Постанова 4824 № 761/13756/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 761/13756/21 № апеляційного провадження: 22-ц/824/4453/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 березня 2024року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О., за участю секретаря судового засідання Гижицької Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Чугуєнка Дмитра Віталійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 червня 2023 року у складі судді Сіромашенко Н.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-Газ» про відшкодування шкоди, заподіяної залиттям квартири,- В С Т А Н О В И В : У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», ТОВ «Імпульс-Газ» про відшкодування шкоди, заподіяної залиттям квартири, в якому просила стягнути солідарно з відповідачів матеріальну шкоду, завдану внаслідок залиття квартири, в розмірі 78 500 грн, 3 000 грн витрат на висновок оцінювача та судові витрати. Позов обґрунтовано тим, що 05 січня 2021 року приблизно о 14 год. 40 хв. вона зайшла в належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 та одразу біля вхідних дверей побачила залиття квартири фекальними каналізаційними стоками, виток каналізаційних вод відбувався через унітаз, стічний отвір душової кабіни та стік для води пральної машини. У зв`язку із залиттям вона одразу зателефонувала до центральної диспетчерської служби Шевченківського району та повідомила про аварію. При цьому вона відразу приступила до усунення наслідків залиття, оскільки із каналізаційних отворів продовжувала прибувати вода та її неможливо було зупинити власними силами. Позивачка зауважила, що неодноразово телефонувала на гарячу лінію до центральної диспетчерської служби Шевченківського району із вимогою негайно направити аварійну службу, оскільки каналізаційні стоки продовжували виток з унітазу, душової кабіни та стоку пральної машини, на що отримала відповідь, що аварійна машина вже в дорозі. Після спливу декількох годин, враховуючи, що ані аварійна служба, ані спеціаліст КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» так і не з`явились, вона звернулась до приватного спеціаліста-сантехніка, який став випадковим свідком аварії та запропонував свою допомогу та, який, використовуючи власне обладнання для прочистки каналізаційних труб, встановив закупорення каналізаційного каналу на відстані 8 метрів від виходу в квартиру, яке він проштовхнув спеціальним дротом в бік міського каналізаційного колодязя. Зауважила, що станом на 22 годину 05 січня 2021 року на виклик до аварійної служби ніхто так і не з`явився, так само як і у наступні дні. Вказує, що 27 січня 2021 року вона звернулась до утримувача будинку із заявою про складення Акту про наслідки залиття квартири. 08 лютого 2021 року ТОВ «Імпульс-Газ» складено відповідний Акт, згідно якого залиття відбулось з вищерозташованих квартир в результаті неналежної експлуатації внутрішньо-квартирними інженерними мережами, що призвело до засмічення центральної системи каналізації з виливом води в квартирі №4 , а також в ньому зазначено, що при чищенні було виявлено сторонні предмети (харчові відходи, засоби гігієни), що свідчить про недотримання правил користування каналізаційною мережею мешканцями вище розташованих квартир, а заподіювачем шкоди є мешканці будинку по стояку квартири №4 , які побутовими відходами засмітили каналізаційну мережу. Однак, позивачка не погоджується із відомостями, зазначеними в Акті, вважає їх такими, що не відповідають дійсності, а заподіювачем шкоди вважає утримувача інженерних мереж будинку - відповідача-1 та його підрядника відповідача-2, тому що відповідачами не встановлювалися причини та обставини залиття, так само як і не здійснювалось чищення каналізаційного каналу, оскільки ніхто на виклик не з`явився, а чищення каналізаційного каналу здійснювалось нею самотужки із залученням сторонніх спеціалістів, які не є працівниками відповідачів. Отже, відповідачам не було і не могло бути відомим про дійсні причини залиття, оскільки вони не з`явились та не здійснювали чищення каналізаційного каналу, а тому вважає, що відомості в Акті не відображають об`єктивної дійсності, а є припущенням, зробленим з метою уникнути відповідальності за неналежний стан інженерних мереж в будинку «царського періоду», який був побудований у 1908 році, а у 1988 році в ньому було здійснено капітальний ремонт. Крім того, вважає, що відповідачами, зокрема, в порушення п. 6 Розпорядження ВО КМР (КМДА) від 09 березня 2011 року №307 «Про впорядкування надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в м. Києві» не здійснювались