Постанова Дніпровський апеляційний суд № 208/405/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/954/24 Справа № 208/405/24 Суддя у 1-й інстанції - Івченко Т. П. Суддя у 2-й інстанції - Пістун А. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 березня 2024 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Пістун А.О., розглянувши клопотання захисника Фесюка Юрія Олександровича в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 лютого 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В : Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з вищевказаною постановою, захисник Фесюк Ю.О. подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування пропущеного строку, зазначає, що посилання суду першої інстанції на наявність довідок про доставку СМС повідомлень та наявність рекомендованого повідомлення про доставку судової повістки не відповідає фактичним обставинам, в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення стоїть дата вручення 04.02.2024 року. Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Оскільки норми КУпАП не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку, то такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. В свою чергу необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу юридичної визначеності, про що вказує як судова практика Верховного суду України (наприклад, Постанова ВСУ від 13.07.2016 року по справі № 3-774гс16 (№ в ЄДРСРУ 58986625) так і судова практика Європейського суду з прав людини. Тобто, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У кожному випадку суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у вказаний принцип. В той же час, строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання. Відповідно до правової позиції, яка міститься у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Каракуця проти України, будь-яке порушення права доступу до суду відсутнє, якщо особа не виявила належної зацікавленості у розгляді його справи. Як вбачається з матеріалів справи, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 знала про існування справи відносно нього, що підтверджується його особистим підписом в протоколі про адміністративне правопорушення. Також, судом вчинялись заходи щодо повідомлення ОСОБА_2 про місце та час розгляд справи, однак, останній в судове засідання для розгляду справи не з`явився. Крім того, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що працівниками поліції зазначено суд, в якому буде слухатись справа, та час її розгляду 10.00 годин 01.02.2024 року. Судом здійснювався виклик ОСОБА_2 на вищезазначений час та в матеріалах справи міститься роздруківка з сайту УКРПОШТИ в якому зазначено, що повідомлення суду про розгляду справи було вручено особисто 31.01.2024 року. Вищезазначене свідчить про те, що ОСОБА_2 не виявив належної зацікавленості у розгляді справи відносно нього. Крім того, відповідно до чинного законодавства, початок 10-денного строку на апеляційне оскарження починається з дня винесення постанови, а не з дня ознайомлення з нею, чи отримання її копії учасниками судового провадження. Враховуючи наведене вище, доходжу висновку, що зазначені апелянтом причини пропуску строку не можливо вважати поважними, тобто такими, що об`єктивно перешкоджали особі, яка має право на подачу скарги, подати її своєчасно. Останнім днем для подачі апеляційної скарги на вказану постанову було 12 лютого 2024 року, однак, вона була подана 11 березня 2024 року, тобто, поза межами строку, встановленого ст. 294 КУпАП. З огляду на вищевикладене, а також оскільки захисник в клопотанні не навів поважних підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, в поновленні строку апеляційного оскарження останньому слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту у відповідності до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП. Керуючись ст. ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : У задоволенні клопотання захисника Фесюка Юрія Олександровича в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 лютого 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відмовити. Апеляційну скаргу - повернути особі, яка її подала. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя А.О. Пістун