Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/8339/23

28.03.24 22-ц/812/264/24 Провадження № 22-ц/812/264/24 П О С Т А Н О В А іменем України 28 березня 2024 року м. Миколаїв справа №490/8339/23 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Лівінського І.В., суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О., із секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухвалене 18 грудня 2023 року під головуванням судді Гуденко О.А. в приміщенні цього ж суду, повний текст судового рішення складений 26 грудня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення страхового відшкодування, у с т а н о в и в: 1.Описова частина Короткий зміст вимог позовної заяви У серпні 2023 року ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Ієговської А.О., звернулася з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (далі - ПрАТ «СК «Євроінс Україна») про стягнення страхового відшкодування. Позивачка зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 22 години 31 хвилини в Миколаївській області на автодорозі «Благовіщенське-Миколаїв» відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки "OPEL VEСTRA" державний номерний знак НОМЕР_1 , не впорався з керуванням, допустив наїзд на дерево, після чого відбулось загорання транспортного засобу. Внаслідок даної ДТП пасажир ОСОБА_3 від отриманих травм загинув. Станом на дату настання ДТП відповідальність водія за спричинену шкоду майну, здоров`ю та/або життю третіх осіб, була застрахована у ПрАТ «СК «Євроінс Україна» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР3565297, який діяв на момент настання ДТП станом на ІНФОРМАЦІЯ_3. 14 квітня 2023 року за фактом настання даної ДТП були внесені відомості про таку подію до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023150000000156 з кваліфікацією по статті 286 КК України та розпочато досудове розслідування. Відповідно до вимог статті 33, статті 35 Закону України від 1 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV) представником позивачки, яка є матір`ю ОСОБА_3 , 25 квітня 2023 року було надано відповідачу повідомлення про ДТП та заяви на здійснення страхового відшкодування з усіма необхідними документами. Серед заявлених позивачкою до відшкодування вимог містились: 1) здійснення страхового відшкодування, пов`язаного з моральною шкодою в сумі 80400 грн; 2) здійснення страхового відшкодування, пов`язаного із понесеними витратами на поховання в сумі 59830 грн. З 27 червня 2023 року по 12 липня 2023 року страховик здійснив виплату позивачці страхового відшкодування в загальному розмірі 112184 грн, відповідно до угоди про врегулювання спору від 02 червня 2023 року. Щодо вимоги про здійснення страхового відшкодування заподіяної шкоди у зв`язку зі смертю потерпілого на підставі пункту 27.2 статті 27 Закону №1961-IV, представник позивачки зазначала, що така вимога при досудовому врегулюванні не пред`являлась до страховика. Позивачка, користуючись своїм конституційним правом, прийняла рішення про пред`явлення даної вимоги в судовому порядку. Позивачка є єдиним близьким родичом загиблого ОСОБА_3 Батько загиблого - ОСОБА_4 помер в 2017 році, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . Станом на момент смерті ОСОБА_3 одруженим не був, дітей не мав. В розумінні статті 1200 ЦК України, позивачка є особою, яка за життя свого сина, була на його утриманні та мала право на утримання, оскільки досягла пенсійного віку встановленого законом у 2008 році та відносилась до непрацездатних осіб, а тому підпадає під дію пункту 2 частини 1 статті 1200 ЦК України та частини 1 статті 202 СК України. Факт досягнення пенсійного віку ОСОБА_1 підтверджується законом та пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 , виданого 18 вересня 2008 року Пенсійним фондом України. Факт перебування позивачки на утриманні у загиблого сина підтверджується інформаційною довідкою №23063-000636139-037-08 від 25 серпня 2023 року про спільне проживання позивачки із загиблим сином ОСОБА_3 . Оскільки позивачка є єдиним непрацездатним членом сім`ї загиблого, остання має право на мінімально гарантовану Законом №1961-IV виплату страхового відшкодування у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 . Оскільки ліміт страхової суми за полісом АР3565297 становить 320000 грн, страховиком було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 112184 грн., то загальний мінімально гарантований законом позивачу розмір страхового відшкодування, у зв`язку зі смертю потерпілого становить 207816 грн, який не перевищує страховий ліміт. Посилаючись на викладене та на те, що позивачка є матір`ю по відношенні до загиблого, у зв`язку з його смертю позивачці спричинена значна та непоправна шкода, яка проявилась у втраті годувальника, вона є непрацездатною особою пенсійного віку, та є особою, яка має право на відшкодування шкоди у зв`язку із загибеллю сина, оскільки на день його смерті була на його утриманні та мала право на одержання від нього утримання, представник позивачки просила суд стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 207816 грн страхового відшкодування, заподіяної шкоди у зв`язку із смертю потерпілого. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2023 року позов задоволений частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» 179770 грн страхового відшкодування. А також суд розподілив судові витрати. