Ухвала КАС ВС № 260/6196/23

УХВАЛА 02 квітня 2024 року м. Київ справа № 260/6196/23 адміністративне провадження № К/990/10451/24 Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Загороднюк А.Г., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі №260/6196/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області (далі - відповідач 2), у якому просив: визнати неправомірними дії Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області щодо не проведення виплат та повного розрахунку із ОСОБА_1 ; стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період вимушеного прогулу за час затримки виконання рішення суду №807/1280/15 від 25 травня 2020 року починаючи з 26 травня 2020 року по 27 червня 2023 року до дня поновлення на посаді в сумі 368841,44, із утриманням обов`язкових податків та зборів; стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області на його користь заробітну плату за зайнятою посадою за 28 червня 2023 року, як за останній робочий день перед звільненням, із утриманням обов`язкових податків та зборів; стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області на його користь компенсацію за всі не використані дні щорічної основної відпустки, а також щорічної додаткової відпустки за весь період вимушеного прогулу починаючи з 13 червня 2015 року по день звільнення в сумі 318 022,95 грн, із утриманням обов`язкових податків та зборів; стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області на його користь матеріальні допомоги на оздоровлення за весь період вимушеного прогулу починаючи з 13 червня 2015 року по 28 червня 2023 року, із утриманням обов`язкових податків та зборів, у зв`язку з позбавленням права на використання щорічної відпустки у вказаний період; стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати за посадою зайнятою на час звільнення - начальника Головного управління ДКСУ у Закарпатській області із утриманням обов`язкових податків та зборів; стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області на його користь середній заробіток за період затримки виплати заробітної плати, виплати компенсації за не використанні дні щорічної відпустки, вихідної допомоги з 29 червня 2023 року по день прийняття рішення судом, із утриманням обов`язкових податків та зборів; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області щодо не проведення повного розрахунку ОСОБА_1 при звільненні 28 червня 2023 року. Стягнуто з Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду від 25 травня 2020 року у справі №807/1280/15 за період з 26 травня 2020 року по 27 червня 2023 року у розмірі 368841,44 грн із утриманням обов`язкових податків та зборів. Зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за 28 червня 2023 року, із утриманням обов`язкових податків та зборів. Зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за всі не використані дні щорічної основної відпустки, а також щорічної додаткової відпустки за весь період вимушеного прогулу та враховуючи час затримки виконання рішення суду, за період з 13 червня 2015 року по 27 червня 2023 року, із утриманням обов`язкових податків та зборів. Зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати, передбачену частиною третьою статті 83 Закону України "Про державну службу". У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області та апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року змінено, а саме: в абзаці другому резолютивної частини цього рішення суду виключено формулювання "Державної казначейської служби України та"; в абзаці третьому резолютивної частини цього рішення суду формулювання "Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області" замінено формулюванням "Державної казначейської служби України". У решті рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року в адміністративній справі №260/6196/23 залишено без змін. 18 березня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області. Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що доводи касаційної скарги викладені у спосіб, який унеможливлює встановити по якій саме підставі оскаржується судові рішення в касаційному порядку. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Скаржник як на підставу для подання касаційної скарги посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, на обґрунтування якого посилається про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права (частини 2 статті 241 КАС України, частини 3 статті 80 КАС України) у зв`язку з відхиленням клопотання про витребування доказів. Згідно із пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 328 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Верховний суд зазначає, що доводи про порушення судами норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України мають бути наведені з одночасним викладенням обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права відповідно до підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Такі доводи мають бути наведені у взаємозв`язку із встановленими обставинами і висловленням суддів щодо кожного з питань, які скаржник вважає неправильно вирішеними. Проте перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Доводи касаційної скарги зводяться до опису обставин справи, неповного на думку скаржника з`ясування обставин справи судами попередніх інстанцій та переоцінки доказів. При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу, що в попередній ухвалі Верховного Суду від 14 березня 2024 року про повернення касаційних скарг скаржнику надавалися вичерпні роз`яснення щодо зазначення підстав касаційного оскарження та умов за яких подається касаційна скарга на підставі визначених частиною четвертою статті 328 КАС України пунктів. Однак при поданні цієї касаційної скарги скаржником не взято до уваги роз`яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Ураховуючи викладене та керуючись статтею 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі №260/6196/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, про визнання дій неправомірними та стягнення коштів повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. СуддяА.Г. Загороднюк