Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/17098/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/17098/23 Перша інстанція: суддя Пекний А.С., повний текст судового рішення складено 17.10.2023, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И В: У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (далі ВКДКА), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ВКДКА від 26 травня 2023 року №V-004/2023, яким його притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів. В обґрунтування вказаних позовних вимог зазначено, шо висновки ВКДКА про вчинення ним систематичних порушень Правил адвокатської етики та підриву авторитету адвокатури є надуманими, переоціненими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Позивач зазначає, що відповідач провів засідання дистанційно в режимі відеоконференції та відкладав розгляд скарги поза межами загального строку розгляду дисциплінарної справи, що не передбачено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також направив копію рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності з порушенням встановленого згаданим Законом триденного строку. Крім того, позивач вважає, що спірне рішення є необґрунтованим і не вмотивованим. Позивач заперечує висновки ВКДКА щодо вчинення ним систематичного порушення Правил адвокатської етики (невиконання рішення органу адвокатського самоврядування) у вигляді продовження здійснення адвокатської діяльності протягом усіх трьох місяців з 29.06.2022 року по 30.09.2022 року, коли було зупинено його право на зайняття адвокатською діяльністю відповідно до рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Київської області (далі КДКА Київської області) від 29.06.2022 року №50/2022. Вказує, що ним було допущене не систематичне, а триваюче правопорушення, оскільки раніше він не притягався до дисциплінарної відповідальності за невиконання рішення органу адвокатського самоврядування. Також, позивач вважає протиправним висновок ВКДКА щодо наявності в його діях «стратегії невиконання рішення дисциплінарного органу». Зазначає, що жодним чином не створював штучних перепон в отриманні чи навмисного неотримання рішення КДКА Київської області про зупинення його права на заняття адвокатською діяльністю та не мав мети продовжувати адвокатську діяльність протягом строку, на який до нього було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю. Позивач посилається на те, що жодний закон чи підзаконний нормативно-правовий акт не зобов`язує його як адвоката контролювати свій статус в Єдиному реєстрі адвокатів України щодо того, чи не зупинено/припинено його право на заняття адвокатською діяльністю. За твердженням позивача, навпаки, обов`язок повідомлення у триденний строк про прийняте рішення про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю покладений саме на дисциплінарний орган. Натомість, позивачу з незалежних від нього причин рішення КДКА Київської області від 29.06.2022 року №50/2022 було вручено із значним запізненням, майже через місяць. Позивач також не погодився з висновком ВКДКА про те, що він створив приклад для інших адвокатів як можна ухилятись від виконання рішень дисциплінарних органів та продовжувати адвокатську діяльність під час зупинення права її здійснення. У зв`язку з цим вказує, що жодних доказів на підтвердження такого висновку не існує, він є виключно припущенням ВКДКА, дисциплінарний проступок вчинений ним не у публічній площині та про його вчинення дізнались випадково, тому він не міг бути прикладом для інших. Крім того, позивач вважає, що відповідач вдруге притягнув його до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, оскільки на момент розгляду дисциплінарної справи у ВКДКА вже було повністю виконано та вичерпало свою дію виконанням рішення КДКА Київської області від 29.06.2022 року №50/2022. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 р. позов залишено без задоволення. Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову повністю. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що позивач здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльність №6488/10, яке видане Радою адвокатів Київської області 23.03.2018 року. Рішенням дисциплінарної палати КДКА Київської області №50/2022 від 29.06.2022 року позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк три місяці, з 29.06.2022 року по 29.09.2022 року. Інформація про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на три місяці стосовно позивача була внесена в Єдиний реєстр адвокатів України 05.07.2022 року. 20.07.2022 року зазначене рішення вручено ОСОБА_1 засобами поштової кореспонденції. 