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачка на момент смерті сина була непрацездатною особою та мала право на одержання від нього утримання. Відсутність підтверджених джерел доходу загиблого годувальника не впливає на право особи, яка має право на одержання від нього утримання, на відшкодування такої виплати у мінімально гарантованому розмірі регламентної виплати. При цьому суд враховував, що страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, не може перевищувати 320000 грн, то загальний розмір виплат на поховання та моральної шкоди, який був підтверджений потерпілою особою, становив 140230 грн, зменшення розміру якого узгоджено сторонами згідно угоди про врегулювання спору від 02 червня 2023 року, тобто різниця між максимальною сумою страхової виплати та визначеною до стягнення сумою страхового відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника - становить 179 770 грн. Виходячи з розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі станом на момент ДТП, що складав 6700 грн, максимальний розмір відшкодування втрати годувальника, який має право отримати позивачка, як єдиний утриманець померлого, від страховика становить 241200 грн. Суд вважав, що позивачка має право на отримання не виплаченого страхового відшкодування у розмірі 179770 грн (в межах залишку ліміту відповідальності 320000 грн) в порядку статті 27.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». При цьому суд зазначив, що така сума, хоча є меншою за мінімально встановлений законом розмір регламентної виплати (36 мінімальних заробітних плат на час смерті потерпілого), проте вказана сума перевищує суму, яка припадала на позивача як особу, яка перебувала на утриманні потерпілого, за ці ж три роки. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі представник відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна», посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, на невідповідність обставинам справи та на порушення норм матеріального права, прийнятого без врахування висновків Верховного Суду у схожих правовідносинах, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Узагальненні доводи апеляційної скарги Апеляційна скарга мотивована тим, що у спорах, пов`язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах. Зазначає, що позивачка на день смерті свого сина була пенсіонеркою, тобто є непрацездатною особою. Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом. Отже, для набуття права на утримання, непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць. Предметом позову є відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, а тому доказуванню підлягає не лише факт родинних відносин, а й обставини, за яких особа перебувала на утриманні померлого та потребувала матеріальної допомоги. Офіційного доходу у померлого ОСОБА_3 на день настання смерті не було, який би він систематично надавав би своїй матері. Тому не вбачається за можливе констатувати, за яких об`єктивних обставин загиблий міг утримувати фінансово свою матір, не маючи для цього жодних офіційно підтверджених джерел доходів. Суду не надано жодних доказів, що свідчили про перебування позивачки на утриманні свого сина та її потреби у матеріальній допомозі, а також те, що допомога померлого була основним та постійним джерелом її існування. Вважає, що позивачка не довела усі обставини, на які посилається як на обґрунтування своїх позовних вимог, а саме, що отримувана позивачкою пенсія є меншою, ніж встановлений законом мінімум, і що у позивачки не було інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Оскільки позивачкою, як непрацездатною особою, не доведено того факту, що її дохід є меншим ніж мінімально встановлений розмір, то вона не може вважатися особою, що потребує матеріальної допомоги, а отже не набула права на утримання від померлого. Сам факт пенсійного віку позивачки та проживання її однією сім`єю з померлим не підтверджує обставин, що позивачка перебувала на утриманні останнього та мала потребу у його матеріальній допомозі. Узагальненні доводи інших учасників справи На вказану апеляційну скаргу від представника позивачки адвоката Ієговської А.О. надійшов відзив, в якому вона, посилаючись на те, що оскаржуване рішення винесене з дотриманням норм як матеріального так і процесуального права, а доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, власного тлумачення характеру спірних правовідносин та висновків суду першої інстанції не спростовують, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду залишити без змін. Представник позивачки зокрема, посилається на те, що позиція відповідача відповідає нормам Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і жодним чином не відповідає вимогам спеціального Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Основною метою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є врегулювання надання соціальних пільг та виплат за рахунок бюджетних коштів. Тоді як основною метою обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Зазначає, що згідно з частиною 3 статті 1200 ЦК України передбачено, що особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника та інших доходів. Норми статті 1200 ЦК України чітко розмежовують відшкодування шкоди пов`язаної із втратою годувальника від пенсії, призначеної внаслідок втрати годувальника. Звертає увагу суду, що позивачка просить стягнути мінімально гарантований мінімум страхового відшкодування у зв`язку із смертю фізичної особи. Виключний перелік підстав для відмови у здійсненні страховиком страхового відшкодування передбачений статтею 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Такої підстави для невиплати страхового відшкодування у зв`язку із смертю потерпілого, як недоказування факту утримання у вказаному переліку відсутній. Відповідач не є органом пенсійного забезпечення, а являється страховою компанією, який зобов`язаний виконувати взяті на себе зобов`язання щодо забезпечення отримання відшкодування потерпілими внаслідок ДТП в межах страхового ліміту. Щодо доводів відповідача про відсутність доходів у загиблого на момент смерті, представник позивачки зазначила, що згідно з правовою позицією, викладеною у постанові ВС від 03 жовтня 2018 року у справі № 199/3877/15, наявність у особи статусу безробітного не свідчить про відсутність у нього окрім заробітної плати інших виплат з огляду на гарантії, передбачені Законом України «Про зайнятість населення». 2.

Мотивувальна частина Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У судове засідання апеляційного суду сторони не з`явилися. Про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, у тому числі, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» та електронну пошту (а.с. 97, 98). Клопотання про відкладення розгляду справи не подавали, а тому їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Представник відповідача в апеляційній скарзі просив розглядати справу без участі представників ПрАТ «СК Євроінс Україна». Відповідно до частини 4 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. За частиною 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Оскільки судове рішення у цій справі ухвалене за відсутності учасників справи, повне судове рішення складене 28 березня 2024 року, то відповідно датою ухвалення судового рішення є 28 березня 2024 року. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного. Встановлені судом першої інстанції обставини справи Відповідно до витягу з ЄРДР, 14 квітня 2023 року внесені відомості про кримінальне провадження №12023150000000156, а саме, ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 22 години 31 хвилини в Миколаївській області, на автодорозі «Благовіщенське-Миколаїв» відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки "OPEL VEСTRA", реєстраційний номер НОМЕР_1 , не впорався з керуванням, допустив наїзд на дерево, після чого відбулось загорання транспортного засобу. Внаслідок даної ДТП пасажир ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від отриманих травм загинув. Станом на дату настання ДТП, відповідальність водія ОСОБА_2 за спричинену шкоду майну, здоров`ю та/або життю третіх осіб, була застрахована у ПрАТ "СК "Євроінс Україна" за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР3565297, який діяв на момент настання ДТП станом на ІНФОРМАЦІЯ_3. ОСОБА_1 є матір`ю загиблого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 . Позивачка фактично проживала та була зареєстрована за однією адресою з сином ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 . Згідно з копією пенсійного посвідчення ОСОБА_1 є пенсіонеркою за віком та отримує пенсію з 18 вересня 2008 року і довічно. Згідно з матеріалами справи інформація щодо ОСОБА_3 , за період з 13 квітня 2022 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня. Позиція апеляційного суду Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 Глави 82 ЦК України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. У статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Пунктом 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою. Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, протягом п`яти років після його смерті. Відповідно до статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Зазначена стаття СК України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги. Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив із того, що позивачка мала право на утримання від свого сина ОСОБА_3 , оскільки проживала та була зареєстрована за однією адресою з ним, є пенсіонеркою за віком та отримує пенсію довічно. Водночас, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц, під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги. Між тим, у даній справі, на підтвердження тих обставин, що позивачка ОСОБА_1 , як непрацездатна особа, потребувала матеріальної допомоги та перебувала на утриманні сина не надано жодних належних доказів. Зокрема, не надано довідки про розмір отримуваної позивачкою пенсії, а також будь-яких інших доказів на підтвердження того, що позивачка потребувала матеріальної допомоги. Статтями 12, 80 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторони, суд не може збирати докази за власною ініціативою. Проте, позивачка не довела належними та допустимими доказами, що вона перебувала на утриманні сина, а в матеріалах справи відсутні докази про доходи останнього та його можливість утримувати матір, як і докази про те, що вона потребувала такої допомоги. Сам по собі факт проживання за однією адресою із загиблим та сам факт пенсійного віку не може свідчити про перебування позивачки на утриманні сина. Зазначене відповідає правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 279/1688/22, від 15 березня 2023 року у справі № 272/463/22, від 03 червня 2021 року у справі № 705/3172/19. Отже, позивачка не подала належних та допустимих доказів, що вона мала право на страхове відшкодування в порядку статті 1200 ЦК України та пункту 27.2 статті 27 Закону №1961-IV, а тому колегія суддів вважає, що в задоволенні позову належить відмовити. Оскільки суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставини справи, не надав оцінки доказам, рішення суду підлягає скасуванню на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» задовольнити. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення страхового відшкодування відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України. ГоловуючийІ.В. Лівінський СуддіТ.Б. Кушнірова Н.О. Шаманська Повний текст судового рішення складений 28 березня 2024 року