Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/13595/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/13595/23 пров. № А/857/19894/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Ніколіна В. В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року у справі №380/13595/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - суддя в 1-й інстанції Братичак У. В., дата ухвалення рішення 20 вересня 2023 року, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 20 вересня 2023 року, в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом в суд до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 28 жовтня 2021 року №943220100441 про перерахунок пенсії його по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області обчислити, перерахувати та виплачувати йому пенсію по інвалідності відповідно до ст.27, 28, 40, ч.2, ч.3 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з часу проведення перерахунку такої пенсії, тобто з 01 листопада 2021 року. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 28 жовтня 2021 року №943220100441. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01 листопада 2021 року, відповідно до вимог ст.27, 28, 33, 40, ч.2, ч.3 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV та з урахуванням виплачених сум. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судовим рішенням у справі №380/11213/20, яке набрало законної сили 27 травня 2021 року зобов`язано пенсійний орган поновити нарахування та виплату позивачу пенсії по інвалідності з дня припинення виплати пенсії (06 серпня 2020 року) без зазначення зобов`язань щодо перегляду розміру пенсії у зв`язку з масовим перерахунком пенсій. На думку апелянта, з огляду на те, що вищевказаним судовим рішенням не передбачено проведення перерахунків розміру пенсії ОСОБА_1 згідно з вимогами чинного законодавства, тому підстави для проведення такого перерахунку відсутні. Крім того, зауважує, що суд першої інстанції не врахував тієї обставин, що виплата пенсії позивача у раніше призначених розмірах продовжувалась до 31 жовтня 2022 року, і лише з листопада 2022 року у розмірі 1712 грн. З врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , з 03.11.2015 року призначено пенсію по інвалідності (ІІІ група, загальне захворювання). ОСОБА_1 18 травня 2020 року виїхав на постійне місце проживання до Республіки Польща, де 03 липня 2020 року був прийнятий на консульський облік в Генеральному консульстві України в м. Кракові., у зв`язку з вказаним відповідачем було припинено виплату пенсії позивачу. У подальшому рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі №380/11213/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2021 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з дня припинення виплати пенсії (06.08.2020). В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. На виконання вищевказаного судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області рішенням від 01 червня 2021 року №943220100441 поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 з 06 серпня 2020 року згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 28 жовтня 2021 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №943220100441 розмір пенсійної виплати позивача було переглянуто з 01 листопада 2021 року та встановлено таку у сталому розмірі 1712,00 грн. У зв`язку з цим в електронну пенсійну справу в графу «Особливості» внесена відповідна позначка «не підлягають масовому перерахунку, призначено за рішенням суду в твердому розмірі». 28 лютого 2023 року позивач звернувся до відповідача зі заявою, в якій просив роз`яснити, у зв`язку з чим його пенсія становить 1712,00 грн та йому не проводяться перерахунки пенсії на виконання усіх змін до пенсійного законодавства з питань збільшення розміру пенсії. Листом від 16 березня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача про те, що судовим рішенням не зобов`язано Головне управління проводити перерахунки розміру його пенсії відповідно до постанов Кабінету Міністрів України. Враховуючи зазначене, матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 переглянуто та приведено у відповідність. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі №380/11213/20 виплата пенсії поновлена з 06 серпня 2020 року в розмірі 1712,00 грн. Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівські області від 28 жовтня 2021 року №943220100441, вважаючи, що пенсія повинна виплачуватися та перераховуватися відповідно до вимог ст.27,28,40, ч.2, ч.3 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 28 жовтня 2021 року №943220100441 про перерахунок пенсії позивача з 01 листопада 2021 року у сталому розмірі не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, не відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки при перерахунку позивачу пенсії по інвалідності з 01 листопада 2021 року відповідачем безпідставно встановлено особливість - «Не підлягають МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм.», що призвело до порушення права позивача на підвищення розміру його пенсії відповідно до статтей 28, 42 Закону №1058, крім того, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність прийняття оспорюваного рішення відповідача про перерахунок пенсії від 28 жовтня 2021 року №943220100441 з поміткою про те, що пенсія позивача не підлягає масовому перерахунку, призначена за рішенням суду в твердому розмірі. Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно з ч.3 ст.23 Загальної декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей. За змістом ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі- Закон №1058-ІV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку; Мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом; Соціальні послуги - послуги, що надаються особам за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, визначених цим Законом. Cт.5 Закону №1058-IV передбачає, що виключно цим Законом визначаються: - принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; - коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; - види пенсійних виплат; - умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат - мінімальний розмір пенсії за віком; - порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням. Та що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Відповідно до ст.7 Закону №1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обов`язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - підприємців; добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування осіб, за яких не здійснюється/не здійснювалася сплата страхових внесків, а також права на додаткову сплату страхових внесків за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; заінтересованості кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію; рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу); солідарності та субсидування в солідарній системі; фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів; спрямування частини страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування для здійснення оплати договорів страхування довічної пенсії і одноразової виплати залежно від розмірів накопичень застрахованої особи з урахуванням інвестиційного доходу; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом; гласності, прозорості та доступності діяльності Пенсійного фонду; обов`язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов`язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; цільового та ефективного використання коштів загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; відповідальності суб`єктів системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ). Відповідно до ст.2 Закону № 1282-ХІІ індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За змістом ч.1 ст.42 Закону №1058 для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини. Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності. Згідно з ч.1 ст.33 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону. Ч.1 ст.28 Закону №1058-IV передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум. Відповідно до ч.2 ст.28 Закону №1058-IV починаючи з 01 січня 2018 року особам, які досягли віку 65 років та не працюють, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі 40 відсотків мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, але не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, з аналізу наведених вище правових норм суд першої інстанції правильно зазначив про те, що для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, та у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 Закону №1058, при цьому, перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Як вбачається з матеріалів справи, на рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі №380/11213/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2021 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з дня припинення виплати пенсії (06 серпня 2020 року). Так, на виконання вищевказаного судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області рішенням від 01 червня 2021 року №943220100441 поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 з 06 серпня 2020 року згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Разом з тим, матеріалами справи стверджується, і не заперечується відповідачем, що 28 жовтня 2021 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №943220100441 розмір пенсійної виплати позивача було переглянуто з 01 листопада 2021 року та встановлено таку у сталому розмірі 1712,00 грн довічно. У зв`язку з цим в електронну пенсійну справу в графу «Особливості» внесена відповідна позначка «не підлягають масовому перерахунку, призначено за рішенням суду в твердому розмірі». Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зі змісту рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі №380/11213/20 не вбачається жодних застережень щодо встановлення твердого розміру пенсійної виплати позивачеві та щодо того, що пенсія позивача не підлягає масовим перерахункам. Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 28 жовтня 2021 року №943220100441 про перерахунок пенсії позивача з 01 листопада 2021 року у сталому розмірі не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, не відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки при перерахунку позивачу пенсії по інвалідності з 01 листопада 2021 року відповідачем безпідставно встановлено особливість - «Не підлягають МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм.», що призвело до порушення права позивача на підвищення розміру його пенсії відповідно до статтей 28, 42 Закону №1058, крім того, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність прийняття оспорюваного рішення відповідача про перерахунок пенсії від 28 жовтня 2021 року №943220100441 з поміткою про те, що пенсія позивача не підлягає масовому перерахунку, призначена за рішенням суду в твердому розмірі. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року у справі №380/13595/23 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 01 квітня 2024 року.