29 листопада 2022 року до КДКА Київської області надійшла скарга ОСОБА_2 на дії позивача. У згаданій скарзі зазначено, що не зважаючи на зупинення права на заняття адвокатською діяльністю рішенням КДКА Київської області №50/2022 від 29.06.2022 року, позивач всупереч вказаному рішенню дисциплінарного органу неодноразово та систематично здійснював адвокатську діяльність шляхом безпосередньої участі у судових провадженнях в якості адвоката, подання різного роду процесуальних заяв (клопотань) тощо. Головою дисциплінарної палати КДКА Київської області 01.12.2022 року було доручено члену дисциплінарної палати ОСОБА_3 провести перевірку викладених у скарзі відомостей. Позивачем 19.01.2023 року подані письмові пояснення щодо скарги. Членом дисциплінарної палати КДКА Київської області ОСОБА_3 24.01.2023 року за результатами перевірки складено довідку з висновком про наявність в діях позивача ознак дисциплінарного проступку, передбаченого статтею 42, частиною 3 статті 44 Правил адвокатської етики, пунктами 2, 3, 6 частини 2 статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Рішенням дисциплінарної палати КДКА Київської області від 25.01.2023 року №4/2023 було порушено дисциплінарну справу відносно позивача та призначено її розгляд на 22.02.2023 року. Також до цієї дати зупинено провадження у справі. ОСОБА_2 17.02.2023 року подано до КДКА Київської області додаткові пояснення до скарги. Розглянувши скаргу, дисциплінарна палата КДКА Київської області прийняла рішення №35/2023 від 22.02.2023 року, яким притягнула позивача до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на один місяць. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 02.03.2023 року звернулась із скаргою до ВКДКА. Листом від 13.03.2023 року ВКДКА витребувала у КДКА Київської області матеріали дисциплінарної справи відносно позивача, які надійшли до відповідача 23.03.2023 року. Листом від 29.03.2023 року голова ВКДКА доручив члену ВКДКА ОСОБА_4 провести перевірку відомостей та фактів, викладених у скарзі ОСОБА_5 на рішення дисциплінарної палати КДКА Київської області №35/2023 від 22.02.2023 року. Листом ВКДКА №543 від 13.04.2023 року позивача та ОСОБА_2 було повідомлено про призначення розгляду скарги на рішення КДКА в засіданні ВКДКА дистанційно - в режимі відеоконференції, на 28.04.2023 року. Листом ВКДКА №635 від 03.05.2023 року позивача та ОСОБА_2 було повідомлено про те, що 28.04.2023 року розгляд скарги було відкладено. Листом ВКДКА №674 від 12.05.2023 року позивача та ОСОБА_2 було повідомлено про призначення розгляду скарги на рішення КДКА в засіданні ВКДКА дистанційно - в режимі відеоконференції, на 26.05.2023 року. 23.05.2023 року голова ВКДКА передоручив члену ВКДКА ОСОБА_6 провести перевірку відомостей та фактів, викладених у скарзі ОСОБА_2 на рішення дисциплінарної палати КДКА Київської області №35/2023 від 22.02.2023 року. Листом №811 від 25.05.2023 року ВКДКА звернулась із запитом до Секретаріату Ради адвокатів України (НААУ) щодо отримання інформації з Єдиного реєстру адвокатів України відносно позивача, на що отримала відповідь у листі №943/0/2-23 від 25.05.2023 року. Рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 26.05.2023 №V-004/2023 скаргу ОСОБА_2 задоволено; рішення дисциплінарної палати КДКА Київської області №35/2023 від 22.02.2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України. Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначав, що Раду адвокатів України наділено повноваженнями щодо самостійного прийняття рішень, у тому числі щодо регулювання роботи ВКДКА, які є обов`язковими до виконання усіма адвокатами України згідно з частиною першою статті 57 Закону №5076-VI. До таких повноважень віднесено, у тому числі, і регламентування дисциплінарного провадження щодо адвоката. Одним із правових актів, які регулюють процедуру дисциплінарного провадження щодо адвоката, є Регламент ВКДКА. Також суд вказав, що можливість проведення ВКДКА свого засідання дистанційно за рішенням голови ВКДКА прямо передбачена статтею 61-1 Положення та пунктом 3.16.1 Регламенту, а протилежний довід позивача є помилковим. Крім того, суд враховував, що позивача заздалегідь було повідомлено про дату і час засідання ВКДКА та про те, що воно буде проводитись дистанційно, але позивач на власний розсуд не прийняв участь в засіданні в режимі відеоконференції. При цьому, позивач не навів жодних причин та обставин, які перешкоджали йому прийняти участь у вказаному засіданні ВКДКА дистанційно. Суд вважав, що скаргу ОСОБА_2 на рішення дисциплінарної палати КДКА Київської області №35/2023 від 22.02.2023 року у дисциплінарній справі відносно позивача відповідач розглянув з дотриманням процедури, визначеної Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Положенням про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність», «Положенням про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури» та Регламентом ВКДКА. Також, суд першої інстанції вважав, що згідно із статтею 65 Правил адвокатської етики, адвокат зобов`язаний виконувати рішення органів адвокатського самоврядування, прийняті в межах їх компетенції в спосіб, передбачений Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Враховуючи викладене та установлені як судом, так і дисциплінарними органами обставини, суд першої інстанції погодився з висновком відповідача про те, що позивачем було порушено вимоги частини 5 статті 31 Закону №5076-VI, статей 7, 12, 12-1, 65 Правил адвокатської етики у вигляді невиконання адвокатом рішень органів адвокатського самоврядування та здійсненні адвокатської діяльності під час зупинення права на заняття такою діяльністю. Факти здійснення позивачем адвокатської діяльності протягом строку зупинення його права на заняття адвокатською діяльністю підтверджуються змістом судових рішень, які досліджувались відповідачем. Згідно матеріалів справи, позивач щонайменше у період з 29.06.2022 року по 20.07.2022 року неодноразово вчиняв дії як адвокат щодо надання правничої допомоги різним особам та в межах різних судових справ, а тому кожний окремий випадок надання правничої допомоги того чи іншого виду (складення та подання процесуального документа або участь в судовому засіданні) становить самостійне порушення, що виключає його кваліфікацію як триваючого. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції вважав обґрунтованим висновок відповідача про те, що позивачем допущено систематичне порушення правил адвокатської етики. Щодо оцінки відповідачем порушення як такого, що підриває авторитет адвокатури України, то суд першої інстанції погодився і з таким висновком відповідача, оскільки він випливає з належно встановлених порушень, які поставлені у вину позивачу. В обґрунтування пропорційності (співмірності) застосованого виду стягнення відповідачем в межах виключних повноважень суд вказав на те, що позивач систематичним порушенням правил адвокатської етики поставив під удар права та інтереси своїх клієнтів, а також створив приклад ухилення від виконання рішень органів адвокатського самоврядування, показав можливість недотримання принципу верховенства права і законності та можливість уникнення відповідальності за це, що за висновком ВКДКА і підриває авторитет адвокатури. Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначені в Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05 липня 2012 року (далі - Закон №5076-VI). Відповідно до положень статті 2 Закону №5076-VI, адвокатура - це недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, установленому цим Законом. Частиною третьою статті 2 Закону №5076-VI установлено, що з метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування. Відповідно до частини першої статті 4 вказаного Закону, адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів. За змістом статті 21 Закону №5076-VI, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний, зокрема, дотримуватись присяги адвоката України та правил адвокатської етики, виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги. Відповідно до частин 1, 2 статті 33 Закону №5076-VI адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом. Дисциплінарне провадження - це процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку. При цьому, згідно з частиною першою статті 34 Закону №5076-VI підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. За визначенням, наведеним у частині другій статті 34 Закону №5076-VI, дисциплінарним проступком адвоката є: порушення вимог несумісності; порушення присяги адвоката України; порушення правил адвокатської етики; розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов`язків; невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; порушення інших обов`язків адвоката, передбачених законом. Не є підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності винесення судом або іншим органом рішення не на користь його клієнта, скасування або зміна судового рішення або рішення іншого органу, винесеного у справі, в якій адвокат здійснював захист, представництво або надавав інші види правничої допомоги, якщо при цьому не було вчинено дисциплінарного проступку (частина 3 статті 34 Закону №5076-VI). Частинами 1, 2 статті 35 Закону №5076-VI установлено, що за вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року; 3) для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів України. Адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 32 Закону №5076-VI право на заняття адвокатською діяльністю припиняється шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у разі накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю. Частиною 2 статті 32 Закону №5076-VI установлено, що накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися виключно у разі: 1) порушення присяги адвоката України; 2) розголошення адвокатом відомостей, що становлять адвокатську таємницю, використання їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб; 3) заподіяння протиправними діями адвоката, пов`язаними із здійсненням ним адвокатської діяльності, значної шкоди клієнту, якщо така шкода встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили; 4) систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики, що підриває авторитет адвокатури України. За змістом частини 3 статті 32 Закону №5076-VI право на заняття адвокатською діяльністю припиняється з підстав, передбачених пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, - з дня прийняття кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури відповідного рішення. Відповідно до частини 1 статті 63 Правил адвокатської етики, затверджених Установчим З`їздом адвокатів України 17.11.2012, за порушення Правил адвокатської етики до адвоката можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому чинним законодавством про адвокатуру та адвокатську діяльність, а