Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/14819/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/14819/22 Перша інстанція: суддя Аракелян М.М. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Турецької І.О., Шеметенко Л.П. розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024р. про відмову у задоволенні заяви в порядку ст.383 КАС України та прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виконання рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2022р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просив: - поновити строк звернення до суду; - зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області надати до суду належним чином завірену копію перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 1.03.2022р.та з 1.07.2022р.; - визнати противоправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо обмеження з 1.03.2022р. та з 1.07.2022р. виплати перерахованої пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром в сумі 38 139,86грн.; - зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити виплату перерахованої пенсії з 1.03.2022р. та з 1.07.22р. ОСОБА_1 в розмірі 38 139,86грн., без обмеження максимальним розміром, з врахуванням вже виплачених сум; - звільнити від сплати судового збору як інваліда війни 1гр.. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2022р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області у вигляді обмеження з 1.03.2022р. та з 1.07.2022р. виплати перерахованої пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром. Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 перераховану пенсію з 1.03.2022р. у розмірі 38 024,54грн. та з 1.07.22р. у розмірі 38 139,86грн., без обмеження максимальним розміром, з врахуванням вже виплачених йому сум пенсії. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 2.01.2023р. по справі видано виконавчий лист. 8.08.2023р. ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просив: - визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 розраховану заборгованість з 1 березня 2022р. по 31 січня 2023р. в сумі 44 012,27грн.; - зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити виплату ОСОБА_1 , заборгованість, розраховану відповідно до розрахунку від 16 січня 2023р. суму пенсії, яка виникла з 1 березня 2022р. по 31 січня 2023р. в сумі 44 012,27грн.; - зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області подати звіт про виконання судового рішення. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.12.2023р. заяву позивача задоволено частково. Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2022р. у справі №420/14819/22. Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області у строк 20 днів з дня отримання копії ухвали подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2022р. у справі №420/14819/22 з підтверджуючими доказами (щодо виплати нарахованої за рішенням суду заборгованості). Розгляд заяви ОСОБА_1 в порядку ст.383 КАС України зупинено до одержання звіту ГУ ПФУ в Одеській області про виконання рішення. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.01.2024р. прийнято звіт ГУ ПФУ в Одеській області в порядку ст.382 КАС України у справі №420/14819/22 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Поновлено розгляд заяви ОСОБА_1 в порядку ст.383 КАС України. Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 в порядку ст.383 КАС України. Не погодившись із даною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким накласти на керівника ГУ ПФУ в Одеській області штраф в сумі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також стягнути з ГУ ПФУ в Одеській області невиплачену заборгованість 44 012,27грн. на користь ОСОБА_1 . Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення поданої скарги без задоволення, а ухвали суду без змін, з наступних підстав. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправності дій відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки судом прийнято звіт ГУПФ України про виконання рішення суду, то підстав для визнання протиправними дій відповідача відсутні. Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив спірне питання, з огляду на наступні обставини. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що 17.01.2024р. від представника пенсійного органу надійшов звіт про виконання рішення суду, в якому зазначено, що УПФ на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2022р. у справі за №420/14819/22, яке набрало законної сили 2.01.2023р., ОСОБА_1 16.01.2023р. проведено перерахунок пенсії з 1.03.2022р. у розмірі 38 024,54грн. та з 1.07.2022р. у розмірі 38 139,86грн. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 1.02.2023р. становить 38 139,86грн. Сума доплати за період з 1.03.2022р. по 31.01.2023р. з урахуванням фактично виплачених сум складає 44 012,27грн. та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації. Інформація про виконання рішення у справі №420/14819/22 УПФ внесена до реєстру рішень. Головним управлінням направлено до ПФУ запит коштів за №1500-0503-5/4522 від 9.01.2024р.. Кабінетом Міністрів України бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік не затверджено, тому Головне управління на сьогодні діє на підставі тимчасового розпису фондів і видатків Пенсійного фонду України на 1 квартал 2024р., яким не передбачені кошти на виплати за рішенням суду. Станом на 9.01.2024р. за рахунок виділеного Пенсійним фондом України фінансування Головним управлінням здійснено погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з датою набрання рішеннями законної сили по 20.09.2020р. включно. Враховуючи вищезазначене, погашення заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, здійснюватиметься в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Покладені судом зобов`язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати пенсії за період з 1.03.2022р. по 31.01.2023р. в сумі 44 012,27грн. буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду. Перевіряючи правомірність та законність ухвали суду, з урахуванням підстав, за якими позивач просить визнати її протиправною та скасувати, судова колегія виходить з наступного. Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013р. №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012р. №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012р. №11-рп/2012). Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013р. взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00, від 20.07.2004р.) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Крім того, у Рішенні від 15.05.2019р. № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7.06.2005р., заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004р., заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009р., заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006р., заява №30779/04). На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої ст.129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019р. №2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. Схожі висновки Конституційний Суд України зробив у рішеннях від 1.03.2023р. у справі №2-р(ІІ)/2023 (щодо рівноправності сторін під час судового контролю за виконанням судового рішення) та від 19.04.2023р. у справі №4-р(ІІ)/2023 (щодо особових даних у судовому рішенні). Відповідно до частини першої, другої ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Відповідно до ст.14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом. Аналогічні положення містяться у ст.370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України. Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23.04.2020р. у справі №560/523/19, від 1.02.2022р. у справі 420/177/20 та від 18.05.2022р. у справа №140/279/21. Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26.01.2021р. у справі №611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення). Також колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення. Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1.02.2022р. справі №420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021р. у справі №611/26/17, від 7.02.2022р. у справі №200/3958/19-а, від 24.07.2023р. у справі №420/6671/18 та від 1.05.2023р. у справі №520/926/21. З метою забезпечення виконання судового рішення ст.382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так, згідно з положеннями частин першої-третьої ст.382 КАС України Суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Як вбачається із матеріалів справи, що на виконання судового рішення від 30.11.2022р. у даній справі, 17.01.2023р. пенсійним органом проведено перерахунок пенсії позивача з 1.03.2022р., пенсія визначена у розмірі 38 024,54грн. (а.с.72); з 1.07.2022р. пенсія визначена у розмірі 38 139,86грн. (а.с.73); розмір пенсії ОСОБА_1 з 1.02.2023р. становить 38 139,86грн. (а.с.74). Сума доплати за період з 1.03.2022р. по 31.01.2023р. з урахуванням фактично виплачених сум складає 44 012,27грн. (а.с.75). Як вбачається із звіту представник відповідача, що ГУПФ України в Одеській області включено нараховану доплату ОСОБА_1 до реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії. В додатки до звіту пенсійним органом надано скріншот, з якого вбачається, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2022р. у справі за №420/14819/22 поставлено відповідачем у чергу на виплату за номером - 681435 (а.с.76). При цьому, як встановив суд першої інстанції, що позивач-стягувач не висловив суду заперечень проти прийняття звіту, хоча копію звіту надіслано на його адресу 11.01.2024р.. Як вбачається із апеляційної скарги, що позивач не погоджується із вказаним звітом, оскільки, на його думку, пенсійний орган вводить в оману і його, і суд, та зволікає із виконанням судового рішення по справі за №420/14819/22 пославшись на постанову КМУ №1279 від 16.12.2020р.. На підставі чого, апелянт вважає, що пенсійним органом не виконано рішення суду від 30.11.2022р. та просить в апеляційній скарзі визнати протиправними дії пенсійного органу та накласти на начальника ГУ ПФУ в Одеській області штраф. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги та доказам, що містяться в матеріалах справи, судова колегія виходить з наступного. В даному випадку предметом спору є встановлення факту виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2022р. по справі №420/14819/22. Вказаним рішенням суду було зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 перераховану пенсію з 1.03.2022р. у розмірі 38 024,54грн. та з 1.07.22р. у розмірі 38 139,86грн., без обмеження максимальним розміром, з врахуванням вже виплачених йому сум пенсії. Судова колегія наголошує на тому, що вказаним рішенням не встановлювався порядок та спосіб його виконання. При цьому, доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди позивача із зазначеним у звіті порядком виконання рішення суду. Досліджуючи доводи апеляційної скарги та наданий пенсійним органом звіт про виконання судового рішення, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні законні підстави для визнання протиправними дій відповідача та накладення на начальника ГУ ПФУ в Одеській області штраф, оскільки відсутні протиправні дії відповідача та із звіту вбачається виконання пенсійним органом судового рішення по даній справі. Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про прийняття звіту про виконання судового рішення у даній справі та відмови у задоволенні заяви позивача в порядку ст.382 КАС України. Окрім того, судова колегія зазначає, що покладені позивачем в основу заяви обставини свідчать про виникнення інших спорів (щодо визначення алгоритмів розрахунків та виплати перерахованої пенсії). Колегія суддів вважає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Отже, судова колегія приходить до висновку, що оцінка правовідносин, які стали наслідком виконання рішення суду у даній справі є предметом нового судового провадження. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержання норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.241, 243, 248, 383 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024р. про відмову у задоволенні заяви в порядку ст.383 КАС України та прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виконання рішення залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: І.О. Турецька Л.П. Шеметенко