Постанова 4851 № 440/18839/23

Головуючий І інстанції: М.В. Довгопол ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2024 р. Справа № 440/18839/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Чалого І.С. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2023, по справі № 440/18839/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними та скасування приписів, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" звернулось до суду з позовом, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати припис Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про усунення виявлених порушень законодавства у сфері гігієни праці № ПНС/ХК/20086/121/П від 28.11.2023; - визнати протиправним та частково скасувати припис Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про усунення виявлених порушень законодавства у сфері гігієни праці № ПНС/ХК/20086/115/П від 28.11.2023 в частині зобов`язання виконання пунктів 18, 29, 31, 33, 35-67. Із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії припису Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про усунення виявлених порушень законодавства у сфері гігієни праці № ПНС/ХК/20086/121/П від 28.11.2023 та часткового зупинення дії припису Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про усунення виявлених порушень законодавства у сфері гігієни праці № ПНС/ХК/20086/115/П від 28.11.2023 в частині зобов`язання виконання пунктів 18, 29, 31, 33, 35-67. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 в задоволенні заяви позивача про забезпечення адміністративного позову відмовлено. Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та постановити нову ухвалу, якою вжити заходи забезпечення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що необхідність застосування заходів забезпечення позову обумовлена тим, що приписом Північно-Східного міжрегіонального управлінням Державної служби з питань праці про усунення виявлених порушень законодавства у сфері гігієни праці № ПНС/ХК/20086/121/П від 28.11.2023 позивача зобов`язано усунути порушення до 28.12.2023. Однак, за приписом № ПНС/ХК/20086/115/П від 28.11.2023 порушення пунктів 18, 29, 31, 33, 35-67 зобов`язано усунути до 28.01.2023. Отже, термін судового розгляду справи щодо оскарження вказаного припису буде перевищувати терміни, визначені відповідачем для усунення недоліків, що матиме негативні наслідки, адже невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення. На підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішень суду, або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Разом з цим, ч. 2 ст. 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. У свою чергу, відповідно до вимог п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятий Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. З наведеного вбачається, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні. Згідно з вимогами чинного законодавства, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову. Разом з тим, враховуючи доводи позивача з питання забезпечення позову, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з наявних матеріалів справи не встановлено підстав, які б свідчили про те, що невжиття судом таких заходів створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду даної справи. Доводи позивача фактично зводяться до обґрунтування протиправності приписів Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про усунення виявлених порушень законодавства у сфері гігієни праці та посилання на те, що строк розгляду справи щодо їх оскарження перевищить терміни, визначені відповідачем для усунення недоліків, що матиме негативні наслідки, зокрема може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення. Втім, у чому саме може полягати складність виконання судового рішення у разі незастосування заходів забезпечення позову апелянт не зазначає. Стосовно посилань позивача на очевидну протиправність оскаржуваних приписів Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці колегія суддів зазначає, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо. При цьому, наявні матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" не дають підстав для висновку про очевидну протиправність приписів, що оскаржуються. Тобто, на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень. Крім того, встановлення ознак протиправності оскаржуваних рішень є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, враховуючи предмет позову, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу. За наведених обставин та враховуючи, що позивач не навів обґрунтованих підстав для вжиття відповідних заходів з урахуванням приписів ч. 2 ст. 150 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем. Вищевикладене свідчить про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" - залишити без задоволення. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 по справі № 440/18839/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді І.С. Чалий В.В. Катунов