Постанова Чернігівський апеляційний суд № 751/10520/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 01 квітня 2024 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 751/10520/23 Головуючий у першій інстанції Ченцова С. М. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/550/24 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Відповідач: ОСОБА_1 Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 січня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (суддя Ченцова С.М.), ухвалене у м.Чернігів, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося з позовом до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитними договорами у розмірі 103 280,52 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 13 липня 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2133011, право вимоги за яким відповідно до укладеного договору факторингу між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» від 27 червня 2022 року №27062022 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Відповідач умови кредитного договору від 13 липня 2021 року №2133011 не виконував, а тому утворилась заборгованість у розмірі 49 200 грн, яка складається з суми основного боргу 15 000 грн та суми заборгованості за відсотками 34 200 грн. Крім того, 16 жовтня 2020 року між АТ «Ідея Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір №С-616-011598-20-980, право вимоги за яким відповідно до укладеного договору факторингу між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» від 07 липня 2023 року №07072023 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Відповідач також за даним кредитним договором взяті на себе зобов`язання не виконує, а тому утворилась заборгованість у розмірі 54 080,52 грн, яка складається з заборгованості за основним боргом у розмірі 25 000 грн та 29 080,52 грн заборгованість за відсотками. Відовідач в позасудовому порядку відмовляється від виконання взятих на себе зобов`язань, а тому позивач змушений звернутись з даним позовом до суду. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 січня 2024 року позовні вимоги задоволено частково; стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №2133011 від 13.07.2021 року у розмірі 36 375 грн та заборгованість за кредитним договором №С-616-011598-20-980 від 16.10.2020 року у розмірі 54 080 грн 52 коп. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив зобов`язання щодо повернення кредитних коштів за кредитними договорами №С-616-011598-20-980 від 16.10.2020 року та від 13 липня 2021 року №2133011, а тому з нього на користь позивача підлягає стягненню сума кредитної заборгованості. При визначенні розміру заборгованості за кредитним договором №2133011 від 13 липня 2021 року, суд врахував розмір узгоджених між сторонами відсотків, а також строк дії кредитного договору - до 28 вересня 2021 року, після закінчення якого у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем не надано пояснення щодо сум заборгованості за договорами, не представлено належних розрахунків заборгованості, які б узгоджувався з матеріалами справи і умовами кредитних договорів, не надано первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту. За доводами ОСОБА_1 , суду не надано доказів оформлення та укладення між сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг, Пам`ятки клієнта і Тарифів, щоб в сукупності із заявами свідчило про укладені в належній формі договори про надання банківських послуг. Вважає, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді пені та комісії за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не надано доказів досудового врегулювання спору і не підтверджено факту правомірності звернення до суду з позовною заявою. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Позивач у відзиві зазначає, що матеріалами справи в повній мірі доведено факт укладення кредитних договорів, обгрунтовано розмір заборгованості відповідача за кредитними договорами, з умовами якого відповідач ознайомлений в повній мірі. Надані суду докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту укладення кредитних договорів між відповідачем та первісними кредиторами, підтвердження факту перерахування коштів на рахунок відповідача, вказаний при укладенні договору, та для обгрунтування розміру заборгованості відповідача. ОСОБА_1 не скористався можливістю надати власний розрахунок заборгованості, не спростував належними та допустимими доказами розрахунок заборгованості, наданий позивачем. ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» також зазначає, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеними договорами позивач не здійснив жодних додаткових нарахувань і не застосував жодних штрафних санкцій до боржника. Позивач лише просить стягнути із відповідача ту заборгованість за кредитними договорами, яка була нарахована первісними кредиторами. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. За приписами ст.ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес. Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Статтею 3 ЗУ «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно зі ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. По справі встановлено, що 13 липня 2021 року було укладено договір №2133011 про надання коштів на умовах споживчого кредиту між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , за умовами якого товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (сума кредиту становить 15 000 грн) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту; строк кредиту 30 днів, до 12.08.2021 року (а.с.8-17). Згідно з пунктами 1.4., 1.5., 1.6. договору тип процентної ставки фіксована, стандартна процентна ставка становить 1,90% в день; знижена процентна ставка становить 0,02% в день; орієнтовна реальна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 24079,41% річних, за зниженою ставкою 7,16% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 23 550 грн, за зниженою ставкою 15 085,50 грн. 13 серпня 2021 року ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали додатковий договір до вищевказаного кредитного договору, відповідно до якого у зв`язку із неможливістю у повному обсязі та у встановлений строк виконати клієнтом зобов`язання за договором клієнт ініціював продовження строку користування кредитом на 30 днів до 13 вересня 2021 року (а.с.18-21). Згідно із п. 4.2.2. Договору, Клієнт, підписуючи цей Договір, дає згоду на його автопролонгацію - продовження дії Договору та строку користування кредитом з закінчення строку кредиту або продовженого строку кредиту (п. 1.3, п. 4.1.5 Договору) ще на 15 календарних днів. Таким чином, ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 підписуючи договір №2133011 від 13 липня 2021 року та додаткову угоду до договору від 13 серпня 2021 року погодили строк дії договору на термін до 28 вересня 2021 року та визначили орієнтовну загальну вартість кредиту на дату укладення додаткової угоди у розмірі 23550 грн. Заперечень щодо не отримання коштів за даним договором матеріали справи не містять, як і доказів внесення ОСОБА_1 коштів на погашення заборгованості. До суду апеляційної інстанції позивачем надано копію довідки ТОВ « Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» про те, що між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ « Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» укладено договір про переказ коштів ФК-П-19/03/01 від 12.03.2019 року на підставі якого товариством було здійснено переказ коштів 13.07.2021 року о 23:48:07 на суму 15000 грнна картку № НОМЕР_2 номер транзакції в системі iPay 97600514. Даний доказ приймається апеляційним судом, оскільки він узгоджується з наявними у матеріалах справ доказами та не заперечується відповідачем. 27 червня 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) і ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) укладено договір факторингу №27062022, за яким фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою) та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с.22-23). Згідно з Актом прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу від 27 червня 2022 року клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 9267, після чого, з урахуванням пункту 1.2. Договору факторингу №27062022 від 27 червня 2022 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с.24). Витяг з Реєстру боржників містить інформацію про боржника ОСОБА_1 , номер кредитного договору №2133011 від 13.07.2021 року, загальна сума заборгованості 49 200 грн (а.с.25). Так, враховуючи умови договору №2133011 від 13 липня 2021 року та додаткової угоди від 13 серпня 2021 року розрахунок забогованості слід провести наступним чином: станом на 28 вересня 2021 року ( останній день дії кредитного договору) заборгованість по кредиту становила 15000 грн ( сума отриманих кредитних коштів) та у відповідності до п.3.1 договору нарахування відсотків за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитним договором за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту.( включаючи періоди пролангації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто методом «факт/факт», розмір відсоткової ставки встановлений у п.1.4 у розмірі 1.90% в день. Тобто нарахування відсотків у розмірі 1.90% на добу здійснювалось згідно умов договору та додаткової угоди починаючи з 13.07.2021 року по 28.09.2021 року. Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність заборгованості за кредитним договором№2133011 від 13 липня 2021 року у розмірі 36375 грн є вірним та проведений виходячи з умов укладеного договору. Доводи апеляційної скарги про те, що позичальнику ОСОБА_1 при підписанні договору не надано та не ознайомлено його з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Пам`яткою клієнта і Тарифами, що в сукупності із заявами свідчило б про укладення в належній формі договору про надання банківських послуг не заслуговують на увагу оскільки умовами укладеного договору №2133011 від 13 липня 2021 року передбачено всі істотні умови, а ТОВ «Лінеура Україна» не є банківською установою та в укладеному сторонами договорі не міститься посилань на Умови та Правила надання банківських послуг . Розрахунок заборгованості судом проведено в межах дії договору та виходячи з його умов. Відповідачем не надано на спростування зазначеного розрахунку заборгованості власного розрахунку. Крім того, 16 жовтня 2020 року між АТ «Ідея Банк» і ОСОБА_1 було укладено Угоду про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки та страхування С-616-011598-20-980, за умовами якої банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку на наступних умовах: максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000 грн; ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди, становить 25 000 грн; процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24,00% річних та комісію за обслуговування основної картки згідно тарифів (а.с.32). Для отримання коштів за даним договором ОСОБА_1 було надано кредитну картку MasterCart Debit Word № НОМЕР_3 07 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» (клієнт) і ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) укладено Договір факторингу №07072023, відповідно до якого клієнт відступає факору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в Реєстрі Боржників, що підписується сторонами, у паперовому вигляді в день укладання цього договору. Реєстр боржників після належного його підписання сторонами вважається невід`ємною частиною цього договору (а.с.36-37). Витяг з Реєстру боржників №1 від 07 липня 2023 року містить інформацію про боржника ОСОБА_1 , номер кредитного договору №С-616-011598-20-980 від 16 жовтня 2020 року, загальна сума заборгованості 54 080,52 грн (а.с.38). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не заперечує проти отримання коштів за кредитним договором у розмірі 25000 гривень, але не погоджується з розміром нарахованої заборгованості за відсотками. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяється на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 договором №С-616-011598-20-980 від 16 жовтня 2020 року передбачено сплату відсотків за користування кредитними коштами у сумі 24% річних. Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного суду від 28 березня 2018 року №14-10цс18, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Строк дії кредитного договору умовами договору не передбачений, отже в даному випадку позивач має право на стягнення з відповідача відсотків, нарахованих станом на дату закінчення строку дії картки (у межах строку дії договору). Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження строку дії виданої позичальнику кредитної картки MasterCart Debit Word № НОМЕР_3 на обслуговування кредитного договору №С-616-011598-20-980 від 16 жовтня 2020 року, а також враховуючи відсутність розрахунку заборгованості за даним кредитним договором, визначений до стягнення позивачем розмір відсотків зазначений виходячи з реєстру боржників до договору факторингу № 07072023 від 07.07.2023 року, провести та перевірити правельність нарахованих відсотків суд позбавлений можливості, а відповідач не довів його розмір належними, беззаперечними доказами, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення заборгованості по відсотках за кредитним договором №С-616-011598-20-980 від 16 жовтня 2020 року. Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За приписами ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо не повідомлення боржника про укладення договорів факторингу та не врегулювання спору в позасудовому порядку не можуть бути підставою для скасування судового рішення. Отже, рішення суду підлягає зміні в частині визначення суми заборгованості за кредитним договором С-616-011598-20-980 від 16 жовтня 2020 року, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Як вбачається з позовної заяви, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просило стягнути з ОСОБА_1 кредитну заборгованість у розмірі 103280.52 грн. Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 61375 грн , тобто позовні вимоги задоволено на 59 %. При зверненні до суду з позовом товариством сплачено 2684 грн судового збору (а.с.1). У зв`язку з частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягало б стягненню 1583 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції (2684 грн х 59%). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Судом апеляційної інстанції стягнуто заборгованість за кредитними договорами договорами: №С-616-011598-20-980 від 16 жовтня 2020 року у сумі 25000 грн; №2133011 від 13 липня 2021 року у сумі 36375 грн на загальну суму 61375 грн, що становить 59% від оспорюваної суми. За подання апеляційної скарги відповідач повинен був сплатити 4026 грн ( звільнений на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України « Про судовий збір). Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з позивача на користь відповідача підлягало б стягненню 2375.34 грн (4026 грн х 59 %) судового збору за апеляційний розгляд справи. За приписами ч.10 ст.141 ЦК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягало б стягненню 792.34 грн судового збору (2375.34-1583). Оскільки відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України « Про судовий збір», то стягнення судового збору з позивача повинно бути на користь держави. Керуючись ст.ст.141, 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 січня 2024 року змінити в частині визначеної до стягнення суми заборгованості за кредитним договором №С-616-011598-20-980 від 16 жовтня 2020 року, зменшивши розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 за даним договором з 54080,52 грн до 25000 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ 35625014) на користь держави судовий збір у розмірі 792.34 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови. Головуючий: Судді: