Постанова 4851 № 520/17625/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2024 р. Справа № 520/17625/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2024, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 09.01.24 у справі № 520/17625/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 у справі № 520/17625/23 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 з 01.07.2021 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 гривень на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 за № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.07.2021 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 за № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат. 29.12.2023 ОСОБА_1 (далі також позивач) подав до суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 у задоволенні заяви позивача у порядку ст. 382 КАС України у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Не погодившись із ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2024, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на безпідставність, необґрунтованість оскаржуваної ухвали та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі № 520/17625/23 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у порядку ст. 382 КАС України. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач указує на те, що приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не врахував того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області станом на 13 січня 2024 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі № 520/17625/23, яке набрало законної сили 24.10.2023, повністю не виконано, відповідач не здійснив з 01.07.2021 перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 за № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат, відповідних розрахунків на електронну та поштову адресу позивача не направив, інформація про перерахунок в особистому кабінеті на порталі електронних послуг Пенсійного фонду України відсутня. Указує, що згідно з перерахунком пенсії з 01 липня 2022 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/5776/22 змін в розрахунку пенсії позивача не відбулося, проте суд першої інстанції не звернув увагу на долучені позивачем докази щодо невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі № 520/17625/23, яке набрало законної сили 24.10.2023. Просить урахувати, що тільки встановлений судом судовий контроль за виконанням судового рішення може змусити відповідача виконати у повному обсязі судове рішення № 520/17625/23. Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі також відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області) правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось. З клопотанням про долучення доказів позивач надав копію листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.01.2024 за № 2000-0203-8/14460, у якому відповідачем зазначено про те, що різницю до пенсії, нараховану на виконання рішення суду за період з 01.07.2021 по 28.02.2022, буде виплачено в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. Просить урахувати, що 02 лютого 2024 року Харківським окружним адміністративним судом розглянуто заяву про роз`яснення рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у адміністративній справі № 520/17625/23. Також надає копію листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.02.2024 за № 2000-0203-8/36990 та перерахунки пенсії з 01 липня 2021 року, з 01 березня 2022 року, з 01 липня 2022 року та з 01 березня 2023 року, які проведені всі з обмеженням максимальним розміром пенсії, а також розрахунки на доплату пенсії за період з липня 2021 по лютий 2022 рік. Просить урахувати, що відповідач взагалі не провів перерахунок пенсії з 01 грудня 2021 року та з 01 грудня 2022 року, на підтвердження чого надає перерахунки пенсії з 01 грудня 2021 року та з 01 грудня 2022 року. Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Судом установлено та матеріалами справи підтверджено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 у справі № 520/17625/23 набрало законної сили. Посилаючись на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області станом на 13 січня 2024 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі № 520/17625/23, яке набрало законної сили 24.10.2023, повністю не виконано, позивач звернувся із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Приймаючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів вчинення виконавчих дій на виконання рішення суду у цій справі. Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04). На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України у системному взаємозв`язку Конституційний Суд України у пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Аналогічні положення містяться у статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій зазначено: судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України. З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так, згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України). Водночас необхідним є встановлення існування в спірних правовідносинах обставин, з якими стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Такий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 3 квітня 2019 року у справі № 820/4261/18. Колегія суддів ураховує, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 у цій справі Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області у повному обсязі не виконане, відповідних доказів відповідачем до матеріалів справи не надано. Разом з цим зі змісту заяви позивача про встановлення судового контролю, як і зі змісту апеляційної скарги вбачається, що позивач вважає протиправними дії відповідача щодо виконання рішення суду. Колегія суддів зазначає, що такі доводи позивача не дають підстав для застосування статті 382 КАС України. Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що матеріалами справи підтверджується вчинення відповідачем поступових дій, спрямованих на виконання рішення суду у цій справі в повному обсязі та, зокрема, виконання його в частині здійснення перерахунку пенсії позивача за відповідний період. Так, згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.02.2024 за № 2000-0203-8/36990 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 у справі № 520/17625/23 пенсійним органом проведено перерахунок пенсії позивача з 01.07.2021 з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 за № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат. Повідомлено, що за результатом перерахунку нараховано різницю в пенсії за період з 01.07.2021 по 28.02.2022, виплату якої буде проведено в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат на виконання рішень суду. Указано, що на виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 у справі № 520/17625/23 пенсійним органом проведено перерахунок пенсії позивача з 01.07.2021 з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» без обмеження максимальним розміром пенсії з урахуванням раніше проведених виплат по день винесення судового рішення - 22 вересня 2023 року. Пенсію перераховано з урахуванням перерахунку за рішенням суду від 22.09.2023 у справі № 520/17625/23 та ухвали від 02.02.2024 у справі № 520/17625/23 без обмеження максимальним розміром станом на дату, з якої судом зобов`язано здійснити такий перерахунок (з 01.07.2021). За результатом перерахунку нараховано різницю в пенсії за період з 01.07.2021 по 28.02.2022, виплату якої буде проведено в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат на виконання рішень суду. Отже відповідач у справі, який є боржником, не відмовляється виплачувати ОСОБА_1 суму перерахованої пенсії відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 у справі № 520/17625/23. Перерахунком пенсії позивача також підтверджується, що перерахунок пенсії позивача з 01.07.2021 з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» без обмеження максимальним розміром пенсії з урахуванням раніше проведених виплат по день винесення судового рішення - 22 вересня 2023 року, відповідачем проведено. Разом з цим колегія суддів зазначає, що грошові кошти у вигляді заборгованості з пенсії, які належать позивачу, не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, не знаходяться на його рахунках. Фактично, у повному обсязі виконання судового рішення можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України та відповідно до Порядку № 1165. У суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду у подальшому, що в разі незастосування процесуальних заходів, про які просить заявник, таке судове рішення залишиться невиконаним. Водночас колегія враховує те, що право особи, тобто позивача, на здійснення виплати заборгованості з пенсії не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. У той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати (яке встановлене рішенням суду), а про правові підстави для встановлення судом судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі. Обставини невиконання відповідачем рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/5776/22, на які посилається позивач, не можуть підставою для встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 у справі № 520/17625/23. Такі вимоги можуть бути підставою звернення позивача з відповідною заявою до суду в межах справи № 520/5776/22. На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість заяви позивача у порядку статті 382 КАС України та відсутність підстав для її задоволення. Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують. З урахуванням приписів частин третьої та четвертої ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції приймає докази, надані позивачем з апеляційною скаргою, оскільки їх подання до суду першої інстанції було неможливе з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Окрім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на те, що відповідно до частин першої та шостої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Так, у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, підлягає застосуванню інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, і приписами статті 383 КАС України. Щодо посилання заявника на практику Європейського суду з прав людини та постанови Верховного Суду, то колегія суддів зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції у цій справі таким рішенням не суперечать. Суд апеляційної інстанції враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд апеляційної інстанції також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 18390/91, пункт 29). Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи позивача, оскільки судом досліджені всі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі № 520/17625/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова