Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/7689/23

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/7689/23 Перша інстанція: суддя Дубровна В.А., повний текст судового рішення складено 31.10.2023, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Димерлія О.О., суддів: Танасогло Т.М., Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі №420/7689/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТ ТРЕЙДИНГ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення У С Т А Н О В И В: 10.04.2023 товариство з обмеженою відповідальністю «РОСТ ТРЕЙДИНГ» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просило суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500370/2023/000019/2 від 09.03.2023; - визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2023/000056 від 09.03.2023. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним до контролюючого органу подано усі необхідні документи з метою підтвердження митної вартості товару за першим (основним) методом за ціною договору. Такі документи не містять жодних розбіжностей, ознак підробки тощо. Натомість, Одеською митницею безпідставно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500370/2023/000019/2 від 09.03.2023, а також сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2023/000056 від 09.03.2023. Відповідач із позовними вимогами не погоджується з підстав викладених у відзиві на позовну заяву вказуючи про те, що подані декларантом до контролюючого органу документи містяться розбіжності, а також не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари. Означене зумовило необхідність витребування додаткових документів. Однак, декларантом до митного органу додаткових документів подано не було, що власне й слугувало підставою для коригування митної вартості товару за резервним методом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі № 420/7689/23 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТ ТРЕЙДИНГ» задоволено. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив із того, що декларантом подано усі документи, які надавали митному органу можливість визначити митну вартість товару за першим методом. Такі документи підтверджують числове значення митної вартості та не містять розбіжностей. Також, окружним адміністративним судом зазначено, що неведені суб`єктом владних повноважень в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500370/2023/000019/2 від 09.03.2023 обґрунтування спростовуються поясненнями декларанта та поданими до митного органу документами. Не погодившись із вищеозначеним рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норми матеріального права, Одеською митницею викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги Одеською митницею не зазначено, у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, а зміст апеляційної скарги повністю дублює зміст відзиву на позовну заяву (а.с.61-76, а.с.149-167). Згідно із поданим позивачем до суду апеляційної інстанції відзивом на апеляційну скаргу, рішення від 31.10.2023 у справі № 420/7689/23 Одеським окружним адміністративним судом прийнято із повним дотриманням норм матеріального та процесуального права. При цьому, на думку ТОВ РОСТ ТРЕЙДИНГ, наведені в апеляційній скарзі доводи митного органу не спростовують висновків суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку із положеннями чинного митного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Одеської митниці задоволенню не підлягає, з урахуванням такого. Зокрема, колегією суддів установлено, що 01.10.2022 між продавцем Company M.K.Salt-SHERIF MOHAMED ABDELMAGUID HASHУ та покупцем - ТОВ «РОСТ ТРЕЙДИНГ» укладено контракт № 01/2022, відповідно до якого продавець постачає на умовах, що вказані в інвойсі, у відповідності з «INCOTERMS-2010», сіль харчову та технічну, з добавкою від злежування, тип якої вказано у проформах-інвойсах до цього контракту та іменований в подальшому товари, а покупець зобов`язується сплатити за товар, який постачається. На виконання умов вищевказаного контракту ОСОБА_1 Salt-SHERIF MOHAMED ABDELMAGUID HASHУ (Продавець) на користь ТОВ «РОСТ ТРЕЙДИНГ» (Покупець) поставлено сіль харчову та сіль для промислового використання. З метою здійснення митного оформлення товару, 09.03.2023 ТОВ «РОСТ ТРЕЙДИНГ» до митного органу подано митну декларацію № 23UA500370001853U1, у якій митну вартість товару декларантом визначено за ціною контракту. На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення ТОВ "РОСТ ТРЕЙДИНГ" до контролюючого органу, разом з декларацією, подано наступні документи: проформу-інвойс № 300123 від 30.01.2023; інвойс № 0107-23 від 24.02.2023; прямий контракт від виробника товару № 01/2022 від 01.10.2022; платіжне доручення № 46 від 02.02.2023, яке підтверджує сплату за товар згідно проформи-інвойс № 300123 від 30.01.2023; платіжне доручення № 47 від 03.02.2023, яке підтверджує сплату за товар згідно проформи-інвойс № 300123 від 30.01.2023; платіжне доручення № 48 від 08.02.2023, яке підтверджує сплату за товар згідно проформи-інвойс № 300123 від 30.01.2023; платіжне доручення № 49 від 15.02.2023, яке підтверджує сплату за товар згідно проформи-інвойс № 300123 від 30.01.2023; платіжне доручення № 50 від 16.02.2023, яке підтверджує сплату за товар згідно проформи-інвойс № 300123 від 30.01.2023; платіжне доручення № 51 від 21.02.2023, яке підтверджує сплату за товар згідно проформи-інвойс № 300123 від 30.01.2023; платіжне доручення № 52 від 24.02.2023, яке підтверджує сплату за товар згідно проформи-інвойс № 300123 від 30.01.2023; платіжне доручення № 55 від 03.03.2023, яке підтверджує сплату за товар згідно проформи-інвойс № 300123 від 30.01.2023; платіжне доручення № 56 від 07.03.2023, яке підтверджує сплату за товар згідно проформи-інвойс № 300123 від 30.01.2023; платіжне доручення № 57 від 08.03.2023, яке підтверджує сплату за товар згідно проформи-інвойс № 300123 від 30.01.2023; пакувальний лист № 2 від 24.02.2023; прайс-лист від виробника б/н від 30.01.2023; коносамент № 2 від 24.02.2023; сертифікат походження форма А № 1003842 від 27.02.2023; експертний висновок від Київської ТПП № Ц-163 від 06.03.2023; вантажну відомість № 8209626 від 24.02.2023. Під час перевірки документів, які подано декларантом на підтвердження митної вартості товару, фахівцями контролюючого органу установлено, що вони містять розбіжності, а також не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, а саме: - подані до митного оформлення документи не містять відомостей щодо включення вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням до ціни товару; - у поданих до митного оформлення документах немає відомостей щодо такої складової митної вартості товару як: «витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару»; - у поданому до митного оформлення коносаменті від 24.02.2023 № 2 містяться відомості щодо оплати фрахту за чартер партією за умови передоплати, проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо), немає даних щодо даної складової митної вартості товару; - згідно п.3.2 контракту оплата за товар проводиться на підставі рахунку-фактури і визначається для кожної поставки окремо, проте у наданих до митного оформлення платіжних дорученнях № 46-52, 55-57 в графі «призначення платежу» йде посилання на інший документ, а саме: на рахунок-проформу від 30.01.2023 № 300123. Означене унеможливлює з`ясувати, як саме здійснювалась передплата за товар та як саме суму передплати, наданої відповідно до платіжних інструкцій, співставити з партією товару; - декларантом подано зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 01/2022 від 01,10.2022, окремі ділянки якого містять сліди неодноразового сканування та повторного друку, а саме на всіх аркушах наявна сіро-чорна смуга, що унеможливлює сприйняття тексту. Вказане свідчить, що даний документ може містити ознаки підробки. - у поданих до митного оформлення документах немає відомостей щодо страхування товару та можливого демереджу; - у наданому до митного оформлення сертифікаті про походження від 27.02.2023 № А 1003842 не міститься даних щодо серійного номеру товару та немає сюрвеерного звіту (SGS) згідно п. 4.4 контракту купівлі-продажу товарів від 01.10.2022 № 01/2022; - на всіх, наданих до митного оформлення платіжних інструкціях № 46 - 52, 55 57 підписи та печатки ПАТ «МТБ БАНК» розташовані на окремому аркуші, що може свідчити про їх підробку. У зв`язку з чим, на підставі вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України, контролюючим органом було зобов`язано декларанта протягом 10-ти календарних днів надати додаткові документи. Однак, уважаючи, що поданих декларантом до митного органу документів достатньо для здійснення митного оформлення за заявленою митною вартістю товарів, ТОВ "РОСТ ТРЕЙДИНГ" повідомлено Одеську митницю, що додаткових подаватись не буде. За результатом розгляду питання щодо митного оформлення зазначеного у митній декларації товару Одеською митницею прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів № UA500370/2023/000019/2 від 09.03.2023 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2023/000056 від 09.03.2023. Не погодившись із коригуванням митним органом заявленої декларантом у митній декларації митної вартості товару позивач звернувся до суду з даним позовом. Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються порядку визначення митної вартості товарів, правомірності рішення відповідача щодо коригування митної вартості товару, який імпортується на митну територію України. Такі правовідносини урегульовано положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 49 якого митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно із ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Відповідно до ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Отже, Митним кодексом України визначено вичерпний перелік документів, що подається декларантом до митного органу з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України). Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Згідно із частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Згідно із ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Згідно із ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів убачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості. При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Відтак, приписи вказаних норм права зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі поданих декларантом документів та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з даною обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Між тим, витребовувати контролюючий орган має лише ті документи, які надають змогу пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості та жодним чином не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом, зокрема, тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Так, як з`ясовано колегією суддів, на підтвердження обґрунтованості визначеного методу митної вартості ТОВ "РОСТ ТРЕЙДИНГ" до контролюючого органу подано наступні документи: проформу-інвойс № 300123 від 30.01.2023; інвойс № 0107-23 від 24.02.2023; прямий контракт від виробника товару № 01/2022 від 01.10.2022; платіжне доручення № 46 від 02.02.2023, яке підтверджує сплату за товар згідно проформи-інвойс № 300123 від 30.01.2023; платіжне доручення № 47 від 03.02.2023, яке підтверджує сплату за товар згідно проформи-інвойс № 300123 від 30.01.2023; платіжне доручення № 48 від 08.02.2023, яке підтверджує сплату за товар згідно проформи-інвойс № 300123 від 30.01.2023; платіжне доручення № 49 від 15.02.2023, яке підтверджує сплату за товар згідно проформи-інвойс № 300123 від 30.01.2023; платіжне доручення № 50 від 16.02.2023, яке підтверджує сплату за товар згідно проформи-інвойс № 300123 від 30.01.2023; платіжне доручення № 51 від 21.02.2023, яке підтверджує сплату за товар згідно проформи-інвойс № 300123 від 30.01.2023; платіжне доручення № 52 від 24.02.2023, яке підтверджує сплату за товар згідно проформи-інвойс № 300123 від 30.01.2023; платіжне доручення № 55 від 03.03.2023, яке підтверджує сплату за товар згідно проформи-інвойс № 300123 від 30.01.2023; платіжне доручення № 56 від 07.03.2023, яке підтверджує сплату за товар згідно проформи-інвойс № 300123 від 30.01.2023; платіжне доручення № 57 від 08.03.2023, яке підтверджує сплату за товар згідно проформи-інвойс № 300123 від 30.01.2023; пакувальний лист № 2 від 24.02.2023; прайс-лист від виробника б/н від 30.01.2023; коносамент № 2 від 24.02.2023; сертифікат походження форма А № 1003842 від 27.02.2023; експертний висновок від Київської ТПП № Ц-163 від 06.03.2023; вантажну відомість № 8209626 від 24.02.2023. За наслідками дослідження вказаних документів, колегією суддів установлено, що вони ідентифікують оцінюваний товар та містять об`єктивні і достовірні відомості, що піддавались обчисленню, а також обґрунтовують митну вартість товарів за ціною договору згідно із вимогами частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України. Однак, під час перевірки поданих декларантом до митного органу документів фахівцями контролюючого органу установлено, що вони містять розбіжності, а також не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари. Натомість, з такою позицією митного органу погодитися неможливо з огляду на таке. Стосовно включення до митної вартості товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням до ціни товару, витрат на навантаження оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару, страхування товару та демереджу, колегія суддів зауважує таке. З матеріалів справи убачається, що поставка товару у межах досліджуваних правовідносин здійснювалась на умовах CFR порт Ізмаїл. Апеляційний суд зазначає, що за офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року) CFR (Cost and Freight) - ''Вартість і фрахт'' означає, що продавець зобов`язаний сплатити витрати та фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CFR на продавця покладаються обов`язки щодо митного очищення товару для експорту. Умови поставки за базисом «СFR» не зобов`язують продавця або покупця здійснити страхування товару, у зв`язку з чим підстав стверджувати, що витрати щодо страхування є складовою митної вартості товару, який поставляється на умовах цього базису поставки, немає. Аналогічні правові висновки викладно у постановах Верховного Суду у справах № 825/735/17, №825/2255/16, №825/1016/17, №1.380.2019.001657, №420/2850/19. З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо товар фактично не страхувався, то неподання декларантом доказів страхування не може бути підставою для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Відповідно до статті 149 Кодексу торговельного мореплавства України угодою сторін може бути встановлений додатковий після закінчення терміну навантаження (розвантаження) час очікування судном закінчення вантажних робіт (контрсталійний час) і розмір плати перевізнику за простій судна протягом контрсталійного часу (демередж), а також винагорода за закінчення навантаження (розвантаження) до закінчення сталійного часу (диспач). Демередж (від фр. demeurer - затримуватися) - у торговому мореплаванні грошове відшкодування збитку, плата, що належить перевізнику за простій судна протягом контрсталійного часу. Розмір демереджа визначається угодою сторін, за відсутності угоди - згідно зі ставками, зазвичай прийнятими у відповідному порту. За наслідком з`ясування фактичних обставин справи колегією суддів не установлено, а суб`єктом владних повноважень не доведено, що в досліджуваних правовідносинах ТОВ "РОСТ ТРЕЙДИНГ" сплачувало або повинно сплатити демередж, а тому відповідні доводи митного органу є безпідставними. Ненадання доказів включення вартості упаковки до вартості товару також не може, в даному випадку, слугувати підставою для коригування митної вартості товару, оскільки загальна вартість контракту включає в себе вартість самого товару, вартість упаковки, пакувальних матеріалів та пакувальних робіт. Відповідно до п.5.1 контракту від 01.10.2022 №01/2022, товар доставляється в упаковці, що забезпечує безпеку товару від будь-яких можливих пошкоджень під час перевезення, у тому числі морським шляхом. За наслідком дослідження наявних у матеріалах справи документів, які декларантом подавались до митного органу, витрат на навантаження оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару включено до вартості товару, що відповідає умовам поставки CFR. Згідно правил міжнародних перевезень «ІНКОТЕРМС-2020», умови CFR включають в себе вартість товару разом із морським фрахтом до порту країни відправника та не потребують додаткового документального підтвердження перевезень. Відтак, безпідставними є твердження відповідача про те, що ненадання документів щодо: страхування товару та демереджу; вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; витрат на навантаження оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару, вказують на наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митної вартості товару. Вищенаведені висновки спростовують також сумнів митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) немає відомостей щодо оплати фрахту за чартер партією. Відносно доводу контролюючого органу про те, що згідно п.3.2 контракту оплата за товар проводиться на підставі рахунку-фактури і визначається для кожної поставки окремо, проте у наданих до митного оформлення платіжних дорученнях № 46-52, 55-57 в графі «призначення платежу» йде посилання на інший документ, а саме: на рахунок-проформу від 30.01.2023 № 300123, суд апеляційної інстанції зауважує таке. З матеріалів справи убачається, що продавцем Company M.K.Salt-SHERIF MOHAMED ABDELMAGUID HASHУ надано покупцю - ТОВ «РОСТ ТРЕЙДИНГ» рахунок-фактуру від 30.01.2023 №300123, у якій визначено суму грошових коштів, яку імпортер має сплатити на користь нерезидента. Як з`ясовано судом апеляційної інстанції, у п.70 «Призначення платежу» платіжних інструкцій в іноземній валюті від 03.02.2023 №47, від 08.02.2023 №48, від 15.02.2023 №49, від 16.02.2023 №50, від 21.02.2023 №51, від 24.02.2023 №52, від 03.03.2023 №55, від 07.03.2023 №56, від 08.03.2023 №57 зазначено: «PREPAYMENT FOR SALT ACC. CONTRACT NO.01/2022 DATE 01.10.2022 AND PROFORMA NO300123 DATE 30.01.2023», що в перекладі означає: «ПЕРЕДПЛАТА ЗА СІЛЬ АКЦ. КОНТРАКТ №01/2022 ДАТА 01.10.2022 ТА ПРОФОРМА №300123 ДАТА 30.01.2023». Апеляційний адміністративний суд зазначає, що за наведеним призначенням платежу, в сукупності із дослідженням документів, які декларант подавав до контролюючого органу з метою підтвердження заявленої митної вартості товару, можливо