Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/13123/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/13123/23 пров. № А/857/16490/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В. суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року, ухвалене суддею Мартинюком В.Я. у м. Львові у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі №380/13123/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: 09 червня 2023 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просив: - визнати протиправним рішення від 30.03.2023 № 134950003449 щодо обчислення розміру пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 №3723 «Про державну службу» з урахуванням пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 №889 «Про державну службу» без урахування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за №56/7.4-22/37 від 13.06.2022 та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) за № 13-70-05/38-35 та №57/7.4-22/37 від 13.06.2022; -зобов`язати призначити пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 №3723 «Про державну службу» з урахуванням пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 №889 «Про державну службу» на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за №56/7.4-22/37 від 13.06.2022 та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) за № 13-70-05/38-35 №57/7.4-22/37 від 13.06.2022, з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 30.06.2022. При цьому заявлено клопотання про розподіл понесених судових витрат. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року позов задоволено. Здійснено розподіл понесених позивачем витрат на сплату судового збору та на професійну правничу допомогу. Не погоджуючись з вищевказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. Доводи апеляційної скарги зводяться до відсутності правових підстав для врахування спірних довідок, оскільки на виконання рішення суду Головним управлінням до стажу державної служби зараховано період роботи позивача з 15.06.1995 по 01.05.2016 та за відсутності у рішенні окремого порядку призначення (перерахунку) пенсії призначення (перерахунок) здійснюється з урахуванням вимог чинного законодавства. Також не погоджується із здійсненим судом розподілом судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, зазначаючи про ненадання позивачем доказів їх понесення. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Так, судом першої інстанції достовірно встановлено та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та одержує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058. 30 червня 2022 року позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 №889 «Про державну службу» та до заяви долучив довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за №56/7.4-22/37 від 13.06.2022 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) за № 13-70-05/38-35, №57/7.4-22/37 від 13.06.2022. Рішенням №134950003449 від 01.07.2022 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця. Зокрема, періоди роботи з 30.05.1990 не було зараховано до стажу державної служби, оскільки посади працівників митної служби України, які є посадовими особами і мають спеціальні звання не належать до категорії посад, зазначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ від 16.12.1993 року. Вважаючи дане рішення про відмову в призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» протиправним, позивач звернувся з позовом до суду. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 року №380/11838/22 позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Головного управління ПФУ у Волинській області №134950003449 від 01.07.2022; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 період його роботи з роботи з 15.06.1995 по 01.05.2016 у Мостиській митниці до стажу державної служби; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.06.2022 про переведення на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723 «Про державну службу», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено. На виконання даного рішення органом Пенсійного фонду України 30 березня 2023 прийнято рішення № 134950003449 про перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 , обчисленої відповідно до Закону України «Про державну службу». Листом від 28.04.2023 № 1300-5306-8/60494 позивача повідомлено, що на виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області до стажу державної служби зараховано період роботи з 15.06.1995 по 01.05.2016. Судом не розглядалось питання обчислення заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, а тому відсутні підстави для врахування довідок про складові заробітної плати від 13.06.2022 №13-70-05/38-35 виданою Державною фіскальною службою України «Львівська Митниця ДФС», та від 13.06.2022 №56/7.4-22/37, від 13.06.2022 №57/7.4-22/37 виданими Державною митною службою України «Львівська Митниця». Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду за захистом свого порушеного права на належне пенсійне забезпечення. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що право позивача на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ підтверджено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 №380/11838/22, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 період його роботи з роботи з 15.06.1995 по 01.05.2016 у Мостиській митниці до стажу державної служби та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.06.2022 про переведення на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723 «Про державну службу», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Вказане судове рішення набрало законної сили та є обов`язковим для виконання та врахування пенсійним органом, відтак в силу вимог ч. 4 ст. 78 КАС України такі обставини не підлягають доказуванню у цій справі. Однак цим судовим рішенням не встановлено обов`язку щодо нарахування позивачу пенсії державного службовця з урахуванням довідок про складові заробітної плати. Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок №622). Пунктом 2 Порядку № 622 передбачено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», зокрема, мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України та займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України. Згідно з п.4 Порядку № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому: -посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); -розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на

