Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/38171/23

Справа № 127/38171/23 Провадження № 22-ц/801/713/2024 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 березня 2024 рокуСправа № 127/38171/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач), суддів Медвецького С. К., Рибчинського В. П., за участю секретаря судового засідання Різник Д. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу № 127/38171/23 за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Вінницького міського суду Вінницької області від 13.12.2023 року по справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 6.02.2024 року, постановлену у складі судді Дернової В. В. в приміщенні суду в м. Вінниці, повний текст ухвали складено 12.02.2024 року, - в с т а н о в и в : 5.01.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, яка подана засобами поштового зв`язку 3.01.2024 року, про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Вінницького міського суду Вінницької області від 13.12.2023 по справі № 127/38171/23 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей. Як нововиявлену ОСОБА_1 зазначає ту обставину, що між сторонами наявні договори щодо здійснення батьківських прав, визначення місця проживання дітей та порядку їх утримання, укладені батьками дітей 9.11.2023 та посвідчених приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кривцовим Д. В. за реєстровими №№ 551,

552. Враховуючи, що при видачі судового наказу та визначенні розміру аліментів, судом не були взяті до уваги дані договори та відповідно, не враховано, що батько виконує свій обов`язок по утриманню дітей, ОСОБА_1 просив скасувати судовий наказ, виданий 13.12.2023 року і закрити провадження у справі. У заяві ОСОБА_1 також просив врахувати порядок розгляду заяви про видачу судового наказу, що позбавило його можливості подати дані докази до вирішення судом заяви ОСОБА_2 . За існуючих обставин на ОСОБА_1 покладено подвійний обов`язок з утримання дітей шляхом виконання умов договорів та відрахувань з його заробітку (доходу) коштів за судовим наказом. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 6.02.2024року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Вінницького міського суду Вінницької області від 13.12.2023 у цивільній справі № 127/38171/23 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей відмовлено та залишено в силі судовий наказ Вінницького міського суду Вінницької області від 13.12.2023 у цивільній справі № 127/38171/23 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу (вх. № 1884 від 26.02.2024 року), в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповноту з`ясування обставин справи, просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви. Основними доводами апеляційної скарги є те, що обставини укладання договорів об`єктивно не могли бути повідомлені ОСОБА_1 до винесення судового наказу, виданого 13.12.2023 року у справі, зважаючи на особливості наказного провадження в порядку якого розглядалась заява ОСОБА_2 . Суд першої інстанції, встановивши відсутність однієї із обов`язкових ознак нововиявлених обставин, а саме те, що такі обставини мають бути такими, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, повинен був залишити подану заяву без розгляду; У строк встановлений судом відзив на апеляційну скаргу не находив. У судовому засіданні стягувач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити. ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечила проти апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України). Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. У справі встановлено наступні обставини. Судовим наказом Вінницького міського суду Вінницької області від 13.12.2023 року у цивільній справі № 127/38171/23 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення старшою дитиною повноліття, починаючи стягнення з 7.12.2023 року; стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 268,40 грн. судового збору. Після видачі судового наказу, батьком дітей, до якого заявлено вимогу, надав копію договору між батьками щодо здійснення батьківських прав, визначення місця проживання дитини ОСОБА_6 та порядок його утримання від 9.11.2023, зареєстрованого в реєстрі № 551, а також копію договору між батьками щодо здійснення батьківських прав, визначення місця проживання дитини ОСОБА_7 та порядок його утримання від 9.11.2023, зареєстрованого в реєстрі №

