Ухвала ККС ВС № 275/664/22

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2024 року м. Київ справа № 275/664/22 провадження № 51-1411 ск 24 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Брусилівського районного суду Житомирської області від 21 вересня 2023 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року щодо останнього, встановив: Вироком Брусилівського районного суду Житомирської області від 21 вересня 2023 року, залишеним без змін ухвалою Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року, ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. Строк відбування покарання ОСОБА_5 вирішено обчислювати з моменту набрання вироком законної сили. Зараховано в строк відбування покарання ОСОБА_5 час з моменту затримання з 17 липня 2022 року по дату набрання вироком законної сили. Обрано ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на строк 60 днів. Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів та процесуальних витрат. За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він 17 липня 2022 року, близько 01 год, перебував разом із ОСОБА_6 у будинку останнього за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому, під час спілкування з ОСОБА_6 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, у нього виник умисел направлений на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_6 . Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх намірів та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння смерті ОСОБА_6 , взяв до рук автомат системи Калашникова "АКС-74У" № НОМЕР_1 , калібру 5,45*39 мм, споряджений бойовими набоями, перевів перемикач режиму стрільби у режим автоматичного вогню, та перебуваючи на незначній відстані від потерпілого, здійснив численні постріли чергою в останнього, в результаті чого потерпілому було спричинено тілесні ушкодження, внаслідок яких ОСОБА_6 17 липня 2022 року помер в КНП "Брусилівська лікарня". У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення і закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. В обґрунтування зазначає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, ґрунтуються виключно на показаннях засудженого, які в ході судового розгляду були ним спростовані; свідків, які безпосередньо не були очевидцями вчинення злочину відносно ОСОБА_6 та висновках експертів, які суди врахували не в повній мірі. Також, на думку захисника, судами не було встановлено форму вини, мотивів і мети вчинення кримінального правопорушення, що призвело до неправильної оцінки обставин справи та, як наслідок, до незаконного засудження ОСОБА_5 . Перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї копії судових рішень, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 2 частини 2 статті 428 КПК України з огляду на таке. Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанціїє судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставами для перегляду судового рішення в касаційному порядку. При розгляді скарги Суд виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, при цьому переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. Таким чином, Верховний Суд не перевіряє доводи касаційної скарги, які стосуються неповноти судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України). Щодо доводів касаційної скарги про відсутність достатніх доказів для доведення вини засудженого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, то вони, на думку колегії суддів, є необґрунтованими з огляду на таке. Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Європейський Суд у рішенні від 21 квітня 2011 року «Нечипорук і Йонкало проти України» та рішенні від 6 грудня 1998 року «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. При цьому, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вказаних вимог судом першої інстанції дотримано у повному обсязі. Висновок місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення зроблено з додержанням положень ст. 23 КПК України на підставі з`ясування всіх обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу. Так, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, на підставі сукупності доказів, детальний зміст яких наведено у вироку, зокрема: - показань свідка ОСОБА_7 , який вказав, що влітку 2022 року, за день до вбивства, він разом зі своїм підлеглим ОСОБА_8 приїхали до його товариша ОСОБА_6 в с. Хомутець на автомобілі, в якому знаходилися службові автомати. В будинку ОСОБА_6 проживав ОСОБА_5 , який допомагав по господарству. На наступний вечір ОСОБА_6 разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_5 вживали спиртні напої, а коли він пішов спати, то чоловіки ще залишалися сидіти. Пізніше його розбудив ОСОБА_8 , який сказав, що ОСОБА_6 розстріляли, однак пострілів не чув. Коли він встав, то ОСОБА_5 був на вулиці, а ОСОБА_6 лежав на ліжку весь в крові, періодами був в свідомості та сказав, що його розстріляв ОСОБА_5 . Потім приїхала швидка допомога і він разом з ОСОБА_6 поїхав в лікарню; - показань свідка ОСОБА_8 про те, що в липні 2022 року він разом з командиром на ім`я ОСОБА_9 були в гостях в його товариша ОСОБА_6 в с. Хомутець, де він і познайомився з ОСОБА_5 . На другий вечір перебування, коли вони пішли відпочити, свою зброю (2 автомати АК-74 та АКСУ) залишили на зберіганні в кімнаті, де спав ОСОБА_6 . Пізніше він прокинувся від шуму, а вийшовши з кімнати та побачивши пусті гільзи, зайшов до кімнати ОСОБА_6 , де виявив, що останній лежить на боці і стікає кров`ю. Після цього, побачивши, що зброї немає в тому місці, де вони її залишили, вибіг на подвір`я, де знаходився ОСОБА_5 з 2 автоматами в руках, які забрав у нього без опору. У одного з автоматів не було магазина, який довго шукали. Потім він розбудив свого командира, а коли приїхала поліція ОСОБА_5 у всьому зізнався, сказав, що він вистрелив у ОСОБА_6 , так як вони посварилися та повідомив, що останній співпрацював із «орками». Вказує, що 2 автомати належали йому та командиру і по приїзду поліції вже знаходилися в нього; - протоколом слідчого експерименту від 19 липня 2022 року за участі підозрюваного ОСОБА_5 , в ході якого останній в деталях розповів про обставини вчинення кримінального правопорушення та пояснив, що ввечері перед вбивством вони сиділи в будинку за столом, потім він вийшов в коридор покурити, а коли повернувся до кімнати, то побачив, що ОСОБА_6 тримає в руках автомат. Після цього він пішов до іншої кімнати, взяв автомат АКСУ та направивши його на потерпілого, вистрелив чергою. Від почутих пострілів прокинувся ОСОБА_8 , якому він повідомив, що стріляв та віддав автомат, а той, в свою чергу, розбудив ОСОБА_7 . Під час слідчого експерименту ОСОБА_5 пояснив як між ним та потерпілим почалася сварка, вказав на місце, де стояв ОСОБА_6 та звідки він здійснював постріли, а також в яких кімнатах спали ОСОБА_7 і ОСОБА_8 ; - висновком судово-медичної експертизи № 653 від 18 липня 2022 року, відповідно до якого смерть ОСОБА_6 настала внаслідок вогнепальних кульових проникаючих сліпих поранень тулуба з ушкодженням внутрішніх органів, які могли виникнути внаслідок не менше як трьох пострілів з вогнепальної зброї. При цьому ОСОБА_6 міг знаходитись в будь-якому положенні та в будь-якому взаємо розташуванні до іншої особи, при яких дульний кінець зброї в руках нападника був направлений таким чином, що напрямок пострілів з нього відповідає напряму раневих каналів; - висновком щодо результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння від 17 липня 2022 року, згідно якого ОСОБА_5 перебував у стані алкогольного сп`яніння (1,5 проміле); - висновком експерта № СЕ-19/106-22/8024-ФХВР від 29 вересня 2022 року, з якого слідує, що на одязі ОСОБА_11 , а саме: на передній зовнішній поверхні футболки. виявлено продукти пострілу нітроцелюлозного (бездимного) пороху, мікрочастинки пороху; на передній зовнішній поверхні штанів виявлено нітрит-іони, що може бути спричинено, як продуктами пострілу, так і сторонніми факторами (цигарковий дим, вихлопні гази тощо); на поверхні капців не виявлено речовин, які можна віднести до продуктів пострілу; на поверхні серветок із нетканого матеріалу та марлевих тампонів, якими було проведено змиви з рук та вух ОСОБА_5 не виявлено речовин, які можна віднести до продуктів пострілу; на поверхні зразків нігтьових пластин з піднігтьовим вмістом, які було вилучено з правої руки ОСОБА_5 виявлено продукти пострілу нітроцелюлозного (бездимного) пороху, нітрит-іони, дифеніламін; на поверхні зразків нігтьових пластин з піднігтьовим вмістом, які було вилучено з лівої руки ОСОБА_5 виявлено нітрит-іони, що може бути спричинено, як продуктами пострілу, так і сторонніми факторами (цигарковий дим, вихлопні гази тощо). Оцінивши надані стороною обвинувачення докази, місцевий суд дійшов висновку, що вказані докази у їх сукупності є достатніми та взаємопов`язаними для доведення поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України. Не погодившись із вироком місцевого суду, обвинувачений та захисник подали апеляційні скарги. За приписами статей 370, 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Переглядаючи вирок суду першої інстанції в порядку апеляційної процедури, в межах доводів апеляційних скарг обвинуваченого та захисника, апеляційний суд дійшов належних висновків про відсутність підстав для їх задоволення, при цьому, відповідно до вимог ст. 419 КПК України, проаналізував доводи апеляційних скарг, які аналогічні доводам касаційної скарги ОСОБА_4 , належним чином їх перевірив, надав змістовні відповіді, з наведенням мотивів постановленого рішення, з якими погоджується і суд касаційної інстанції. Так, суд апеляційної інстанції спростував доводи апеляційних скарг щодо неврахування місцевим судом висновку експерта № CE-19-22/31201-БД від 23 вересня 2023 року стосовно відсутності слідів букального епітелію ОСОБА_5 на знарядді злочину та вказав, що наявність чи відсутність слідів букального епітелію обвинуваченого на зброї, за вказаних обставин у даному кримінальному провадженні, не є вирішальною, оскільки під час розгляду в суді першої інстанції було встановлено, що автомати з собою привезли свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , а тому з високою вірогідністю на них можуть зберігатися їх сліди біологічного походження. Окрім того, апеляційний суд врахував висновок експерта № СЕ-19/106-22/8024-ФХВР від 29 вересня 2022 року, відповідно до якого на одязі та на поверхні зразків нігтьових пластин з піднігтьовим вмістом ОСОБА_5 виявлені продукти пострілу. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що не зважаючи на відсутність прямих генетичних слідів ОСОБА_5 на знарядді злочину, суд першої інстанції на підставі дослідження та оцінки сукупності інших вищенаведених належних та допустимих доказів, які, з урахуванням обставин цього кримінального провадження та висунутих на свій захист непослідовних версій обвинуваченого, дозволили встановити винуватість ОСОБА_5 відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом». Доводи захисника про те, що в основу обвинувального вироку покладено недопустимі та неналежні докази, зокрема, показання засудженого надані під час слідчого експерименту, які заперечувалися ним в ході судового розгляду, є безпідставними, з огляду на таке. Відповідно до висновків викладених в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі № 740/3597/17 (провадження № 51-6070кмо19), приписи ч. 4 ст. 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів згідно зі ст. 95 КПК України. Показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту. Заперечення обвинуваченим у судовому засіданні відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за його участю під час слідчого експерименту, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту. Крім цього, не знайшли свого підтвердження і доводи про те, що ОСОБА_5 обмовив себе під час проведення слідчого експерименту та взяв всю вину на себе, оскількизі слів останнього слідча дія проводилася за його добровільної згоди у присутності захисника, а працівники поліції не застосовували до нього жодних заборонених методів слідства. З урахуванням наведеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів та вважає, що сторона обвинувачення довела поза розумним сумнівом допустимими й достатніми доказами винуватість ОСОБА_5 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК України. Переконливих аргументів, які б свідчили про наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не наведено та Судом не встановлено. Враховуючи викладене, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а із касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Брусилівського районного суду Житомирської області від 21 вересня 2023 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року щодо останнього. Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3