60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; -у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 року, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 року на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць; -матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. Відповідно до п. 5 Порядку № 622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики. На виконання вимог Порядку № 622 наказом Міністерства соціальної політики України від 10.05.2017 № 750, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за №766/30634, затверджено Порядок видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювали, а також перейменування (відсутності) їхніх посад №750 (далі - Порядок № 750). Відповідно до п. 7 Порядку № 750 довідка для призначення пенсії видається державним органом, в якому працювала особа, відповідно до пунктів 4, 5 Порядку №622. Згідно з п. 8 Порядку № 750 для отримання довідки подаються такі документи: заява; документ, що підтверджує відсутність в державному органі посади державної служби, ліквідацію державного органу; довідки з архівної установи, в якій зберігаються документи ліквідованих державних органів, або іншого органу (організації, установи), в якому (якій) зберігаються документи про заробітну плату, про розміри посадового окладу, надбавок за ранг та вислугу років на день звільнення з посади державної служби (припинення державної служби), надбавок до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень залежно від ступеня секретності інформації, а також інших виплат за їх наявності - у випадку, передбаченому пунктом 6 цього Порядку. Відповідно до п. 6 Порядку № 622 у разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а в разі його відсутності чи перейменування (відсутності) посад, у тому числі відсутності відповідних посад державної служби, довідка видається у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із Нацдержслужбою. Форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу», затверджені Постановою від 17.01.2017 № 1-3 Правління пенсійного фонду України (далі - Постанова №3-1). Такими довідками є: -про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); -про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); -про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що додані до заяви позивача про призначення пенсії довідки складені відповідно до вказаної постанови та відповідають затвердженій формі. Відтак, згадані довідки є джерелом інформації про доходи позивача, що впливають на правильність обчислення пенсії. Разом з цим, відповідач не надав жодного доказу щодо правових підстав не враховувати вказані в них відомості, а лише зазначив, що рішення суду, яке набрало законної сили, не містить покликання на необхідність врахування довідок при перерахунку пенсії. Враховуючи наведене вище, колегія суддів суду апеляційної інстанції поділяє висновок суду першої інстанції, що з метою запобігання порушення права позивача на належну йому пенсію, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав, є необхідність визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо неврахування довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за №56/7.4-22/37 від 13.06.2022, виданої Державною фіскальною службою України «Львівська Митниця ДФС», та довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) за № 13-70-05/38-35 №57/7.4-22/37 від 13.06.2022, виданих Державною митною службою України «Львівська Митниця», при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ з 30.06.2022, а відтак погоджується, що ефективним способом відновлення порушеного права позивача є визначення пенсійному органу зобов`язання вчинити кореспондуючі цьому праву дії з дати призначення пенсії. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині постанови суду першої інстанції зазначається про розподіл судових витрат. За правилами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору (п.1, п.2 ч.9 ст.139 КАС України). Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Склад та обсяг судових витрат визначено у частині 3 статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України). У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України). При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат відповідно до вимог частини сьомої цієї статті покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини 3 статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Водночас, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Згідно з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України". Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи. Суд апеляційної інстанції зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що підтверджують оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року (справа №826/4466/18), від 29 січня 2021 року (справа № 808/1436/18), від 27 січня 2022 року (справа №813/2241/18). Суд апеляційної інстанції зауважує також, що у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20 вказано, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено. На переконання колегії суддів, зазначені норми (статті 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції. З матеріалів справи слідує, що позивачем клопотання про понесення судових витрат було заявлено у позовній заяві із одночасним наведення його розміру. Одночасно представником позивача надано докази їх понесення. Із наданих представником позивача доказів судом встановлено, що професійна правнича допомога позивачу надавалася адвокатом Головка Любомиром Васильовичем на підставі ордеру серії АВ №1157520 від 29.08.2022 та угоди про надання правової допомоги від 02.08.2022. Додатком до Угоди сторонами погоджено, що позивачем підлягає до сплати аванс у розмірі 5000, 00 грн, котрий не підлягає поверненню В суму авансу включено підготовку, подання та супроводження позовної заяви адвокатом. Клієнтом поставлено завдання звернутись із позовною заявою до ГУПФУ у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення від 01.07.2022 №134950003449 про відмову у призначенні пенсії та зобов`язання пенсійного органу призначити пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу». Судом першої інстанції, частково задовольняючи вимоги заяви, враховано критерій реальності витрат на правничу допомогу адвоката (встановлення її дійсності та необхідності), а також критерій розумності розміру цих витрат, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. З огляду на зміст спірних правовідносин та правове регулювання таких, з врахуванням наданих позивачем документів, враховуючи критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката, критерії, з врахуванням яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що витрати на правничу допомогу адвоката в загальному розмірі 1500 грн є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції про їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Натомість, скаржником не спростовано стягнутого на користь позивача розміру понесених витрат на оплату правничої допомоги адвоката. В контексті наведених правових норм, слід звернути увагу й на те, що відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року у справі №380/13123/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний