Постанова Харківський апеляційний суд № 641/3525/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 641/3525/20 Головуючий суддя І інстанції Маньковська О. О. Провадження № 22-ц/818/493/24 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: споживчого кредиту П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 березня 2024 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б. суддів колегії Бурлака І.В., Мальованого Ю.М., за участю секретаря судового засідання Зінченко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лисенка Андрія Олександровича на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2023 року, по цивільній справі №641/3525/20, за заявою представника позивача ОСОБА_2 у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який дії в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Служба у справах дітей по Слобідському району м. Харкова Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, в с т а н о в и в : АТ «Альфа-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , в якій позивач після уточнення своїх вимог остаточно просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на однокімнатну квартиру, загальною площею 47,7 кв.м., житловою площею 16,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , однокімнатну квартиру, загальною площею 47,7 кв.м., житловою площею 16,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами № 834/18-27/35/8-241 від 07.08.2008 та № 834/18-27/35/7-130 від 30.07.2007 року, а саме за договором № 834/18-27/35/8-241 у сумі 84704,74 дол. США, а саме: за кредитом 25 200,00 дол. США; за відсотками 40526,30 дол. США; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту 6 029,73 дол. США; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 12 948,71 дол. США. За договором № 834/18-27/35/7-130 у сумі 161 575,25 дол. США, а саме за кредитом 69657,50 дол.США; за відсотками 62477,59 дол.США; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту 10182,19 дол.США; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 19 257,97 дол.США на користь Акціонерного Товариства «Альфа-Банк», шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/належним експертом ТОВ «Незалежна експертна компанія» в сумі 1 705 300,00; стягнути з відповідачів на користь Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» - 25 579,50 грн. судового збору. До суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову. Представник позивача просила вжити заходи забезпечення позову у справі № 641/3525/20, а саме: накласти арешт на нерухоме майно, що належить громадянці України ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_8 , а саме - на однокімнатну квартиру загальною площею 47,7 кв. м., в тому числі житловою площею 16,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; накласти арешт на нерухоме майно, що належить громадянину України ОСОБА_4 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9 , а саме - на однокімнатну квартиру загальною площею 33,6 кв.м., в тому числі житловою площею 14,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 . В обґрунтування заяви представник позивача зазначила, що відповідачами не були усунені порушення прийнятих на себе зобов`язань та не були виконані вимоги банку щодо повернення заборгованості за кредитним договором, що свідчить про відсутність у останніх наміру виконувати прийняті на себе зобов`язання. Крім того, заходи забезпечення позову не порушать прав відповідачів, а лише запровадять тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкоду у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог та сприятимуть його виконанню. Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2023 року заяву представника позивача задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно, що належить громадянці України ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_8 , а саме - на однокімнатну квартиру загальною площею 47,7 кв. м., в тому числі житловою площею 16,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Накладено арешт на нерухоме майно, що належить громадянину України ОСОБА_4 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9 , а саме - на однокімнатну квартиру загальною площею 33,6 кв.м., в тому числі житловою площею 14,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 . У зв`язку забезпеченням позову зустрічне забезпечення по справі не застосовано. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_10 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_11 адвокат Лисенко А.О. посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить ухвалу скасувати та у задоволенні заяви відмовити. В обґрунтування скарги зазначив, що позивачем не надано жодних доказів в розумінні глави 5 ЦПК України, а усі твердження зводяться до оціночних суджень, які не доведені належними та допустимими доказами. Вказує, що не надано доказів того, що квартира є предметом іпотеки, оскільки на даний час жодних обтяжень на спірних об`єктах нерухомості немає, а тому суд не мав права стверджувати в мотивувальній частині рішення про те, що спірна нерухомість є предметом іпотеки. Зазначає, що спірне майно було придбано відповідачами вільним від будь-яких обтяжень оформлено на малолітніх дітей внаслідок укладення договорів про припинення права на аліменти ще у 2021 році, а тому немає підстав стверджувати про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи. Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь суддю-доповідача, за відсутності інших учасників справи, належним чином повідомлених про судове засідання, що відповідно до ст.ст. 131, 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Вказаним вимогам оскаржене судове рішення відповідає. Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції зазначив, що за первісним позовом предметом позову є предмет іпотеки - двокімнатна квартира, загальною площею 83,80 кв.м., житловою площею 41,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка в подальшому була поділена на два об`єкта нерухомості з зазначенням окремих юридичних адрес. Отже, на даний час предметом позову у даній цивільній справі є предмет іпотеки, а саме однокімнатна квартира, загальною площею 47,7 кв.м., житловою площею 16,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , однокімнатна квартира, загальною площею 47,7 кв.м., житловою площею 16,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . З урахуванням встановлених обставин справи та, беручи до уваги предмет спору і зміст заявлених позовних вимог, в даному випадку невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а тому суд вважав за необхідне заяву представника заявника (позивача) ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити та в порядку забезпечення позову накласти арешт на нерухоме майно, що належить громадянці України ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_8 , а саме - на однокімнатну квартиру загальною площею 47,7 кв. м., в тому числі житловою площею 16,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; накласти арешт на нерухоме майно, що належить громадянину України ОСОБА_4 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9 , а саме - на однокімнатну квартиру загальною площею 33,6 кв.м., в тому числі житловою площею 14,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 . Колегія суддів погоджується з такими висновками суду. Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів:

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів:

1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України:

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ч. 1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Згідно із ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до подання позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених або оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Стосовно доведеності таких підстав у даному випадку діє стандарт доказування на перший погляд - «prima facie», який означає, що існують розумні для стороннього спостерігача обґрунтовані підозри вважати, що факт скоріше має місце. У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам було роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Відповідно до п. п. 2-3, 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у п.п. 1-9 цієї частини. Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд також має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, з урахуванням ситуації, коли у третіх особі знаходиться майно, яке підлягає передачі боржнику, або належить йому. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач посилався на те, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав і законних інтересів у разі задоволення позову. Так метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Судом встановлено, що ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03.06.2020 року позов Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_6 , третя особа: ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. В подальшому представником позивача було уточнено позовні вимоги та ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10.05.2023 року прийнято уточнену позовну заяву Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який дії в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки. За первісним позовом предметом позову є предмет іпотеки - двокімнатна квартира, загальною площею 83,80 кв.м., житловою площею 41,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка в подальшому була поділена на два об`єкта нерухомості з зазначенням окремих юридичних адрес. На даний час предметом позову у даній цивільній справі є предмет іпотеки, а саме однокімнатна квартира, загальною площею 47,7 кв.м., житловою площею 16,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , однокімнатна квартиру, загальною площею 47,7 кв.м., житловою площею 16,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, суд першої інстанції відповідно до матеріалів справи встановивши наявність реального спору між сторонами, надавши оцінку обставинам та наявним у справі доказам, долученим до заяви позивачем, відповідно до ст. 89 ЦПК України дійшов до обґрунтованого висновку, з яким колегія суддів погоджується, про наявність підстав для задоволення заяви АТ «Альфа-Банк» та правомірно застосовано заходи забезпечення позову у вигляді арешту майна. Доводи скарги не знайшли свого підтвердження та висновки суду першої інстанції не спростовують. Згідно ч. 2 ст. 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Відповідно до ст. 11 ЦПК Українисуд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. З огляду на те, що в межах даної справи є звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартири, яка на даний час розділена на дві окремі квартири, з метою недопущення обмеження права позивача на ефективний захист його прав, співмірним та обґрунтованим способом забезпечення позову є арешт майна, як це і просив позивач у своїй заяви про забезпечення позову. З огляду на те, що при ухваленні рішення районним судом було додержано норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 375 ЦПК України залишає скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Підстави, визначені ст. 141 ЦПК України, з урахуванням роз`яснень п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» - відсутні. Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лисенка Андрія Олександровича залишити без задоволення. Ухвалу Комінтернівського районного суду м.Харкова від 21 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення виготовлено 26 березня 2024 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегія І.В.Бурлака. Ю.М.Мальований.