Постанова Львівський апеляційний суд № 466/12550/23

Справа № 466/12550/23 Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є. Провадження № 33/811/341/24 Доповідач: Партика І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 березня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності адвоката - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 16 лютого 2024 року, щодо ОСОБА_2 , встановив: цією постановою, ОСОБА_2 -О визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_2 -О судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп. Згідно постанови, ОСОБА_2 , 09 листопада 2023 року, о 11.30 год., керував транспортним засобом марки «Toyota Camry», н.з. НОМЕР_1 , по вул. Замарстинівській, 174, у м. Львові, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку з використанням приладу «Драгер ARHX 0049» № 6820, результат огляду 3,01 % проміле. Своїми діями ОСОБА_2 -О порушив п. 2.9а ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову, закрити провадження у справі, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. В мотивах апеляційної скази зазначає, що вважає постанову місцевого суду незаконною та необґрунтованою. Наголошує, що він не виконував функції водія, а лише показував батькові як користуватися автомобілем із автоматичною коробкою передач, автомобіль був із вимкненим двигуном коли приїхали працівники поліції, його не було зупинено працівниками поліції. Повідомляє, що судом було задоволено клопотання про допит працівників поліції, проте такі не прибули до суду та не були допитані в якості свідків. ОСОБА_2 -О. у судове засідання апеляційного суду не прибув, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, адвокат Медвідь В.О. просив проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Європейський суд з права людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи. З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та думки адвоката Медведя В.О., який просив проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_2 -О. Заслухавши виступ захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного. Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Пунктом 2.9 а ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи. Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме: - даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 507753 від 9 листопада 2023 року (а.с. 2), відповідно до якого ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «Drager 6820 », результат 3.01 проміле; - роздруківкою приладу «Drager Alcotest 6820» (а.с. 1), з якої вбачається, що огляд було проведено о 10 год. 40 хв. 10 жовтня 2023 року, результат 3.01 проміле, з результатом водій ознайомлений, що підтверджується його підписом ; - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 4), згідно із яким у водія ОСОБА_2 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, поведінка, що не відповідала обстановці), результат 3,01 проміле, з результатом водій погодився; - рапортом Р. Троця (а.с. 5), з якого встановлено, що працівниками поліції було виявлено автомобіль «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 , який утворив затор, підійшовши до автомобіля інші водії повідомили, що водій даного транспортного засобу поводить себе неадекватно, виконує незрозумілі маневри на дорозі, під час опитування у водія ОСОБА_2 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, запропоновано пройти огляд на приладі «Драгер», на що він погодився, результат 3,01 проміле; - відеозаписом, долученим до матеріалів справи, який було досліджено в судом, на якому зафіксовано автомобіль «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 , із ввімкненими габаритами, за кермом якого перебував ОСОБА_2 , під час опитування у водія було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, окрім того батько водія зазначав, що їхав позаду нього, також на відео водій автобуса, якому було компенсовано завдано шкоду діями водія ОСОБА_2 -О., повідомляв, що відбулося ДТП. Працівниками поліції запропоновано ОСОБА_2 - О пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, надано прилад «Драгер», результат огляду 3,01 проміле, після чого водієві було роз`яснено, що він може пройти огляд в медичному закладі, у випадку незгоди з результатом газоаналізатора. Працівниками поліції ознайомлено водія із протоколом про адміністративне правопорушення, роз`яснено права та обов`язки, відсторонено його від керування транспортним засобом. Доводи апелянта, що ОСОБА_2 -О не виконував функції водія, а лише показував батькові як користуватися автомобілем із автоматичною коробкою передач, автомобіль був із вимкненим двигуном, коли приїхали працівники поліції, не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки спростовуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи та описаним вище за текстом. Посилання ОСОБА_2 -О. на те те, що в судовому засіданні не було допитано в якості свідків поліцейських, не спростовує висновків суду, оскільки всі обставини події підтверджуються відеозаписом, який міститься в матеріалах справи, та не викликає жодного сумніву у його достовірності. В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції. При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положення ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_2 - О. за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_2 -О., суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено. Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є необґрунтованими, у зв`язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - постановив: постанову Шевченківського районного суд м. Львова від 16 лютого 2024 року, про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає. Суддя Партика І.В.