Постанова 4803 № 185/3979/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/223/24 Справа № 185/3979/23 Головуючий у першій інстанції: Шаповалова І. С. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А., за участю секретаря Ніколиної А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2023 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И Л А: У березні 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідно до кредитного договору №б/н від 07.10.2010 ОСОБА_1 було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до закінчення строку дії платіжної картки. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, станом на 09.02.2023 утворилась заборгованість в загальному розмірі 63122,45 грн., а саме: 51670,67 грн - тіло кредиту, 11451,78 грн - заборгованість за простроченими відсотками. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача вказану заборгованість в загальному розмірі 63122,45 грн. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитом №б/н від 07.10.2010 у сумі 49970,73 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку судовий збір у розмірі 2124,78 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується, зокрема, рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки АТ КБ «ПриватБанк», яке долучене до матеріалів справи. У зв`язку з відсутністю відповідачів за відомою суду адресою, що також відповідає відомостям з Єдиного державного демографічного реєстру від 18.03.2024, сповіщення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснено шляхом розміщення відповідного оголошення на веб-сайті судової влади. Від АТ КБ «ПриватБанк» 18.03.2024 надійшла заява про проведення судового засідання без представника банку. У даній справі питання права не становлять особливої складності. Судовий захист повинен відповідати умовам процесуальної економії, враховуючи, що пунктами 10, 11 частини 2 статті 2 ЦПК України визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами. З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників процесу. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Встановлено, що на підтвердження позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» надано копію анкети-заяви ОСОБА_1 (позичальник) від 07.10.2010 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідно до якої останній виявляє бажання оформити на своє ім`я банківську карту (а.с. 37). Зазначена вище анкета-заява не містить умов щодо розміру тіла кредиту (кредитного ліміту), строку дії кредитного договору, розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитом. Долучені до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, затверджені наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256, якими передбачено порядок надання та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат, визначено права та обов`язки сторін договору надання банківських послуг, - позичальником не підписані. Анкета-заява містить текст про погодження споживача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, але не конкретизовано яка саме редакція Умов та Правил надання банківських послуг погоджена споживачем. На підтвердження свого позову банком представлено розрахунок заборгованості за кредитним договором №б/н від 07.10.2010 року, згідно якого, станом на 09.02.2023 року банком нарахована заборгованість в загальному розмірі 63122,45 грн., а саме: 51670,67 грн - тіло кредиту, 11451,78 грн - заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 4-19). Встановлено, що позичальник ОСОБА_1 після подання апеляційної скарги (28.06.2023) 07 серпня 2023 року помер, що підтверджується копією актового запису №1557 від 10.08.2023, складеного Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)) (а.с. 156). За положеннями статті 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив. Відповідно до повної копії спадкової справи №648/2023 після ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , заведеної Першою павлоградською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області, із заявою про прийняття спадщини 24.08.2023 року звернулась ОСОБА_2 (дружина), із заявами про відмову від прийняття спадщини ніхто не звертався. Згідно довідки Павлоградської міської ради на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою по АДРЕСА_1 були зареєстровані позичальник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_3 (донька), ОСОБА_4 (онук) та ОСОБА_5 (онук) (а.с. 176). Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України). За положеннями статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Частиною 3 статті 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Виходячи з викладеного, встановивши, що разом з позичальником на час відкриття спадщини проживали, зокрема, ОСОБА_3 (донька), ОСОБА_2 (дружина), що також звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, які є спадкоємцями першої черги; враховуючи, що ОСОБА_3 не звернулась у встановлений шестимісячний строк до нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини, - колегія дійшла висновку про залучення до участі у справі якості правонаступників відповідача зазначених спадкоємців першої черги, які прийняли спадщину. За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 07.10.2010 рокурозмір процентів за користування кредитом не зазначений. Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 07.10.2010року, посилався на Витяг з Умови та Правила надання банківських послуг, як невід`ємну частину кредитного договору. Витягом з Умови та Правила надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256,що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, в тому числі: процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів споживач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання позичальником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані споживачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із позичальником кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. При цьому згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів вважає, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які містяться у матеріалах справи, не містить підпису позичальника та ним не визнавались згідно змісту його відзиву на позовну заяву (а.