Ухвала КАС ВС № 140/34665/23

УХВАЛА 04 квітня 2024 року м. Київ справа №140/34665/23 адміністративне провадження № К/990/10126/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Загороднюка А. Г., Єресько Л. О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2024 року та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі №140/34665/23 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року у справі № 140/34665/23 повернуто скаржнику. Не погодившись із оскаржуваним судовим рішенням, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з частиною третьою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Перевіряючи касаційну скаргу в частині оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2024 року суд виходить із такого. Скаржником подано касаційну скаргу на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху. Враховуючи те, що ухвала суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху відсутня у переліку ухвал, визначених частиною третьою статті 328 КАС України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для перегляду ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2024 року у касаційному порядку. Перевіряючи касаційну скаргу в частині оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року суд виходить із такого. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - залишено без задоволення. Апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Згідно з пунктом 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб. Зазначену норму слід враховувати в системному зв`язку зі статтею 53 КАС, яка визначає участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Так, відповідно до частини першої зазначеної статті у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування повинні надати адміністративному суду документи та інші докази, які підтверджують наявність визначених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб. Водночас, згідно з нормами частини першої статті 56 КАС України, права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Як підставу представництва непрацездатного батька ОСОБА_2 наводить приписи частини другої статті 172 Сімейного кодексу України, відповідно до якої повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач покликається на постанову Верховного Суду від 31 серпня 2023 року у справі № 420/5720/23, якою підтверджено право повнолітніх дочки, сина бути законним представником в суді для захисту прав, свобод та інтересів непрацездатних фізичних осіб (батьків). Восьмий апеляційний адміністративний суд звернув увагу, що у наведеному судовому рішенні Верховний Суд вказує, що питання щодо захисту прав, свобод та інтересів непрацездатної фізичної особи врегульовано саме частиною другою статті 56 КАС України. Відповідно до частини другої статті 56 КАС України права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб, які досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати в суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Судом апеляційної інстанції зазначено, що звертаючись з позовом в інтересах непрацездатного батька, ОСОБА_2 , діє як його законний представник в розумінні приписів частини другої статті 56 КАС України, а не як фізична особа, якій законом надане право звертатися до суду в інтересах інших осіб відповідно до частини першої статті 53 КАС України. Залишаючи без задоволення клопотання позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що представництво інтересів іншої особи у суді відповідно до статті 56 КАС України не є абсолютною підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки закон не звільняє представників, які звертаються в інтересах іншої особи від сплати судового збору при зверненні до суду, за виключенням осіб, пільги для яких встановлені пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю). Судом апеляційної інстанції встановлено, що копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник отримав 07 лютого 2024 року згідно з повідомлення про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором №0690222272676. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року у справі № 140/34665/23 повернуто скаржнику. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у встановлений судом строк особа, яка подала апеляційну скаргу, не усунула недоліку апеляційної скарги зазначені в ухвалі Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2024 року. Висновки суду апеляційної інстанції повністю відповідають правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладені в ухвалі від 16 квітня 2020 року у справі №640/109/19. Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу, правильно застосував положення статті 298 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, не викликає сумнівів щодо застосування чи тлумачення цієї норми права. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтями 3, 333 КАС України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2024 року та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі №140/34665/23 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. М. Соколов Судді А. Г. Загороднюк Л. О. Єресько