Постанова 4855 № 620/12386/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/12386/23 Суддя (судді) першої інстанції: Дар`я ВИНОГРАДОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 березня 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 21.07.2023 №29862/03-16 про відмову ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 14.07.2023; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 14.07.2023 В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та таким, що суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 23.07.2011 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, яка призначена відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». 14.07.2023 ним була подана заява про призначення йому за віком на загальних підставах відповідно до Закону № 1058- ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки. За результатами розгляду вказаної заяви, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (за принципом екстериторіальності) встановлено відсутність правових підстав (умов) для проведення перерахунку пенсії заявниці із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки, оскільки позивачу призначено пенсію за віком за Списком №2 з 23.07.2011. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що пенсія, призначена на пільгових умовах позивачу відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», фактично є пенсією за віком в розумінні Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що унеможливлює призначення позивачці пенсії за віком повторно у зв`язку з досягненням загального пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Позивач зазначає, що йому було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави і порядок призначення пенсій, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вона звернулась вперше. Таким чином, у позивача наявне право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три роки, що передують року звернення із заявою за призначенням пенсії за віком на загальних підставах (2020-2022 роки). Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 з 23.07.2011 перебуває на обліку у головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 із зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчислену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», що не заперечується сторонами. 14.07.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській область із заявою про призначення йому пенсії за віком у порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Для прийняття рішення за результатами поданої 14.07.2023 №645 заяви за принципом «екстериторіальності» структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 21.07.2023 № 29862/03-16 встановлено відсутність правових підстав (умов) для проведення перерахунку пенсії заявнику із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки. Середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2020-2022) застосовується при первинному призначенні пенсії, якщо звернення надійшло у 2023 році. На даний час позивач отримує пенсію за віком, яка була призначена на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку (Список №2) згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з огляду на що у пенсійного органу відсутні правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки. Не погодившись із такою відмовою позивачка звернулася до суду з цим позовом. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за цим законом призначаються такі види державних пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Відповідно до ст.8 вказаного Закону виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України. Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено право на пенсію за віком на пільгових умовах та підстави набуття такого права. Так, згідно з п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ( в редакції станом на час призначення пенсії) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004, визначає, як в ньому зазначено, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Відповідно до ст.5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, а також порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням. Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Тобто, і Законом України «Про пенсійне забезпечення», на підставі якого позивачці призначено пенсію, і Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено такий вид пенсійних виплат як пенсія за віком. За правилами ст.10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Згідно з п.2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону. Згідно з пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, дія Закону України «Про пенсійне забезпечення» поширюється на визначення права особи на пенсію, зокрема, ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлює виключно умови (пільги) дострокового виходу пенсії за віком, тоді як порядок і умови виплати цієї пенсії визначаються за правилами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV. Статтею 27 Закону № 1058-IV встановлено, що розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, обчислених за нормами статей 24, 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ст.24 цього Закону страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуз 1 січня 2004 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь - які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв. Відповідно до частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. Позивач кожні 2 роки користувався правом на перерахунок пенсії як працюючий пенсіонер. Частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Отже наведена правова норма передбачає можливість переведення з одного виду пенсії на інший та встановлює порядок, за яким при переведенні з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший, показник середньої заробітної плати при переведенні має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV. Як вбачається з матеріалів справи, не спростовано позивачем, на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах від 14.07.2023, призначена позивачу пенсія за віком на пільгових умовах вже була обчислена (нарахована) за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В спірному випадку зміни виду пенсії не відбулось, оскільки призначення пенсії на пільгових умовах (зі зменшенням пенсійного віку та призначення пенсії за віком на загальних підставах не є переведенням на інший вид пенсії. При цьому і пенсія за віком на загальних підставах, і пенсія за віком на пільгових умовах за зниженням пенсійного віку розраховується відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Оскільки, положення ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на які посилається позивачка, стосуються осіб, які вперше звернулися за призначенням пенсії за цим Законом, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для застосування вказаної норми з огляду на те, що позивачці раніш вже була нарахована пенсія за віком на підставі цього Закону. Суд вважає помилковим твердження позивача, що в спірному випадку при зверненні із заявою до пенсійного органу 14.07.2023, він набув право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону № 1058-IV, а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням у відповідності до приписів статті 40 Закону № 1058-IV. Як вже зазначено вище, статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови надання пенсій, які полягають у зменшенні пенсійного віку у разі наявності певного трудового стажу. Втім вид пенсії та порядок її призначення відповідає умовам, що визначені Законом №1058-IV. Подібного висновку дійшов Верховний суд в своїх постановах від 06.12.2021 у справі №185/951/17, від 17.05.2021 у справі №185/1473/17. Посилання позивача на правові позиції, які висловлені, зокрема, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 (справа №876/5312/17), суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки правовідносини, які розглядалися Великою Палатою Верховного Суду у справі №876/5312/17, не є тотожними правовідносинам у цій справі, так як стосувалися права особи на призначення пенсії за віком, якій раніш була призначена пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», і з цього приводу Суд вказав, що пенсія за віком та пенсія за вислугу років є різними видами пенсіями і такий вид пенсії Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачений. Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що оскільки позивачу вже було призначено пенсію за віком (на пільгових умовах), пенсія за віком, хоч і на загальних підставах, з 14.07.2023, не може бути призначена повторно на підставі положень статті 40 Закону № 1058-IV. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді Л.В. Бєлова А.Ю. Кучма