Ухвала КЦС ВС № 335/2427/23

У Х В А Л А 28 березня 2024 року м. Київ справа № 335/2427/23 провадження № 61-4020ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В. розглянув касаційну скаргу представника Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району - Ященко Олени Володимирівни на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 07 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої внаслідок падіння дерева на транспортний засіб, та ВСТАНОВИВ: У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути 208 586,42 грн на відшкодування майнової шкоди, 100 000,00 грн - на відшкодування моральної шкоди, витрати на проведення експертизи у розмірі 4 420,00 грн, вирішити питання про розподіл судових витрат. Вказував, що 19 листопада 2022 року ним було виявлено факт падіння дерева на належний йому транспортний засіб марки «Skoda SUPERB», державний номерний знак НОМЕР_1 , яке знаходилося між тротуаром та проїзною частиною біля будинку № 5 на вул. Олександрівській (перехрестя з вул. Благовіщенською) у м. Запоріжжі. Автомобіль отримав пошкодження, що підтверджується протоколом огляду місця події від 19 листопада 2022 року, складеним слідчим слідчого відділу № 2 Запорізького районного управління поліції Головного управління поліції в Запорізькій області з доданою фототаблицею. Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження матеріальний збиток, завданий власнику колісного транспортного засобу внаслідок падіння дерева 19 листопада 2022 року, на дату оцінки склав 234 040,00 грн, ринкова вартість транспортного засобу після пошкодження - 25 453,58 грн, вартість дослідження складає 4 420,00 грн. Додатками до зазначеного висновку є фототаблиця, на якій зафіксовані пошкодження транспортного засобу, акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 23 листопада 2022 року № 3963, ремонтна калькуляція від 25 листопада 2022 року № 3963. З метою отримання відшкодування шкоди та врегулювання спору в досудовому порядку він звертався до балансоутримувача об`єктів благоустрою території (зелених насаджень (дерев)), що розташовані вздовж проїзної частини вул. Олександрівської біля буд. № 5 в м. Запоріжжі, а саме районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району (далі - районна адміністрація ЗМР). Зі змісту відповіді районної адміністрації ЗМР від 10 січня 2023 року вих. № Г-30-Ел-21 встановлено, що тополі на вул. Олександрівській, буд. 5-7 у м. Запоріжжі включені до акта обмеження зелених насаджень, що підлягають видаленню, від 14 травня 2020 року № 124, складеному постійно діючою комісією з питань визначення стану зелених насаджень та їх відновної вартості у м. Запоріжжі. Для включення до відповідного плану робіт районною адміністрацією ЗМР листом від 28 травня 2020 року № 20.05/06-13-434 «Про видалення зелених насаджень» до департаменту інфраструктури та благоустрою Запорізької міської ради та до комунального ремонтно-будівельного підприємства «Зеленбуд» було направлено акт обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню, від 14 травня 2020 року №

124. Також у відповіді зазначено, що послідовність видалення зелених насаджень на ділянці вул. Олександрівської від буд. № 5 до буд. № 7 віднесено до компетенції департаменту інфраструктури та благоустрою Запорізької міської ради в межах бюджетного фінансування, тому районна адміністрація не є заподіювачем шкоди. На адвокатський запит його представника надано копію акта обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню, від 14 травня 2020 року № 124 та копію листа районної адміністрації ЗМР до Департаменту інфраструктури та благоустрою Запорізької міської ради від 28 травня 2020 року № 20.05/06-13-434. У зв`язку з наведеним його представником було надіслано вимогу (претензію) щодо відшкодування шкоди на адресу департаменту інфраструктури та благоустрою Запорізької міської ради. Листом від 22 лютого 2023 року № Ел-0011 департамент інфраструктури та благоустрою Запорізької міської ради підтвердив, що балансоутримувачем дерева, падінням якого пошкоджено автомобіль, є районна адміністрація ЗМР, якій рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21 квітня 2011 року № 188/45 передані на баланс зелені насадження (дерева) в Олександрівському районі, та вони знаходяться в оперативному управлінні саме цього органу. Крім того, зазначили, що у період 2021-2022 років заявок на видалення дерев на перехресті вул. Благовіщенської та вул. Олександрівської до департаменту не надходило, тому жодного причинного зв`язку між діями департаменту та настанням шкоди, спричиненої пошкодженням автомобіля, немає. З листа Комунального ремонтно-будівельного підприємства «Зеленбуд» Запорізької міської ради (далі - КРБП «Зеленбуд») від 24 лютого 2023 року № 183, який надано у відповідь на вимогу (претензію) щодо відшкодування шкоди, спричиненої падінням дерева на транспортний засіб, вбачається, що КРБП «Зеленбуд» не є ні балансоутримувачем, ні власником об`єктів благоустрою та зелених насаджень на території Олександрівського району м. Запоріжжя. Також зазначили, що КРБП «Зеленбуд» послуги з озеленення територій та утримання зелених насаджень (догляд за зеленими насадженнями) надавались відповідно до укладених договорів з департаментом інфраструктури та благоустрою Запорізької міської ради згідно узгодженої ціни послуг, вимог національних стандартів, будівельних норм і правил, вимог техніки безпеки і охорони праці. Договори між департаментом інфраструктури та благоустрою Запорізької міської ради та КРБП «Зеленбуд» у 2020 та у 2021 укладені за процедурою відкритих торгів та знаходяться у вільному доступі за посиланням в Інтернеті. Договорами обумовлені загальні площі територій, які входять до переліку обслуговування, та визначена загальна кількість дерев та інших зелених насаджень, щодо яких КРБП «Зеленбуд» протягом відповідного року проводилися заходи, спрямовані на збереження, відновлення або покращення виконання зеленими насадженнями відповідних функцій. Згідно умов договорів КРБП «Зеленбуд» надавав послуги відповідно до вимог плану, завдань та договірної ціни (що є невід`ємною частиною договору). Послуги підприємством надавалися в межах потреб та залежно від реального фінансування видатків замовника. У добровільному порядку шкода не відшкодована. 04 травня 2023 року ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя за клопотанням представника позивача було залучено у якості співвідповідача виконавчий комітет Запорізької міської ради. 19 червня 2023 року надійшла позовна заява в оновленій редакції з заявою про зміну підстав позову, яка надавалася у зв`язку з залученням співвідповідача виконавчого комітету Запорізької міської ради. 17 серпня 2023 року до суду першої інстанції надійшло клопотання представника позивача про відмову від позовних вимог, заявлених до виконавчого комітету Запорізької міської ради та департаменту інфраструктури та благоустрою Запорізької міської ради. 21 серпня 2023 року ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя прийнята відмова позивача від частини позовних вимог, пред`явлених до виконавчого комітету Запорізької міської ради та департаменту інфраструктури та благоустрою Запорізької міської ради. 17 листопада 2023 року рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з районної адміністрації ЗМР на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди - 208 586,42 грн, на відшкодування моральної шкоди - 50 000,00 грн, у рахунок витрат на проведення експертизи - 4 420,00 грн, а всього - 263 006,42 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. 07 лютого 2024 року постановою Запорізького апеляційного суду апеляційну скаргу районної адміністрації ЗМР залишено без задоволення, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2023 року залишено без змін. 20 березня 2024 року представник районної адміністрації ЗМР - Ященко О. В. через систему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 07 лютого 2024 року, в якій просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позову. Необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, з огляду на таке. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. За вимогами частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. 22 листопада 2023 року Рішенням Конституційного Суду України № 10-р(II)/2023 пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним). Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Конституційний Суд України наголосив, що унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Установлений у пункті 2частини третьої статті 389 ЦПК України такий «фільтр» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, як малозначність справи, не є непереборною перешкодою для доступу особи до суду касаційної інстанції. Тому пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (абзац третій пункту 7.10 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною. Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»); значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України. У справі предметом позову є вимоги про відшкодування шкоди у загальному розмірі 263 006,42 грн, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення з касаційною скаргою (757 000,00 грн). Необхідність розгляду справи в касаційному суді заявниця мотивує тим, що справа становить значний суспільний інтерес та має для відповідача виняткове значення. Вказує, що суспільний інтерес полягає у тому, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень не було дотримано справедливого балансу між інтересами районної адміністрації та інтересами суспільства, районна адміністрація не може бути відповідачем у вказаному спорі, а судами покладено обов`язок відшкодування шкоду на неналежну особу. Винятковість справи заявниця обґрунтовує тим, що з бюджетної установи стягнуто відшкодування шкоди, яка згідно встановленого порядку не здійснювала і не мала здійснювати звалення аварійних дерев. Доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки незгода заявниці з оскаржуваним судовим рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що становить виняткове значення для неї. У справівідсутня необхідність у формуванні чи суперечливість у практиці застосування статей 16, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, статей 10, 17, 21, 24, 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», а доводи скарги стосуються прийняття, дослідження та оцінки доказів судами попередніх інстанцій. Оцінка судом «винятковості справи» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у такій скарзі. Верховний Суд у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 554/14547/14-ц вказав, що обов`язок з відшкодування шкоди внаслідок падіння гілки з дерева покладено на Управління житлово-комунального господарства, яке здійснює контроль за станом зелених насаджень вздовж дороги. При цьому касаційний суд керувався тим, що відповідно до пункту 3.2 Розділу 3 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 (далі - Правила), до елементів благоустрою віднесено, зокрема, зелені насадження (у тому числі, снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях. Пунктом 5.5 Розділу 5 вказаних Правил також передбачено, що відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі. Приписи пункту 7 частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», частини першої статті 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» вказують, що організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача, в тому числі контроль за станом зелених насаджень, належить до віддання саме виконавчого органу міської ради. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 2-1474/11-ц, від 13 червня 2018 року у справі № 554/14547/14-ц та від 25 лютого 2019 року у справі № 466/4051/15-ц . З урахуванням статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». Верховний Суд враховує предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, судову практику у такій категорії справ та вважає, що справа є незначної складності і не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті 274 ЦПК України, та відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Верховний Суд не вбачає підстав, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, можуть бути переглянуті в касаційному порядку. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Такий висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37). При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36). Представник районної адміністрації ЗМР - Ященко О. В. подала касаційну скаргу на судові рішення у справі, що не підлягають касаційному оскарженню, з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району - Ященко Олени Володимирівни на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 07 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої внаслідок падіння дерева на транспортний засіб. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: О. М. Ситнік Є. В. Петров В. В. Пророк