Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/11698/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/11698/23 Суддя (судді) першої інстанції: Василь ГАВРИЛЮК ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 березня 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 подав позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови в проведенні ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії за вислугою років з урахуванням 5 відсотків, внаслідок отриманого захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ до грошового забезпечення, тобто в розмірі 55% відповідних сум грошового забезпечення; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2016 пенсії за вислугою років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням 5 відсотків унаслідок отриманого захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ до грошового забезпечення, тобто в розмірі 55 відсотків відповідних сум грошового забезпечення. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 01.01.2016 пенсії у розмірі 55% сум грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2016 перерахунок та виплату пенсії, призначеної відповідно до Закону України № 2262-XII від 09.04.1992 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виходячи з 55% сум грошового забезпечення. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звільнений зі служби наказом Міністра внутрішніх справ України від 26.04.2010 №719 о/с за п. 64 "Ж" за власним бажанням. Наказом від 23.06.2010 № 1108 о/с унесено зміни до пункту наказу від 26.04.2010 № 719 в частині звільнення з ОВС підполковника міліції ОСОБА_1 старшого слідчого в ОВС відділу контролю за розслідуванням злочинів, учинених ОЗГ і ЗО СУ ГУБОЗ МВС України. Уважати його звільнення у запас за п 64 "б" (через хворобу). Відповідно до протоколу призначення пенсії від 11.08.2010 (а.с. 26) позивач з 27.04.2010 перебуває на обліку у Головному управлінні та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до положень Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Розмір пенсії призначено у обсязі 50% сум грошового забезпечення. Позивач звернувся до Головного управління із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням 5 відсотків грошового забезпечення, внаслідок отриманого захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, тобто в розмірі 55% відповідних сум грошового забезпечення. Відповідач направив на адресу позивача лист від 21.11.2023 № 15483-15332/К-03/8-2300/23, в якому зазначив, що згідно з пунктом 2 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції. Оскільки, згідно з наказом начальника УМВС України в Черкаській області від 26.04..2010 № 719 о/с позивач звільнений у запас за ст. 64 п. "б" через хворобу і маєте 20 років загальної вислуги, пенсію обчислено із дати її призначення, 27.04.2010, у розмірі 50% грошового забезпечення. Зауважено, що відповідно до свідоцтва про хворобу військово-лікарської комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області від 07.06.2010 № 173 позивач обмежено придатний до військової служби. Рішенням комісії не встановлено, що позивач непридатний до служби в поліції, у зв`язку із чим зазначено про відсутність підстав для перерахунку розміру пенсії позивача з урахуванням 5% суми грошового забезпечення. Дії Головного управління щодо відмови в проведенні перерахунку та виплаті пенсії за вислугою років у розмірі 55% відповідних сум грошового забезпечення позивач вважає протиправними, а тому за захистом своїх прав, свобод та інтересів звернувся до суду з цим позовом. Розглядаючи спір, суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону №2262-XII пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII визначені правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських та порядок проходження служби в Національній поліції України. Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції: 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави (частина 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»). Отже, стаття 77 Закону України «Про Національну поліцію» встановлює вичерпний перелік підстав звільнення особи, яка служить в органах Національної поліції України. Відповідно до абз. 2 п. 15 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" (у редакції згідно із Законом України від 23.12.2015 № 900-VІІІ) за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Таким чином, за колишніми працівниками міліції зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені Законом України "Про Національну поліцію" для колишніх поліцейських. Колегія суддів зазначає, що з урахування вищевказаних положень абз. 2 п. 15 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" (у редакції згідно із Законом України від 23.12.2015 № 900-VІІІ), правила пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" поширюють свою дію на позивача. Пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції. Відповідно до статті 70 Закону України від 19 листопада 1992 року №2801-XII «Основ законодавства України про охорону здоров`я» та на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2000 року №16479/19 Міністерство внутрішніх справ України (далі - МВС України) наказом від 6 лютого 2001 року №85 затвердило Положення про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС України (далі - Положення № 85) та Порядок проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС. Згідно з пунктом 1.2 Положення №85 військово-лікарська комісія - це спеціальні органи в складі лікарів-спеціалістів, які створюються в системі Міністерства внутрішніх справ з метою проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду кандидатів на службу, осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і членів їх сімей, військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, осіб цивільної молоді, які бажають вступити до навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони України, курсантів і слухачів навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і колишніх військовослужбовців. Підпунктом 1.63.5 пункту 1.63 Порядку №85 передбачено, що за результатами медичного огляду військово-лікарські комісії щодо осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виносить такі постанови: «Придатний до військової служби»; «Придатний до військової служби. Не придатний на посаду» (вказану в направленні відділу роботи з особовим складом та згідно з Таблицею вимог до індивідуальних психофізіологічних особливостей); «Обмежено придатний до військової служби»; «Потребує звільнення від виконання службових обов`язків (занять), відпустки за станом здоров`я»; «Не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час»; «Не придатний до військової служби зі зняттям з військового обліку». Отже, свідоцтво про хворобу від 07.06.2010 № 173 є належним документом, який підтверджує наявність у позивача хвороби, що зумовлює його непридатність до служби в поліції, внаслідок чого його було звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (через хворобу). При цьому, відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 2262-ХІІ підставою для призначення відповідачем позивачу пенсії у підвищеному розмірі є факт звільнення особи на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (через хворобу), а не зміст висновку військово-лікарської комісії. Аналогічну правову позицію було висловлено в постанові Верховного Суду від 10 серпня 2020 року у справі №705/7195/16-а. Визначальним у спірних правовідносинах є факт захворювання, яке спричинило подальшу непридатність позивача до проходження служби, що не спростовано відповідачем. Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 6 листопада 2019 року по справі №461/1704/17. Наказ Міністра внутрішніх справ України від 23.06.2010 № 1108 о/с про внесення зміни до пункту наказу від 26.04.2010 № 719 в частині звільнення з ОВС підполковника міліції ОСОБА_1 старшого слідчого в ОВС відділу контролю за розслідуванням злочинів, учинених ОЗГ і ЗО СУ ГУБОЗ МВС України. Уважати його звільнення у запас за п 64 "б" (через хворобу).є чинним. Суд першої інстанції вірно зазначив, що на час виникнення спірних відносин до затвердженої наказом №85 форми свідоцтва про хворобу не вносилось будь-яких змін у зв`язку із прийняттям Закону №580-VIII, а тому суд правильно вважав вимогу відповідача про необхідність наявності у такому свідоцтві інформації щодо непридатності особи до служби в поліції, суперечить вказаному наказу та є протиправною. Відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону №2262-ХІІ позивач має право на отримання пенсії за вислугу років у розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Тобто, враховуючи те, що вислуга років позивача для призначення йому пенсії становить 20 років, суд першої інстанції вірно вважав, що позивач має право на отримання пенсії за вислугу років у розмірі 55 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, а тому правильно вважав, що позов підлягає задоволенню. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді Л.В. Бєлова А.Ю. Кучма