Постанова КАС ВС № 753/3733/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2024 року м. Київ справа № 753/3733/23 адміністративне провадження № К/990/43374/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Загороднюка А.Г., суддів: Соколова В.М., Губської О.А., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року (судді: Сорочко Є.О., Чаку Є.В., Коротких А.Ю.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, за участю третьої особи -заступника командира роти старший лейтенант Управління патрульної поліції в м. Києві Пальчика Ігоря Віталійовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У березні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач), за участю третьої особи - заступника командира роти старшого лейтенанта Управління патрульної поліції в м. Києві Пальчика Ігоря Віталійовича (далі - третя особа), у якому просив: постанову серії ЕАС №6591543 від 24 лютого 2023 року, винесену старшим лейтенантом Пальчиком Ігорем Віталійовичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною другою статті 122 КУпАП скасувати. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 10 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із прийнятим рішенням, 03 жовтня 2023 року позивачем подано апеляційну скаргу. Одночасно з апеляційною скаргою позивачем заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, мотивоване тим, що справа №753/3733/23 розглядалась без участі позивача, зі вступною та резолютивною частинами рішення від 10 травня 2023 року позивач на підставі заяви про ознайомлення з матеріалами справи ознайомився 10 травня 2023 року, а з повним текстом оскаржуваного рішення - лише 22 вересня 2023 року. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку апеляційного оскарження; апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали подати заяву про поновлення строку апеляційного оскарження та вказати інші підстави для поновлення строку, а також подати оригінал документа про доплату судового збору у встановленому розмірі. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що повний текст оскаржуваного рішення складено 10 травня 2023 року, тому граничним строком його оскарження є 20 травня 2023 року. При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що повний текст вказаного судового рішення було направлено позивачу 16 травня 2023 року, на адресу його електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Однак, апеляційну скаргу подано лише 03 жовтня 2023 року, тобто з пропуском встановленого строку. Наведені позивачем доводи клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження судом апеляційної інстанції визнано такими, що не виправдовують пропуск строку апеляційного оскарження, із вказівкою на те, що принаймні 16 травня 2023 року позивач мав дізнатися про надіслане судом повідомлення, яке містило повний текст оскаржуваного рішення. Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2023 року, під час звернення з апеляційною скаргою позивачу належало сплатити судовий збір в розмірі 1610,40 грн, проте фактично сплачено лише 805,21 грн. На виконання вимог ухвали суду від 23 жовтня 2023 року позивачем подано заяву про усунення недоліків, у якій звернуто увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №161/8287/22 та зазначено, що позивачем не подавалася заява про намір вести комунікацію з судом шляхом отримання процесуальних документів на електронну адресу «ІНФОРМАЦІЯ_1», напроти в прохальній частині позовної заяви ним заявлялося клопотання про здійснення офіційного листування у цій справі засобами поштового зв`язку за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачем повторно наголошено, що з повним текстом судового рішення від 10 травня 2023 року він ознайомився лише 22 вересня 2023 року на підставі заяви про ознайомлення з матеріалами справи. В контексті поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження також вказано, що відповідно до довідки від 23 жовтня 2023 року №2488 він у період з 20 березня 2022 року по 21 жовтня 2023 року залучався до виконання завдань територіальної оборони на постійній (систематичній) основі. З приводу висновків суду апеляційної інстанції про необхідність доплати судового збору позивачем зауважено, що ставка судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а отож ним сплачено судовий збір у необхідному розмірі та відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір». Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку апеляційного оскарження; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 травня 2023 року; апеляційну скаргу позивача на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 травня 2023 року повернуто особі, яка її подала. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що недоліки апеляційної скарги позивачем усунуто не було, судовий збір за її подання у повному обсязі не сплачено. Будь-яких інших поважних причин пропуску строку позивачем не наведено. Судом апеляційної інстанції повторно зазначено, що враховуючи спеціальний, десятиденний строк апеляційного оскарження у справах цієї категорії, посилання позивача на ознайомлення із текстом оскаржуваного рішення 22 вересня 2023 року не виправдовують подання апеляційної скарги більш як через 10 днів - 03 жовтня 2023 року. Судом апеляційної інстанції наголошено, що копію рішення суду першої інстанції 16 травня 2023 року було направлено на адресу електронної пошти позивача «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка вказана самим позивачем у позовній заяві, на цю адресу містить посилання також і апеляційна скарга позивача. Відзначено, що відомостей про зміни способів комунікації або ж недоступність одного із ним позивачем до суду першої інстанції не повідомлялося. Виходячи з цього, а такого того, що позивачем не заперечувався факт обізнаності із прийняттям оскаржуваного рішення 10 травня 2023 року у зв`язку зі ознайомленням з його вступною та резолютивною частинами, судом апеляційної інстанції констатовано про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про поновлення строку апеляційного оскарження. Окрім цього, судом апеляційної інстанції вказано на помилковість доводів позивача про необхідність застосування при визначенні належного до сплати розміру судового збору у цій справі пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», який визначає ставку судового збору на рівні 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судом апеляційної інстанції зауважено, що вказана норма стосується виключно випадків, коли рішення про притягнення до адміністративної відповідальності приймаються судом. Зазначено, що у спірних же правовідносинах постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення прийнято не судом, а поліцейським. Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, у якій, покликаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не взято до уваги висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №161/8287/22, та те, що він не висловлював намір здійснювати листування та або вести комунікації з судом щодо отримання процесуальних документів саме на електронну адресу « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Стверджує, що надіслання документів на електронну пошту не є належним врученням судом документів. Також звертає увагу на те, що в прохальній частині позовної заяви він просив офіційне листування процесуальних документі у цій справі здійснювати засобами поштового зв`язку за адресою: АДРЕСА_1 . З огляду на це, скаржник доводить, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач 16 травня 2023 року мав дізнатися про надіслане судом повідомлення, яке містило повний текст оскаржуваного рішення, є необґрунтованим. Скаржник також зазначає, що судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали протиправно не застосовано правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17, у зв`язку з чим сформовано помилковий висновок щодо необхідності доплати судового збору з метою прийняття апеляційної скарги до розгляду. Позиція інших учасників справи Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до приписів частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи. Рух касаційної скарги Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року (судді: Загороднюк А.Г., Соколов В.М., Губська О.А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у справі №753/3733/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, за участю третьої особи - заступника командира роти старший лейтенант Управління патрульної поліції в м. Києві Пальчика Ігоря Віталійовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення. Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 03 квітня 2024 року призначено справу до розгляду. Джерела права та акти їхнього застосування, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Суд зазначає таке. За змістом частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Частиною першою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. За змістом статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу. Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності встановлені статтею 286 КАС України. Зокрема, за змістом частин першої, четвертої і п`ятої цієї статті Кодексу (у редакції, чинній на момент прийняття рішення суду першої інстанції) адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи. При цьому за правилами, встановленими статтею 271 КАС України, у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення. Частинами першою, п`ятою статті 270 КАС України визначено, що на обчислення строків, встановлених статтями 273-277, 280-2831 цього Кодексу, не поширюються правила частин другої - десятої статті 120 цього Кодексу. Днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв і апеляційних скарг, встановлені у справах, визначених цією статтею, не може бути поновлено. Позовні заяви, апеляційні скарги, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду. Проаналізувавши наведені процесуальні норми, Суд зазначає, що стаття 286 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону, що визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, та частина четверта якої встановлює спеціальні у відношенні до статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення). Водночас статтею 286 КАС України не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 КАС України, і на відміну від правил, установлених статтею 270 КАС України, передбачений статтею 286 КАС України строку на апеляційне оскарження не є преклюзивним. Отже, причини пропуску строку на апеляційне оскарження у справах цієї категорії підлягають оцінці на предмет їх поважності в загальному порядку, передбаченому КАС України, із урахуванням визначених частиною четвертою статті 286 КАС особливостей, і суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженні щодо поновлення цього строку за наявності відповідних підстав. В той же час у справах цієї категорії, які є терміновими, у розумінні