Ухвала КЦС ВС № 759/3086/19

УХВАЛА 28 березня 2024 року м. Київ справа № 759/3086/19 провадження № 61-4023ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 лютого 2024 року за наслідками розгляду заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про вирішення питання про стягнення судових витрат на користь держави у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «К.Енерго», Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про припинення використання виконавцями послуг своїх цивільних прав з метою зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, визнання прав споживача, примусове виконання виконавцями послуг обов`язків в натурі і стягнення пені та ВСТАНОВИВ : У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі - ПАТ «Київенерго»), яке змінило свою назву на Акціонерне товариство «Київенерго», що змінило назву на Акціонерне товариство «К.Енерго» (далі - АТ «К.Енерго»), Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») про припинення використання виконавцями послуг своїх цивільних прав з метою зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, визнання прав споживача, примусове виконання виконавцями послуг обов`язків в натурі і стягнення пені. 30 січня 2020 року рішенням Святошинського районного суду м. Києва позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано укладеними договори № 141040200400100 про надання послуг з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води між ОСОБА_1 і ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» на умовах, передбачених Типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 з подальшими змінами. Визнано право ОСОБА_1 на оплату послуг з централізованого опалення у період з 01 травня 2015 року по 30 червня 2016 року з урахуванням показань будинкового теплолічильника за тарифами, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 146 від 17 жовтня 2014 року «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг», і зобов`язано КП «Київтеплоенерго» зробити перерахунок плати цієї послуги. Визнано право ОСОБА_1 на оплату послуг з централізованого опалення у період з 01 жовтня 2016 року по 30 квітня 2017 року згідно з середньомісячними показниками будинкового теплолічильника у будинку АДРЕСА_1 за попередній опалювальний період 2015-2016 років та зобов`язано зробити перерахунок плати за цю послугу. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 24 вересня 2020 року постановою Київського апеляційного суду рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання його права на оплату послуги з постачання гарячої води за показаннями квартирного лічильника гарячої води і скасування нарахування заборгованості та прийнято в цій частині нову постанову. Визнано право ОСОБА_1 на оплату послуги з постачання гарячої води за показаннями квартирного лічильника гарячої води і скасовано нарахування КП «Київтеплоенерго» заборгованості за послугу з постачання гарячої води у період з 01 серпня 2016 року по 31 березня 2017 року на суму 10 903, 54 грн. В іншій частині рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року залишено без змін. 21 лютого 2022 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року в оскаржуваній частині залишено без змін. У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до суду апеляційної інстанції заяву про вирішення питання судових витрат, у якій просив стягнути з КП «Київтеплоенерго» на користь держави судові витрати, які вона понесла замість ОСОБА_1 , звільненого від сплати судового збору, за подання апеляційних скарг від 10 травня 2019 року і від 19 березня 2020 року до Київського апеляційного суду на ухвалу від 05 квітня 2019 року та рішення Святошинського районного суду міста Києва від 30 січня 2020 року. 16 лютого 2024 року ухвалою Київського апеляційного суду заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про вирішення питання про стягнення судових витрат на користь держави залишено без розгляду з підстав пропуску останнім визначеного законом трирічного строку на виконання рішення на підставі статті 126 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). 29 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 лютого 2024 року, в якій просить її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд. Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Частиною першою статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень, встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. З матеріалів касаційного оскарження встановлено, що суд апеляційної інстанції, залишаючи заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 без розгляду на підставі статті 126 ЦПК України, виснував, що така заява подана після спливу визначеного законом трирічного строку на виконання рішення, а доказів щодо поновлення строків на пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за вказаним судовим рішенням, заявником не надано. Відповідно до частини восьмої статті 127 ЦПК України ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом. За змістом пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України ухвали суду апеляційної інстанції про залишення заяви про стягнення судових витрат без розгляду не підлягають оскарженню в касаційному порядку. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15 лютого 2000 року зазначено, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. ЄСПЛ зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом першим статтею 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12 липня 2001 року у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини»). Системне тлумачення статті 389 ЦПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Згідно з положенням частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною першою статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 лютого 2024 року за наслідками розгляду заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про вирішення питання про стягнення судових витрат на користь держави у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «К.Енерго», Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про припинення використання виконавцями послуг своїх цивільних прав з метою зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, визнання прав споживача, примусове виконання виконавцями послуг обов`язків в натурі і стягнення пені, відмовити. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: О. М. Ситнік Є. В. Петров В. В. Пророк