також актами Національної асоціації адвокатів України. Подібними за змістом є й положення частини 1 статті 66 Правил адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року (із змінами, затвердженими 15.02.2019 року З`їздом адвокатів України 2019 року), відповідно до яких за порушення Правил адвокатської етики до адвоката можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому чинним законодавством про адвокатуру та адвокатську діяльність, а також рішеннями З`їзду, актами Ради адвокатів України, Національної асоціації адвокатів України. Отже, позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю є одним з видів дисциплінарного стягнення. Єдиною підставою для адвоката бути підданим дисциплінарному стягненню є вчинення ним дисциплінарного проступку, чіткий та вичерпний перелік видів якого наведений у частині 2 статті 34 Закону № 5076-VI, серед яких значиться і порушення правил адвокатської етики. При цьому, дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися виключно у разі: 1) порушення присяги адвоката України; 2) розголошення адвокатом відомостей, що становлять адвокатську таємницю, використання їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб; 3) заподіяння протиправними діями адвоката, пов`язаними із здійсненням ним адвокатської діяльності, значної шкоди клієнту, якщо така шкода встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили; 4) систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики, що підриває авторитет адвокатури України. Згідно із частиною 1 статті 41 Закону №5076-VI, рішення у дисциплінарній справі має бути вмотивованим. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, його наслідки, особа адвоката та інші обставини. Пунктами 3.46, 3.48 Регламенту ВКДКА передбачено, що рішення, постанови ВКДКА викладаються письмово з наведенням мотивів їх прийняття. У рішенні ВКДКА повинно бути зазначено: назву комісії, її склад, місце, дату проведення засідання, зміст питання, що розглядалося, обґрунтування підстав та мотивів прийнятого рішення, результати розгляду, порядок і строки його оскарження, вказівка про порядок видачі рішення. В обґрунтування підстав та мотивів прийнятого рішення ВКДКА покладено встановлені КДКА Київської області та відповідачем такі обставини та їх правова оцінка. Переглядаючи рішення у дисциплінарній справі, ВКДКА погодилась із установленими КДКА Київської області обставинами вчинення дисциплінарного проступку, проте визнала помилковою його кваліфікацію як грубого одноразового проступку. Так, в ході розгляду дисциплінарної справи було установлено, що рішенням дисциплінарної палати КДКА Київської області №50/2022 від 29.06.2022 року адвоката ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк три місяці, з 29.06.2022 року по 29.09.2022 року, про що в Єдиний реєстр адвокатів України 05.07.2022 року була внесена відповідна інформація. Копію рішення позивач, який не брав участі у засіданні КДКА Київської області 29.06.2022 року, отримав 20.07.2022 року. Як вбачається з матеріалів справи, дисциплінарною палатою КДКА та ВКДКА зроблений висновок, що позивач не був позбавлений можливості своєчасно дізнатись про результати розгляду його дисциплінарної справи, однак знаючи, що відносно нього 29.06.2022 року розглядалася дисциплінарна справа, не перевірив свої дані в Єдиному реєстрі адвокатів України, хоча повинен був цікавитися результатом її розгляду та розуміти його наслідки. Тому були відхилені доводи позивача про те, що він до 20.07.2022 року не був обізнаний з рішенням дисциплінарної палати КДКА Київської області №50/2022 від 29.06.2022 року. З даного приводу, колегія суддів зауважує, що положення Закону №5076-VI та приписи Правил адвокатської етики не містять жодних норм про обов`язок адвоката цікавитись своїм статусом в ЄРАУ та/або дізнаватись про це в інший спосіб (дзвонити, писати листи чи запити). Саме на дисциплінарні органи адвокатури покладається обов`язок довести до адвоката інформацію про прийняте ними рішення та направити йому відповідний документ (рішення). Так, відповідно до п.3) ч.1 ст.31 Закону №5076-VI право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю. Згідно п.3) ч.3 цієї статті право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, - з дня прийняття кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури відповідного рішення. Копія рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, передбаченого пунктом 3 цієї частини, у триденний строк з дня його прийняття надсилається адвокату та відповідній раді адвокатів регіону. Також, згідно ч.5 цієї статті протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України. Водночас, відповідно до абз.1-3 ч.2 ст.40 цього Закону, яка регулює порядок розгляду дисциплінарних справ, розгляд дисциплінарної справи здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду справи дисциплінарна палата заслуховує повідомлення члена дисциплінарної палати, який проводив перевірку, про результати перевірки, пояснення адвоката, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, та пояснення інших заінтересованих осіб. Адвокат, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, та особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, мають право надавати пояснення, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, подавати докази на підтвердження своїх доводів, заявляти клопотання і відводи, користуватися правничою допомогою адвоката. У разі неможливості з поважних причин брати участь у засіданні кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури адвокат, стосовно якого розглядається справа, може надати по суті порушених питань письмові пояснення, які додаються до матеріалів справи. Письмові пояснення адвоката оголошуються на засіданні дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Згідно ч.2 та ч.3 ст.41 Закону №5076-VI рішення у дисциплінарній справі приймається за відсутності адвоката, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, та особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката. Рішення оголошується на засіданні дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Копія рішення надсилається або вручається під розписку адвокату та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення. З аналізу наведених норм вбачається, що дисциплінарна справа відносно адвоката може бути розглянута за його відсутності, у адвоката є право надати свої письмові пояснення та не бути присутнім при такому розгляді, а протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Разом з тим, при вирішенні питання щодо притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за невиконання раніше прийнятого рішення відносно нього про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, ключовим є встановлення періоду такого невиконання та причин такого невиконання з боку адвоката (в тому числі обізнаності адвоката про рішення про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, наявності свідомих дій щодо його невиконання), та після встановлення вказаних обставин надання оцінки поведінці адвоката. При цьому, очевидним є те, що виконання рішення про зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю покладено саме на адвоката, який повинен зупинити таку діяльність, і можливість та початок цього виконання безпосередньо пов`язані з обізнаністю (ознайомлення) адвоката з прийнятим відносно нього рішенням. Зі спірного рішення ВКДКА вбачається, що відповідачем встановлено період невиконання позивачем рішення дисциплінарної палати КДКА Київської області №50/2022 від 29.06.2022 року, а саме з 29.06.2022 року по 20.07.2022 року, що таке невиконання було неодноразовим, і що позивач повинен був дізнатися про вказане рішення з Єдиному реєстрі адвокатів України, в якому інформація про це рішення була розміщена 05.07.2022 року. Також, вказане рішення містить і висновок відповідача стосовно поведінки позивача такі дії були свідомими (оскільки він знав/повинен був знати про зупинення його адвокатської діяльності), а отже порушення були систематичними (оскільки були неодноразовими) та відповідно грубими. Разом з тим, згідно матеріалів справи, позивач у розгляді дисциплінарної справи, наслідком якої стало рішення дисциплінарної палати КДКА Київської області №50/2022 від 29.06.2022 року про зупинення його права на заняття адвокатською діяльністю, участі не приймав, вказане рішення КДКА Київської області було розміщене в Єдиному реєстрі адвокатів України 05.07.2022 року, а отримав його позивач поштою лише 20.07.2022 року. Свої висновки у спірному рішенні відповідач обґрунтував тим, що позивач повинен був цікавитися розглядом його дисциплінарної справи та дізнатися про вказане рішення з Єдиного реєстру адвокатів України, а тому поведінка позивача щодо невиконання рішення про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю була свідомою та неодноразовою. Разом з тим, як зазначалося вище, процедура ознайомлення адвоката з прийнятим відносно нього рішенням (очевидно і у випадку відсутності такого адвоката при прийнятті цього рішення у дисциплінарній справі) регламентована п.3) ч.3 ст.31 Закону №5076-VI, відповідно до якого копія рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, передбаченого пунктом 3 цієї частини, у триденний строк з дня його прийняття надсилається адвокату, а тому, на думку колегії суддів, невиконання адвокатом рішення про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю після його ознайомлення з цим рішенням саме у вказаний спосіб (а також, очевидно, і у спосіб вручення рішення під розписку) може бути кваліфіковано як свідомі дії щодо невиконання рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Будь-якого іншого механізму ознайомлення адвоката з прийнятим відносно нього рішенням про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю ані Закон №5076-VI, ані Правила адвокатської етики чи інші нормативні документи не містять (очевидно, окрім ознайомлення з рішенням під розписку). При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про те, що спірне рішення було розміщене 05.07.2022 року в Єдиному реєстрі адвокатів України і з цього часу позивач дізнався/повинен був дізнатися про нього, оскільки Закон №5076-VI не визначає це як спосіб ознайомлення адвоката з прийнятим відносно нього рішенням, не містить положень, що з моменту внесення інформації до Єдиного реєстру адвокатів України адвокат вважається ознайомленим з рішенням, а відповідно до ч.6 ст.31 Закон №5076-VI до Єдиного реєстру адвокатів України вносяться не саме рішення, а відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, що не може бути прирівняне до ознайомлення адвоката з прийнятим рішення. Крім цього, положення ч.6 ст.31 Закон №5076-VI взагалі не містять часового періоду, протягом якого відомості про зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю повинні бути внесені до Єдиного реєстру адвокатів України. З матеріалів справи вбачається, що висновки КДКА Київської області, а також висновки відповідача (ВКДКА), які також були підтримані судом першої інстанції, про обізнаність позивача та/або можливість дізнатись про рішення КДКА Київської області від 29.06.2022 року в ЄРАУ ґрунтуються виключно на припущеннях. Більш того, фактично у період з 29.06.2022 року (день прийняття КДКА Київської області про зупинення права позивача на заняття адвокатською діяльністю і, відповідно до п.3) ч.3 ст.31 Закону №5076-VI, день зупинення адвокатської діяльності) по 05.07.2022 року інформації про прийняте рішення не було ані у позивача, ані в Єдиному реєстрі адвокатів України, і спірне рішення відповідача взагалі не містить обґрунтування його висновків про свідомі та неодноразові грубі порушення позивачем правил адвокатської етики у період з 29.06.2022 року по 05.07.2022 року. Крім цього, колегія суддів вважає також помилковою кваліфікацію дій позивача як систематичних, оскільки, за відсутності належних доказів ознайомлення позивача з рішенням про зупинення права позивача на заняття адвокатською діяльністю до 20.07.2022 року, невиконання ним цього рішення у період з 29.06.2022 року по 20.07.2022 року (що і не заперечував ході розгляду справи позивач) фактично об`єднано та пов`язано саме з однією подією ознайомленням зі змістом рішення, а тому такі дії позивача не можуть кваліфікуватися як систематичні. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті спірного рішення про позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю відповідач невірно кваліфікував дії позивача щодо невиконання рішення від 29.06.2022 року про зупинення права позивача на заняття адвокатською діяльністю, що є визначальним та безпосередньо вплинуло на обрання виду дисциплінарного стягнення, у зв`язку з чим спірне рішення ВКДКА від 26 травня 2023 року №V-004/2023 не може вважатися законним та обґрунтованим. З матеріалів справи вбачається, що після 20.07.2022 року, дізнавшись про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, позивач вживав активні дії щодо недопущення його участі у справах, які на той час знаходились у провадженні судів. При цьому, посилаючись на ухвалу Київського апеляційного суду від 19.09.2022 та постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023 року по справі №759/5005/19, прийнятими за наслідками розгляду апеляційної скарги, поданої 18.07.2022 року адвокатом Незвіським Д.Я., суд 1-ї інстанції не з`ясував, що у даній справі адвокат Незвінській Д.Я. за власною ініціативою звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що рішенням дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 29.06.2022 року №50/2022 він притягнутий до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю на строк 3 місяці з 29.06.2022 року до 29.09.2022 року. Апеляційний суд також звертає увагу на те, що згідно вищенаведених правових норм, лише самого порушення Правил адвокатської етики не достатньо для накладення такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю. Для реалізації приписів пункту 4 частини 2 статті 32 Закону №5076-VI необхідна або ознака систематичності порушення Правил, тобто їх повторюваність протягом певного періоду часу, або одноразовість вчинюваного порушення, але за умови притаманності останньому грубого характеру. При цьому, як систематичне, так і грубе одноразове порушення правил адвокатської етики повинні бути такого ступеню, що підриває авторитет адвокатури України. Слід зауважити, що ані приписами Закону №5076-VI, ані нормами Правил не визначені поняття «грубе», «систематичне», «таке, що підриває авторитет адвокатури України», а тому критерії «грубого» або «систематичного» порушення Правил адвокатської етики, як і ступеню порушення аж до «підриву авторитету адвокатури України», не визначені на нормативно-правовому рівні. Враховуючи сталу практику ЄСПЛ щодо тлумачення вимоги «якості закону», апеляційний суд зазначає, що порушення вимог юридичної техніки в цьому випадку та відсутність у чинному законодавстві необхідної чіткості й точності, коли припускається неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків особи - порушує вимогу «якості закону», саме тому, як державні органи, так й суд зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для особи підхід до тлумачення національного законодавства таким чином, щоб результат цього тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з принципом верховенства права з урахуванням всіх його складових. Апеляційний суд також звертає увагу на рішення ЄСПЛ у справі «Багіров проти Азербайджану» (Заяви № 81024/12 та 28198/15), у якому Суд зробив наступні висновки: Оцінюючи пропорційність втручання, характер та суворість накладених штрафних санкцій також являються факторами, які слід враховувати і він уже встановив, що позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю не може не бути розцінене як сувора (жорстка) санкція, яка має спричинити заспокійливий вплив на виконання адвокатами своїх обов`язків захисника. Суд вважає, що причини, визначені національними судами на підтримку позбавлення заявника права на заняття адвокатською діяльністю, не були релевантними та достатніми, і що санкція, накладена на заявника, була непропорційною законній меті, яку переслідували (п. 84 Рішення). У судовому процесі, пов`язаному з позбавленням заявника права на заняття адвокатською діяльністю, національні суди не змогли достатньо оцінити пропорційність втручання, пам`ятаючи, що санкція про позбавлення такого права є найсуворішим дисциплінарним стягненням в юридичній професії, що має незворотні наслідки для професійного життя адвоката. Суд вважає за необхідне звернути увагу на Рекомендацію R (2000) 21 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам про свободу професійної діяльності адвокатів, яка чітко зазначає, що принцип пропорційності повинен дотримуватися при визначенні санкції за вчинення адвокатами дисциплінарних проступків. Спеціальний доповідач Ради з прав людини з питань незалежності судців та адвокатів також заявив у щорічному звіті (А/71/348) Генеральній Асамблеї ООН, що позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю є остаточною «санкцією за найсерйозніші порушення етичного кодексу та професійних норм» та «повинно бути накладено лише у випадках вчинення найтяжчих проступків, передбачених професійним кодексом поведінки, і лише після належного процесу перед незалежним та неупередженим органом, який надає всі гарантії звинуваченому адвокату». Національні суди не пояснили, чому заява заявника в залі суду була таким серйозним проступком, що вона виправдовувала застосування найсуворішої дисциплінарної санкції. В цілому, Європейський суд з прав людини дійшов загального висновку про те, що причини, викладені національними судами на підтримку позбавлення заявника права на заняття адвокатською діяльністю, не були релевантними та достатніми, і що санкція, накладена на заявника, була непропорційною законній меті, яку переслідували (п. 102 Рішення). На переконання апеляційного суду, питання позбавлення адвоката права на заняття адвокатською діяльністю є крайньою (найсуворішою) мірою дисциплінарної відповідальності, а застосування такого виду відповідальності (санкції) до адвоката повинно бути як належно обґрунтованим, так і співмірним та пропорційним з тим дисциплінарним проступком, який ним вчинено. При цьому, в силу приписів п. 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Разом з тим, суд першої інстанції не перевірив та не надав жодної оцінки питанню пропорційності та виправданості втручання дисциплінарного органу адвокатури в право позивача на заняття адвокатською діяльністю (здійснення адвокатської діяльності) в порівнянні з нетривалим (менше третини всієї санкції) дисциплінарним проступком, стосовно умисності та свідомості вчинення якого у справі відсутні належні докази і який мав місце в червні-липні 2022 року. Апеляційний суд також зауважує, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що спірне рішення ВКДКА від 26 травня 2023 року №V-004/2023 не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що є правовою підставою для його скасування. Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що неправильне застосування судом 1-ої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи призвели до неправильного вирішення справи та про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду 1-ої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову. Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з ч.6 ст.139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Апеляційним судом встановлено, що за подання позовної заяви до Одеського окружного адміністративного суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією № 80694 від 06.07.2023 року. Також, за подання апеляційної скарги до суду апеляційної скарги позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1610,40 грн. згідно квитанції № 0606524410995789 від 15.11.2023 року. Отже, оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена та повністю задоволені позовні вимоги, апеляційний суд доходить до висновку, що понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову та апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок асигнувань Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури шляхом стягнення коштів у розмірі 2684 грн. Керуючись статтями 139, 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року скасувати. Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 26 травня 2023 року №V-004/2023. Стягнути з Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (код ЄДРПОУ 26080214) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Федусик Судді А.В. Бойко О.А. Шевчук