Постанова Харківський апеляційний суд № 619/4408/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 березня 2024 року м. Харків справа № 619/4408/23 провадження № 22-ц/818/947/24 Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів Маміної О.В., Бурлака І.В., сторони справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідач - АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК»; треті особи - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович; приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ПУМБ» на додаткове рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 25 грудня 2023 року ухвалене у скаладі судді Болибока Є.А.,- ВСТАНОВИВ: В вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 20 січня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. за реєстровим № 7774 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості в розмірі 108 138,48 грн. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 20.11.2023 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано виконавчий напис вчинений 20 січня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. за реєстровим № 7774 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованості в розмірі 108 138,48 грн таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 536,80 грн. Зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області повернути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з державного бюджету 50% судового збору в розмірі 536,80 грн, сплаченого за Платіжною інструкцією № 0.0.3181407057.1 від 05.09.2023 на рахунок № UA 878999980313161206000020599, отримувач: ГУК Харків обл/МТГ Дергачі/22030101 ЄРДПОУ: 37874947, банк отримувача: Казначейство України. 08 грудня 2023 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Петренко О.В. через систему «Електронний суд» звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат. Просив стягнути з АТ «ПУМБ» на користь ОСОБА_1 витрати з правничої допомоги у розмірі 15 000,00 грн. Заява обґрунтована тим, що в ході розгляду справи в суді ним були понесені витрати на правничу допомогу. 17.11.2023 адвокат Петренко О.В. через систему «Електронний суд» надала заяву про залучення до матеріалів справи доказів понесених зазначених витрат і просила стягнути їх з відповідача. Однак, при ухваленні рішення судом зазначене питання вирішено не було, що є підставою для ухвалення додаткового рішення. Додатковим рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 25 грудня 2023 року заяву ОСОБА_2 , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 задоволено та ухвалено додаткове рішення. Стягнуто з АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 15 000,00 грн. Додаткове рішення мотивовано тим, що виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи, в тому числі фінансового стану обох сторін, з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати на правничу допомогу в заявленому розмірі. Не погодившись з додатковим рішенням суду АТ «ПУМБ» подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заяви. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при визначені суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин. Скаржник зазначив, що у документах, наданих адвокатом не визначений механізм розрахунку послуг, не зазначений витрачений час на фактично надані послуги, згідно зазначеного у Акті переліку, не визначена вартість погодинної ставки послуг адвоката. Суд не дослідив яким чином сформована сума у фіксованому розмірі і який перелік дій виконується адвокатом за 15000 грн. В наданому суді акті відсутні дані про обсяг наданої адвокатом правничої допомоги, витрачений час та його вартість. Апелянт зауважив, що відповідач не отримував заяви про залучення до матеріалів справи доказів понесених позивачем витрат на правничу допомогу, що фактично позбавило його можливості ознайомитися із цією заявою та додатками до неї та подати до суду мотивовані заперечення щодо заяви та наданих документів. Зазначене , в свою чергу, унеможливило надання таких заперечень під час розгляду справи в суді першої інстанції. Відповідач дізнався про наявність таких обставин лише коли отримав додаткове рішення, що оскаржується і тому відповідач змушений викладати свої заперечення з цього приводу в апеляційній скарзі. 07.02.2024 до суду Апеляційної інстанції від ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому представник просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення залишити без змін. Посилалась на те, що додаткове рішення відповідає вимогам закону, підстави для його скасування іи зміни відсутні. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам додаткове рішення суду першої інстанції відповідає Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 20.11.2023 позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано виконавчий напис, вчинений 20 січня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. за реєстровим № 7774, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованості в розмірі 108 138,48 грн таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 536,80 грн. Зобов`язатно Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області повернути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з державного бюджету 50% судового збору в розмірі 536,80 грн, сплаченого за Платіжною інструкцією № 0.0.3181407057.1 від 05.09.2023 на рахунок № UA 878999980313161206000020599, отримувач: ГУК Харків обл/МТГ Дергачі/22030101 ЄРДПОУ: 37874947, банк отримувача: Казначейство України. Додатковим рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 25 грудня 2023 року заяву ОСОБА_2 , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 задоволено. Згідно Договору про надання правничої допомоги № б/н від 23.08.2023 між адвокатом Петренко Оксаною Василівною та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої допомоги. Відповідно до п. 4.1 Договору, розмір, порядок обчислення і внесення винагороди визначається за домовленістю сторін та підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера, який є невід`ємною частиною договору. Згідно з Актом виконаних робіт (наданих послуг) б/н від 16.11.2023 адвокатом Петренко О.В. були та будуть надані на виконання договору відповідні послуги, які передбачені договором про надання правової допомоги від 23.08.2023. Сторони у договорі домовились про фіксований розмір гонорару у розмірі 15 000,00 грн. Відповідно до Квитанції до прибуткового касового ордера № б/н від 29.08.2023, ОСОБА_1 на рахунок адвоката Петренко О.В. сплатив 15 000,00 грн на підставі договору про надання правничої допомоги від 23.08.2023. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до частини 1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України). Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Отже, процесуальний закон передбачає доведення розміру витрат на професійну правову допомогу шляхом подання стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, детального опису робіт (наданих послуг), а також надання доказів понесення таких витрат та їх співмірності у випадку заперечень проти їх розміру іншої сторони. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Частиною 4 ст.137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України). Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх вимог заявником надано копію Договору про надання правничої допомоги № б/н від 23.08.2023 між адвокатом Петренко Оксаною Василівною та ОСОБА_1 , копію акту виконаних робіт (наданих послуг) б/н від 16.11.2023 та квитанцію до прибуткового касового ордера № б/н від 29.08.2023. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18). З огляду на зазначене суд правомірно задовольнив заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу. При цьому суд врахував характер виконаної адвокатом роботи наданої у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, в тому числі, що заявлені позивачем вимоги у даній справі задоволені повністю, її складності та виконаної роботи, критерію необхідності подання відповідних документів, значимості таких дій у справі, колегія суддів дійшла висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції витрат на правничу допомогу у сумі 15000 грн. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта стосовно того, що відповідач не отримував заяви про залучення до матеріалів справи доказів понесених позивачем витрат на правничу допомогу, адже дані твердження спростовуються матеріалами справи, а саме квитанцією №365932 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС. (а.с. 85). З заяви вбачається, що АТ «ПУМБ» доставлено заяву з додатками. Також судом було направлено судову повістку про виклик до суду для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, а тому відповідач мав можливість подати свої заперечення. (а.с. 87). Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду та переоцінки доказів у справі. За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення заяви і доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування даного судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК Українита Закону України «Про судовий збір»не вирішувалося. Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ПУМБ» - залишити без задоволення. Додаткове рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 25 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 28 березня 2024 року. Головуючий О.Ю.Тичкова Судді О.В.Маміна І.В.Бурлака