LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Кропивницький апеляційний суд401/3999/23

від 04.04.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 лютого 2024 року скасувати та направити справу до того ж суду першої інстанції для продовження розгляду.

ПОСТАНОВА Іменем України 04 квітня 2024 року м. Кропивницький справа № 401/3999/23 провадження № 22-ц/4809/681/24 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О.Л., Письменного О.А. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 лютого 2024 року у складі судді Мельничика Ю.С. ВСТАНОВИВ: У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 лютого 2024 року зупинено провадження у справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, представник позивача ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. В обґрунтування апеляційної скарги представник позивача посилається на порушення судом норм процесуального права та неправильне встановлення обставин справи. Вказував, що 08.11.2023 ОСОБА_2 скористався правом наданим судом, надавши заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги визнав в повному обсязі. Отже позивач як і відповідач прийняли для себе чітку позицію, що шлюб зберегти неможливо, тому єдиним правильним варіантом є його розірвання. Звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що зупинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 253 ЦПК України передбачено саме для захисту прав та інтересів, перш за все, військовослужбовця, проте сам відповідач з таким клопотання не звертався. Відтак безпідставна перерва в судовому розгляді порушує право на справедливий суд. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Враховуючи особливості розгляду в апеляційному порядку окремих категорій справ, справа розглядається в апеляційній інстанції без повідомлення її учасників, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали про зупинення провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав. Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того що відповідач перебуває у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, дійсно проходить військову службу і об`єктивно не має можливості брати участь у розгляді цієї справи, а тому наявні підстави, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, для обов`язкового зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан, який у подальшому продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», та який діє до цього часу. При цьому, положеннями ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено військовий обов`язок. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, зокрема, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Отже, процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а із фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Така правова позиція узгоджується із постановою КЦС ВС від 21.12.2022 у справі № 456/2541/19. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо. За змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 NN 8-рп/2002) Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава зупинення провадження у справі застосовується виключно з метою забезпечення можливості дотримання процесуальних прав учасників процесу, закріплених нормами ЦПК України, зокрема на безперешкодну участь сторін у судовому процесі, та з метою виконання обов`язку суду щодо повного та об`єктивного дослідження судом всіх обставин справи. Приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України мають своєю метою захист процесуальних прав учасника цивільного процесу, який перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. Вони покликані забезпечити об`єктивний розгляд справи. Провадження у справі підлягає зупиненню лише у випадку наявності обставин, які перешкоджають розгляду справи. Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2023 № 2987 відповідач ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 18.03.2023 по теперішній час (а.с. 16). Однак, 08.11.2023 відповідач подав до суду першої інстанції заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги визнав в повному обсязі (а.с.11). 20.11.2023 ОСОБА_2 подав заяву, в якій просив долучити до матеріалів справи: витяг з реєстру територіальної громади, довідку форми 5 та службову характеристику. Отже, відповідач активно приймав участь у розгляді справи, клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку із перебуванням на військовій службі не заявляв. За таких обставин інститут зупинення провадження у справі не може бути застосований у цій справі на шкоду інтересам сторін, меті цього інститут та принципам цивільного судочинства. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції, застосовуючи частину першу ст.251 ЦПК України, не вказав у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи на період знаходження відповідача на військовій службі, виходячи із підстав зупинення провадження, а також враховуючи, що він не позбавлений можливості здійснити реалізацію наданих йому ЦПК України прав, зокрема, шляхом листування, приймати участь у розгляді справи через представника. Факт перебування позивача в Збройних Силах України не позбавляє його можливості ефективного використання своїх процесуальних прав. Відтак колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зупинення провадження у справі. Апеляційний суд також приймає до уваги, що необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що призведе до порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що покладає на національні суди обов`язок здійснювати швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п.1 ст.6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Смірнова проти України» та «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»). За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст.379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена з порушенням норм процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 379, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 лютого 2024 року скасувати та направити справу до того ж суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя А.М. Головань Судді О.Л. Дуковський О.А. Письменний

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»