Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/45553/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/45553/23 Головуючий у І інстанції - Білоноженко М.А. Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 березня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Карпушової О.В., за участю секретаря Ольховської М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна торговельна компанія» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна торговельна компанія» звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови відповідача від 29.11.2023 № 2224 «Про внесення змін до додатка до постанови НКРЕКП від 26.12.2022 № 1839 та врегулювання питань щодо провадження ТОВ «Газорозподільні мережі України» діяльності з розподілу природного газу» та від 29.11.2023 № 2226 «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ «Черкасигаз». Разом з позовною заявою позивач подав суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення: - дії постанови відповідача від 29.11.2023 № 2224 «Про внесення змін до додатка до постанови НКРЕКП від 26.12.2022 № 1839 та врегулювання питань щодо провадження ТОВ «Газорозподільні мережі України» діяльності з розподілу природного газу»; - дії постанови відповідача від 29.11.2023 № 2226 «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ «Черкасигаз». Вказана заява обґрунтована тим, що незастосування до відповідача заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних постанов може істотно ускладнити чи унеможливи виконання рішення суду, оскільки на час розгляду справи по суті та винесення судового рішення вказані постанови будуть виконані, а ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у зв`язку з фактичним виконанням спірних постанов, буде вкрай ускладненим, потребуватиме значних витрат часу та зусиль. Крім того, зазначає, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 29.11.2023 у справі № 757/54636/23-ц вжито заходи забезпечення позову, а саме заборонено Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розглядати та вирішувати питання щодо внесення змін до постанови НКРЕКП від 26.12.2022 № 1839 (уточнення території провадження господарської діяльності з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України»)» та питання зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ «Черкасигаз». Тобто, враховуючи те, що постановами від 29.11.2023 № 2224 та від 29.11.2023 № 2226 НКРЕКП внесено зміни до постанови від 26.12.2022 № 1839 та зупинено дію ліцензії, щодо чого Печерським районним судом міста Києва від 29.11.2023 у справі № 757/54636/23-ц було вжито заходів забезпечення, шляхом заборони, позивач просить зупинити дію постанов від 29.11.2023 № 2224 та від 29.11.2023 № 2226. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 січня 2024 року заяву про забезпечення позову задоволено. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду заяви існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, оскільки відповідачем вже вчинялися дії, що суперечать нормам закону, зокрема, - прийняття постанов від 29.11.2023 № 2224 та № 2226 всупереч вимогам ухвали Печерського районного суду міста Києва від 29.11.2023 у справі № 757/54636/23-ц, що підлягала негайному виконанню згідно вищевказаних приписів Цивільного кодексу України. Крім того, суд звертає увагу, що в даному випадку застосування заходів забезпечення адміністративного позову спрямоване виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, позаяк відповідачем вже вчинялися дії, що призвели до звернення позивача до суду з даним позовом, а саме: прийняття оскаржуваних в даній адміністративній справі постанов всупереч вимог ухвали Печерського районного суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №757/54636/23-ц, що, в свою чергу, підтверджує наявність підстав існування ризику заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі. Суд наголосив, що перевірка безпосередньо правомірності/протиправності оскаржуваних постанов відповідача буде здійснена судом саме при вирішенні спору по суті. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач та Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» звернулись до суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати зазначену ухвалу та прийняти нове рішення, яким у задоволені заяви про забезпечення позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційних скарг наголошують, що постановами НКРЕКП, дія яких зупинена оскаржуваною ухвалою суду не припинялись, не змінювались, та не порушувались права та інтереси позивача, натомість дані постанови є виключно актами індивідуальної дії по відношенню до ТОВ «Газорозподільні мережі України» і АТ «Черкасигаз». Тобто, при постановленні оскаржуваної ухвали судом залишено поза увагою факт відсутності підстав для звернення позивача до суду із заявою про забезпечення позову, оскільки відповідні постанови НКРЕКП не стосуються прав та інтересів позивача, останній не є представником АТ «Черкасигаз». Стосовно подання заяви про забезпечення позову з метою захисту власних корпоративних прав і майнових прав та інтересів зазначають, що норми чинного процесуального законодавства не передбачають права особи одночасно звертатися з позовом як у власних інтересах, так і в інтересах іншої юридичної особи. За таких обставин, оскільки позивач не має жодного відношення до справи №757/54636/23-ц, не є представником АТ «Черкасигаз», а оскаржуваними постановами НКРЕКП не вирішувались питання щодо прав та інтересів ТОВ «МТК», суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для вжиття тимчасових обмежувальних заходів. До того ж, оскільки єдиною мотивацією оскаржуваної ухвали є посилання на ухвалу по справі №757/54636/23-ц, апелянти зазначають, що нормами КАС України не передбачено такої підстави для вжиття заходів забезпечення позову, як необхідність забезпечення виконання рішення суду по іншій справі. Зауважує, що вжиті судом тимчасові обмежувальні заходи з однієї сторони жодним чином не впливають на коло прав та інтересів позивача, натомість з іншого боку призводять до порушення національних інтересів в частині належного та безперебійного газопостачання побутових споживачів та юридичних осіб на територіях Черкаської, Чернігівської і Волинської областей, враховуючи наступне. Наголошує, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що реалізація оскаржуваної ухвали про забезпечення позову може призвести до порушення безперебійного газопостачання споживачів на території не лише Черкаської, а й Чернігівської і Волинської областей, оскільки станом на дату постановлення ухвали, ліцензії зазначених АТ зупиненні у зв`язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу ТОВ «ГРМУ», внаслідок чого у АТ «Черкасигаз», АТ «Чернігівгаз», АТ «Волиньгаз» відсутні технічні можливості для здійснення належного і безперебійного розподілу природного газу. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду представники позивача та Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» до суду не прибули, в свою чергу представники апелянтів до суду з`явились та подали клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні, тому відповідно до п.п.1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглядаючи справу в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до наступного. Суд першої інстанції, приймаючи ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, дійшов висновку, що позивачем доведено необхідність вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 150 КАС України. Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на наступне. Так, відповідно до норм ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.09.2021 у справі № 3Д/460/20, де, серед іншого, йдеться посилання і на іншу судову практику Верховного Суду. При цьому, колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Таким чином, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Так, згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. Колегія суддів зауважує, що єдиною мотивацією оскаржуваної ухвали є посилання на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №757/54636/23-ц. Разом з тим, нормами КАС України не передбачено такої підстави для вжиття заходів забезпечення позову, як необхідність забезпечення виконання рішення суду по іншій справі. При цьому, встановлення обставин законності постанов НКРЕКП, їх оцінка повинна бути надана судом з урахуванням доказів та посилань, якими обґрунтовує відповідач свої заперечення та пояснення інших учасників справи, при розгляді справи по суті. Крім того, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, позивач, подаючи заяву про забезпечення позову та, перераховуючи можливі негативні наслідки у випадку незадоволення поданої заяви, жодних доказів на підтвердження необхідності забезпечення позову не надав. Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Міжрегіональна торговельна компанія» є акціонером АТ «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» та володіє цінними паперами - акціями, що становлять 15, 8111% від загальної кількості акцій. У той же час, колегія суддів погоджується з доводами апелянтів, що спірними постановами НКРЕКП, дія яких зупинена оскаржуваною ухвалою суду, не припинялись, не змінювались, та не порушувались права та інтереси ТОВ «МТК», натомість дані постанови є виключно актами індивідуальної дії по відношенню до ТОВ «Газорозподільні мережі України» і АТ «Черкасигаз». Суть спору, в рамках якого винесено оскаржувану ухвалу про забезпечення позову, зводиться до необхідності захисту корпоративних і майнових прав та інтересів ТОВ «МТК». Проте подання позову саме в інтересах АТ «Черкасигаз», не свідчить про безпосереднє набуття ТОВ «МТК» статусу позивача чи про пред`явлення ним такого позову від власного імені чи у власних інтересах. Норми чинного процесуального законодавства не передбачають права особи одночасно звертатися з позовом як у власних інтересах, так і в інтересах іншої юридичної особи. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 910/17599/19. Стосовно порушення інтересів третіх осіб оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне. Так, предметом позову у даній справі є правомірність постанов НКРЕКП щодо розширення території ліцензованої діяльності ТОВ «ГРМУ» і щодо зупинення ліцензії на розподіл природного газу АТ «Черкасигаз». При цьому, позивачем не обґрунтовано, яким чином вжиті судом тимчасові обмежувальні заходи вплинуть на коло його прав та інтересів. Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. При цьому, Верховний Суд у постанові від 13.09.2021 у справі № 3Д/460/20 звернув увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше. Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Крім того, колегія суддів вважає, що заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. Фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті. Сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку. При цьому, в оскаржуваній ухвалі наведені висновки, які, на погляд судової колегії, свідчать про передчасність судової оцінки заявлених обставин справи та фактичне вирішення позову до початку його розгляду по суті. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, чим порушив норми процесуального права, а саме статей 150,151 КАС України, відтак ухвалу слід скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Керуючись ст. ст. 243, 250, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційні скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» - задовольнити. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02 січня 2024 року - скасувати та прийняти постанову, якою у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна торговельна компанія» про забезпечення позову - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель О.В. Карпушова