КАС України, надзвичайно важливим, в аспекті реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження, є дотримання судом першої інстанції порядку проголошення та вручення (надсилання) копій судових рішень, визначеного частиною другою статті 271 КАС України. Недотримання судом першої інстанції цього порядку може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження з урахуванням інших фактичних обставин. Інше тлумачення зазначених норм процесуального права нівелює доцільність застосування частини третьої статті 298 КАС України з метою належної оцінки причин пропуску строку на апеляційне оскарження у відповідних категоріях справ, а також створює передумови для безпідставного обмеження права особи на апеляційне оскарження, що є неприпустимим. Подібний правовий підхід наведений у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №462/1961/19, від 04 червня 2021 року у справі №522/5733/20, від 28 червня 2023 року у справі №202/7905/22 і від 07 лютого 2024 року у справі №280/7218/22. У контексті наведеного Суд також звертає увагу на приписи статті 251 КАС України, якою визначений загальний порядок вручення судом судових рішень учасникам справи. Так, у силу положень частини першої - шостої зазначеної статті Кодексу копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення. У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів із дня його складання в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса у особи відсутня. За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Як убачається з матеріалів справи, 10 травня 2023 року Дарницький районний суд міста Києва як адміністративний суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представника відповідача справу про скасування постанови старшого лейтенанта Управління патрульної поліції в м. Києві про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, проголосив не повний текст рішення про залишення без задоволення адміністративного позову, а лише його вступну та резолютивну частини. Повний текст згаданого судового рішення від 10 травня 2023 року, без зазначення дати його складення, був надісланий судом першої інстанції для оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 15 травня 2023 року (тобто, на п`ятий день після проголошення скороченого судового рішення). Із супровідного листа Дарницького районного суду міста Києва від 16 травня 2023 року №31085/23-Вих та довідки про доставку електронного листа від 16 травня 2023 року, убачається, що копію повного тексту рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 травня 2023 року було направлено 16 травня 2023 року на електронну адресу позивача «ІНФОРМАЦІЯ_1». Варто зазначити, що позивачем під час подання процесуальних документів до суду першої інстанції, а саме - позовної заяви, було вказано адресу електронної пошти «ІНФОРМАЦІЯ_1». Поряд з цим, у вказаних документах позивач не висловлював жодних прохань щодо направлення копій судових рішень на його електронну адресу. Навпаки, у прохальній частині позовної заяви позивач просив офіційне листування процесуальних документів у цій справі здійснювати засобами поштового зв`язку за адресою: АДРЕСА_1 . Між тим, належного підтвердження відправлення судом на згадану адресу позивача копії повного тексту рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 травня 2023 року матеріали справи не містять. Зокрема, у справі відсутні повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення з копією судового рішення адресату або про неможливість такого вручення. З наведених обставин слідує, що проголошення та вручення (надсилання) судом першої інстанції повного тексту рішення судового рішення від 10 травня 2023 року у справі №753/3733/23, що є терміновою, відбулось не у спосіб та порядку, встановлені процесуальним законодавством. При цьому потрібно врахувати, що позивач заперечує отримання ним 16 травня 2023 року листа суду з копією повного тексту рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 травня 2023 року. Суд апеляційної інстанції при вирішенні питання щодо можливості поновлення позивачу строку на апеляційне оскарження на вказані обставини уваги не звернув. У контексті наведеного Суд зазначає, що в аспекті реалізації учасниками справи права на апеляційне оскарження (зокрема, у термінових справах) важливим є дотримання судом першої інстанції процесуального порядку проголошення та вручення (надсилання) копій судових рішень. Недотримання ж судом першої інстанції цього порядку може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження з урахуванням фактичних обставин. У зв`язку з викладеним, Верховний Суд вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про відсутність поважних причин пропуску позивачем строку на апеляційне оскарження у цій справі є передчасним. Щодо суми сплаченого позивачем судового збору за подання апеляційної скарги Суд зазначає таке. Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Як убачається з матеріалів справи, при зверненні з апеляційною скаргою позивач на підтвердження сплати судового збору додав до неї платіжну інструкцію від 03 жовтня 2023 року на суму 805,21 грн. За висновком суду апеляційної інстанції позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 1610,40 грн, тому залишив апеляційну скаргу без руху із вказівкою про необхідність доплати судового збору. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17, у якій відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16), сформулювала правову позицію, відповідно до якої особи, стосовно яких ухвалено рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору у розумінні Закону України «Про судовий збір», а у випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач та відповідач як рівноправні сторони в адміністративній справі мають право оскаржити це рішення в апеляційному порядку. Вказаний Закон винятків чи застережень щодо сплати судового збору за оскарження таких судових рішень не містить. При цьому Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі звернула увагу, що відповідно до положень статей 3, 5 Закону України «Про судовий збір» серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором. Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п`ята статті 4 Закону України «Про судовий збір»). Інших видів платежів (зокрема, у вигляді державного мита) у випадку звернення особи до суду цей Закон не передбачає. Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду вказала, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом спору в справі №543/775/17 була, зокрема, постанова від 19 серпня 2017 року серії АР № 483366 про адміністративне правопорушення, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн за порушення частини другої статті 122 КУпАП. Предметом спору у розглядуваній справі є постанова серії ЕАС №6591543 від 24 лютого 2023 року про адміністративне правопорушення, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн за порушення частини другої статті 122 КУпАП. Отже, правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №543/775/17 є застосовними при вирішенні спірних правовідносин, оскільки правовідносини у цих справах є подібними. Згідно з вимогами частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» визначено, що станом на 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2684 грн. Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»). Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 цього ж Закону за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, судовий збір справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За таких обставин, судовий збір за подання апеляційної скарги складає 805,20 грн ((2684 грн х 0,2) х 150%). Натомість суд апеляційної інстанції обрахував судовий збір за подання апеляційної скарги у такий спосіб: 1073,60 х 150%= 1610,40 грн, де 1073,60 грн - це 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Викладене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції застосував помилковий розмір ставки судового збору, яка належала до сплати при поданні позовної заяви, - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних громадян, оскільки не врахував положення пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», якою ставка судового збору у цій категорії справ встановлена у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, яка міститься у постановах Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №361/8616/19, від 2 листопада 2021 року у справі №748/522/21, від 21 грудня 2020 року у справі №183/1785/20 (2-а/199/69/20), від 28 липня 2022 року у справі №204/1441/21, від 31 січня 2023 року у справі №200/3090/19, від 09 листопада 2023 року у справі № 204/7394/22. Отже, оскільки позивач при поданні апеляційної скарги надав докази сплати судового збору у правильному розмірі (805,20 грн), то суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення такої апеляційної скарги без руху з причин не сплати судового збору в повному розмірі. При цьому, Суд зазначає, що позивачем 02 жовтня 2023 року було подано заяву про усунення недоліків, яка була зареєстрована в суді апеляційної інстанції 03 листопада 2023 року. У вказаній заяві позивач наголошував, що ставка судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а отже він сплатив судовий збір у необхідному розмірі та відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір». Наведені доводи позивача, як і його посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17, суд апеляційної інстанції до уваги не взяв. Вказана процесуальна помилка потягнула за собою постановлення незаконної ухвали про повернення апеляційної скарги. Відтак, висновок апеляційного суду щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги позивача через сплату судового збору у меншому розмірі, ніж було встановлено судом є також помилковим. У контексті наведеного варто також звернути увагу суду апеляційної інстанції на те, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції одночасно застосував до апеляційної скарги позивача два різні процесуальні наслідки у вигляді відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою та повернення апеляційної скарги, що не узгоджується з вимогами процесуального законодавства та свідчить про порушення принципу правової визначеності. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги. Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Враховуючи викладене, перевіривши за матеріалами адміністративної справи доводи та вимоги касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права і постановлено ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. А відтак касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Судові витрати З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у справі №753/3733/23 скасувати. Справу №753/3733/23 направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції - Шостого апеляційного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк судді В.М. Соколов О.А. Губська