с. 94-96), тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного 07.10.2010 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що з позичальником обумовлено у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з відповідачів на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за простроченими відсотками в сумі 11451,78 грн, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 07.10.2010 року. Необхідно також зауважити, що безпосередньо укладений кредитний договір від 07.10.2010 року у вигляді заяви-анкети, не містить строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, - колегія дійшла висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконання обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Разом з тим, згідно наданого банком розрахунку заборгованості, категорія заборгованість за тілом кредиту частково сформована з відсотків, що зараховані банком для погашення за рахунок кредиту, тобто не є тілом кредиту, що фактично отримане позичальником. Позивачем безпідставно була збільшена заборгованість по тілу кредиту за період з 01.07.2015 року по 30.06.2022 року за рахунок кредитних коштів графа «Відсотки погашені за рахунок кредита» на загальну суму 8763,34 грн. (207,76+220,76+225,24+223,47+ 234,92+226,86+238,05+253,64+245,35+257,64+353,74+260,47+243,32+246,20+259,51+258,15+ 254,94+238,50+235,82+231,67+209,42+236,31+222,87+229,43+226,86+234,87+253,28+238,25+ 85,79+175,86+34,45+1699,94). Детально дослідивши зміст наданого банком розрахунку заборгованості, враховуючи, що Умови та Правила позичальником не підписані, а анкета-заява не містить умови про фінансування за рахунок кредитних коштів (зарахування до тіла кредиту) заборгованості за процентами, - колегія дійшла висновку, що підстави для стягнення на користь банку заборгованості за тілом кредиту в сумі 8763,34 грн. відсутні. Виходячи з викладеного, встановивши отримання позичальником ОСОБА_1 за життя грошових коштів в сумі 42907,33 грн. (51670,67 грн. - 8763,34 грн.), що також підтверджується випискою з особового рахунку (а.с. 20-34) та не спростовано відповідачами, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором від 07.10.2010 року заборгованість за тілом кредиту в розмірі по 21453,67 грн., з кожного (42907,33 грн. / 2). Колегія також звертає увагу, що відповідачами не представлено доказів того, що вартість спадкової маси після ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є меншою від суми заборгованості за кредитним договором; клопотань про витребування відповідних доказів судом не заявлено, що підтверджується матеріалами справи, протоколами судових засідань. Доводи позивача про те, що між сторонами було погоджено відсоткову ставку шляхом підписання паспорту споживчого кредиту, є безпідставними. Долучена до позовної заяви копія паспорту споживчого кредиту від 03.06.2020 року з використанням кредитних продуктів картка універсальна, картка універсальна Gold, картка Platinum та ін., не приймається до уваги судом та не може вважатись складовою кредитного договору, згідно змісту заяви позичальника, відповідно до якої, позичальник погоджується з тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг; форма такого документу носить інформаційний характер та не є складовою кредитного договору (а.с. 38-40). У вказаному вище паспорті споживчого кредиту від 03.06.2020 року вказано, зокрема, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту (а.с. 39 зворот). Більше того, потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, яка викладена у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20. Щодо поданої до ухвалення місцевим судом оскаржуваного рішення заяви про застосування строків позовної давності, колегія зазначає наступне (а.с. 96). Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлено п.1 ч.2 ст.258 ЦК України відносно неустойки. Згідно із ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Згідно розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку, останній платіж на погашення заборгованості було здійснено позичальником 06.03.2022 року на суму 360,00 грн. (а.с. 20 зворот). З даним позовом до суду АТ КБ «ПриватБанк» звернулось 17.03.2023 року, що стверджується інформацією на поштового конверті (а.с. 80). Колегія звертає увагу, що згідно ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Отже, враховуючи, що сторони не погодили погашення тіла кредиту щомісячними платежами, а також дату остаточного погашення кредиту; приймаючи до уваги положення ч.2 ст.530 ЦК України, кредитор має право вимагати виконання боржником обов`язку щодо повернення фактично отриманих грошових коштів у будь-який час. Доказів пред`явлення позичальнику вимоги про погашення усієї заборгованості до пред`явлення позовної заяви 17.03.2023 у даній справі не надано; клопотань про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Таким чином, трирічний строк позовної давності до вимог про стягнення тіла кредиту позивачем не пропущений. На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, не навів власного розрахунку заборгованості та залишив поза увагою подану відповідачем заяву про застосування строків позовної давності, не навів мотивів її відхилення чи задоволення. Тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. За змістом ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. ст. 141 ЦПК України). Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, на відповідачів покладаються судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору (2684,00 грн.), пропорційно задоволеним позовним вимогам (67,97%) в сумі 1824,32 грн. (а.с. 76). На позивача покладаються судові витрати у вигляді сплаченого судового збору при поданні апеляційної скарги (4026,00 грн.), пропорційно залишеним без задоволення вимогам (32,03%) в сумі 1289,53 грн. (а.с. 132). Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів (сторона, на яку покладено більшу суму судових витрат) різницю сум на користь АТ КБ "ПриватБанк" у розмірі по 267,39 грн, з кожного ((1824,32 грн. - 1289,53 грн.) / 2). Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570) за кредитним договором від 07.10.2010 року заборгованість за тілом кредиту в розмірі по 21453 (двадцять одна тисяча чотириста п`ятдесят три) грн. 67 коп., з кожного. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати у розмірі по 267 (двісті шістдесят сім) грн. 39 коп, з кожного. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий Т.П. Красвітна Судді І.А. Єлізаренко О.В. Свистунова