Регламентні роботи (обхід, огляд, перевірка роботи та технічного стану) щонайменше 1 раз на квартал за останні 3 роки. При цьому, зауважила, що у відповіді на адвокатський запит від 24 лютого 2021 року щодо надання належним чином засвідчених копій річних графіків планово-попереджувальних робіт в системі каналізації будинку АДРЕСА_3 за період з 2018 по 2021 рік включно та повідомлення про їх виконання, відповідачем-1 повідомлено, що будь-яких профілактичних робіт не здійснювалось. Тому позивачка вважає, що однією з причин засмічення каналізаційних мереж будинку була відсутність профілактичного огляду та проведення регламентних робіт у зазначеному будинку. Крім того, звернула увагу, що витік каналізаційних стоків одночасно із квартирою №4 відбувався і в нежитловому приміщенні 21 (Центр вертебрології) на першому поверсі того самого будинку, що виключає засмічення квартири лише по одному стояку, а свідчить про системний незадовільний стан каналізаційних мереж та протиправну бездіяльність відповідача, яка й спричинила зазначені збитки. Також зауважила, що у зв`язку із тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання щодо утримання житлового будинку, порушивши, при цьому, вимоги Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, Розпорядження №307 від 09 березня 2011 року «Про впорядкування надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в м. Києві», вчинив бездіяльність та не направив спеціаліста для усунення причин та наслідків витоку каналізаційних стоків, це призвело до аварії, а також пошкодження майна позивачки, що і стало предметом цього спору. Поряд з цим, позивачка зазначила, що з метою встановлення дійсного розміру заподіяної майну шкоди, вона звернулась до Оцінювача - ПП «Експертзабезпечення», який провів незалежну оцінку майнових прав та надав висновок про вартість матеріального збитку, розраховану станом на 19 березня 2021 року, згідно якого ринкова вартість матеріального збитку становить 78 500 грн без ПДВ. Також на проведення дослідження нею понесені витрати у розмірі 3 000 грн, що також є збитком, який виник у зв`язку із необхідністю захисту порушеного права судом. Таким чином, з огляду на зазначене, у зв`язку із тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання щодо утримання житлового будинку, порушивши при цьому вимоги Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, Розпорядження №307 від 09 березня 2011 року «Про впорядкування надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в м. Києві», вчинив бездіяльність та не направив спеціаліста для усунення причин та наслідків витоку каналізаційних стоків, що призвело до аварії, а також пошкодження її майна, позивачка вважає що шкода її майну заподіяна внаслідок неналежного виконання відповідачами своїх обов`язків по утриманню будинку, а тому така шкода підлягає відшкодуванню у повному обсязі. Вказані обставини зумовили позивачку звернутися до суду з захистом своїх прав. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 червня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі адвокат Чугуєнко Д.В. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його та задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 у повному обсязі. Стягнути з відповідачів судові витрати за подачу апеляційної скарги у виді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30% від суми задоволених позовних вимог. Вказує, що відповідальність за ненадання чи неналежне надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій споживачам багатоквартирного будинку, співвласником якого є позивач, у 2021 році несе ТОВ «ІМПУЛЬС-ГАЗ» в межах дії договору №338 від 27 жовтня 2020 року та чинного законодавства та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», як особа у господарському віданні, якої перебуває житловий будинок АДРЕСА_3 . Зазначено, що відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Посилається на те, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року у справі №6-183цс14 та Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі №759/4781/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №203/2378/14-ц та від 28 серпня 2019 року у справі №638/20603/16. Також вказано, що суд першої інстанції не врахував, що представники відповідачів проігнорували виклик позивача та взагалі не з`явилися для з`ясування обставин, внаслідок яких відбулось залиття квартири. Крім того, зазначає, що матеріали справи не містять доказів стосовно того, що залиття відбулось з вини мешканців інших квартир та такі доводи відповідачів є припущенням та не повинні для суду мати доказового значення. Наявні у справі акти виконаних робіт по очищенню каналізаційної системи не доводять факту відсутності вини відповідача та н можуть свідчити про те, що залиття квартири відбулося саме внаслідок засмічення труби мешканцями квартир, які розташовані поверхами вище. Вважає, що судом першої інстанції в повному обсязі не було з`ясовано справжні причини залиття квартири та прийнято в основу рішення необґрунтовані доводи відповідача. У відзиві на апеляційну скаргу Джумурат В.М. в інтересах КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» вважає, апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 червня 2023 року залишити без змін. Зазначено, що акт про залиття від 08 лютого 2021 року є єдиним належним та допустимим доказом, який підтверджує причини залиття квартири позивачки. Обставини, встановлені в акті залиття не заперечені позивачкою при його складанні та не спростовані в ході розгляду справи в суді. Представник ТОВ «Імпульс-Газ» у судове засідання повторно не з`явився, про дату, місце та час якого, судом повідомлялися у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за його відсутності. Колегія суддів, заслухавши адвоката Чугуєнка Д.В. в інтересах ОСОБА_1 , який просив задовольнити апеляційну скаргу, адвоката Джумурата В.М. в інтересах КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», яка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 1-5 ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення зазначеним вимогам закону в повній мірі не відповідає. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 28 жовтня 1997 року, видане Радянською районною державною адміністрацією м.Києва ОСОБА_1 є власницею частини квартири АДРЕСА_1 (а.с. 6). Установлено, що 05.01.2021 відбулось залиття квартири АДРЕСА_1 каналізаційними стоками, виток яких згідно пояснень позивачки відбувався через унітаз, стічний отвір душової кабіни та стік для води пральної машини, що підтверджено долученими до справи фотографіями (а.с.9-11). Відповідно до справи, КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва", утворено рішенням Шевченківської районної у м Києві ради від 19 лютого 2007 року № 187, перейменоване відповідно до рішення Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року № 270/270 "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва" та віднесено до сфери управління Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації. Згідно розпорядження Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 09.02.2011 № 80 "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція", до якого внесено зміни розпорядженням Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від, 30.12.2016 № 801, Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" здійснює господарське відання житлового будинку АДРЕСА_3 (а.с. 14). Установлено, що 27.10.2020 між КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" та ТОВ «Імпульс-Газ» укладено договір № 338 про надання послуг з комплексного обслуговування будинків, споруд, об`єктів благоустрою і прибудинкових територій у житлових будинках комунальної власності неадміністративного мікрорайону "Золотоустівська" Шевченківського району м. Києва предметом якого є комплексне прибирання і утримання місць загального користування, сходових клітин, прибудинкової території, утримання і технічного обслуговування внутрішньобудинкових інженерних та комунікаційних мереж (централізованого опалення, централізованого водопостачання та водовідведення, централізованого постачання гарячої води, електропостачання)" у житлових будинках комунальної власності неадміністративного району "Златоустівська" Шевченківського району міста Києва, в якому територіально знаходиться житловий будинок АДРЕСА_3 зі строком дії з 01.01.2021 по 31.12.2021 (а.с. 108-112). Отже, з 01.01.2021 повноважень утримувача будинку АДРЕСА_3 набуло ТОВ «Імпульс-Газ», у зв`язку з чим колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав щодо покладення на КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" відповідальності за заподіяні позивачці збитки. Відповідно до пунктів 4.2.3, 4.2.4 Договору № 338 від 27.10.2020 до обов`язків ТОВ «Імпульс-Газ» входить своєчасне вжиття заходів щодо уникнення та ліквідації аварійних ситуацій, пов`язаних з технічним станом житлового будинку та їх інженерним обладнанням; відшкодування збитків, завданих майну, житловому приміщенню та шкоду, заподіяну життю чи здоров`ю споживачів ( мешканцям будинку), у випадку надання неякісних послуг, розмірі й порядку згідно з чинним законодавством України. Отже, за змістом договору, ТОВ «Імпульс-Газ» взяло на себе зобов`язання здійснювати належний технічний догляд будинку, в якому розташована квартира позивачки. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає такими, що узгоджуються з положеннями договору № 338 від 27.10.2020 та чинного законодавства висновки районного суду про те, що ТОВ «Імпульс-Газ» взяло на себе відповідальність за ненадання чи неналежне надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій споживачам багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 . Згідно змісту долученого до справи листа №109/05/45-691 від 02.02.2021 Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації 05.01.2021 о 14.50 до централізованої диспетчерської служби Шевченківського району міста Києва надійшла заявка про засмічення каналізаційного стояка в кв. АДРЕСА_1 . Звернення зареєстровано за №7100263 та передано на виконання до обслуговуючої організації. Того ж дня о 20.48 від позивачки поступило звернення щодо витоку каналізації в квартирі, яке передано на розгляд відповідних виконавців, а також зазначено, що під час огляду нежитлового приміщення 21 в зазначеному житловому будинку працівниками обслуговуючої організації встановлено факт засмічення каналізаційного лежака в підвальному приміщенні та проведено роботи щодо його прочистки (а.с.22). За інформацією обслуговуючої організації заява про складення акту надійшла 29.01.2021, доказів на спростування указаних обставин до справи не долучено. Відповідно до Акту про залиття квартири від 08.02.2021, складеного комісією неадміністративного мікрорайону "Златоустівська", затвердженого ТОВ "Імпульс-Газ", яке на момент залиття було виконавцем послуг у будинку АДРЕСА_1 , залиття відбулось внаслідок неналежної експлуатації внутрішньо-квартирними інженерними мережами, що призвело до засмічення центральної системи каналізації з виливом води в квартирі АДРЕСА_1 , при чищенні було виявлено сторонні предмети (харчові відходи, засоби гігієни), що свідчить про недотримання правил користування каналізаційною мережею мешканцями вище розташованих квартир. Заподіювачем шкоди є мешканці будинку по стояку квартири АДРЕСА_1 , які побутовими відходами засмітили каналізаційну мережу. Акт складений на підставі звернення мешканця квартири АДРЕСА_1 на Центральну диспетчерську службу Шевченківського району за № 7100263 від 05.01.2021 та до обслуговуючої організації письмовим зверненням (а.с. 12). Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог до ТОВ «Імпульс Газ», районний суд виходив з підстав недоведеності вини товариства у заподіянні шкоди позивачці у зв`язку з затопленням її квартири каналізаційними стічними водами й одночасно дійшов висновку про вину у такому залитті мешканців будинку, які засмітили систему каналізації сторонніми предметами. Між тим, з таким висновком суду погодитися неможливо. Обґрунтовуючи висновки щодо відсутності вини ТОВ «Імпульс Газ» у залитті каналізаційними стоками помешкання позивачки, суд керувався п.6 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації від 09.03.2011 № 307 «Про впорядкування надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в м. Києві», відповідно до якого технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло-, водопостачання і водовідведення виконавець забезпечує проведення профілактичних робіт (прочищення, усунення засмічень, несправностей та витоків в системах) - за необхідністю. Разом з тим, в указаному розпорядженні не регламентовано поняття необхідності, в той час як згідно умов укладеного між відповідачами згаданого договору №338 про надання послуг з комплексного обслуговування будинків, споруд, об`єктів благоустрою і прибудинкових територій у житлових будинках комунальної власності неадміністративного мікрорайону "Золотоустівська" Шевченківського району м. Києва,, ТОВ «Імпульс Газ» зобов`язалося забезпечити належне утримання житлового будинку АДРЕСА_3 , його інженерно-технічного обладнання, дотримання задовільного санітарного стану будинку та прибудинкової території для задоволення господарсько - побутових потреб мешканців і гостей будинку та надавати послуги, якість яких відповідає діючим нормам та стандартам згідно з чинним законодавством, своєчасно вживати заходів щодо уникнення та ліквідації аварійних ситуацій п.1,2, 14 договору) (а.с.108-112). Пунктом 1.5 зазначеного договору передбачено, що серед іншого, при виконанні умов договору товариство повинно керуватися положеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а відповідно до пунктів 5, 6 частини другої статті 24 зазначеного Закону балансоутримувач зобов`язаний забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі. Управитель зобов`язаний: забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об`єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; здійснювати огляд основних конструктивних елементів, огороджуючих конструкцій будинків і споруд, інженерних мереж, об`єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях (зовнішніх та внутрішньобудинкових систем, під`їзних шляхів і тротуарів), і складати відповідні акти; забезпечувати здійснення профілактичних, поточних, капітальних та аварійних ремонтів відповідно до встановлених стандартами, нормативами, нормами і правилами вимог щодо строків та регламентів (пункти 1, 7, 8 частини другої статті 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Окрім цього, в силу Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 17 травня 2005 року № 76, утримання будинків та прибудинкових територій господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно зі законодавством. Саме на балансоутримувача будинку покладено обов`язок утримувати внутрішньобудинкові мережі у належному технічному стані; здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт; здійснювати технічний огляд жилих будинків, що включає проведення планових та позапланових оглядів з метою визначення технічного і санітарного стану, виявлення несправностей і прийняття рішень щодо їх усунення, а також визначення готовності будинків до експлуатації в наступний період; здійснювати профілактичне обслуговування системи водопроводу, каналізації та гарячого водопостачання у житлових будинках кожні 3-6 місяців визначений Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій. Згідно розділу 2 зазначених Правил одним із складових елементів надання послуг з утримання житлових будинків є їх технічне обслуговування, яке повинно забезпечувати безпечне та безперебійне функціонування будинку, інженерних мереж та обладнання, включає роботи з контролю з станом будинку, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем. Як на підставу відмови у позові, суд послався на зазначену у акті про залитті квартири стічними водами причину затоплення - вину мешканців будинку, з яким позивачка погодилася, поставивши підпис. Між тим, наявність підпису на акті не свідчить про згоду з його змістом, а характер дій, пов`язаних зі зверненням у суд із позовом свідчить про протилежне. Окрім цього, зі справи убачається, що системою водовідведення у стояку, в якому розташовано помешкання позивачки, користувалися й інші особи, остільки як установлено, за наслідками усунення залиття під час огляду нежитлового приміщення АДРЕСА_4 встановлено факт засмічення каналізаційними стоками лежака в підвальному приміщенні, після прочищення якого система водовідведення була відновлена (а.с.22). За таких обставин, апеляційний суд визнає помилковими висновки суду першої інстанції про відсутність вини ТОВ «Імпульс Газ», оскільки з досліджених доказів судом встановлено протилежне - що саме до компетенції товариства на час залиття квартири позивачки каналізаційними стоками належить утримання системи каналізації у багатоквартирному будинку АДРЕСА_3 . До схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14.11.2018 у справі № 487/2120/16. З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині вимог до ТОВ «Імпульс Газ», як постановлене з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню, а по справі в цій частині слід ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Згідно положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, серед іншого, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За ст. 1192 ЦК України з врахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків. У правовідносинах щодо відшкодування шкоди діє презумпція заподіювача шкоди, відповідно до якої не позивач доводить наявність вини відповідача у заподіянні йому шкоди, а відповідач доводить відсутність своєї вини. Тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам заподіювач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Відповідно до долученого до справи висновку оцінювача від 19.03.2021 складеного ПП «Експертзабезпечення», вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 за наслідками залиття квартири АДРЕСА_1 становить 78 500 грн без ПДВ ( а.с.43-78). Складений у зв`язку з цим локальний кошторис на будівельні роботи, пов`язані з ремонтом квартири після її залиття (а.с.66-73), відповідачем не спростовано, в той час як його висновки узгоджуються з наявними у справі доказами. Також на проведення дослідження позивачкою понесено витрати, у розмірі 3000 грн (а.с. 41,43). За таких обставин, апеляційний суд вважає доведеними вимоги позову щодо наявності правових підстав до стягнення з ТОВ «Імпульс Газ» на користь ОСОБА_1 шкоду, в сумі 78500 грн. Відповідно до справи, квартира, яка зазнала ушкоджень внаслідок залиття каналізаційними стоками, належить на справі спільної часткової власності, частина якої належить позивачці. Між тим, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав до відшкодування шкоди не пропорційно частці позивачки, а в повному обсязі, керуючись наступним. Відповідно до частини першої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Оскільки майну співвласників квартири була заподіяна шкода її залиттям, позивач як один із співвласників мав всі підстави для вимоги про стягнення заподіяної шкоди на його користь, правовідносини між ним та іншими співвласниками, які позов не пред`явили, вирішуються ними відповідно до зазначених вимог закону. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на підставі статті 141 ЦПК України, апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Так, відповідно до документів, наданих суду позивачем та її представником, судові витрати полягають у сплаті судового збору, витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до справи, на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір, сплачений під час звернення у суд з позовом, у сумі 908 грн, а також 1362 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору під час апеляційного оскарження рішення суду. Окрім цього, підлягають стягненню витрати, в сумі 3000 грн понесені у зв`язку з наданими послугами щодо визначення розміру заподіяної шкоди. Вирішуючи вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в сумі 30% від суми задоволених вимог, апеляційний суд враховує таке. Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Згідно із частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (пункт 53 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). За змістом частини восьмої статті 141 ЦПК України сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2021 року у справі № 465/3424/10-ц. Встановлено, що у позовній заяві адвокат Чугуєнко Д.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , заявляв про необхідність розподілу витрат на професійну правничу допомогу та вказував, що у зв`язку з розглядом позовної заяви позивач поніс та очікує понести витрати у розмірі 30% від задоволеної судом суми (78 500) (а.с.4). На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до справи долучено договір про надання професійної правничої допомоги від 25.01.2021, укладений між позивачкою та адвокатським об`єднанням «Діспюст» та завдання № 1 до нього, у відповідності до яких гонорар успіху за представництво інтересів у тому числі і в суді визначено у розмірі 30% від задоволеної судом суми, а також зазначено роботу, виконання якої передбачено фіксованим гонораром : надання консультацій, складання і направлення адвокатських запитів, підготовка і подання цивільного позову участь у судових засіданням та подання клопотань, заяв відповіді на відзив (а.с.79, 81-83). Розподіляючи витрати, понесені на професійну правничу допомогу, апеляційний суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному у договорі розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 та від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц. Враховуючи зазначене, характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, значимості таких дій у справі, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача користь позивачки 10 000 грн за надання професійної правничої допомоги під час розгляду справи. За таких обставин, вимоги позивачки щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Чугуєнка Дмитра Віталійовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 червня 2023 рокув частині вимог до товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-Газ»скасувати. Ухвалити по справі в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-Газ»(адреса місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Білоруська, 3, ідентифікаційний код юридичної особи: 33192247) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) заподіяну залиттям квартири шкоду у розмірі 78 500 грн, 3 000 грн витрат на витрати оцінювача, судовий збір в сумі 908 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-Газ»(адреса місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Білоруська, 3, ідентифікаційний код юридичної особи: 33192247) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, в сумі 1 362 грн. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 19 березня 2024 року. Суддя-доповідач: Судді: