Постанова Київський апеляційний суд № 357/6777/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 357/6777/23 № апеляційного провадження: 22-ц/824/4560/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 березня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О., за участю секретаря судового засідання Гижицької Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Ємець Світлани Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2023 року про відмову у відкритті провадження у складі судді Цукурова В.П., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу,- В С Т А Н О В И В : У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, в якому просила: встановити факт проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки з лютого 2013 року по 07 квітня 2022 року. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2023 року у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі адвокат Ємець С.М. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність ухвали суду першої інстанції просить її скасувати та направити справу до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що згідно п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу саме в межах цивільного судочинства. Зазначає, що саме цивільним процесуальним законом визначений правовий встановлення юридичних фактів, тому до появи висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц про те, що вимоги жінки про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з чоловіком, який загинув під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства зазначені справи розглядались саме в порядку цивільного судочинства у відповідності до діючого законодавства. Вказує, що позиція, яка висловлена в постанові ВП ВС від 30 січня 2020 року (справа № 287/167/18-ц) та постанові ВС від 22 березня 2023 року (справа № 290/189/22-ц) щодо юридичної визначеності такого спору в порядку адміністративного судочинства суперечить закону, оскільки Кодексом адміністративного судочинства України, а саме частиною 1 статті 2 визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Спір про встановлення факту, що має юридичне значення, за наявності спору про право не може бути предметом розгляду адміністративним судом за правилами КАС оскільки має вирішуватися у порядку цивільного судочинства, навіть якщо зацікавленою особою є орган владних повноважень. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року апеляційне провадження по цивільній справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 560/17953/21. Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року апеляційне провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 27 березня 2024 року. Колегія суддів, заслухавши адвоката Ємець С.М. в інтересах ОСОБА_1 , яка просила задовольнити апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час якого, судом повідомлялися у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд справи за його відсутності. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд першої інстанції відмовляючи у відкритті провадження послався на те, що даний спір необхідно розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивачка просила встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , який загинув під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації. Колегія суддів, не погоджується із таким висновком суду першої інстанції. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення вищезазначеним вимогам закону не відповідає. Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. З матеріалів справи вбачається, що звернувшись із даним позовом ОСОБА_1 просила встановити факт, що вона та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період з 2013 року і до 07.04.2022. Під час постановлення оскаржуваної ухвали у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 ЦК України, судом першої інстанції враховано висновки, викладені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22). Однак, у своїй постанові у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) від 18 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України. Частиною 1 статті 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання. Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий. Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом. Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постановах від 08 листопада 2019 року у справі № 161/853/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2598/16-ц. Слід зауважити, що в разі оскарження до суду відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню у позасудовому порядку, такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а відповідач в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 77 КАС України повинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності. За приписами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України. Частиною 2 статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє. Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України. У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Зокрема, згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Відповідно ч. 6 ст. 294 ЦПК України суд залишає заяву про встановлення факту, без розгляду якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах. Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства. Отже, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України. Аналогічні висновки щодо застосування відповідних норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року по справі № 560/17953/21, які відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України апеляційний суд враховує під час розгляду даної справи. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ("Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на викладене, оскільки судом першої інстанції постановлено ухвалу з порушенням норм процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга адвоката Ємець С.М. в інтересах ОСОБА_1 , підлягає задоволенню, ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2023 року підлягає скасуванню, справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Ємець Світлани Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2023 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 04 квітня 2024 року. Суддя-доповідач: Судді: