Постанова 4852 № 280/8298/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 26 березня 2024 року м. Дніпросправа № 280/8298/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року (суддя Артоуз О.О., повний текст рішення складено 28.11.2023) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 083850018825 від 05.09.2023 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до загального страхового стажу позивача періоди роботи з 07.12.1987 по 30.01.1989; з 29.06.1990 по 30.04.1991; з 24.01.1995 по 05.06.2003. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області № 083850018825 від 05.09.2023 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 07.12.1987 по 30.01.1989; з 29.06.1990 по 30.04.1991. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити перевірку сплати страхувальником МКП «АУМ-наладка» страхових внесків за ОСОБА_1 за період його роботи з 24.01.1995 по 05.06.2003. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також просить стягнути на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу під час апеляційного розгляду справи в розмірі 10 000,00 грн. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 29.08.2023 звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області з заявою про призначення пенсії за віком, яка в порядку перерозподілу була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 05.09.2023 № 083850018825 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку з недостатністю необхідного страхового стажу. Не зараховані періоди роботи: з 07.12.1987 по 30.01.1989, оскільки не читається печатка при звільненні; з 29.06.1990 по 30.04.1991, оскільки не читається печатка при звільненні та дата звільнення не відповідає даті наказу про звільнення; з 24.01.1995 по 05.06.2023 період потребує перевірки, оскільки відсутня інформація в індивідуальних відомостях рол застраховану особу (довідка ОК-5). Для зарахування періодів роботи за трудовою книжкою необхідно надати уточнюючі довідки, видані підприємствами, на яких працював заявник, на підставі первинних документів на час виконання роботи. Вважаючи протиправним наведене рішення, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, висновкам суду першої інстанції та доводам сторін, суд апеляційної інстанції зазначає, що статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Копією трудової книжки ОСОБА_1 підтверджено, що позивач з 07.12.1987 по 30.01.1989 працював сезонним працівником цеху садівництва Радгосп «Первомайський», був звільнена за власним бажанням. Вказаний запис містить печатку та штамп підприємства, які дійсно не мають чіткого відбитку. Натомість така обставина, за висновком суду апеляційної інстанції, може бути пов`язана зі строком давності проставлення печатки, а тому не може слугувати підставою для позбавлення права особи на зарахування відповідного періоду роботи до стажу для призначення пенсії. Також, орган ПФУ обґрунтовано зазначив про недоліки в записах трудової книжки ОСОБА_1 щодо періодів роботи з 29.06.1990 по 30.04.1991. Так, згідно з записами 13-14 трудової книжки, ОСОБА_1 29.06.1990 прийнятий на роботу в Кооператив «Ремавтосервіс» заготівельником, наказ № 13 § 1 від 11.07.1990; 30.04.1991 звільнений з кооперативу за власним бажанням, наказ 10 § 4 від 29.08.1991. Таким чином, записи про дату прийняття та звільнення не відповідають датам відповідних наказів. Разом з цим, як вірно зауважив суд першої інстанції, така невідповідність не суперечить приписам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (в редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 № 252 зі змінами, внесеними постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 № 412), яка була чинної та застосовувалася при оформленні трудових книжок у період здійснення вищенаведених записів. Доводи апеляційної скарги такий висновок суду не спростовують. Суд апеляційної інстанції додатково зазначає, що встановлені обставини, які покладені в обґрунтування не зарахування відповідного трудового стажу позивача, є нерозсудливими, адже позивач не просить зарахувати трудовий стаж, виходячи з дати видання наказів, які збільшують такий період. Позивач не спростовує, що стаж роботи на посаді заготівельника в Кооперативі «Ремавтосервіс» охоплюється періодами з 29.06.1990 по 30.04.1991. Більш того, подальші записи трудової книжки свідчать, що з 03.05.1991 ОСОБА_1 вже був прийнятий на роботу до МП «Вікторія». Відтак, рішення УПФУ в цій частині є нерозсудливим та таким, що носить суто формальний характер. Більш того, відповідач мав врахувати, що відповідальність за неправильне оформлення трудової книжки не може покладатися на працівника, адже здійснення записів у трудовій книжці проводиться власником або уповноваженим ним органом. Щодо не зарахування відповідачем періодів роботи ОСОБА_1 з 24.01.1995 по 05.06.2003, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку. При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що орган ПФУ, без проведення належної перевірки періоду роботи позивача з 24.01.1995 по 05.06.2023 на предмет сплати страхових внесків, не мав права відмовити в зарахуванні цього періоду до страхового стажу ОСОБА_1 , адже останній не наділений повноваженнями на здійснення такої перевірки. Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Щодо клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 10 000,00 грн, суд апеляційної інстанції доходить висновку про його необґрунтованість, адже Договір про надання правової допомоги укладений між Адвокатським об`єднанням «ІНПРАКСІ» та ОСОБА_1 30.01.2024. Таким чином, адвокат не надав правову допомогу позивачу, пов`язану з розглядом даної справи, як то: підготовка матеріалів для порушення спору в суді першої інстанції, вивчення характеру спірних правовідносин, аналіз правової бази, яка їх регулює, вивчення та збір відповідних доказів та матеріалів, аналіз правової позиції по справі учасників, підготовка позову, тощо. Відзив на апеляційну скаргу по своїй суті повторює правові висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції. Також суд враховує, що рахунок-фактура № 1 від 30.01.2024, на підставі якого ОСОБА_1 сплачено на користь Адвокатського об`єднанням «ІНПРАКСІ» 10 000,00 грн, виписаний раніше, ніж дата фактичного подання відзиву на апеляційну скаргу 09.02.2024, що не дозволяє перевірити вартість яких саме послуг були включені до цього рахунку-фактури. З огляду на наведені обставини, колегія суддів доходить висновку, що заявлений адвокатом розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 10 000,00 грн є непідтвердженим, необґрунтованими та непропорційним. Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що відзив на апеляційну скаргу підписаний адвокатом, проте з огляду на його зміст, який дублює висновки суду першої інстанції та не містить додаткових правових обґрунтувань, заявлені витрати підлягають зменшенню до 500,00 грн. Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року в адміністративній справі № 280/8298/23 залишити без змін. Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 500 (п`ятсот) грн 00 коп. Постанова набирає законної сили з 26 березня 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України. Повна постанова складена 26 березня 2024 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров