Постанова 4803 № 201/11074/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3132/24 Справа № 201/11074/23 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О.А. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 березня 2024 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючої - Городничої В.С., суддів: Петешенкової М.Ю., Лопатіної М.Ю., за участю секретаря судового засідання - Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 25 грудня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про стягнення не виплаченої частки недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом, грошових коштів і витрат, - ВСТАНОВИЛА: У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом (а.с. 1-4), в обґрунтування якого посилалась на те, що вона є спадкоємицею першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Факт споріднення позивача, яка є донькою спадкодавця ОСОБА_2 підтверджується копією свідоцтва про народження. Факт зміни прізвища позивача " ОСОБА_3 " на " ОСОБА_4 " підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу. 13.07.2022 року державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у м.Одеса Ворсуляк А.М. видано позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстровий №6-207. Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з грошових коштів, які нараховані але не виплачені у зв`язку зі смертю спадкодавця (недоотримана пенсія) у сумі 389 984,15 грн. Перерахування та виплати цих грошових коштів за вищевказаним свідоцтвом про право на спадщину за законом ПФУ не зроблено по теперішній час. Пенсійна справа та компетенція по виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_2 належить до компетенції ГУ ПФУ у Дніпропетровській області. Однак ГУ ПФУ у Дніпропетровській області відмовило позивачу в отриманні її спадщини. Вважає такі дії відповідача неправомірними та такими, що порушують право позивача на отримання спадщини. Не погоджуючись з діями відповідача стосовно невиплати пенсії позивачу за її заявою, її представник звернулась до відповідача з адвокатським запитом щодо повідомлення причин невиплати грошових коштів позивачу. 17.07.2023 року відповідач надав відповідь на адвокатський запит, в якій зазначив про те, що враховуючи норми ст. 46 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за період з 18.09.2019 року по 31.07.2021 року нараховано суму недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 в розмірі 373 456,14 грн. Проте позивач не погоджується із зазначеною сумою, враховуючи свідоцтво про право на спадщину за законом, та вважає, що відповідач безпідставно зменшив суму недоотриманої пенсії в супереч чинному законодавству та наводить свої розрахунки. Позивач не згодна з нарахуванням пенсії за останні три роки перед смертю спадкодавця. Спадкодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Макіївка Донецької області, яка з 2014 року була окупована та не знаходилась під контролем держави Україна. Виплата пенсії на території м.Макіївка була неможлива, але не з вини спадкодавця. Таким чином, під час окупації м.Макіївка спадкодавець мав повне право на отримання своєї законної пенсії, а нарахування пенсії повинно було відбуватися за весь час з моменту окупації Макіївки, а саме з 07.11.2014 року до моменту смерті. Тому вважає, що має законні підстави на отримання пенсії з 07.11.2014 року по 30.07.2021 року. Вважає, що відповідач незаконно ставить в розрахунку лише три останні роки перед смертю спадкодавця, хоча йому достеменно відомо, що ним не було виплачено пенсії ОСОБА_2 за період з листопада 2014 року по липень 2021 року. Через те, що видача документів державного зразка на території м.Макіївка була неможлива, позивач звернулась до суду з заявою про встановлення факту смерті батька, ОСОБА_2 23.11.2021 року Приморським районним судом м.Одеси ухвалено рішення по справі №522/22050/21, яким встановлено факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України у м.Макіївка Донецької області громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Для того, щоб з`ясувати точний розмір пенсійних виплат представник позивача звернулась 23.08.2023 року з адвокатським запитом на адресу електронної пошти відповідача. 31.08.2023 року відповідач надав відповідь. якою відмовив у наданні запитуваної інформації, посилаючись на захист персональних даних. У зв`язку з чим позивач у своєму позову навела власний розрахунок пенсійних виплат за період з 07.11.2014 року по 18.09.2019 року. Також позивач не отримувала допомогу на поховання батька, що є порушенням зі сторони відповідача. На підставі вищевикладеного просила суд стягнути з відповідача на її користь недоотриману пенсію її батька - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі: 389 984,15 грн за період з 18.09.2019 року по 31.07.2021 року; 920 362,59 грн за період з 01.11.2014 року до 01.09.2019 року, що входить до складу спадщини; 31 198,74 грн допомоги на поховання; витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн та покласти судові витрати на відповідача. Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 25 грудня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про стягнення не виплаченої частки недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом, грошових коштів і витрат, задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ГУ ПФУ у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 недоотриману її батьком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , пенсію в розмірі 389 984 грн 15 коп за період 18 вересня 2019 року по 31 липня 2021 року, 920 362 грн 59 коп за період з 01 листопада 2014 року по 01 вересня 2019 року, що входить до складу спадщини, 31 198 грн 74 коп - допомога на поховання, 10 000 грн - витрати на правову допомогу. Стягнуто з ГУ ПФУ у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави не сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 1 073.60 грн (а.с. 109-117). В апеляційній скарзі ГУ ПФУ у Дніпропетровській області області, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову (а.с. 123-126). ОСОБА_1 скористалась своїм правом та подала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін (а.с. 163-165). Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 (до шлюбне прізвище ОСОБА_3 ) є дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження та свідоцтвом про укладення шлюбу, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Макіївці Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Померлий ОСОБА_2 був внутрішньо переміщеною особою, і як отримувач пенсії перебував на обліку в Дніпровському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в подальшому ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина, що складається з недоотриманої пенсії. З метою отримання спадщини позивач, в передбаченому законом порядку, звернулась до нотаріальної контори із відповідною заявою і необхідними документами; державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі Ворсуляк А.М. позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 13 липня 2022 року, реєстровий номер 6-207; згідно вказаного свідоцтва спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з недоотриманої батьком заявника пенсії у розмірі 389 984 грн 15 коп, яка знаходиться у Пенсійному фонді України в Дніпропетровській області, що підтверджується листом управління з питань виплати пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Позивач неодноразово особисто і через представника подала заяву про виплату недоотриманої пенсії, у зв`язку зі смертю батька ОСОБА_2 . Однак, відповідач заяву позивача про виплату недоотриманої пенсії не задовольнив, фактично відмовив. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи вищевикладене. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частин 3,4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України). Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Виходячи зі змісту статті 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що: - цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; - право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати. Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Згідно із частинами першою та другою статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 1227 ЦК України узгоджуються з положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідально до конституції, законів та міжнародних договорів, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами. Перелік документів, які необхідно надати для отримання недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини, визначено Порядком надання та оформлення документів для призначення(перерахування) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пунктом 2.26 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахування) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 25 листопада 2011 року №22-1, із змінами та доповненнями, передбачено, що для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі не звернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину. Згідно частини першої статті 1 Закону України від 20.10.2014 №1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Як зазначено в статті 2 цього Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції. Згідно ст. 2 Закону України від 18.01.2018 № 2268-VІІІ "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" визначено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України. Згідно зі статями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Виходячи з викладеного, встановивши, що ОСОБА_1 успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті. Колегія звертає увагу, що право позивача на отримання недоотриманої пенсії за період з 18.09.2019 року по 31.07.2021 року у розмірі 389 984,15 грн грунтується на неоспореному у передбаченому діючим законодавством порядку, свідоцтві про право на спадщину за законом від 13 липня 2022 року, завіреному державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у м.Одеса Ворсуляк А.М., не оспорено та є чинним, а тому відмова ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у виплаті пенсії спадкодавця спадкоємцю є безпідставною. До відзиву на позов ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було надано докази часткової сплати позивачу недоотриманої пенсії її померлого батька, а саме в липні 2023 року - 557,32 грн, в вересні 2023 року - 2 093,00 грн, в жовтні 2023 року - 1 299,47 грн, в жовтні 2023 року - 3,53 грн, загалом на 3 953,32 грн (а.с. 64), а тому апеляційний суд вважає, що сума, недоотриманої пенсії, яку суд першої інстнції зобо`язав сплатити позивачу, підлягає зміні, шляхом її зменшення до 386 030,83 грн (389 984,15 грн - 3 953,32 грн), оскільки відповідачем належними доказами підтверджено факт часткової сплати пенсії та позивачем вказаного факту будь-якими доказами не спростовано. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що положення частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину, а тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині. Згідно розрахунків позивача, наведених у позові, які не спростовані відповідачем будь-якими доказами, недоотримана пенсія її батька ОСОБА_2 за період з 01.11.2014 року до 01.09.2019 року, що входить до складу спадщини, становить 920 362,59 грн. Сама по собі видача спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину за законом, в якому зазначено менший розмір недоотриманої спадкодавцем пенсії, ніж передбачений законом, не є підставою для відмови спадкоємцю в задоволенні позову з підстав неоскарження спадкоємцем цього свідоцтва, адже, прийнявши спадщину в установленому законом порядку, спадкоємець набула право на все майно, яке належало спадкодавцеві на час смерті, в тому числі і на нараховану, але неотриману ним пенсію, а тому відповідно до статті 1227 ЦК України вона має право на її отримання. Обмеження у три роки на виплату нарахованої пенсії за минулий час, що передбачені частиною першою статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застосовують тільки за наявності вини пенсіонера у несвоєчасному отриманні пенсії. Звертаючись до суду з цим позовом позивач зазначала про те, що жодної вини її батька у неотриманні пенсії за життя не було, адже пенсію її батько не отримував у зв`язку з тим, що на сході України розпочалася Антитерористична операція і пенсії особам, які проживали на непідконтрольній Україні території, не нараховувалися і не виплачувалися. Відповідач не надав належних і допустимих доказів на спростування таких доводів позивача, тому не має правових підстав для застосування обмежень передбачених частиною першою статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Посилання апелянта у судовому засіданні на те, що за період з 01.08.2014 року по 29.02.2014 року пенсію ОСОБА_2 було виплачено, колегією суддів не беруться до уваги оскільки вони не підтверджуються будь-якими доказами. Посилання апелянта на акт обстеження фактичного місця проживання від 16.03.2016 року, яким не було підтверджено фактичне проживання ОСОБА_2 за адресою тимчасової реєстрації, у зв`язку з чим було призупинено виплату пенсії з 01.03.2016 року, колегія суддів не бере до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутній вказаний акт, тобто вказаний факт не підтверджений належними та достатніми доказами. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що виключний перелік підстав для припинення виплати пенсії наведено у ст. 49 Закону України "Про загальнобов`язкове державне пенсійне страхування", наявність яких у справі, що розглядається, не було встановлено. Згідно довідки №93/010505-8 від 26.10.2023 року відповідачем у січні 2022 року позивачу було виплачено допомогу на поховання у сумі 34 434,44 грн (а.с. 64), що не спростовано позивачем. Суд першої інстанції, задовольняючи вказані вимоги позивача, не врахував ці обставини, а тому прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення вказаних вище вимог. Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення в цій частині та вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні вимог про стягнення допомоги на поховання. Застосовуючи принципи співмірності й розумності розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо висновку, що позивачем документально доведений факт понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, оскільки суд першої інстанції повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів на понесення позивачем витрат на правничу допомогу є безпідставними оскільки спростовуються доказами наявними в матеріалах справи, а саме квитанцією від 27.12.2023 року (а.с. 172), договором №24 про надання правничої допомоги від 21.08.2023 року (а.с. 173) та актом здачі-приймання наданих послуг від 27.12.2023 року (а.с. 175). Згідно п. 4.1 договору за правничу допомогу, передбачену в п. 1.2 договору, клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) у розмірі 10 000,00 грн. Колегія суддів враховує практику Верховного Суду, а саме: що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатись у ці правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц); що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу наданих послуг (постанова Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 12.05.2021 у справі №235/4969/19). Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення зміні в частині стягнення з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 недоотриманої пенсії за період з 18.09.2019 року по 31.07.2021 року у розмірі 389 984,15 грн, зменшивши вказаний розмір до 386 030,83 грн. Рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення допомоги на поховання підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні вимог. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 25 грудня 2023 року в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 недоотриманої пенсії за період з 18.09.2019 року по 31.07.2021 року у розмірі 389 984,15 грн - змінити, зменшивши вказаний розмір до 386 030,83 грн. Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 25 грудня 2023 року в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 допомоги на поховання у розмірі 31 198,74 грн - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог. Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 25 грудня 2023 року в іншій частині - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: М.Ю. Петешенкова М.Ю. Лопатіна