Постанова 4874 № 906/650/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 березня 2024 року Справа № 906/650/23 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Маціщук А.В. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Житомирської області від 07 грудня 2023 року у справі №906/650/23 (повний текст складено 18 грудня 2023 року, суддя Шніт А.В.) за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до фізичної особи - підприємця Ісько Аліни Йосипівни про стягнення 16700,00 грн ВСТАНОВИВ: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця Ісько Аліни Йосипівни 16 700,00грн пені. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 07 грудня 2023 року у справі №906/650/23 відмовлено у задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до фізичної особи - підприємця Ісько Аліни Йосипівни про стягнення 16700,00 грн. Присуджено до стягнення з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи - підприємця Ісько Аліни Йосипівни ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ): 2000,00грн витрат на професійну правничу допомогу; 5000,00грн витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи. Вказане рішення обгрунтоване тим, що відсутні докази отримання відповідачем особисто, або уповноваженою ним особою заявок №78/8/2-1698 від 30 вересня 2022 року та №78/8/2-2078 від 07 листопада 2022 року. З огляду на викладене, позивачем не надано достатніх та належних доказів порушення відповідачем строків поставки товару. Відтак, підстави для стягнення пені за порушення строків поставки за вказаними вище заявками, на переконання місцевого господарського суду відсутні. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 07 грудня 2023 року у справі №906/650/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що відповідачу під час підписання договору на поставку Товару було чітко відомо строки, якими керувався позивач згідно частини 2 статті 267 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. Тобто сторони наділені правом встановлювати конкретні строки поставки Товару у межах дії Договору поставки з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання Товарів споживачем, якщо інше не передбачене законодавством. Скаржник вважає, що експерт здійснив експертну помилку, яка зводиться до ненавмисних неправильних суджень, дій чи бездіяльності судового експерта в процесі експертного дослідження, що реалізуються у висновках через неправильне отримання і переробку інформації на рівні відчуття, сприйняття, уявлення, мислення, джерелом котрих можуть бути психічні, соціальні, біологічні якості експерта, як фахівця у певній галузі знань. Помилкою вважаються тільки неправильні дії або бездіяльність експерта, котрі реалізовані в результаті, тобто у висновку експертизи, можна стверджувати, що йдеться про верифікацію експертних висновків з метою визначення їх помилковими щодо їх використання в судочинстві як джерела доказів у юридичних процесах. Апелянт стверджує, що під час дослідження підпису виявлені не всі ознаки, наявні у підписі, а лише їх частину; не встановлено факт незвичного виконання підпису; ознаки порушеної координації рухів, притаманні особам похилого і старечого віку, оцінюють, як ознаки уповільненості рухів, властиві не автентичним підписам. Отже підпис, попри певну стійкість, може зазнавати змін. Це залежить від багатьох чинників: зміни зовнішньої обстановки письма (незвична поза, незвичний матеріал письма, незвичний писальний прилад); зміни внутрішнього стану (погіршення зору, вікові зміни, захворювання); незвичні для виконавця завдання (установка на незвичне повільне письмо або швидке письмо), а також намір змінити почерк з метою маскування (наслідування, письмо лівою рукою тощо). Отже, враховуючи принцип змагальності сторін позивач вважає, що він підтвердив більш вірогідними доказами обставини того, що він надавав відповідачу заявки, аніж це спростував відповідач. На переконання позивача, для здійснення поставки за адресами, які визначені заявками від 30 вересня 2022 року №78/8/2-1698, від 07 листопада 2022 року №78/8/2-2078 можливо лише у разі отримання засобами електронного, поштового зв`язку або вручення під особистий підпис цих заявок, які наявні в матеріалах справи. Докази надані позивачем разом з позовною заявою (заявки Позивача від 30 вересня 2022 року №78/8/2-1698, від 07 листопада 2022 року №78/8/2-2078, які вручені під особистий підпис та видаткові накладні відповідача про поставку товару за визначеними у заявках місцях та обсягах) є більш вірогідними на підтвердження обставин обізнаності відповідача зі змістом вказаних заявок, в тому числі зі строками виконання зобов`язання, аніж докази, надані відповідачем разом з відзивом. Крім того, скаржник вважає, що не є розумним розміром витрат відповідача на послуги адвоката у даній справі сума, яких складає 2 000,00 грн. Зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є не співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на її складність та обсяг наданих адвокатських послуг. Апелянт також вважає, що не є розумним розміром витрат відповідача на проведення експертизи у даній справі сума, яких складає 5 000,00 грн. Зазначена сума витрат на проведення експертизи є не співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на її складність та обсяг наданих послуг Науково - дослідним центром судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерством юстиції України щодо проведення судової почеркознавчої експертизи. Листом №906/650/23 від 29 грудня 2023 року з Господарського суду Житомирської області витребувано матеріали справи №906/650/23. 