Ухвала КЦС ВС № 758/7578/18

У х в а л а 25 березня 2024 року м. Київ Справа № 758/7578/18 Провадження № 61-3071ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О. Краснощокова Є. В. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця), яку від її імені подав адвокат Павлов Ігор Геннадійович (далі - адвокат), на постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до ОСОБА_3 (далі - відповідач) і скаржниці про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, та в с т а н о в и в:

1. У червні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених вимог просив стягнути солідарно з відповідача та скаржниці відшкодування: 269 121,08 грн - матеріальної шкоди та 30 000,00 грн - моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири. Мотивував так: - 20 жовтня 2017 року в його квартирі сталося залиття, що підтверджує акт огляду про залиття. Причиною залиття в акті зазначили недбале ставлення відповідача до санітарно-технічних приладів у квартирі; - унаслідок залиття квартира потребувала термінового ремонту, оскільки мешкати в ній стало неможливо, зважаючи на сирість і пошкодження електропроводки; - через ремонт позивач вимушено шість місяців винаймав інше житло. Під час ремонту у його квартирі не могли знаходитись меблі й особисті речі, побутові електричні прилади. Тому слід стягнути з відповідача витрати на найм позивачем житла та перевезення меблів із квартири. 2. 30 січня 2023 року Подільський районний суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову. Мотивував так: - для задоволення вимоги про відшкодування шкоди потрібно встановити всі елементи складу цивільного правопорушення: шкоду, протиправну поведінку її завдавача, причинно-наслідковий зв`язок між ними та вину; - немає належних і допустимих доказів неправомірних дій відповідача та скаржниці щодо залиття квартири позивача; факт завдання позивачеві матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири з їхньої вини недоведений; - відсутні докази завдання позивачеві моральної шкоди. 3. 22 січня 2024 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою; (1) рішення суду першої інстанції скасував й ухвалив нове, (2) стягнув зі скаржниці на користь позивача відшкодування: 60 188,16 грн матеріальної шкоди та 15 000,00 грн моральної шкоди; (3) відмовив у задоволенні позову до відповідача. Мотивував так: - саме скаржниця є відповідальною за шкоду, завдану позивачеві внаслідок неналежного виконання нею обов`язку з утримання її майна; - позивач довів розмір завданої йому шкоди, а також елементи складу цивільного правопорушення, що призвело до залиття квартири; - скаржниця не спростувала належними та допустимими доказами вини у залитті квартири позивача; клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема, на предмет визначення причин залиття квартири не заявляла; не надала інших доказів щодо розміру спричиненої позивачеві майнової шкоди, хоча це є її процесуальним обов`язком, бо у спірних правовідносинах діє презумпція вини завдавача шкоди. 4. 1 березня 2024 року адвокат в інтересах скаржниці сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вих. № 7397/0/220-24 від 4 березня 2024 року), у якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає. 5.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)). 5.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). 5.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. 5.4. Предметом спору є стягнення відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири. Ціна позову становить 299 121,08 грн, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 5.5. Скаржниця подала касаційну скаргу на судові рішення, які за загальним правилом не можна оскаржити у касаційному порядку. У касаційній скарзі не зазначила випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, можливо оскаржити у касаційному порядку. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у х в а л и в : відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Судді Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков