20 грн*1,5). Апеляційним судом задоволено немайнову вимогу в повному обсязі, а майнову вимогу задоволено частково. Так, у суді першої інстанції було заявлено позов на загальну суму 93 700 грн (41 500 грн+2 200 грн+50 000 грн), із яких задоволенню підлягають 68 700 грн (41 500 грн+2 200 грн+25 000 грн), що складає 73,32 % від суми позовних вимог. Із матеріалів справи вбачається, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів». Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. З урахуванням наведеного, з відповідача слід стягнути пропорційно до задоволених позовних вимог в дохід держави 4 651,90 грн судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду Київської області від 4 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення вимог позову. Розірвати договір про виконання робіт від 18 березня 2023 року №180323/А, укладений між ОСОБА_2 , який діє як фізична особа-підприємець та ОСОБА_1 . Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) грошові кошти сплачені за договором про виконання робіт від 18 березня 2023 року №180323/А у сумі 41 500 (сорок одна тисяча п`ятсот) грн та 2 200 (дві тисячі двісті) грн за послуги доставки. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) моральну шкоду у сумі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в дохід держави 4 651 (чотири тисячі шістсот п`ятдесят одну) грн 90 коп. судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. ГоловуючийТ.О. Писана СуддіК.П. Приходько С.О. Журба