Постанова 4824 № 753/9187/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________ Справа №753/9187/19 Апеляційне провадження № 33/824/221/2023 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 березня 2023 року суддя Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 2 квітня 2021 року про закриття провадження в адміністративній справі за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого водієм ТОВ «Каскад Авто», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , встановив: постановою судді Дарницького районного суду міста Києва від 2 квітня 2021 року закрито провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення. Як зазначено у постанові судді, згідно протоколу серії ДПР 18 № 318029 від 20 квітня 2019 року ОСОБА_1 в цей день, о 13 год. 35 хв., керуючи автомобілем «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись на перехресті вул. Здолбунівська - вул. Прип`ятська в м. Києві, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху та при виїзді на перехрестя не надав перевагу в русі автомобілю «Mercedes Benz S500», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку праворуч, внаслідок чого сталося зіткнення, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, чим порушив п. п. 2.3 (б), 12.1, 16.12 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. Відповідно до довідки про результати додаткової перевірки адміністративної справи відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, складеної інспектором ВРОП ДТП УПП у м. Києві Бондаренко О. на виконання постанови суду від 3 грудня 2020 року, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 , під час зміни напрямку руху, а саме повороті ліворуч, не дотримався безпечного бокового інтервалу до автомобіля «Mercedes Benz S500», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п.п. 10.1, 13.1 ПДР України. Не погоджуючись з постановою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дарницького районного суду міста Києва від 2 квітня 2021 року та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначає, що в мотивувальній частині оскаржуваної постанови судом фактично вирішено питання про наявність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення на підставі такого документу, як «довідка про результати додаткової перевірки адміністративної справи», якою фактично внесено зміни до протоколу про адміністративне правопорушення, що не передбачено процесуальним законодавством. ОСОБА_1 вважає, що закриття провадження у справі у зв`язку зі спливом строків накладення адміністративного стягнення з одночасним вирішенням питання щодо встановлення його вини в мотивувальній частині постанови є порушенням норм процесуального законодавства, внаслідок чого оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, факт якого не було доведено. ОСОБА_1 стверджує, що з матеріалів справи вбачається, що Київський апеляційний суд, повертаючи матеріали про адміністративне правопорушення Управлінню патрульної поліції м. Києва для належного оформлення та проведення додаткової перевірки, в мотивувальній частині постанови від 9 грудня 2019 року зазначив про необхідність відображення на схемі ДТП ширини проїзної частини по напрямку руху обох транспортних засобів (вул. Урлівська в м. Києві ) та прив`язки місця зіткнення до краю проїзної частини, а не сталого орієнтира - світлової електроопори, або в іншому випадку також відображення відстані від краю проїзної частини до сталого орієнтира, та шляхом уточнення пояснень учасників ДТП та її очевидців, з`ясування дійсного механізму ДТП і встановлення осіб, які припустилися порушення Правил дорожнього руху, внаслідок чого сталася вказана ДТП. ОСОБА_1 вважає, що Управління патрульної поліції м. Києва проігнорувало зазначені вимоги Київського апеляційного суду та навмисно не вказало на схемі ДТП ширину проїзної частини по напрямку руху транспортних засобів учасників ДТП та прив`язку місця зіткнення до краю проїзної частини, а не до світлової опори. Про саме навмисність таких дій Управління патрульної поліції м. Києва свідчить те, що до схеми ДТП внесені зовсім інші уточнення, щодо ширини смуг руху прилеглих вулиць (Сортувальна та Здолбунівська), в той же час проігнорувавши вимоги суду, щодо зазначення ширини смуг руху саме по вулиці Прип`ятській (Урлівська). Таким чином, судом першої інстанції не вжито заходів, щодо забезпечення виконання постанови Київського апеляційного суду від 9 грудня 2019 року та усунення розбіжностей у справі, що слугували підставою для скасування постанови Дарницького районного суду міста Києва від 25 вересня 2019 року. Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що з матеріалів справи вбачається, що ні ним, ні іншим учасником ДТП - ОСОБА_2 не ставляться під сумнів обставини ДТП, за яких автомобіль ОСОБА_2 рухався праворуч від автомобіля під його керуванням, в попутному напрямку, а не наближався до нього праворуч. ОСОБА_1 зазначає, що зі схеми ДТП, що є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №318029, матеріалів висновку експертного дослідження №ED-1733-3-1354.19 від 24 червня 2019 року та матеріалів фотофіксації наявності знаку 5.1.6., встановленого на вул. Прип`ятській, яким врегульовано напрямки руху по смугам руху, стає очевидним, що автомобіль під керуванням ОСОБА_2 рухався в одному напрямку з автомобілем під його керуванням, праворуч від нього, та прагнув здійснити поворот ліворуч (на вул. Здолбунівську) зі смуги руху, з якої дозволено здійснювати виключно поворот праворуч, з огляду на що у нього не виникало обов`язку надавати перевагу в русі автомобілю під керуванням ОСОБА_2 . Отже, в його діях відсутні ознаки порушення п. 16.12. ПДР, як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. Також ОСОБА_1 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що він не був повідомлений про судове засідання, з постановою судді він ознайомився тільки 28 липня 2021 року при ознайомленні з матеріалами справи. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова винесена суддею 2 квітня 2021 року, а тому строк на її оскарження закінчився 12 квітня 2021 року. Згідно супровідного листа, копія постанови 2 квітня 2021 року направлялась на поштову адресу ОСОБА_1 (с.с.191 т.1), однак відомості про доставку поштового відправлення або його повернення до суду в матеріалах справи відсутні. В той же час в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами справи, датована 28 липня 2021 року (с.с.194 т.1), тому враховуючи, що апеляційна скарга подана 5 серпня 2021 року, тобто в десятиденний термін після ознайомлення ОСОБА_1 з матеріалами справи, вважаю за можливе поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду міста Києва від 2 квітня 2021 року. Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника - адвоката Жарика Б.М., які підтримали апеляційну скаргу, пояснення ОСОБА_2 та його адвоката Ганджі А.О., які заперечували проти доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, дослідивши висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 35275/21-52/1048/23-52 від 31 січня 2023 року та заслухавши пояснення експерта Юрченка О.О. в судовому засіданні, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. З постанови судді Дарницького районного суду міста Києва від 2 квітня 2021 року вбачається, що провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП, без визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення та встановлення обставин вчинення правопорушення, так як ні

мотивувальна частина постанови, ні резолютивна частина постанови не містять будь-яких висновків щодо встановлення вини ОСОБА_1 у вчинення адміністративного правопорушення. Зокрема, викладаючи у постанові обставини, які суддя вважав доведеними, він вказав, що інкриміноване ОСОБА_1 правопорушення за протоколом відбулося 20 квітня 2019 року, а протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР № 318029 з матеріалами надійшов до суду після направлення для належного оформлення до УПП у місті Києві 23 березня 2021 року, тому на момент розгляду справи в суді строк накладення стягнення на ОСОБА_1 сплинув, тому провадження у справі необхідно закрити. Отже, в оскаржуваній постанові суддя вважав встановленими лише обставини щодо надходження на розгляд до суду протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 . Єдиним висновком у постанові судді є висновок щодо закінчення строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП, на підставі якого було ухвалено рішення про закриття провадження у справі згідно з вимогами п. 7 ст. 247 КУпАП. Апеляційний суд не погоджується з висновком судді з таких підстав. Дійсно, ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за наявності обставин, передбачених цією статтею, у тому числі і у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (п. 7 ст. 247 КУпАП). Чинними нормами КУпАП не визначено чи підлягає встановленню вина особи, щодо якої закривається справа про адміністративне правопорушення на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП. Разом з цим, у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернуто увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, статтею 280 КУпАП встановлено обов`язок суду з`ясувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення, поміж іншого, і чи винна дана особа в його вчиненні. При цьому норм щодо відсутності у суду повноважень на встановлення обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі винесення постанови про закриття провадження за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП вказаний Кодекс не містить. За змістом статті 247 КУпАП справа про адміністративне правопорушення відносно особи може бути закрита як з реабілітуючих, так і нереабілітуючих підстав. Так, п. 1 ст. 247 КУпАП, зокрема, передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, що є реабілітуючою підставою для закриття провадження. Закриття провадження на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, відповідно, є нереабілітуючою підставою для закриття провадження. Водночас, зі змісту ч. 1 ст. 38 КУпАП вбачається, що закриття провадження на зазначеній підставі можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; сплив встановленого законом строку. Тобто для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення. У разі недоведеності наявності складу адміністративного правопорушення та не підтвердження його належними та допустимими доказами, виключається можливість закрити провадження у адміністративній справі саме за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. З