Ухвала ККС ВС № 135/474/23

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 березня 2024 року м. Київ справа № 135/474/23 провадження № 51-652ск24 Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі: головуючої ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянула матеріали провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 11 вересня 2023 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 листопада 2023 року стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ладижина Гайсинського району Вінницької області, який мешкає в цьому ж АДРЕСА_1 ), засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК). Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини За вироком Ладижинського міського суду Вінницької області від 11 вересня 2023 року, залишеним без змін 13 листопада 2023 року Вінницьким апеляційним судом,ОСОБА_5 було засуджено за ч. 2 ст. 307 КК і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією майна. Вирішено питання щодо речових доказів тапроцесуальних витрат у кримінальному провадженні. Суд визнав ОСОБА_5 винним у вчиненні за обставин, викладених у вироку, незаконного з метою збуту придбання, зберігання, пересилання особливо небезпечного наркотичного засобу, а також у збуті такого засобу в місця позбавлення волі. Згідно з вироком ОСОБА_5 придбав з метою збуту канабіс вагою 3,31 г, який зберігав за місцем свого проживання ( АДРЕСА_1 ), а 16 березня 2023 року, приховавши його серед продуктів харчування, відправив поштою засудженому ОСОБА_6 , котрий утримувався в Державній установі «Ладижинська виправна колонія (№ 39)», за що отримав 2200 грн. Судовий розгляд кримінального провадження здійснювався за процедурою, передбаченою ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 , посилаючись на надмірну суворість призначеного ОСОБА_5 заходу примусу, просить змінити вирок, пом`якшити із застосуванням ст. 69 КК покарання до 5 років позбавлення волі й звільнити від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 цього Кодексу. Суть доводів скаржниці зводиться до того, що місцевий суд усупереч вимогам статей 65, 66 КК повною мірою не врахував усіх пом`якшуючих обставин, зокрема визнання ОСОБА_5 вини та щирого каяття, позитивних характеристик, надання допомоги родичам, співпраці зі слідством і дотримання умов запобіжного заходу, а також відсутності тяжких наслідків від вчиненого діяння. На думку авторки скарги, апеляційний суд залишив поза увагою допущені порушення і постановив незаконну ухвалу, яка підлягає скасуванню. Мотиви Суду Перевіривши доводи касаційної скарги та копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити на таких підставах. Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність юридичної оцінки діянь за ч. 2 ст. 307 КК у касаційній скарзі не оспорюються. Доводи захисника про надмірну суворість обраного засудженому заходу примусу є необґрунтованими. Закон України про кримінальну відповідальність установлює, що особі має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд повинен обирати захід примусу, керуючись принципами справедливості, співмірності та індивідуалізації, з урахуванням ступеня тяжкості й характеру діянь, особи винного, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Наведених законодавчих приписів суд дотримав. Як убачається з копії вироку, призначаючи ОСОБА_5 покарання, місцевий суд, керуючись статтями 50, 65 КК, урахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, його суспільну небезпечність і характер (зміст) вчинених кримінально караних діянь проти здоров`я населення. Разом із цим, суд зважив на щире каяття засудженого і визнав таке пом`якшуючою покарання обставиною. Також суд установив, що засуджений вчинив новий тяжкий злочин, маючи судимість за умисне кримінальне правопорушення. Тому рецидив кримінальних правопорушень було визнано обтяжуючою обставиною відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 67 КК. Усупереч твердженням у касаційній скарзі суд узяв до уваги всі дані про особу ОСОБА_5 , котрий має молодий вік, схильний до кримінальних правопорушень, негативно характеризується за місцем проживання та, незважаючи на щирий жаль із приводу вчиненого, критично не оцінив своєї протиправної поведінки. З огляду на все це, не встановивши обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості кримінального правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, суд дійшов висновку про неможливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства і призначив йому покарання в мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 307 КК. Оскільки ОСОБА_5 скоїв тяжкий корисливий злочин, суд також призначив засудженому додаткове покарання у виді конфіскації майна, передбачене законом. Переконливих аргументів, які би доводили явну несправедливість обраного засудженому заходу примусу через суворість та неправильність висновків суду про відсутність правових підстав для застосування статей 69, 75 КК, у поданій стороною захисту касаційній скарзі не наведено. Отже, визначене за вироком обмеження прав і свобод засудженого є необхідним і достатнім для виправлення останнього та запобігання вчиненню нового кримінального правопорушення. Крім того, аналогічні за змістом доводи про невідповідність заходу примусу тяжкості злочину й особі засудженого були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який належно розглянув апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 і вмотивовано відмовив у її задоволенні. За змістом копії ухвали апеляційного суду від 13 листопада 2023 року, у ній із посиланням на фактичні дані в матеріалах кримінального провадження та норми права, якими врегульовано порядок призначення покарання, надано вичерпні відповіді на всі аргументи скаржниці. Оспорювана ухвала відповідає положенням ст. 419 КПК. Оскільки з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень не вбачається підстав для її задоволення, немає потреби в перевірці матеріалів кримінального провадження. Тому згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 . Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів постановила: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 11 вересня 2023 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 листопада 2023 року стосовно ОСОБА_5 . Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_7