19 січня 2024 року матеріали справи №906/650/23 надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 січня 2024 року у справі №906/650/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Житомирської області від 07 грудня 2023 року у справі №906/650/23. Запропоновано відповідачу в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому статтею 263 ГПК України, та докази його надсилання апелянту. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. 06 лютого 2024 року від представника фізичної особи-підприємця Ісько Аліни Йосипівни Дяковського Олександра Сергійовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абзацу 1 частини 10 статті 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За приписами частини 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абзац 2 частини 10 статті 270 ГПК України). Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило. Судом було створено сторонам належні умови для реалізації їх прав. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Житомирської області від 07 грудня 2023 року у справі №906/650/23 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін. При цьому колегія суддів виходила з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19 вересня 2022 року між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (замовник, позивач) та фізичною особою - підприємцем Ісько Аліною Йосипівною, (постачальник, відповідач) укладено договір №536/B33-2022 (далі - Договір) /т.1, а.с. 9-22/. Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити замовнику якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (Додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари. Пунктом 1.2. Договору визначено, що найменування, номенклатура, асортимент, кількість товару зазначена в Додатку №1 до цього договору. Код ДК 021:2015:15130000-8 М`ясопродукти. Згідно з пунктом 4.1 Договору ціна договору складає: 8 800 000,00грн, без ПДВ. Пунктом 6.1 Договору передбачено, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, яка вручається під особистий підпис постачальнику (представнику постачальника) або у разі не прибуття вищезазначених осіб, надсилається постачальнику рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу постачальника, зазначену в розділі 14 Договору. У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару. У випадку корегування інформації, яка зазначена в заявці, замовник має право здійснити таке корегування засобами зв`язку, з обов`язковим письмовим підтвердженням у подальшому. У разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається недійсним. Також, пунктом 6.2 Договору визначено, що передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті відвантаження за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А та/або в пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України (товароодержувачі), визначених заявкою замовника. Поставка товару здійснюється постачальником власними силами та засобами (пункт 6.3 Договору). Відповідно до пункту 6.7 Договору право власності на товар переходить від постачальника до замовника після прийняття товару на склад замовника, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб сторін на відповідній видатковій накладній. Датою прийняття товару замовником (товароодержувачем) вважається дата, вказана уповноваженою особою замовника (товароодержувача) на видатковій накладній. Підпунктами 7.3.1 та 7.3.2 пункту 7.3. Договору визначено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару в строки та на умовах, передбачених цим Договором, а також забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, встановленим цим Договором. Згідно пункту 8.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також іншими чинними нормативно-правовими актами України та цим Договором. Пунктом 8.3 Договору сторони узгодили між собою, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у заявці замовника, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару. Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та продовженого Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного часу в Україні", від 18 квітня 2022 року №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та від 12 серпня 2022 року №573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", а в частині слати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань. Строк дії Договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в України", але не довше ніж 31 грудня 2022 року (пункт 11.1. Договору). Згідно Додатку №1 до Договору (специфікації) найменування товару (асортимент) - Ковбаса напівкопчена вищого гатунку. Загальна кількість товару, що закупляється - 40 000кг вартістю 8 800 000,00грн /т.1, а.с.23/. У матеріали справи позивачем подано заявки №78/8/2-1698 від 30 вересня 2022 року та №78/8/2-2078 від 07 листопада 2022 року про необхідність поставки товару в загальній кількості 30 000кг і 10 000кг (відповідно) у певні строки та у визначені місця постачання /т.2, а.с. 26, 32/. На виконання договору №536/B33-2022 від 19 вересня 2022 року відповідачем поставлено позивачу наступні партії товару: - у кількості 1 000кг на загальну суму 220 000,00грн (видаткова накладна №65 від 11 жовтня 2022 року; - у кількості 1 000кг на загальну суму 220 000,00грн (видаткова накладна №68 від 11 жовтня 2022 року; - у кількості 2 000кг на загальну суму 440 000,00грн (видаткова накладна №63 від 12 жовтня 2022 року; - у кількості 2 000кг на загальну суму 440 000,00грн (видаткова накладна №60 від 12 жовтня 2022 року; - у кількості 2000кг на загальну суму 440 000,00грн (видаткова накладна №64 від 14 жовтня 2022 року; - у кількості 1 000кг на загальну суму 220 000,00грн (видаткова накладна №201 від 14 листопада 2022 року; - у кількості 1 000кг на загальну суму 220 000,00грн (видаткова накладна №203 від 21 листопада 2022 року; - у кількості 1 000кг на загальну суму 220 000,00грн (видаткова накладна №206 від 17 листопада 2022 року; Посилаючись на поставку відповідачем товару з порушенням строків, визначених заявками №78/8/2-1698 від 30 вересня 2022 року та №78/8/2-2078 від 07 листопада 2022 року, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулася до суду з позовною вимогою про стягнення з фізичної особи-підприємця Ісько А.Й. 16 700,00 грн пені. Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України). Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (частина 3 статті 173 Господарського кодексу України). Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1 статті 175 Господарського кодексу України). Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правовідносини, між сторонами у даній справі виникли з договору поставки №536/B33-2022 від 19 вересня 2022 року. Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України). За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України). Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання. Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 6.1 договору №536/B33-2022 від 19 вересня 2022 року передбачено, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, яка вручається під особистий підпис постачальнику (представнику постачальника) або у разі не прибуття вищезазначених осіб, надсилається постачальнику рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу постачальника, зазначену в розділі 14 Договору. У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару. Пунктом 8.3 Договору сторони узгодили між собою, що, зокрема, за порушення строку поставки товару, зазначеного у заявці замовника, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. Так, позивачем на підтвердження позовних вимог подано заявки №78/8/2-1698 від 30 вересня 2022 року та №78/8/2-2078 від 07 листопада 2022 року, в яких, зокрема, зазначено дати відповідних поставок товару. За твердженням останнього вказані заявки підписані особисто відповідачем. Саме, виходячи із вручення таких заявок відповідачу позивач здійснив нарахування пені та штрафу. Водночас, згідно висновку експерта Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України №338/23 від 18 вересня 2023 року, який виконаний на виконання вимог ухвали Господарського суду Житомирської області, підписи від імені ОСОБА_1 у зазначених вище заявках виконані не нею /т.2, а.с. 47-53/. Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає про недопустимість даних доказів, а саме заявки №78/8/2-1698 від 30 вересня 2022 року та №78/8/2-2078 від 07 листопада 2022 року в частині підтвердження факту (із зазначенням дати) отримання відповідачем вказаних заявок. Заперечення щодо висновку експертизи, які викладені у апеляційній скарзі не беруться до уваги апеляційним судом, оскільки вони є виключно припущеннями позивача. Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України не була позбавлена можливості звернутися до місцевого суду з клопотанням про проведення додаткової або повторної експертизи. Однак, таких дій апелянтом вчинено не було. З досліджено місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що відсутні докази отримання відповідачем особисто, або уповноваженою ним особою заявок №78/8/2-1698 від 30 вересня 2022 року та №78/8/2-2078 від 07 листопада 2022 року. Крім того, доказів направлення позивачем такої заявки відповідачу, як передбачено пунктом 6.1 договору, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладення, матеріали справи також не містять. Відсутні і докази надсилання позивачем будь-яких листів відповідачу (рекомендованого листа, цінного листа з описом вкладення, передачі листа посильним, засобами електронного поштового зв`язку на адреси, вказані у розділі 14 цього договору), як передбачено пунктом 12.8 договору. З огляду на викладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що позивачем не надано достатніх та належних доказів порушення відповідачем строків поставки товару. Відтак, підстави для стягнення пені за порушення строків поставки за вказаними вище заявками відсутні. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне додатково підкреслити, що з матеріалів справи вбачається повне виконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару за договором від 19 вересня 2022 року №536/В33-2022 та, одночасно з цим, зауважує, що видаткові накладні позивачем підписано без будь-яких зауважень. Враховуючи наведене, оскільки строк виконання зобов`язання за договором пов`язаний з врученням заявок відповідачу, відсутність доказів вручення таких заявок останньому унеможливлює встановлення строку, з якого зобов`язання було порушено відповідачем, а тому у встановленому законом порядку відсутні підстави для притягнення останнього до відповідальності у вигляді сплати пені та штрафу, за не своєчасне виконання зобов`язання або з порушенням встановленого договором або законом строку. Сам факт поставки товару за адресами, які зазначені у заявках №78/8/2-1698 від 30 вересня 2022 року та №78/8/2-2078 від 07 листопада 2022 року жодним чином не доводить факт одержання самих заявок. Щодо доводів апелянта про необхідність врахування принципу вірогідності доказів при розгляді даної справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, суд апеляційної інстанції вважає, що тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить про те, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Отже, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близький за змістом висновок щодо застосування норм процесуального права, який має загальний (універсальний) характер викладений у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/2101/17, від 08 липня 2021 року у справі №915/1889/19, від 15 липня 2021 року у справі №916/2586/20, від 16 червня 2022 року у справі №910/366/21. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку в розумінні пункту 6.1 договору доказами отримання відповідачем заявок на поставку товару могло бути: або здійснений власноручно підпис відповідача про отримання заявки, або ж повідомлення про вручення відповідачу рекомендованого або цінного листа (з описом вкладення) відповідних заявок, направлених на адресу відповідача. Оскільки заявки, що містяться в матеріалах справи не містять підпису відповідачки про їх отримання (що підтверджено висновком судової експертизи), а доказів їх направлення цінних або рекомендованим листом на адресу відповідачки матеріали справи не містять, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не було подано до суду допустимих та достовірних доказів на підтвердження дати отримання відповідачем вказаних вище заявок. А тому в даному випадку відсутня можливість застосування принципу вірогідності доказів, оскільки позивачем не були підтверджені вказаними засобами доказування (з урахуванням положень договору) обставини, на які апелянт посилається, тоді як іншими засобами доказування такі обставини підтверджуватися не можуть. Таким чином, доводи апелянта в цій частині відхиляються як необґрунтовані. Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у суді першої інстанції в розмірі 2 000,00грн, колегія суддів зазначає наступне. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 123 ГПК України). Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України). Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги (частина 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частина 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн представником фізичної особи-підприємця Ісько А.Й. подано копії договору про надання правової (правничої) допомоги №22-Д від 20 червня 2023 року, ордеру серії СВ №1003201 від 21 червня 2023 року на ім`я ОСОБА_2 ; заключної банківської виписки за період з 20 червня 2023 року по 20 червня 2023 року /т.1, а.с. 92-97/. Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10 грудня 2009 року, справа "Баришевський проти України" від 26 лютого 2015 року), а також висновки Європейського суду з прав людини, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02 червня 2014 року, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Lavents v. Latvia" від 28 листопада 2002 року, за результатом розгляду якої Європейського суду з прав людини вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі №905/1795/18, від 01 серпня 2019 року у справі №915/237/18. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Отже, враховуючи вищевикладене, а також, характер і рівень складності справи, з огляду на принцип співмірності розміру адвокатських послуг, принцип пропорційності розміру судових витрат до обсягу задоволених позовних вимог, кількість та тривалість судових засідань за участю представника позивача, апеляційний господарський суд погоджується з Господарським судом Житомирської області щодо обгрунтованості покладення на відповідача судових витрат на професійну правову допомогу в сумі 2000,00грн. Щодо доводів апелянта про зменшення витрат на проведення почеркознавчої експертизи, яка призначалася у суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. За змістом статті 98 ГПК предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв`язку з характером досліджень, або якщо об`єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться за замовленням учасника справи (частина 1 статті 103 ГПК України). За змістом пункту 2 частини 3 статті 123 ГПК до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Разом з тим, за змістом частин 6, 7 статті 127 ГПК України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами. У матеріалах справи міститься висновок експерта Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України №338/23 від 18 вересня 2023 року /т.2, а.с. 47-53/. Згідно доданого до висновку акту виконаних послуг від 18 вересня 2023 року вартість здійснених експертом робіт становить 29 824,70грн /т.2, а.с. 54/. Як зазначалося вище, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" від 28 листопада 2002 року (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. З урахуванням викладеного, склад та розмір судових витрат, зокрема, пов`язаних із проведенням експертизи, входить до предмета доказування у справі. Розмір витрат на підготовку експертного висновку, проведення експертизи, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого судом експерта має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо. Враховуючи принцип пропорційності та співмірності щодо предмету спору, рівня складності виконання почеркознавчої експертизи та кількості об`єктів експертного дослідження, місцевий господарський суд обгрунтовано присудив до стягнення з позивача на користь відповідача 5 000,00 грн. витрат за проведення експертизи. Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду. Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення. В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20 вересня 2012 року зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 07 грудня 2023 року у справі №906/650/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Військової частини задоволенню не підлягає. Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Житомирської області від 07 грудня 2023 року у справі №906/650/23 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Житомирської області від 07 грудня 2023 року у справі №906/650/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України. Справу №906/650/23 повернути до Господарського суду Житомирської області. Повний текст постанови складений "26" березня 2024 р. Головуючий суддя Бучинська Г.Б. Суддя Василишин А.Р. Суддя Маціщук А.В.