постанови судді першої інстанції вбачається, що суддя не здійснював перевірку обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, обмежившись посиланням на закінчення на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення. За таких обставин, постанова судді першої інстанції прийнята з порушенням вищезазначених норм КУпАП та підлягає скасуванню. Суд апеляційної інстанцій розглядає обставини вчиненого правопорушення в межах, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, за доводами, зазначеними в апеляційній скарзі, на виконання вимог ст. 294 КУпАП. З приводу наявної в матеріалах справи довідки про результати додаткової перевіркиадміністративної справи відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, складеної інспектором ВРОП ДТП УПП у м. Києві Бондаренко О., згідно якої у графу протоколу «Суть адміністративного правопорушення, опис установлених обставин» особа, яка склала довідку, просить внести уточнення: «що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 , під час зміни напрямку руху, а саме повороті ліворуч, не дотримався безпечного бокового інтервалу до автомобіля «Mercedes Benz S500», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , в результаті чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п.п. 10.1, 13.1 ПДР України», апеляційний суд зазначає, що предметом судового розгляду можуть бути тільки обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Нормами діючого КУпАП не передбачено внесення будь-яких змін до протоколу про адміністративне правопорушення, а відтак апеляційний суд не має правових підстав для перевірки відповідності дій водія ОСОБА_1 пунктам 10.1 та 13.1 Правил дорожнього руху. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами. Суд, у відповідності з положеннями ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідальність за ст.124 КУпАП настає в тому разі, коли внаслідок порушення правил дорожнього руху було спричинено пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Отже, диспозиція ст. 124 КУпАПє бланкетною, оскільки містить посилання на правила дорожнього руху, а тому для визначення суті правопорушення та вирішення питання про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення необхідно встановити, які пункти правил дорожнього руху були порушені особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, та у чому полягали такі порушення. Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України (далі за змістом - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до п. 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Пункт 1.9 ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 20 квітня 2021 року, серії ДПР 18 № 318029, ОСОБА_1 , в цей день, о 13 год. 35 хв., керуючи автомобілем «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись на перехресті вул. Здолбунівська - вул. Прип`ятська в м. Києві, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху та при виїзді на перехрестя, не надав перевагу в русі автомобілю «Mercedes Benz S500», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку праворуч, внаслідок чого сталося зіткнення, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, чим порушив п. п. 2.3 (б), 12.1, 16.12 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. Згідно пункту 2.3 б) ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного запису і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Відповідно до п. 12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Пунктом 16.12 ПДР України передбачено, що на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, крім перехресть, де організовано круговий рух. Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, пояснивши, що 20 квітня 2019 року він керував автомобілем «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Прип`ятській, у лівій смузі руху та за 50-60 метрів до перехрестя включив лівий покажчик повороту, оскільки мав намір повернути ліворуч та перестроївся ближче до центру проїзної частини дороги, та рухався зі швидкістю біля 35-40 км/год. Також ОСОБА_1 стверджував, що автомобіль «Mercedes Benz S500», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по правій смузі руху, призначеній виключно для повороту праворуч, раптом, без включеного покажчика повороту, почав повертати наліво, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем під його керуванням. В момент початку повороту автомобіля «Mercedes Benz S500», д.н.з. НОМЕР_2 , ліворуч він також застосував відворот рульового колеса вліво, а після зіткнення, з метою запобігання виїзду на зустрічну смугу, застосував маневр відвороту рульового колеса вправо. Зіткнення їх автомобілів відбулось ближче до центру проїзної частини дороги, а в момент початку повороту автомобіля «Mercedes Benz S500», д.н.з. НОМЕР_2 , ліворуч, він знаходився на відстані біля 15-16 метрів від місця зіткнення. Під час апеляційного розгляду ОСОБА_2 , заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, пояснив, що 20 квітня 2019 року керував автомобілем «Mercedes Benz S500», д.н.з. НОМЕР_2 , та рухався у лівій полосі по вул. Урлівській. Маючи намір повернути вліво у сторону Дніпровської набережної, він включив сигнал лівого повороту та почав здійснювати поворот, коли у ліву частину його автомобіля на великій швидкості в`їхав автомобіль «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 , у результаті чого його автомобіль розвернуло на 180 градусів та він зупинився посеред перехрестя, а автомобіль «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 , продовжив рух прямо на зустрічну смугу руху, де зупинився через 50 метрів від місця зіткнення. ОСОБА_2 стверджував, що включивши сигнал лівого повороту, він не бачив автомобіль «Volkswagen Tiguan» у дзеркалі бокового огляду. При цьому, ОСОБА_2 заперечував, що він рухався у правій полосі руху, вважав, що саме ОСОБА_1 допустив порушення Правил дорожнього руху, що призвело до зіткнення автомобілів. Також ОСОБА_2 стверджував, що працівником поліції неправильно на схемі ДТП визначено місце зіткнення автомобілів, тому схема ДТП ним підписана не була. З метою всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин події дорожньо-транспортної пригоди та її механізму, відповідно до положень ст. 273 КУпАП до суду апеляційної інстанції був запрошений експерт з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ). Вивчивши матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 , вислухавши пояснення ОСОБА_1 та іншого учасника ДТП - ОСОБА_2 , експерт КНДІСЕ Калмиков С.В. суду апеляційної інстанції пояснив, що надати однозначний висновок про відповідність дій водія ОСОБА_1 вимогам ПДР у рамках судового процесу неможливо, враховуючи пояснення учасників ДТП та даних схеми ДТП. Також експерт Калмиков С.В. зазначив, що для перевірки спроможності пояснень учасників ДТП, наданих у судовому засіданні, з приводу місця зіткнення транспортних засобів та їх положення на проїжджій частині перед виникненням дорожньо-транспортної пригоди, необхідно досліджувати транспортні засоби, параметру руху і це потребує інженерних розрахунків, оскільки в матеріалах справи недостатньо слідової інформації, яка була зафіксована на місці дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, наявність у матеріалах справи двох висновків експертів, які протирічать одне одному, потребує детального дослідження обставин події та відповідного моделювання. На думку експерта Калмикова С.В. для вирішення спірних питань та встановлення механізму ДТП, призначена по справі судова автотехнічна експертиза дасть суду інформацію про дорожньо-транспортну пригоду в цілому, при цьому можливі два варіанти висновків експертів, як про відповідність дій водія ОСОБА_1 вимогам п. 10.1 ПДР, так і про невідповідність таких дій ОСОБА_1 вищевказаним вимогам ПДР. Враховуючи наявність протиріч та розбіжностей у поясненнях учасників ДТП стосовно її обставин та механізму, наявність у матеріалах справи різних висновків експертів, за клопотанням адвоката ОСОБА_2 - Ганжи А.О. постановою Київського апеляційного суду від 5 листопада 2021 року у справі було призначено судову комісійну автотехнічну експертизу у складі не менше трьох експертів. Згідно висновку експертів за результатами проведення судової комісійної автотехнічної експертизи № 35275/21-52/1048/23-52 від 31 січня 2023 року, аналізуючи зафіксовану слідову інформацію на схемі місця ДТП та на фотознімках, що містяться в матеріалах справи, наданих на дослідження, слід зазначити, що місце первинного контакту автомобілів «Volkswagen» та «Mercedes-Benz» знаходилось перед кінцевим положенням автомобіля «Mercedes-Benz», в межах проїзної частини вул. Урлівська (або в межах перехрестя вул. Урлівська (або в межах перехрестя вул. Здолбунівська, вул. Прип`ятська (Сортувальна) та вул. Урлівська (з якої на дане перехрестя здійснювали виїзд дані транспортні засоби)). Більш точно встановити розташування місця зіткнення даних транспортних засобів (як точку (або їх множину) на проїзній частині, яка є проекцією контактуючих частин даних ТЗ), експертним шляхом неможливо. В даному випадку мало місце попутно-кутове зіткнення автомобілів «Volkswagen» та «Mercedes-Benz» і їх первинний контакт відбувся між передньою правою кутовою частиною автомобіля «Volkswagen» та передньою лівою кутовою частиною автомобіля «Mercedes-Benz», при цьому в момент первинного контакту їх повздовжні осі знаходились під гострим кутом (розкритим по ходу годинникової стрілки відносно повздовжньої осі автомобіля «Mercedes-Benz»). Встановити точну величину кута під яким розташовувались автомобілі «Volkswagen» та «Mercedes-Benz» один відносно одного в момент їх первинного контактування не видається за можливе. За умов та обставин виникнення пригоди, що наведені в поясненнях водія автомобіля «Volkswagen» ОСОБА_1 , в даній дорожній обстановці, водій автомобіля «Mercedes-Benz» ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності до вимог п. п. 10.1, 10.3 та (або) 10.4 ПДР України, а також за умови, що перед даним перехрестям був встановлений знак 5.16 «Напрямки руху по смугах» ПДР України, у відповідності до вимог Розділу 33 ПДР України (в частині вимог вказаного вище дорожнього знаку). В свою чергу, за наведених в даному варіанті умов та обставин виникнення пригоди, дії водія автомобіля «Volkswagen» ОСОБА_1 доцільно регламентувати у відповідності до вимог п. 12.3 ПДР України. За умови та обставин виникнення пригоди, що наведені в поясненнях водія автомобіля «Mercedes-Benz» ОСОБА_2 , в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Volkswagen» ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.9 б) ПДР України (з врахуванням вимог п. 12.4 ПДР України), 14.6 а) та (або) 11.4 ПДР України. В свою чергу, за наведених в даному варіанті умов та обставин виникнення пригоди дії водія автомобіля «Mercedes-Benz» ОСОБА_2 доцільно регламентувати у відповідності до вимог п. 12.3 ПДР України. Отже, за результатами проведеного дослідження, оцінити пояснення водіїв автомобілів «Volkswagen» та «Mercedes-Benz» ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно) на предмет їх технічної спроможності, за наданим на дослідження обсягом матеріалів неможливо. Виходячи з того, що пояснення водіїв ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не позбавлені технічної спроможності, експертами дослідження виконано за кожною із версій: Варіант

1. У відповідності до пояснень водія автомобіля «Volkswagen» ОСОБА_1 . В даній дорожній обстановці, за наведених у даному варіанті параметрів розвитку даної пригоди, з технічної точки зору, в діях водія автомобіля «Volkswagen» ОСОБА_1 невідповідностей вимогам п. 12.3 ПДР України, які б знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди (зіткнення автомобілів «Volkswagen» та «Mercedes-Benz»), не вбачається. При цьому, враховуючи параметри розвитку даної пригоди, що викладені в даному варіанті, дії водія автомобіля «Mercedes-Benz» ОСОБА_2 , з технічної точки зору, не відповідали вимогам п. п. 10.1, 10.3 та (або) 10.4 ПДР України, або Розділу 33 ПДР України (в частині дозволених напрямків руху встановлених дорожнім знаком 5.16 ПДР України) та вказана невідповідність знаходиться в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. Варіант

2. У відповідності до пояснень водія автомобіля «Mercedes-Benz» ОСОБА_2 . В даній дорожній обстановці, за наведених у даному варіанті параметрів розвитку даної пригоди, з технічної точки зору, в діях водія автомобіля «Mercedes-Benz» ОСОБА_2 невідповідностей вимогам п. 12.3 ПДР України, які б знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди (зіткнення автомобілів «Volkswagen» та «Mercedes-Benz»), не вбачається. При цьому, враховуючи параметри розвитку даної пригоди, що викладені в даному варіанті, дії водія автомобіля «Volkswagen» ОСОБА_1 , з технічної точки зору, не відповідали вимогам п. п. 12.9 б) ПДР України (з врахуванням вимог п. 12.4 ПДР України), 14.6 а) та (або) 11.4 ПДР України та вказані невідповідності знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. Для роз`яснення зазначеного висновку експертів у судове засідання був викликаний голова комісії експертів - експерт Юрченко О.О., який, надаючи відповіді на уточнюючи питання, пояснив, що неможливо надати однозначну відповідь на запитання, які були поставлені перед комісією експертів у постанові Київського апеляційного суду від 5 листопада 2021 року, оскільки на схемі місця ДТП, доданої до протоколу серії ДПР18 № 318029, зафіксовано лише кінцеве положення автомобілів, в той же час не відображено сліди гальмування та не вказано параметри проїзної частини, а тому у розпорядженні експертів було не достатньо слідової інформації для визначення механізму та обставин вчинення ДТП в категоричній формі. У зв`язку з цим експерт Юрченко О.О. зазначив, що встановити технічну неспроможність пояснень будь-кого із водіїв, на основі наданих для дослідження матеріалів, неможливо. Стосовно порушення ОСОБА_1 вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення пунктів Правил дорожнього руху України, експерт Юрченко О.О. зазначив, що вони визначені некоректно, оскільки порушення п. 12.1 ПДР України свідчить про втрату водієм керованості своїм транспортним засобом, хоча такі дані із наявних матеріалів справи не вбачаються, а п. 16.12 ПДР України не може бути застосований, оскільки автомобілі рухались в одному напрямку (попутному), а не в різних. За таких обставин, складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, не є достатнім доказом вчинення ним правопорушення та не може бути підставою для притягнення останньої до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, оскільки викладені в ньому обставини вчинення правопорушення, спростовуються дослідженими судом апеляційної інстанції доказами та встановленими в судовому засіданні обставинами вчиненої дорожньо-транспортної пригоди. Статтею 62 Конституції України, зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь. У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України" доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (частина 1 статті 7 КУпАП). Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. З огляду на вказане, проаналізувавши та оцінивши, відповідно до вимог статті 252 КУпАП наведені вище обставини справи та докази в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України. Керуючись п. 1 ч.1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, постановив: клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Дарницького районного суду міста Києва від 2 квітня 2021 року задовольнити та поновити йому цей строк. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, постанову Дарницького районного суду міста Києва від 2 квітня 2021 року скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя І.М. Рейнарт