LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Закарпатський апеляційний суд308/4018/20

від 05.03.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 2.Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 04 жовтня 2023 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному …

Справа № 308/4018/20 П О С Т А Н О В А Іменем України 05 березня 2024 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача), суддів: Фазикош Г.В. і Собослоя Г.Г., з участю секретаря Гусоньки З.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 04 жовтня 2023 року (у складі судді Лемак О.В.) про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ПАТ «УСК Княжа Вієнна Іншуранс Груп», про відшкодування шкоди, завданої майну, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у червні 2023 р. Просив ухвалити додаткове рішення у цій справі, яким стягнути з ОСОБА_2 на свою користь витрати на правову допомогу та судові витрати в сумі 8840 грн. На обґрунтування заяви вказав, що 30 травня 2023 р. рішенням Ужгородського міськрайонного суду позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром завданої шкоди та страховим відшкодуванням у розмірі 23 762,06 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн. Розрахунок судових витрат, понесених позивачем, є у матеріалах справи, які відповідно складаються із витрат на правову допомогу 8000 грн. і судового збору 840 грн. Вказані витрати підтверджено документами, наявними в матеріалах справи, а саме: копією ордеру про надання правової допомоги, копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю і попереднім розрахунком витрат станом на 24.04.2020 р. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 04 жовтня 2023 р. у задоволенні заяви було відмовлено. ОСОБА_1 просить скасувати це судове рішення і ухвалити нове додаткове рішення про стягнення із ОСОБА_2 на свою користь витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн. і судові витрати в розмірі 840 грн., а всього 8840 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 2684 грн. судовий збір за подання апеляційної скарги. Доводить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що заявником належними та допустимими доказами доведено факт понесення судових витрат у заявленій сумі. Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. ОСОБА_1 18 лютого 2024 р. у системі «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без його участі. Вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 8 000 грн., які зазначені в заяві про ухвалення додаткового рішення, є необґрунтованими, оскільки не підтверджені належними доказами. При цьому суд установив, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 30 травня 2022 р. позовну заяву задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром завданої шкоди та страховим відшкодуванням у розмірі 23 762,06 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн. Позивачем при зверненні до суду судовий збір за подання позовної заяви сплачено не було. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду віл 30 травня 2022 р. вирішено питання про розподіл судового збору, а саме - стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн. Відтак, заява в частині стягнення судових витрат у сумі 840 грн. не підлягає задоволенню. До матеріалів справи позивачем долучено ордер серії ЗР № 48315 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 21/579. Проте, до суду позивачем по справі не наданий договір про надання правничої допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а також належні, допустимі та переконливі докази (будь-які інші платіжні документи, квитанції) у спосіб та в порядку, визначеному ЦПК України, про оплату витрат за надану правову допомогу, які понесені в цій цивільній справі, що є обов`язковою умовою. Згідно з ч. 1 п.1 ч. ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. ч. 1 , 2, 3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За висновком, викладеним у п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 р. у справі № 756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. У п. 135 постанови від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що «не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.». Як убачається із матеріалів справи, у підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат (а.с.4), ордер серія ЗР № 48315 (а.с.12), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.13), дублікат квитанції від 24.04.2020 р., яким ОСОБА_1 перевів ОСОБА_4 8000 грн., однак, по-перше - така до суду першої інстанції не подавалася, по-друге - із цієї квитанції не можна встановити, що оплата була здійснена саме за надання професійної правничої допомоги в цій справі. Позивачем не надано акт приймання-передачі наданих адвокатом послуг, детальний опис робіт і послуг, які надавалися позивачу адвокатом, кількість затрачених годин на надані роботи та послуги, тощо, а саме це є предметом доказування у спірних правовідносинах. Відтак, позивач не довів належними та допустимими доказами понесені витрати на правову допомогу, тому доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу, як і не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги стосовно стягнення судового збору за подачу позову, оскільки як убачається із матеріалів справи, позивачем не сплачувався судовий збір за подачу позову, відтак суд такий стягнув із відповідача в дохід держави. У зв`язку зі залишенням апеляційної скарги без задоволення витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги задоволенню не підлягають. Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив таке з додержанням норм матеріального та процесуального права. Порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, не встановлено. Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 2.Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 04 жовтня 2023 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. 4.Повне судове рішення складено 22 березня 2024 р. Судді:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»