Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/20215/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/20215/23 пров. № А/857/23112/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Гінди О.М., Кузьмича С.М. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2023 року у справі №380/20215/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковинська універсальна компанія» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення (головуючий суддя першої інстанції Крутько О.В., час ухвалення за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 08.11.2023),- В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Буковинська універсальна компанія» звернулось з позовом до Львівської митниці, у якому заявлено позовну вимогу: визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900655/1 від 06.07.2023. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів Львівська митниця необґрунтовано та безпідставно дійшла висновку, що декларантом або уповноваженою ним особою не було подано документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 Митного кодексу України. Позивач звертає увагу, що усі належно оформлені документи подавалися при декларуванні товарів, перелік поданих документів наведено у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач зазначає, що витребування документів передбачених положенням ч.3 ст. 53 Митного кодексу України можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Відповідачем в ході здійснення митних процедур не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення. Позивач стверджує, що вказане свідчить про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості є необґрунтованим. Позивач просить задовольнити позовні вимоги. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900655/1 від 06.07.2023. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь ТзОВ «Буковинська універсальна компанія» судовий збір в сумі 2684 грн.00 коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь ТзОВ «Буковинська універсальна компанія» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500 грн.00 коп. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими були недоведеними належними та допустимими доказами. Суть доводів апелянта зводиться до того, що оскільки інвойсом від 29.06.23 №AT42327552 визначено 100% передоплату товару, позивач був зобов`язаний подати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару на підтвердження заявленої митної вартості товару. Крім цього щодо транспортування зазначає, що обов`язок укласти договір перевезення та витрати на його здійснення з міста Роттердам несе позивач й, відповідно такі підлягають включенню до митної вартості товару. Однак, судом не враховано, що Декларантом до митного оформлення не подано договір щодо надання транспортних/експедиційних послуг. Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відсутність у декларанта документів, у яких визначено відомості про складові митної вартості не означає автоматичного застосування методу визначення митної вартості за ціною договору та обов`язку митного органу прийняти заявлену митну вартість на підставі документів, які є у наявності декларанта, оскільки це суперечитиме нормі ст. 58 МК України. З огляду на наведене, декларантом не спростовано сумнів митниці, в частині правильності визначення митної вартості товарів, в частині необхідності включення такої складової митної вартості як вартість навантаження оцінюваних товарів, передбачена п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України. Апелянт вважає, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), також чітко обґрунтовано необхідність перевірки спірних правовідносин та зазначено документи, надання яких може усунути сумнів у їх достовірності. У рішенні про коригування митної вартості наведена вичерпна інформація щодо джерел інформації для визначення митної вартості та здійснених коригувань, що відповідає вимогам нормативних документів. Щодо стягнення коштів за надання правничої допомоги, то вказує, що стягнута з митниці сума витрат на правничу допомогу є явно завищеною, оскільки при ухваленні судового рішення, судом не в повній мірі враховано критерії визначені процесуальним законодавством. Вважає, що заявлена до відшкодування вартість наданої позивачу послуги є значно завищеною та не співмірною зі складністю справи. Написання позовної заяви не вимагало значної юридичної і технічної роботи для такого високого розміру гонорару. Апелянт зазначає, що такі послуги, як надання консультацій з вивченням документів наданих клієнтом, розроблення концепції юридичного супроводу Клієнта, шляхом встановлення та дослідження усіх обставин у спорі, встановлення всіх учасників справи, надання обставинам належної оцінки, правовий аналіз норм законодавства що регулюють виниклі правовідносини, дослідження судової практики - виокремлення адвокатом аналізу матеріалів справи та збір доказів як самостійних видів адвокатських послуг є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з підготовки позовної заяви для подання до суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «БУКОВИНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА КОМПАНІЯ» (скорочена назва: ТОВ «БУК», повне найменування іноземною мовою: LIMITED LIABILITY COMPANY «BUCOVINIAN UNIVERSAL COMPANY», скорочене найменування іноземною мовою: LLC «BUCOVINIAN UNIVERSAL COMPANY») є імпортером електричного устаткування. Між Товариством з обмеженою відповідальністю «БУКОВИНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА КОМПАНІЯ» (LLC «BUCOVINIAN UNIVERSAL COMPANY») (покупцем) та компанією «Energy 3000 solar GmbH» (продавцем) було укладено зовнішньоекономічний контракт №01-2023 від 01.02.2023 (далі - Контракт) предметом якого є зобов`язання продавця продати, а покупця придбати товар (у даній справі - фотоелектричні модулі-сонячні панелі) за асортиментом, цінами, термінами і в кількості згідно Інвойсів. На виконання умов вищевказаного зовнішньоекономічного контракту згідно рахунку-фактури (інвойсу) № АТ42327552 від 29.06.2023 позивач придбав у продавця товар - фотоелектричні модулі-сонячні панелі марки Longi LR5-72HIH-550M у кількості 620 шт. Для митного оформлення вказаного товару позивач подав до відповідача електронну митну декларацію №23UA209170053466U8 від 06.07.2023 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації: товар - фотоелектричні модулі-сонячні панелі марки LongiLR5-72HIH-550M у кількості 620 шт. Декларантом (позивачем) до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209170053466U8 надано наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № АТ42327552 від 29.06.2023; автотранспортну накладну (Road consignment note) б/н від 28.06.2023; декларацію про походження товару (Declaration of origin) Sale-invoice №AT42237552 від 29.06.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №35 від 04.07.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №01-2023 від 01.02.2023; договір про надання послуг митного брокера №2022/1 від 10.01.2022; договір (контракт) про перевезення б/н від 04.07.2023 (заявка про надання транспортно-експедиційних послуг); інші некласифіковані документи. За наслідками опрацювання наданих документів відповідач 06.07.2023 надіслав повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. На вказану вимогу позивач надав копію митної декларації країни відправлення MRN 23NL0005101A527A72 від 03.07.2023 і просив визнати митну вартість на підставі вже поданих документів. За результатами розгляду поданих документів відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/900655/1 від 06.07.2023, яким скоригував митну вартість та надав позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/002348 від 06.07.2023. З метою випуску товару у вільний обіг на території України 06.07.2023 позивач (декларант) подав митну декларацію №23UA209170053751U0 в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару. Рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/900655/1 від 06.07.2023 мотивовано наступним: ««…За результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій ст. 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч.4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час розгляду документів встановлено наступне: у п.4.1 Контракту № 01-2023 від 01.02.2023 р. та у рахунку-фактурі № AT 42327552 від 29.06.2023 зазначено, що оплата за товар здійснюється платежем у розмірі 100% передоплати. Документ, що підтверджує оплату за даною поставкою декларантом до митного оформлення не подано; у CMR за № б/н від 03.07.2023 року не зазначено кінцевого пункту перевезення вантажу (не заповнено гр.3), хоча у рахунку на оплату транспортних послуг №35 від 04.07.2023 р. та у довідці про транспортні витрати №5 від 04.07.2023 р. кінцевим пунктом маршруту зазначено м.Чернівці; декларантом до митного оформлення не надано договір про надання транспортних/експедиторських послуг; відповідно до положень Інкотермс термін FCA (_Named place) вибір місця постачання вплине на зобов`язання зі завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець відповідальності за відвантаження товару не несе. Відповідно до гр. 20 МД та гр.4 CMR за № б/н від 03.07.2023 року, товар відвантажений на складі в м. Роттердам, Нідерланди, а адресою продавця є м. Mulendorf Нідерланди. Отже, витрати із навантаження, а також складські збори покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені та не включені до митної вартості. …Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA209170/2023/6761 від 30.01.2023, рівень митної вартості складає 5,57 дол США/кг.» Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду. Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що позивачем подано для митного оформлення товару повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі МК України) та іншими законами України. Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару. Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України). Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості ( ч. 5 ст. 54 МК України). Відповідно до ч. 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України). Отже, митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України). Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України). У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України. Відповідно до постанови Верховного Суду від 23.10.2020 справа №820/3231/16, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено. Як зауважив Верховний Суд у постанові від 21.05.2021 у справі № 820/307/17, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності. Наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Аналізуючи доводи апелянта та матеріали справи колегія суддів враховує, що до митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Апеляційний суд погоджується із висновкам суду першої інстанції, що подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню. Як уже зазначалось вище та встановлено судом, для здійснення митного оформлення товару позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170053466U8 від 06.07.2023 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації: товар - фотоелектричні модулі-сонячні панелі марки LongiLR5-72HIH-550M у кількості 620 шт. Для підтвердження заявленої митної вартості позивачем до митної декларації надано документи згідно переліку, який наведено у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Митну вартість товару згідно з поданої митної декларації визначено за першим методом - за ціною договору. Згідно умов п.4.1. Контракту №01-2023 від 01.02.2023 оплата товару здійснюється у валюті Євро, код валюти 978, у формі банківського переказу на рахунок Продавця авансовим платежем в розмірі 100 % попередньої оплати, або протягом 90 календарних днів з моменту поставки партії товару, вказаної в відповідному Інвойсі, що регламентує дану поставку. Датою платежу є дата надходження грошей на рахунок Продавця. Отже, оскільки умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів для позивача було передбачено альтернативу в оплаті товару вже після його поставки у встановлений строк, тому, як пояснив позивач, на момент проведення митного оформлення товарів платіжні документи товариство не подавало. Таким чином, доводи апелянта про те, що за цією поставкою декларантом не подано до митного оформлення документи, що підтверджують оплату є необґрунтованими. Щодо доводів апелянта про те, що відсутній договір на перевезення, який зазначений в 44 гр.МД, то апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що умови перевезення у даному випадку узгоджені ТОВ «Буковинська універсальна компанія» (експедитор) та ФОП ОСОБА_1 (перевізник) шляхом оформлення заявки б/н про надання транспортно-експедиційних послуг від 04.07.2023. Що стосується доводів апелянта про те, що у гр. 20 МД та гр.4 CMR за № б/н від 03.07.2023 року, товар відвантажений на складі в м. Роттердам, Нідерланди, а адресою продавця є м. Mulendorf Нідерланди, тому витрати із навантаження, а також складські збори покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені та не включені до митної вартості, то такі є невірними, оскільки складські витрати та витрати із завантаження товару поніс продавець, незважаючи на те, що юридична адреса продавця та місце завантаження товару відрізняються. Натомість, вартість понесених позивачем транспортних послуг зазначена у долучених до справи документах, зокрема рахунку на оплату № 35 від 04.07.2023, складеному ФОП ОСОБА_1 та довідці про транспортні витрати вих. № 5 від 04.07.2023. Також безпідставними є зауваження митного органу до оформлення CMR за № б/н від 03.07.2023 року в частині не зазначення кінцевого пункту перевезення вантажу (не заповнено гр.3), оскільки такі недоліки не є достатньою підставою для коригування митної вартості товару за досліджуваною поставкою. Дослідивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що такі містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, які у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом, а відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності і неточності впливають на митну вартість товару чи її складових. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. При цьому, сам лише факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару. Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15. Виходячи з наведеного у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України. Ураховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що таке вказаним вище критеріям не відповідає, тому рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900655/1 від 06.07.2023 є протиправним та підлягає скасуванню. Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29). Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Щодо судових витрат. Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до положень частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною дев`ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При визначенні суми відшкодування вказаного виду судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Колегія суддів вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. На підтвердження здійснених витрат на правову допомогу позивач представив копію договору про надання професійної правничої допомоги б/н від 11.08.2023 з додатком № 1 від 10.08.2023, акту здавання-приймання виконаної роботи (наданих послуг) від 14.08.2023, рахунок на оплату б/н від 14.08.2023, платіжну інструкцію № 867 від 17.08.2023. На підставі системного аналізу матеріалів справи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що дані витрати відповідають критерію реальності адвокатських витрат. Враховуючи складність справи, розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, суд першої інстанції вірно висновував, що до стягнення на користь позивача належить 3500 грн. витрат на правничу допомогу. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2023 року у справі №380/20215/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда С. М. Кузьмич