Постанова 4873 № 910/13550/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "04" квітня 2024 р. Справа №910/13550/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Сітайло Л.Г. суддів: Алданової С.О. Євсікова О.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства страхової компанії "Інтер-Поліс" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/13550/23 (суддя Балац С.В.) за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" до Приватного акціонерного товариства страхової компанії "Інтер-Поліс" про стягнення 50 814,40 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (далі - ТДВ "Експрес Страхування") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства страхової компанії "Інтер-Поліс" (далі - ПАТ СК "Інтер-Поліс") заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 50 814,40 грн, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/13550/23 позов задоволено. Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позов про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 50 814,40 грн підлягає задоволенню повністю, з огляду на таке: по-перше, наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні ДТП встановлена компетентним судом; по-друге, факт того, що цивільно-правова відповідальність винної особи застрахована, станом на момент настання ДТП, відповідачем, що підтверджується договором обов`язкового страхування; по-третє: факт виплати позивачем страхувальникові страхового відшкодування підтверджується розрахунковим документом; і по-четверте, відповідачем не надано суду жодного доказу, підтверджуючого факт відшкодування позивачеві здійсненої останнім виплати страхового відшкодування. Також, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати з професійної правничої допомоги в сумі 4 000,00 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ СК "Інтер-Поліс" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/13550/23. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції нез`ясовано всіх обставин, що мають значення для справи, наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні, встановленим обставинам справи, внаслідок чого судом відмовлено у задоволенні позову. Так, скаржник, зокрема зазначає, що наданий позивачем акт огляду не відповідає нормам наказу Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, яким затверджена Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Позивачем вказано про пробіг 22292 км, а в акті огляду про це не зазначено, а тому можна дійти висновку, що експерт не оглядав транспортний засіб. Також, в прохальній частині апеляційної скарги міститься клопотання про розгляд справи з викликом сторін. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2023 апеляційну скаргу ПАТ СК "Інтер-Поліс" у справі №910/13550/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Ткаченко Б.О., Алданова С.О. Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 у зв`язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному з 19.12.2023, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2023 справу №910/13550/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13550/23. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ПАТ СК "Інтер-Поліс" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/13550/23. 11.01.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/13550/23. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків. 01.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання скаржника про усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 відмовлено у задоволенні клопотання ПАТ СК "Інтер-Поліс" про розгляд апеляційної скарги з повідомленням та викликом учасників справи. Розгляд апеляційної скарги ПАТ СК "Інтер-Поліс" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/13550/23 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень клопотань, заперечень до 26.02.2024. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу 09.02.2024, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд залишити апеляційну скаргу ПАТ СК "Інтер-Поліс" без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Так, у відзиві відповідач вказує, що відповідач не надав докази, що підтверджують наявність фактичних підстав для розрахунку коефіцієнта фізичного зносу, а посилався лише на існування норми права, яка обмежує розмір страхової виплати по полісу ОСЦПВ фізичним зносом. При цьому, відповідач не надає інші належні та допустимі докази, які підтверджують інші обставини, ніж ті, які зазначені в позовній заяві. Також відповідачем не заявляється клопотання про призначення судової експертизи. Крім того, ТДВ "Експрес Страхування" просить стягнути з відповідача судові витрати позивача на правову допомогу адвоката в апеляційній інстанції у розмірі 3 028,00 грн. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 01.10.2020 між ТДВ "Експрес Страхування" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" (страхувальник) укладено генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом лізингу №207.20.000003, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з експлуатацією транспортного засобу марки "Toyota", державний номерний знак НОМЕР_1 . 14.09.2022 в місті Києві на вулиці Героїв Космосу, сталася ДТП за участі двох транспортних засобів: зіткнення автомобіля "КІА", державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 з автомобілем "Toyota", державний номерний знак НОМЕР_1 . Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "КІА", державний номерний знак НОМЕР_2 , не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем "Toyota", державний номерний знак НОМЕР_1 , який рухався попереду, чим порушив пункт 13.1 Правил дорожнього руху України. Зазначені обставини встановлені постановою Святошинського районного суду міста Києва від 21.10.2022 у справі №759/13693/22, якою водія автомобіля "КІА", державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (копія даної постанови наявна в матеріалах справи). З матеріалів справи вбачається, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу марки "Toyota", державний номерний знак НОМЕР_1 , в сумі 50 814,40 грн, визначено на підставі рахунку-фактури Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосаміт-ЛТД" від 16.09.2022 №2022012690. На підставі вищевказаного рахунку-фактури позивач визначив розмір страхового відшкодування до виплати - 50 814,40 грн, відповідно до страхового акта від 27.09.2022 №3.22.03943-1. В подальшому вартість відновлювального ремонту автомобіля "Toyota", державний номерний знак НОМЕР_1 , підтверджена актом виконаних робіт ТОВ "Автосаміт-ЛТД" від 04.10.2022 №2022012920 на суму 50 814,40 грн. ТДВ "Експрес Страхування" сплачено страхове відшкодування на рахунок суб`єкта господарювання, який здійснював ремонт пошкодженого транспортного засобу - ТОВ "Автосаміт-ЛТД", що підтверджується платіжною інструкцією від 28.09.2022 №ЦО04355. Як вбачається з матеріалів справи цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля "КІА", державний номерний знак НОМЕР_2 , станом на дату настання спірної ДТП була застрахована ПАТ СК "Інтер-Поліс", на підставі полісу №ЕР/210995475 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, - 160 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн). Таким чином, за доводами позивача, у відповідача виник обов`язок з відшкодування позивачу витрат в розмірі 50 814,40 грн. 03.08.2023 ТДВ "Експрес Страхування" звернулося до ПАТ СК "Інтер-Поліс" з заявою №БЮ/07-3.22.03943 про виплату страхового відшкодування на суму 50 814,40 грн, яку відповідач отримав 07.08.2023, що підтверджується відомостями з офіційного сайту АТ "Укрпошта". Відповідач відповіді на вказану заяву не надіслав, суму страхового відшкодування не сплатив. Враховуючи те, що відповідачем не було здійснено виплати страхового відшкодування, позивач звернувся до місцевого господарського суду з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача 50 814,40 грн страхового відшкодування. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання, у разі настання страхового випадку, здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України "Про страхування"). Вказана норма кореспондується зі статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується, у разі настання певної події (страхового випадку), виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Відповідно до частини 1 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний, при настанні страхового випадку, здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. За змістом статті 980 ЦК України, статті 4 Закону України "Про страхування" залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності. Згідно з положеннями статті 999 ЦК України і статей 6, 7 Закону України "Про страхування" за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов`язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання. Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати. Відносини між ПАТ СК "Інтер-Поліс", як страховиком, та власником автомобіля "КІА", державний номерний знак НОМЕР_2 , як страхувальником, врегульовані полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/210995475. Таким чином, до спірних правовідносин є обґрунтованим застосування статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування". Відповідно до вищевказаних норм, до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації ОСОБА_1 транспортного засобу "КІА", державний номерний знак НОМЕР_2 . Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів, з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до статей 12, 22 та 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем виплачено страхове відшкодування в розмірі 50 814,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 28.09.2022 №ЦО04355. Згідно зі статтею 14 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. З урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування (пункт 21.1 статті 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"). Статтею 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Частиною 2 підпункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв`язку з укладенням відповідачем з власником автомобіля "КІА", державний номерний знак НОМЕР_2 , полісу страхування цивільно-правової відповідальності №АТ/1373962, відповідач прийняв на себе обов`язок відшкодовувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "КІА", державний номерний знак НОМЕР_2 . Проведення оцінки завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом від 24.11.2003 №142/5/2092 Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395. Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки. Згідно з пунктом 1.6 вищевказаної Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення колісного транспортного засобу до дати його оцінки. Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля "Toyota", державний номерний знак НОМЕР_1 , вбачається, що дата першої державної реєстрації автомобіля - 21.12.2021, а отже, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди (14.09.2022), строк експлуатації означеного автомобіля не перевищував і року. Отже, беручи до уваги вказане вище, на переконання колегії суддів, підстави для вирахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу "Toyota", державний номерний знак НОМЕР_1 , при визначенні розміру страхового відшкодування - відсутні. Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що оскільки в акті огляду не вказано про пробіг 22292 км, то на його думку, експерт не оглядав транспортний засіб, у зв`язку з чим неналежно встановлено всі пошкодження внаслідок ДТП. При визначенні розміру заподіяної шкоди у даному випадку місцевий господарський суд виходив з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля "Toyota", державний номерний знак НОМЕР_1 , визначеного рахунком від 16.09.2022 №2022012690. Так, у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №922/4013/17 зроблено висновок, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена, виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу. Приписами частини 1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлено імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності, відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт. Колегія суддів зазначає, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжне доручення та рахунок на сплату послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу. Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Отже, доказом дійсної вартості ремонтних робіт є рахунок СТО, який містить перелік робіт та використаних матеріалів щодо ремонту транспортного засобу, що стосуються саме пошкодженої частини транспортного засобу. Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення. При цьому колегія суддів, в силу частини 4 статті 236 ГПК України, враховує аналогічну правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/9396/17. Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, за фактом настання страхового випадку у відповідача виник обов`язок здійснити виплату страхового відшкодування на користь позивача у сумі фактично здійсненого відшкодування - 50 814, 40 грн. Крім того, позивачем заявлено про стягнення з відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 4 000,00 грн. Так, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції стягнуто з ПАТ СК "Інтер-Поліс" на користь ТДВ "Експрес Страхування" 4 000,00 грн витрат на правову допомогу адвоката за розгляд справи в місцевому господарському суді. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. За приписами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України). За змістом частини 4 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Разом з тим, частиною 5 статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з частиною 6 статті 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №775/9215/15ц від 19.02.2020. Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2022 між ТДВ "Експрес Страхування" (клієнт) та адвокатом Беляєвим Ю.Л. укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати клієнту правові послуги в обсязі та на умовах, визначених цим договором та вказівками клієнта, а клієнт зобов`язується сплатити адвокату винагороду за надання правової допомоги. Так, у позовній заяві позивач зауважив, що послуги які підлягають оплаті у розмірі 4 000,00 грн, складаються зі: - збору доказів (отримання постанови суду, адвокатський запит) - вартістю 1 000,00 грн (1 год); - складання позовної заяви, виготовлення та засвідчення додатків до неї - 3 000,00 грн (3 год). Також, позивач звернув увагу на те, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (постанова Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21). У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду по справі №910/4515/18. За приписами частини 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідач у суді першої інстанції не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. А тому враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, обсяг наданої адвокатом позивачу правової допомоги, задоволення позову, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на правову допомогу адвоката в сумі 4 000,00 грн. Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду. Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення. В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/13550/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ПАТ СК "Інтер-Поліс" задоволенню не підлягає. Розподіл судових витрат Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/13550/23, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника. Щодо витрат позивача на правову допомогу в суді апеляційної інстанції колегія суддів зазначає про наступне. Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). Частинами 1, 2 статті 30 вказаного Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21. Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Так, до відзиву на апеляційну скаргу адвокат долучив копію договору про надання правової допомоги від 19.12.2023 №558/23, згідно з пунктом 1.2 якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати клієнту правові послуги в обсязі та на умовах, визначених цим договором та вказівками клієнта, а клієнт зобов`язується сплатити адвокату винагороду за надання правової допомоги. Відповідно до пункту 3.8 договору клієнт сплачує гонорар у день отримання від адвоката рішення суду по відповідній справі та детального опису наданих послуг по справі. Також, позивач у відзиві зазначив, що ним заявлено мінімальну вартість послуги та часу на надання даної послуги (підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу - 3 028,00 грн; 2 год), а тому не вбачає підстав для більш детального опису послуги. Відповідач своїм правом не скористався, клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачем, суду не надав. Судом апеляційної інстанції враховані надані заявником докази, розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторін, відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3 028,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства страхової компанії "Інтер-Поліс" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/13550/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/13550/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство страхову компанію "Інтер-Поліс".

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства страхової компанії "Інтер-Поліс" (01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 69; ідентифікаційний код 19350062) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (04073, місто Київ, проспект Бандери Степана, будинок 22; ідентифікаційний код 36086124) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/13550/23 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Л.Г. Сітайло Судді С.О. Алданова О.О. Євсіков