Постанова Одеський апеляційний суд № 511/3683/23

Номер провадження: 22-ц/813/3343/24 Справа № 511/3683/23 Головуючий у першій інстанції Гринчак С. І. Доповідач Лозко Ю. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.03.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Лозко Ю.П. суддів: Кострицького В.В.,Коновалової В.А. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник-адвокат Лукинюк Володимир Васильович на ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 01 грудня 2023 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на постанови державних виконавців Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересована особа ОСОБА_2 , встановив: У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною вище скаргою у якій просить визнати неправомірними та скасувати постанови державних виконавців: - про арешт майна боржника від 09 серпня 2018 року у ВІІ № 33235977; - про арешт коштів боржника від 09 серпня 2018 року у ВІП № 33235977; - про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 09 серпня 2018року у ВП № 33235977; - про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання від 09 серпня 2018 року у ВП № 33235977; - про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування зброєю від 09 серпня 2018 року у ВІП№ 33235977; - про накладення штрафу від 28 лютого 2019 року у ВП № 33235977; - про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника 03 квітня 2023 року у ВП№ 33235977; - про звернення стягнення па заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника 18 жовтня 2023 року у ВП № 33235977; - про арешт коштів боржника від 30 жовтня 2023 року у ВП № 33235977. Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 01 грудня 2023 року скаргу ОСОБА_1 повернуто останньому, з підстав передбачених ч. 3 ст. 185 ЦПК України. Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник-адвокат Лукинюк В.В. звернувся з апеляційною скаргою у якій просить скасувати ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 01 грудня 2023 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 20 листопада 2023 року суд постановив ухвалу про залишення скарги без руху та надав скаржнику п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, зазначених у її тексті. На виконання вимог та усунення недоліків, зазначених у вказаній вище ухвалі суду, представник скаржника 22 листопада 2023 року, тобто у межах строку, встановленого судом, засобами поштового зв`язку надіслав на адресу суду заяву про усунення недоліків скарги, що відповідає приписам ч.6 ст. 124 ЦПК України. Окрім того, судом не враховано положення «Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень», затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року №958, що призвело до передчасного постановлення оскаржуваної ухвали. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У відповідності до приписів ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 березня 2024 року, з огляду на положення ч. 2 ст. 369 ЦПК України, розгляд цієї справи призначено в порядку письмового провадження за матеріалами, що містяться у справі, зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є ухвала суду про повернення скарги, право на апеляційне оскарження якої регламентовано п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав. Постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення скарги заявнику, суд першої інстанції виходив із того, що у визначений судом строк, недоліки скарги, зазначені в ухвалі суду від 20 листопада 2023 року ОСОБА_1 не усунуто. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке. Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "De Geouffre de la Pradelle v. France" від 16 грудня 1992 року, заява №12964/87). Стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі "Дія 97" проти України", заява №19164/04). Статтею 123 ЦПК України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Частинами третьою, шостою статті 124 ЦПК України передбачено, що якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку. Відповідно до ч.6 ст. 272 ЦПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Згідно з частиною першою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина друга статті 185 ЦПК України). Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Таким чином, суд вправі повернути позивачу, подану ним позовну заяву (скаргу), яка залишена без руху у тому разі, якщо позивач після вручення йому копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, у межах строку, визначеного судом, не усуне недоліки, встановлені судом та які зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху. З матеріалів справи убачається, що ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 20 листопада 2023 року скаргу ОСОБА_1 залишено без руху (а.с. 9). Копію зазначеної вище ухвали суду представник скаржника, адвокат Лукинюк В.В. отримав 20 листопада 2023 року о 17:44:13, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 12). Зважаючи на викладене вище, визначений судом п`ятиденний строк для усунення недоліків скарги, зазначених в ухвалі від 20 листопада 2023 року, розпочався з 22 листопада 2023 року і закінчився 27 листопада 2023 року, з урахуванням приписів ч.3 ст. 124 ЦПК України. Як убачається з матеріалів справи, представник скаржника ОСОБА_1 , адвокат Лукинюк В.В. засобами поштового зв`язку 22 листопада 2023 року, тобто у межах строку, встановленого судом, подав заяву про усунення недоліків скарги з номером поштового відправлення 7866500858454 (а.с. 34-52). Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №592/5347/21 зазначено про те, що при обчисленні строків, суди повинні враховувати строки пересилання поштових відправлень, які встановлені наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року №958 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень" (далі Наказ №958). У відповідності до розділу II Наказу № 958, визначено нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день. Встановивши ту обставину, що 20 листопада 2023 року о 17:35:53 год, представник скаржника отримав копію ухвали про залишення скарги без руху, а останнім днем усунення недоліків у такому випадку з урахуванням вихідних днів, було 27 листопада 2023 року включно, суд першої інстанції мав зважити на проміжок часу, який є необхідним на пересилання поштової кореспонденції (починаючи відлік з останнього дня на виконання вимог ухвали суду), та не приймати процесуальне рішення у справі щонайменше до 04 грудня 2023 року, з метою врахування мінімального часового проміжку, потрібного для доставлення можливого поштового відправлення на адресу суду. Як убачається з трекінгу поштових відправлень АТ «Укрпошта», подана представником скаржника, адвокатом Лукинюком В.В. заява на усунення недоліків скарги, доставлена на адресу суду 02 грудня 2023 року (а.с. 60), тобто у межах строку, регламентованого Наказом №958. Таким чином, зважаючи на викладене вище, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що скаржник не усунув недоліки скарги, зазначені в ухвалі суду від 20 листопада 2023 року протягом строку, встановленого судом. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України однією із підстав для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи викладене вище, апеляційний суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник-адвокат Лукинюк В.В., скасування ухвали Роздільнянського районного суду Одеської області від 01 грудня 2023 року і направлення справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції. Судовий збір підлягає відшкодуванню за наслідками розгляду справи по суті. Керуючись ст.ст.367, 374,379, 381-384 ЦПК України постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник-адвокат Лукинюк Володимир Васильович задовольнити. Ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 01 грудня 2023 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий Ю.П. Лозко Судді: В.В. Кострицький В.А. Коновалова