встановити порядок здійснення передплат за товар, а також їх суму у співставленні з партіями товару. З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що зазначені у п.70 «Призначення платежу» платіжних документів реквізити повністю співпадають із реквізитами контракту від 01.10.2022 №01/2022 та виписаного продавцем Company M.K.Salt-SHERIF MOHAMED ABDELMAGUID HASHУ рахунку-фактури від 30.01.2023 №300123. Водночас, на думку суду апеляційної інстанції, відображення у призначенні платежу «ПРОФОРМА №300123 ДАТА 30.01.2023», замість «рахунок-фактура від 30.01.2023 №300123» жодним чином не впливає на підтвердження митної вартості товарів та не викликає жодних сумнівів до заявленої позивачем митної вартості товару. Апеляційний адміністративний суд також відхиляє доводи митного органу стосовно наявності ознак підробки платіжних інструкцій в іноземній валюті від 03.02.2023 №47, від 08.02.2023 №48, від 15.02.2023 №49, від 16.02.2023 №50, від 21.02.2023 №51, від 24.02.2023 №52, від 03.03.2023 №55, від 07.03.2023 №56, від 08.03.2023 №57, адже такі сумніви суб`єкта владних повноважень жодними належними та допустимими доказами не підтверджено. З аналогічних підстав є необґрунтованими думки митного органу відносно наявності ознак підробки контракту № 01/2022 від 01.10.2022. Стосовно доводу контролюючого органу про те, що поданий до митного оформлення сертифікат про походження від 27.02.2023 № А 1003842 не містить даних щодо серійного номеру товару, колегія суддів зазначає, що такий документ не входить до визначеного статтею 53 Митного кодексу України переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Між тим, суб`єктом владних повноважень не обґрунтовано яким чином відображення в сертифікаті про походження від 27.02.2023 № А 1003842 відомостей про серійний номер товару впливає на митну вартість товару. Не є юридично спроможними також посилання контролюючого органу на надання до митного оформлення сюреерного звіту SGS, з огляду на таке. Сюрвемєр (англ. Surveyor «оглядач, доглядач, інспектор», від фр. Surveiller «наглядати, доглядати»; sur… префікс, що означає перевищення, і veiller «дивитися, спостерігати») особа, яка здійснює кваліфікований огляд та оцінку застрахованих морських суден чи тих, що підлягають страхуванню, і має право давати офіційний висновок щодо стану вантажу, мореплавних якостей судна, обсягу і розміру пошкоджень та збитків при аваріях тощо. Сюрвеєр повинен мати необхідні освіту, знання та досвід і для виконання своїх функцій може бути запрошений судновласником, фрахтувальником, вантажовідправником, страховою компанією або іншою зацікавленою особою. За результатами огляду судна або іншого об`єкту сюрвеєр оформляє відповідний акт (звіт), який називається сюрвей-рапортом, або складає аварійний сертифікат. Надалі ці документи лягають в основу рішення страхової компанії при укладанні договору страхування та при враховуються при вирішенні можливих судових спорів чи визначенні розмірів виплати збитків. За наслідком з`ясування фактичних обставин справи колегією суддів не установлено, а суб`єктом владних повноважень не доведено, що в досліджуваних правовідносинах ТОВ «РОСТ ТРЕЙДИНГ» надавались сюрвеєрські послуги. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подані декларантом документи містять усі відомості, на підставі яких митний орган мав можливість дійти висновку про підтвердження задекларованої митної вартості товару. Натомість, суб`єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом для митного оформлення товару документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, як і не доведено неможливості визначення митної вартості за першим методом (за ціною договору). Між тим, колегія суддів уважає необґрунтованими доводи скаржника стосовно спрацювання системи управління ризиками, оскільки вказане є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Відтак, беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції уважає правильним висновок окружного адміністративного суду щодо протиправності та наявності законодавчо передбачених підстав для скасування спірних рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500370/2023/000019/2 від 09.03.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2023/000056 від 09.03.2023. Установлені у межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано усіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає. З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі №420/7689/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТ ТРЕЙДИНГ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Суддя-доповідач О.О. Димерлій Судді Т.М. Танасогло Ю.В. Осіпов