552. ОСОБА_1 також надано суду наступні докази : -копію інформації про замовлення покупця № 00065121 від 5.12.2023 року /а. с. 80/; -копії знімків екрану про замовлені та оплачені товари для дітей за замовленнями № 1158510, № 11321374, № 11590232, № 11589589, № 1069015027, № 10973975, № 11589525, № 11589612, № 11589957, № 11611067, посилка № 20450835406571 /а. с. 81-91/; -копії квитанцій про покупку товарів/переказ коштів на користь дітей /а. с. 92-101/; -копію платіжної інструкції № P24АР24А2138073115D6193 від 27.12.2023 року /а. с. 102/; -копії фіскальних чеків від21.12.2023 року на суму 2733 грн, № 56325 від 23.12.2023 року, № 56327 від 23.12.2023, № 02-16252 від 23.12.2023 /а. с. 103-106/. Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що договори між батьками щодо здійснення батьківських прав, визначення місця проживання дитини та порядку її утримання, укладених сторонами щодо обох дітей 9.11.2023 року та посвідчених приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кривцовим Д. В. за реєстровими №№ 551, 552, не є нововиявленою обставиною, зважаючи на відсутність однієї із обов`язкових ознак нововиявлених обставин, а саме того, що такі обставини мають бути такими, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Окрім цього, наявність зазначених договорів між батьками не виключає можливість звернення до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів або з позовом про стягнення аліментів з огляду на зміст п. 3.1.4. Договорів, згідно якого «Мати зобов`язується не порушувати у судовому порядку питання сплати аліментів Батьком у разі сумлінного виконання Батьком п. 3.2.2 цього договору». Матір`ю дітей стягувачем ОСОБА_2 заперечується сумлінне виконання батьком умов п. 3.2.2 договорів, а серед наданих боржником ОСОБА_1 платіжних документів наявна лише одна платіжна інструкція від 27.12.2023 року (120,60 грн., англійська мова, Дюг Андрій), яка стосується виконання п. 3.2.2 договорів (при цьому, вказана оплата здійснена після винесення судового наказу, що переглядається). Судом зазначено, що відповідно до ч. 7 ст. 170 ЦПК України, у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинам є передчасним та зроблений за неповного з`ясування обставин справи, з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. У разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу (частинна восьма статті 170 ЦПК України). Отже, боржник за вимогами про стягнення з нього аліментів на дітей, у разі необґрунтованості вимог стягувача, не наділений правом звертатися до суду з заявою про скасування судового наказу, однак має право на подання заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами. Таким чином, саме у порядку подання боржником заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, законодавець втілив принцип рівності сторін перед законом та судом, враховуючи, що розгляд зави про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що принцип юридичної рівності в найзагальнішому сенсі означає, що до однойменних суб`єктів не можуть застосовуватися будь-які розрізнення, винятки, обмеження чи переваги з огляду на певні їх властивості, а тому кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівняні з опонентом та бути почутою судом. Посилаючись у заяві про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами на наявність між батьками договорів щодо утримання дітей, заявник ставить під сумнів наявність у ОСОБА_2 права заявити вимогу про стягнення аліментів у порядку ст.ст. 160, 161 ЦПК України. Дані доводи заявника суд першої інстанції не врахував та не навів в ухвалі від 06.02.2024 року в достатній мірі мотивів їх відхилення. Відповідно до вимог ст. 423 ЦПК України однією із підстав перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3.08.2022 року у справі № 919/11027/18, провадження № 12-7звг22, пункт 5.3). Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 року у справі № 127/10129/17, провадження № 14-549зц18, пункт 26). Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Тлумачення пункту 1 частини другої статті 423 глави 3 розділу V ЦПК України з метою перегляду за нововиявленими обставинами судового наказу про стягнення аліментів дає підстави для висновку, що такими нововиявленими обставинами є юридичні факти, які існували на час видачі судового наказу, є істотними для розгляду заяви про його видачу, тобто могли вплинути на висновки суду про права та обов`язки заявника і боржника. Нововиявлені обставини є також обставини, які виникли після набрання судовим наказом законної сили, але віднесені законом до нововиявлених обставин. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18.11.2004 року). У заяві про перегляд судового наказу за новоявленими обставинами ОСОБА_1 зазначав про те, шо він з об`єктивних, незалежних причин не міг повідомити суд про існування договорів від 9.11.2023 № № 551,

552. Суд першої інстанції не врахував вищезазначені висновки Верховного Суду та не надав оцінки доводам заявника про те, що обставини укладання договорів об`єктивно не могли бути повідомлені ОСОБА_1 до винесення судового наказу, виданого 13.12.2023 року по справі № 127/38171/23, зважаючи на особливості наказного провадження, в порядку якого розглядалась заява ОСОБА_2 .. Особливості розгляду заяв в порядку наказного провадження безпосередньо передбачають винесення судового рішення у формі судового наказу без повідомлення та участі, зокрема боржника. Окрім цього, суд першої інстанцій при відмові в задоволенні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, послався на дві взаємовиключні підстави: недоведення заявником існування нововиявлених обставин та посилання як на підставу для перегляду судового рішення на обставини, які не можуть бути нововиявленими в розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України. З огляду на викладене, колегія суддів приходить висновку, що не надавши в оскаржуваній ухвалі достатню оцінку усім доводам заявника , суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами. Верховний Суд у постановах від 19.09.2018 року у справі № 2-190/2011 (провадження № 61-35193св18), від 6.03.2019 року у справі № 755/21917/14-ц (провадження № 61-24916св18), від 3.07.2019 року у справі № 200/9663/16-ц (провадження № 61-40582св18), від 13.11.2019 року у справі № 2610/12441/2012 (провадження № 61-17970св18), від 2.07.2020 року у справі № 619/3759/17 (провадження № 61-20833св19), від 13.01.2021 року у справі № 370/890/15-ц (провадження № 61-3240св20) за результатами тлумачення наведених норм права зробив висновок, що ЦПК України не передбачено повноважень суду апеляційної інстанції скасовувати рішення суду першої інстанції і постановляти нове судове рішення з приводу розгляду заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення суду, відмовляти у її задоволенні (залишати без задоволення), тобто розглядати таку заяву по суті, оскільки це належить до компетенції суду, судове рішення якого переглядається. Верховний Суд у постанові від 2.07.2020 року у справі № 619/3759/17 (провадження № 61-20833св19) зазначив, що у випадку встановлення апеляційним судом відсутності передбачених ЦПК України підстав для скасування рішення у зв`язку з новоявленими обставинами, необхідно виходити з того, що у цьому випадку суд, який розглядав заяву про перегляд судового рішення, має повноваження постановити ухвалу про відмову у задоволені такої заяви (частина третя статті 429 ЦПК України), отже апеляційний суд в межах своїх повноважень наділений компетенцією скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене за наслідками розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами, і направити справу для розгляду до суду першої інстанції, до повноважень якого у цій справі віднесено вирішення питання щодо розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по суті. Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (пункт 4 частини першої статті 379 ЦПК України). Ураховуючи вищезазначене, оскільки суд першої інстанції постановляючи ухвалу не навів мотивів відхилення аргументів, наведених в заяві про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, не врахував не можливість боржника подання доказів до видачі судового наказу, оскільки заява розглядається без повідомлення учасників справи, що свідчить про її необґрунтованість та передчасність, колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Щодо розподілу судових витрат. З урахуванням вимог статті 141 ЦПК України, відповідно до яких, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, апеляційний суд не вбачає підстав для вирішення питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, оскільки судом апеляційної інстанції справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 6.02.2024 року у даній справі скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: С. К. Медвецький В. П. Рибчинський Повний текст постанови складено 28.03.2024 року.