Постанова Дніпровський апеляційний суд № 205/12357/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4114/24 Справа № 205/12357/23 Суддя у 1-й інстанції - Терещенко Т. П. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого-судді Гапонова А.В. суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2024 року, - ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору (Заяви) № б/н від 13 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, підписавши Анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в Приватбанк. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 30 000 гривень. Однак, у порушення вимог кредитного договору, що стосується своєчасного погашення заборгованості по кредиту та заборгованості за відсоткам за користування кредитом відповідач належним чином не виконав, у зв`язку з чим у відповідача перед АТ КБ «Приватбанк», станом на 17 жовтня 2023 року, виникла заборгованість у розмірі 32 714,18 грн. Оскільки по теперішній час відповідач грошові кошти не повернув, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів, в якому просив стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 13 жовтня 2010 року станом на 17 жовтня 2023 року у розмірі 32 714,18 грн., яка складається з: 25 990,50 грн. - заборгованість за тілом кредита, 6 723,68 грн. заборгованість за простроченими відсотками, а також судові витрати. КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2024 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за тілом кредиту у розмірі 25 990,50 грн., а також понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 2 132,36 грн. В задоволенні інших вимог позову - відмовлено. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ 28.02.2024 року від Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалення в цієї частині нового рішення про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом у розмірі 6723,68 грн. та понесених судових витрат. Апеляційна скарга аргументована тим, що 26.02.2021 року сторони погодили розмір відсоткової ставки, коли відповідачем було підписано заяву про приєднання до умов та правил надання послуг. У вказаній заяві були викладені істотні умови договору. Таким чином, підписавши вказану заяву, відповідач був ознайомлений з умовами кредитування, в тому числі і розміром відсоткової ставки за користування кредитними коштами. АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 32 714 гривні 18 копійок, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено. 13 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви № б/н від 13 жовтня 2010 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а. с. 26). На підтвердження умов кредитування АТ КБ «Приватбанк» надало суду копію анкети-заяви відповідача ОСОБА_1 про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.26), заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 26 лютого 2021 року (а. с. 27-36), паспорт споживчого кредиту (а. с. 37-40), витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а. с. 41), витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 42-67), розрахунок заборгованості (а. с . 13-23). Також судом встановлено, що відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено поточний кредитний ліміт, який в подальшому як збільшувався, так і зменшувався, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а. с. 24). Однак відповідач станом на час подання позовної заяви ухиляється від виконання зобов`язань і має перед АТ КБ «Приватбанк» заборгованість. Згідно із наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 17 жовтня 2023 року складає у розмірі 32 714,18 грн., яка складається з: 25 990,50 грн. - заборгованість за тілом кредита, 6 723,68 грн. заборгованість за простроченими відсотками, 0,00 грн. заборгованість за комісією; 0,00 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором (а. с. 13-23). Враховуючи вищевикладене та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що заборгованість за тілом кредиту, яка станом на 17 жовтня 2023 року становить 25 990,50 грн., підлягає стягненню з відповідача. Вирішуючи питання про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за простроченими відсотками, суд дійшов таких підстав. Як вбачається із матеріалів справи, в Анкеті-заяві позичальника № б/н від 13 жовтня 2010 року не зазначена відсоткова ставка несвоєчасне погашення кредиту або за користування кредитом, а також будь-яких інших угод з цього приводу між сторонами, укладено не було. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Отже, суд дійшов висновку, що в цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин 13 жовтня 2010 року, до моменту звернення до суду із вказаним позовом 15 листопада 2023 року, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», відсутність у Анкеті-заяві № б/н від 13 жовтня 2010 року, в заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 26 лютого 2021 року або паспорті споживчого кредиту домовленості сторін про сплату відсотків, надані позивачем Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 13 жовтня 2010 року, заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 26 лютого 2021 року та паспорт споживчого кредиту, які міститься в матеріалах зазначеної справи та не містять підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 13 жовтня 2010 року, шляхом підписання Анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату відсотків, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відскоками у розмірі 6 723,68 грн. не підлягають задоволенню. Встановивши вказані обставини судом першої інстанції зроблений обґрунтований висновок про часткове задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги спростовуються тим, що на момент отримання кредиту умови та правила надання банківських послуг не підписані ОСОБА_1 (а.с.26). При таких обставинах, апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права. Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено. Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»залишити без задоволення. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: