Постанова Вінницький апеляційний суд № 152/270/24

Справа № 152/270/24 Провадження № 33/801/324/2024 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Роздорожна А. Г. Доповідач: Матківська М. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 квітня 2024 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі судді Матківської М. В., розглянувши за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Шаргородського районного суду Вінницької області від 15 березня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, Встановив: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 396356 від 19 лютого 2024 року, водій ОСОБА_1 19 лютого 2024 року о 21:35 год в с. Пеньківка по вул. Миру керував транспортним засобом Mercedes-Benz Е-220 державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, невиразна мова. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, водій відмовився, що зафіксовано на нагрудний відереєстратор № 9, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Шаргородського районного суду Вінницької області від 15 березня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17 000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд першої інстанції розглянув справу у його відсутність, оскільки він не був належним чином проінформованим про дату, час та місце судового засідання. При цьому зазначає, що причина по якій в заявці про отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення зазначений невірний номер йому не відома. Свій дійсний номер телефона він зазначав у клопотанні про відкладення справи від 05 березня 2024 року, проте така обставина була проігнорована судом, а тому він був позбавлений можливості належним чином захистити свої права. Відеодокази вважає змонтованими, що фактично свідчить про те, що поліція в даній ситуації взагалі ігнорувала свої положення про безперервну зйомку та надала суду докази, що їй вигідні і цим самим спотворювала дійсні обставини. У судовому засіданні особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу і просить її задовольнити. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, переглянувши відеозаписи із нагрудних камер поліцейських, дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке. Відповідно до частини 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, проте не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно вимог статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. За правилами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно роз`яснень, наданих у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Згідно з пунктом 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду. Тобто, факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 396356 від 19 лютого 2024 року, водій ОСОБА_1 19 лютого 2024 року о 21:35 год в с. Пеньківка по вул. Миру керував транспортним засобом Mercedes-Benz Е-220 державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, невиразна мова. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі водій відмовився, що зафіксовано на нагрудний відереєстратор № 9 (а. с. 1). З направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19 лютого 2024 року та акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, вбачається, що у результаті огляду ОСОБА_1 виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, не виразна мова. Від проходження огляду за допомогою алкотестера «Драгер» ARBL-0879 водій відмовився на місці зупинки транспортного засобу (а. с. 2-3). Також до матеріалів справи долучено відеозапис із нагрудних камер поліцейських, на яких зафіксовано подію, що мала місце при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 396356 від 19 лютого 2024 року відносно ОСОБА_1 , а саме: факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу (а. с. 7). Відповідно до частин 1 і 2 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Частиною 3 цієї статті передбачено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду, визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція). Так згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення, відповідно до ст. 266 КУпАП. Відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я (пункт 6). Згідно пункту 4 розділу 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що зафіксовані не в автоматичному режимі, від 07 листопада 2015 року № 1395 огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які узгоджуються між собою, апеляційний суд приходить до висновку про правильність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, відмовився на вимогу працівників поліції від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, що зафіксовано на відеозапис. За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги правильного висновку суду першої інстанції не спростовують. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 вважає, що відеодокази є змонтованими, що свідчить про те, що поліція в даній ситуації взагалі ігнорувала свої положення про безперервну зйомку та надала суду докази, що їй вигідні і цим самим спотворювала дійсні обставини. Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Даний відеозапис було зроблено з нагрудної відеокамери інспектора патрульної поліції, який приймав участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Зокрема, зі змісту відеозапису з нагрудних відеокамер інспекторів патрульної поліції вбачається, що він є безперервним, оскільки відображає події з моменту руху транспортного засобу правопорушника ОСОБА_1 та його наступної зупинки (часова відмітка 21:35), до моменту закінчення складання протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів (часова відмітка 21:57). З дослідженого відеозапису встановлено, що після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 йому роз`яснено причину зупинки транспортного засобу, його права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу чи у медичному закладі. Проте, ОСОБА_1 бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння не виявив та категорично відмовився від проходження огляду. При цьому варто звернути увагу, що після його ознайомлення зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення, під час оформлення заявки про отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення, саме ОСОБА_1 повідомив працівнику поліції не вірний (виходячи зі змісту апеляційної скарги) номер телефону, що свідчить про умисне ухилення правопорушника від належного оформлення заявки. Враховуючи досліджений відеозапис, суд апеляційної інстанції критично розцінює доводи апеляційної скарги про те, що відеозаписи є змонтованими та неповними, а також те, що правопорушнику невідомо чому у адміністративних матеріалах вказано не вірно його номер телефону. Відповідно до ч. 3 ст. 256 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. У протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 відмовився надати будь-які пояснення, тобто не скористався своїм процесуальним правом. У справі відсутні дані про оскарження ОСОБА_1 неправомірних, на його думку, дій поліцейських та результати такого оскарження. Доводи апеляційної скарги стосовно неналежного повідомлення правопорушника про дату, час та місце судового засідання апеляційним судом відхиляються, виходячи з конкретних обставин справи, та спростовуються викладеним у даній постанові, а саме тим, що при оформленні заявки про отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення ОСОБА_1 було вказано не вірний номер телефону, а тому повістки, що надсилалися йому, нібито ним не отримувались. Разом з тим, після призначення справи до розгляду вперше та направлення правопорушнику повістки SMS-повідомленням 21 лютого 2024 року, про призначення справи до розгляду на 06 березня 2024 року (а. с. 10), ОСОБА_1 згідно поданої ним 26 лютого 2024 року заяви, ознайомився з матеріалами справи, виготовив фотокопії та отримав диск з відеоматеріалами (а. с. 11), що свідчить про його обізнаність про дату, час та місце судового розгляду. Крім того, правопорушником не надано суду доказів, про те, що номер телефону особисто вказаний ним при оформленні заявки про отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення, йому не належить, а тому підстав вважати, що він не був належним чином повідомленим про розгляд справи немає. Відповідно до положень ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. При цьому, явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у цій категорії справ не є обов`язковою в силу положень ст. 268 КУпАП, а отже суд першої інстанції діючи правомірно та в межах чинного законодавства розглянув справу у відсутності ОСОБА_1 , який не був позбавлений права скористатися своїми правами, у тому числі правом на захист, при розгляді справи в суді першої інстанції. Отже, доводи апеляційної скарги є неспроможними і такими, що не спростовують факту вчинення правопорушення, а лише спрямовані на уникнення відповідальності за вчинене ОСОБА_1 правопорушення. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає. Таким чином апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно; вина ОСОБА_1 доведена повністю, в зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та призначене судом адміністративне стягнення відповідає вимогам статті 33 КУпАП. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд Постановив: Апеляційну ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Шаргородського районного суду Вінницької області від 15 березня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддяМ. В. Матківська