Постанова 4806 № 308/11976/23

Справа № 308/11976/23 П О С Т А Н О В А Іменем України 11 березня 2024 року м. Ужгород Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі: головуючого-судді: Собослой Г.Г., суддів: Джуга С.Д., Кожух О.А., з участю секретаря: Терпай С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 14 липня 2023 року у справі № 308/11976/23 (Головуючий: Деметрадзе Т.Р.), - В С Т А Н О В И Л А : У липні 2023 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Сочка В.І., звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про переведення на прав та обов`язків покупця, визнання права власності, визнання недійсним договору дарування та витребування земельної ділянки. Із метою забезпечення позову ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Сочка В.І., подав заяву про забезпечення позову мотивуючи тим, що 20 січня 2003 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено Договір оренди земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Житко О.І. та зареєстрований у реєстрі за №100. Договір оренди укладений строком на 49 років та станом на момент подання позовної заяви до суду є діючим. Вказує, що земельна ділянка площею 6.22 га сільськогосподарських угідь знаходиться на території Сюртівської сільської ради Ужгородського району. Відповідно до договору оренди, вищевказана земельна ділянка належить Орендодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія І-ЗК № 030179, виданого Ужгородською райдержадміністрацією 19.11.2002 року на підставі розпорядження голови Ужгородської райдержадміністрації №277 від 08.08.2002 року і зареєстровано в Книзі записів Державних актів за №

897. Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 (попередній орендодавець) за Договором оренди земельної ділянки від 20.01.2003 року, який посвідчений приватним нотаріусом Житко О.І. та зареєстрований у реєстрі за №

100. ОСОБА_3 (онук) у порядку спадкування за законом набув право власності на спірну земельну ділянку, розташовану на території Сюртівської сільської ради Ужгородського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а тому до нього, як до спадкоємця перейшли права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки, в тому числі й право на отримання орендної плати за користування землею. Також зазначає, що 01.02.2023 року позивачем було виявлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно на вказану земельну ділянку зареєстровано право власності відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер 2010, виданий 13.12.2022 року приватним нотаріусом Деяк К.К. Земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 2124886900:10:014:0040. Право власності зареєстровано за ОСОБА_4 . У подальшому, 27 червня 2023 року позивачем було виявлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно щодо цієї земельної ділянки укладено договір дарування земельної ділянки серія та номер 522, виданий 01.04.2023 року приватним нотаріусом Деяк К.К., право власності зареєстровано за ОСОБА_1 , тобто ОСОБА_4 було відчужено земельну ділянку своєму батьку ОСОБА_1 шляхом укладення фіктивного договору дарування. Одночасно, відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 20.01.2003 року, Орендар (позивач) має переважне право на придбання орендованої земельної ділянки у власність. На переконання заявника, ОСОБА_3 (орендодавець) продав вищезазначену земельну ділянку ОСОБА_4 з порушенням переважного права позивача на її купівлю, то суб`єкт переважного права. Після того як позивачем було виявлено, що земельна ділянка була продана з порушенням переважного права Орендаря, він зустрічався із відповідачем ОСОБА_4 та повідомив, що має намір звернутися в суд з позовом про переведення на нього прав та обов`язків покупця земельної ділянки, проте відповідач жодним чином не прореагував на це і не погодився вирішити питання в позасудовому порядку. Після цього, відповідач уклав фіктивний договір дарування земельної ділянки з своїм батьком ОСОБА_1 . Враховуючи таку попередню поведінку відповідачів, сторона позивача вважає, що існує ризик повторного відчуження майна уже ОСОБА_1 , що у подальшому може призвести до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд заборонити ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, переоформлення та державну реєстрацію, зміну, об`єднання, поділ, виділ, зміну реєстраційних документів земельної ділянки з кадастровим номером 2124886900:10:014:0040, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, територія Тийгласької сільської ради, за межами населеного пункту. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 14 липня 2023 року заяву задоволено. Заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, переоформлення та державну реєстрацію, зміну, об`єднання, поділ, виділ, зміну реєстраційних документів земельної ділянки з кадастровим номером 2124886900:10:014:0040, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, територія Тийгласької сільської ради, за межами населеного пункту. Не погоджуючись із даною ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування ухвали суду, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права оскільки підстав передбачених чинним законодавством для задоволення заяви відсутні, так як заходи забезпечення є безпідставними. Такі мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогам і матеріали справи не містять будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної безпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі у результаті вчинення ОСОБА_1 , як власником земельної ділянки, дій спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після подання позову до суду та/або підтверджували наявність саме зі сторони ОСОБА_1 дій спрямованих на відчуження, переоформлення та державну реєстрацію, зміну, об`єднання, поділ, виділ, зміну реєстраційних документів земельної ділянки за кадастровим номером 2124886900:10:014:0040. Заслухавши пояснення представника ОСОБА_2 - адвоката Ракущинець А.А., який просить ухвалу суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав. ОСОБА_1 та його представник адвокат Радь І.І. у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про що свідчить довідка про доставку електронного листа представнику і їх неявка не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності. Статті 149 та 150 ЦПК України містять підстави та види забезпечення позову. У відповідності до ч.2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи,якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У відповідності до роз`яснення Пленуму Верховного суду України, які викладені в п. 4 постанови №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог представника позивача щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачам вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову, з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідності вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення. Судом першої інстанції встановлено, що відносно земельної ділянки за кадастровим номером 2124886900:10:014:0040, стосовно якої позивач уклав договір оренди, з початку 2023 року двічі укладались правочини, в результаті чого змінювались власники земельної ділянки і з метою виключення потенційної можливості невиконання рішення суду за результатами судового розгляду справи, суд обґрунтовано задовольнив заяву. Крім того, вжиття заходів забезпечення позову за результатами розгляду клопотання не є вирішенням спору по суті без фактичного його розгляду судом і у даному випадку це є вимушеним заходом, оскільки невжиття заходів забезпечення може утруднити виконання рішення суду через подальше відчуження майна, його поділу чи об`єднання, тощо. Ухвала суду є законною та обґрунтованою і підстав для її зміни чи скасування не має. Доводи апеляційної скарги судова колегія до уваги не приймає, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і не спростовують висновку суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, судова колегія,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 14 липня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено - 21 березня 2024 року. Головуючий: (підпис) Судді: (підписи) Згідно з оригіналом: Суддя Закарпатського апеляційного суду Г.Г. Собослой