Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/11392/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/11392/23 пров. № А/857/18498/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року, прийняте суддею Ксензюк А.Я., м. Луцьк у справі № 140/11392/23 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №357148 від 10.04.2023 в сумі 17000 грн. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 позов задоволено. Суд виходив з того, що при складанні товарно-транспортної накладної (ТТН) №22/02 від 22.02.2023 вантажовідправником допущено помилку, а саме: зазначено автомобільного перевізника ОСОБА_1 замість ТОВ «КСТ Експрес», що підтверджується відповіддю ТОВ «КСТ ЕКСПРЕС» від 12.04.2023. Факт здійснення перевезення вантажу автомобільним перевізником ТОВ «КСТ Експрес» підтверджується копією договору-заявки на перевезення вантажу №22/02/23-1 від 20.02.2023, згідно із яким ТОВ «КСТ ЕКСПЕРС» надає транспортні послуги з перевезення вантажу транспортним засобом: MAN номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій - ОСОБА_2 та послуги прийняті згідно акту надання послуг №55 від 23.02.2023. Таким чином, позивач не здійснював перевезення вантажу на комерційній основі чи за власний кошт, тобто не був автомобільним перевізником на транспортних засобах МАN номерний знак НОМЕР_1 та KRONE номерний знак НОМЕР_2 станом на дату проведення перевірки контролюючим органом. Повідомлення з розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, виявлених під час рейдової перевірки, за результатами якої було складено акт №333974 від 22.02.2023 надсилалося як на адресу позивача, так і на адресу ТОВ «КСТ Експрес» та в обох випадках адресувалося їм як перевізникам, однак згідно із оскаржуваною постановою адміністративно-господарський штраф згідно з абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІII було застосовано лише до позивача. Таким чином, саме по собі зазначення у ТТН №22/02 від 22.02.2023 ФОП ОСОБА_1 як автомобільного перевізника не може бути підставою для притягнення його до відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, оскільки контролюючий орган не надав належних, достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що під час проведення рейдової перевірки 22.02.2023 позивач на зазначеному транспортному засобі надавав послуги з перевезення пасажирів на замовлення та що він є автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344-ІІІ. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія пред`явлення для перевірки відповідних документів. Вказує, що водій транспортного засобу перед прийняттям вантажу зобов`язаний перевірити відповідність реквізитів ТТН договору перевезення, в тому числі відповідність перевізника та за умови будь-яких невідповідностей може відмовитись від прийняття вантажу для перевезення. При цьому, приймаючи вантаж до перевезення, проставляючи власноручний підпис водій та вантажовідправник підтверджують достовірність внесених даних до ТТН. Вважає, що ТОВ «КСТ Експрес» не виписувало ТТН, а тому твердження про допущену помилку при зазначенні перевізника - ФОП ОСОБА_1 , що не підтверджено самим вантажовідправником не має доказової значимості. Тільки вантажовідправник, як особа, що відповідальна за достовірність внесення даних до ТТН може підтвердити чи спростувати факт внесення недостовірних відомостей у ТТН. Відсутність у матеріалах справи доказів, що водій є працівником позивача не мають значення для з`ясування особи перевізника, оскільки автомобільним перевізником, а отже відповідальною особою за порушення законодавства про автомобільний транспорт є особа, зазначена в ТТН. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 21.03.2008 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про реєстрацію ОСОБА_1 фізичною особою підприємцем, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії НОМЕР_3 (а.с.12). Посадовими особами Укртрансбезпеки на ділянці дороги Н-22 127 км проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо транспортних засобів MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 та KRONE державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , про що складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №333974 від 22.02.2023 (а.с.15). Вказаним актом встановлено порушення позивачем статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена статтею 60 вказаного Закону, а саме: під час надання послуг з перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія протоколом перевірки технічного огляду транспортних засобів MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 та KRONE державний номерний знак НОМЕР_2 . Повідомленням від 21.03.2023 №18067/22/24-23 відповідач проінформував позивача про розгляд 10.04.2023 справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, виявлених під час рейдової перевірки (а.с.14). Постановою начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті Шендюха Т.Ю. про застосування адміністративно-господарського штрафу №357148 від 10.04.2023 до перевізника ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн у зв`язку з відсутністю документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: протоколів перевірки технічного стану транспортних засобів, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ (а.с. 16). Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з позовом. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Стаття 6 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III) передбачає, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, вимоги до облаштування та технічного оснащення яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту (частина 7). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України (частина 12). Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (частина 14). Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 № 1567, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1567). За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. Згідно з пунктом 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. З метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю (стаття 18 Закону № 2344-ХІІ). Згідно з положеннями статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху. За змістом статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: - для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; - для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; - вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); - автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; - вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); - транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; - пункти завантаження і розвантаження. Водій транспортного засобу зобов`язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку (частина 2 статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт»). Згідно приписів абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. З аналізу наведених норм убачається, що даними нормами покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія пред`явлення для перевірки відповідних документів, а за відсутності документів, передбачених статтею 48 Закону № 2344-III, на підставі яких виконуються вантажні перевезення транспортним засобом, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Непред`явлення, зазначених у статті 48 Закону № 2344-III документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-III. Враховуючи наведені нормативно-правові акти, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до перевізників. Таким чином, у цій справі спірним питанням є можливість застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача як до перевізника. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363 (далі Правила № 363) визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників. Приписами пункту 1 Правил №363, визначено: - перевізник, фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами; - товарно-транспортна накладна, єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами. Судом встановлено, що транспортні засоби МАN номерний знак НОМЕР_1 та KRONE номерний знак НОМЕР_2 належить ТОВ «КСТ Експрес», що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 та НОМЕР_5 відповідно (а.с. 26-27). Відповідно до наказу від 29.09.2022 №29-09-22-1 про прийняття на роботу ОСОБА_2 прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів ТОВ «КСТ Експрес» з 03.10.2022 (а.с. 20). З наявної у справі товарно-транспортної накладної АС№22/02 від 22.02.2023 ХF, наданої відповідачу водієм під час проведення рейдової перевірки транспортного засобу МАN номерний знак НОМЕР_1 та KRONE номерний знак НОМЕР_2 вбачається, що автомобільний перевізник ФОП ОСОБА_1 . Щодо твердження позивача про те, що він не є перевізником, а, відтак, не є суб`єктом відповідальності з огляду на положення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідно до вказаної норми у товарно-транспортній накладній обов`язково зазначається автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення. Відповідно до п. 11.1 Правил № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною. За визначенням, наведеним в абзаці 18 частини першої статті 1 Закону №2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Апеляційний суд приймає до уваги покликання позивача на те, що при складанні ТТН №22/02 від 22.02.2023 вантажовідправником допущено помилку, а саме: зазначено автомобільного перевізника ОСОБА_1 замість ТОВ «КСТ Експрес», що стверджується листом ТОВ «ЕКСПРЕС» від 12.04.2023 №12/04 (а.с.19), де зазначено, що вантажовідправником при заповненні ТТТ №22/02 від 22.02.2023 здійснено технічну помилку та вказано невірного автомобільного перевізника. Фактичним автомобільним перевізником 22.02.2023 згідно вказаної ТТН є ТОВ «ЕКСПРЕС». Судом також встановлено, що здійснення перевезення вантажу по ТТН № 22/02 від 22.02.2023 автомобільним перевізником ТОВ «КСТ Експрес», а не позивачем, підтверджується: договором-заявкою на перевезення вантажу №22/02/23-1 від 20.02.2023, в якому передбачено, що ТОВ «КСТ ЕКСПЕРС» надає транспортні послуги з перевезення вантажу транспортним засобом: MAN НОМЕР_1 / AC2962XF, водій - ОСОБА_2 ; актом надання послуг №55 від 23.02.2023, рахунком на оплату №55 від 23.02.2023, платіжною інструкцією № 5530 від 24.02.2023 (а.с. 24, 25, 61). Отже, з наведеного вище вбачається, що позивач не здійснював перевезення вантажу на комерційній основі чи за власний кошт, тобто не був автомобільним перевізником на транспортних засобах МАN номерний знак НОМЕР_1 та KRONE номерний знак AC2962XF станом на дату проведення перевірки контролюючим органом. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що автомобільний перевізник не може визначатися виключно на підставі відомостей зазначених в ТТН, як зазначає відповідач, оскільки незважаючи на те, що інформація щодо ТОВ «КТС Експрес» не містилася у ТТН №22/02 від 22.02.2023, в графі «найменування автомобільного перевізника, його місцезнаходження» акту перевірки міститься у тому числі інформація щодо такої юридичної особи. При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постанові Касаційного адміністративного суду від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17, від 22.12.2021 у справі № 420/3371/21, від 29.01.2020 у справі № 814/1460/16, від 18.03.2020 у справі № 826/2239/16, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковою для суду апеляційною інстанцією. Апеляційний суд враховує і ту обставину, що транспортний засіб передано позивачем в оренду, договір оренди є чинним, а відтак, позивач не є перевізником. Щодо розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу, то колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до пунктів 25-27 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі Порядок № 1567) справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком

5. Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, повідомлення про розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, виявлених під час рейдової перевірки, за результатами якої було складено акт №333974 від 22.02.2023 надсилалося як на адресу позивача, так і на адресу ТОВ «КСТ Експрес» та в обох випадках адресувалося їм як перевізникам, однак згідно із оскаржуваною постановою адміністративно-господарський штраф згідно з абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІII було застосовано лише до позивача. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №357148 від 10.04.2023 прийнята протиправно та підлягає скасуванню, оскільки саме по собі зазначення у ТТН №22/02 від 22.02.2023 ФОП ОСОБА_1 як автомобільного перевізника не може бути підставою для притягнення його до відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ. Відповідач, як суду першої, так і апеляційної інстанції, не надав належних, достатніх доказів на підтвердження того, що під час проведення рейдової перевірки 22.02.2023 позивач на зазначеному транспортному засобі надавав послуги з перевезення пасажирів на замовлення та що він є автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344-ІІІ. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а, відтак, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року у справі № 140/11392/23, - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар