Постанова Закарпатський апеляційний суд № 303/7755/23

Справа № 303/7755/23 П О С Т А Н О В А Іменем України 19 березня 2024 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В. суддів: Фазикош Г.В., Собослоя Г.Г. з участю секретаря судового засідання: Сливки С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Павло Петрович, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2023 року, ухвалене головуючим суддею Монич В.О. в справі за заявою ОСОБА_1 , де заінтересовані особи є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Мукачівська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення встановив: У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою з метою встановлення юридичного факту. В обґрунтування заяви зазначив, за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним братом заявника та є інвалідом першої «А» групи з дитинства, не може самостійно пересуватися, самообслуговуватися та потребує постійного стороннього догляду. ОСОБА_1 вказує, що проживає разом зі своїм братом ОСОБА_2 , який, має проблеми зі здоров`ям та потребує постійного стороннього догляду та допомоги. Догляд за братом має можливість здійснювати лише заявник, оскільки мати ОСОБА_3 має незадовільний стан здоров`я. З врахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд встановити юридичний факт про те, що він є єдиною особою, зайнятою постійним доглядом за братом ОСОБА_2 . Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2023 року у задоволенні заяви відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник П.П., оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вказаної заяви. В обґрунтування скарги посилається на те, що судом не взято до уваги надані заявником докази, які підтверджують, що ОСОБА_2 є інвалідом з дитинства і така інвалідність є безстроковою, потребує сторонній догляд, який надає рідний брат ОСОБА_1 . При цьому вказує, що він не просить суд надати йому дозвіл на догляд за братом, оскільки такий догляд він надає все життя, а підтвердити факт такого догляду. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.13) При цьому встановлено, що ОСОБА_2 є братом заявника ОСОБА_1 , що також стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 20.01.1987 року, батьками яких в свідоцтві про народження зазначено ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 12-13). Згідно свідоцтва серія НОМЕР_3 встановлено, що ОСОБА_4 батько заявника ОСОБА_1 та заінтересованої особи ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про, що зроблено відповідний актовий запис 766. (а.с.15). Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник зазначає про те, що його брат ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду та допомоги. На підтвердження таких обставин заявником подано до суду довідку до акта догляду МСЕК серії 10ААА№526353 року, відповідно до якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , присвоєно першу »А» групу інвалідності безстроково, така потребує постійного стороннього догляду .(а.с.22-26). Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид не позовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. У ст.315 ЦПК України наведено перелік фактів, що мають юридичне значення, справи про встановлення яких розглядаються судом. У п.2 ч.1 ст.315 ЦПК України вказано, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч.2 ст.315 ЦПК України). Відповідно до частини 1 статті 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Отже, встановлення юридичного факту за рішенням суду безпосередньо породжує певні юридичні наслідки, тобто від встановлення факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав громадян. Касаційний цивільний суд Верховного Суду у справі №363/214/17-ц від 22.08.2018 року, прийшов до висновку, що перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку не є вичерпним і у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. ОСОБА_1 просив суд встановити юридичний факт про те, що він є єдиною особою, зайнятою постійним доглядом за братом ОСОБА_2 . Пунктом шостим частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальні послуги» визначено, що надавачами соціальних послуг, зокрема, є фізичні особи, які включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг. Пунктом 3 частини 6 статті 13 даного Закону встановлено, що для фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього закону, передбачена можливість надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачем соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки, та є громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями, проте, для отримання відповідного статусу, надавач та отримувач соціальних послуг повинні бути включені до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, незалежно від того, претендує надавач соціальної послуги на отримання компенсації від держави чи ні. Формування Реєстру, відповідно до ч. 6 ст. 15 Закону, здійснюється шляхом внесення до нього відповідної інформації уповноваженими органами системи надання соціальних послуг. Порядок формування, ведення та доступу до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг затверджений Постановою КМ України від 27 січня 2021 року №

99. Механізм призначення і виплати компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам із числа членів своєї сім`ї, визначено Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року за №859. Пунктом 7 зазначеного Порядку передбачено, що призначення і виплата компенсації здійснюються уповноваженим органом з місяця подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, таких документів: заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі; заява про згоду отримувати соціальні послуги; копії свідоцтва про народження дитини (у разі надання дитині соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі); висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді громадян похилого віку внаслідок когнітивних порушень за формою, затвердженою МОЗ. Положення чинного закону не вимагають для призначення виплат особі, що здійснює догляд, встановлення в судовому порядку факту здійснення постійного догляду особи похилого віку, з когнітивними порушеннями. Необхідність такого догляду та сам факт його здійснення, встановлюється уповноваженим органом на підставі поданих документів. Рішення про відмову у наданні соціальної послуги може бути оскаржено у судовому порядку. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у cправі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23), зазначено (пункт 104), що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Враховуючи вищевикладені висновки, апеляційний суд вважає, що факт постійного догляду ОСОБА_1 за братом ОСОБА_2 , в даному випадку, може бути встановлений в позасудовому порядку. Саме за вказаних обставин заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню. Однак, суд першої інстанції вищевказаного не врахував та помилково вважав, що у задоволенні заяви слід відмовити у зв`язку з недоведеністю заявлених вимог. Частиною першою ст. 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Павло Петрович, задовольнити частково. Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2023 року змінити в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні заяви,виклавши мотивувальну частину рішення суду в редакції даної постанови апеляційного суду. У решт рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 26 березня 2024 року. Суддя-доповідач: Судді: