Постанова 4818 № 619/3450/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «26» березня 2024 року м. Харків справа № 619/3450/23 провадження № 22ц/818/1046/24 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів Мальованого Ю.М., Яцини В.Б., за участю секретаря Волобуєва О.О., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», представниця відповідача Істамова І. В., третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2023 року в складі судді Нечипоренко І.М. в с т а н о в и в: У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Позовна заява мотивована тим, що 03 березня 2006 року між ним та баком укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого він отримав кредит. Зазначив, що державною виконавчою службою на запит адвоката надано відповідь, з якої вбачається, що виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса, вчиненого 24 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О. за № 16523 про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором № б/н від 03 березня 2006 року в розмірі 28 413,33 грн. Вважав, що виконавчий напис вчинено з численними порушеннями норм законодавства, у тому числі кредитний договір не є нотаріально посвідченим, у зв`язку з чим він підлягає скасуванню. Просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 16523 від 24 жовтня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О. про стягнення з нього на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 03 березня 2006 року в розмірі 28 413,33 грн; стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на його користь судові витрати на правову допомогу в розмірі 9 841,33 грн. Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено; визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О. за № 16523 від 24 жовтня 2017 року про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 03 березня 2006 року в розмірі 28 413,33 грн, таким, що не підлягає виконанню; стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 073,60 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 841,33 грн. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 12 грудня 2023 року заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про перегляд заочного рішення - залишено без задоволення. Не погоджуючись з заочним рішенням суду першої інстанції Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просив заочне рішення скасувати в частині стягнення з банку на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 9 841,33 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не звернув увагу на те, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу, виходячи з малозначності справи, є явно завищеним і не співмірним. Судом першої інстанції не враховано заперечення банку щодо заявленого розміру витрат на правничу допомогу. Зазначив, що обсяг матеріалів справи не є значним. Судова практика за спорами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є сталою та достатня для застосування, а тому великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Вказав, що позивачем не надано детального опису робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, зокрема із зазначенням витраченого часу на відповідні види робіт, що ставить під сумнів, чи були адвокатом фактично надані послуги у визначеному переліку, чи є розмір таких послуг обґрунтованим і пропорційним до предмета спору. Також позивачем не надано доказів по сплаті вартості отриманих послуг. Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходило. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» оскаржує заочне рішення суду лише в частині вирішення витрат на правничу допомогу, у зв`язку з чим в іншій частині заочне рішення не переглядається. До суду апеляційної інстанції учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися. Клопотань щодо відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. У зв`язку з чим суд апеляційної інстанції уважав за можливе розглянути справу за їх відсутності на підставі частини другої статті 372 ЦПК України. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» необхідно залишити без задоволення, заочне рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін. Заочне рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивоване тим, що визначений судом розмір витрат на правничу допомогу є співмірним з обсягом виконаних адвокатом робіт. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20 червня 2023 року між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Юрконсалт» Геннадія Працевитого» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу та представляти права та інтереси клієнта в усіх судових установах України, в органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах та організаціях, у відносинах з приватними виконавцями, тощо. Як вбачається з пункту 3.1 розмір гонорару визначається та сплачується за погодженням сторін та викладається в додатку (додатковому договорі) до вказаного договору, який вважається його невід`ємною частиною. 20 червня 2023 року між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Юрконсалт» Геннадія Працевитого» укладено додатковий договір до договору про надання правової (правничої) допомоги від 20 червня 2023 року, за яким клієнт доручає, а адвокат зобов`язується надати правову допомогу з представництва та захисту інтересів клієнта щодо скасування в судовому порядку виконавчого напису № 16523 від 24 жовтня 2017 року на суму 28 413,33 грн, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. на користь стягувача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк». Пакет послуг під ключ 7 000,00 грн. Вартість однієї години адвоката становить 1 000,00 грн. Орієнтовний перелік послуг, що можуть бути надані: консультація адвоката; підготовка позовної заяви про скасування виконавчого напису; подання позову від імені адвоката; зупинення виконавчого провадження; контроль справи у суді; участь адвоката в судових засіданнях; стягнення витрат на правову допомогу; закінчення виконавчого провадження; стягнення витрат на правову допомогу з кредитора (відповідача) вартість 7 000,00 грн. За пунктом 3.1 гонорар адвоката за ведення справи у суді та скасування виконавчого напису нотаріуса становить 10% від зазначеної у виконавчому написі (сума боргу 28 413,33 грн * 10%). 20 червня 2023 року ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Юрконсалт» Геннадія Працевитого» складено акт про надані послуги, а саме: консультація адвоката; підготовка позовної заяви про скасування виконавчого напису; подання позову від імені адвоката; зупинення виконавчого провадження; контроль справи у суді; участь адвоката в судових засіданнях; стягнення витрат на правову допомогу; закінчення виконавчого провадження; стягнення витрат на правову допомогу з кредитора (відповідача) вартість 7 000,00 грн. 20 червня 2023 року ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Юрконсалт» Геннадія Працевитого» складено акт про надані послуги, а саме: гонорар сума 2 841,33 грн. Як вбачається з матеріалів справи інтереси ОСОБА_1 в суді першої інстанції представляв адвокат Працевитий Г.О. та ним було подано позовну заяву, заяву про усунення недоліків позовної заяви, заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника. Також матеріали справи свідчать про те, що Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» до суду першої інстанції, у строки визначені ухвалою суду про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі від 09 серпня 2023 року, відзив на позовну заяву не подавав, а подані банком письмові пояснення, в яких викладено і заперечення щодо заявленого розміру витрат на правничу допомогу, надійшли до суду після ухвалення у справі заочного рішення. За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар. Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді. Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц. Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права. Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19). Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат, зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо. Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23). Вирішуючи питання про стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 841,33 грн, суд першої інстанції дослідив надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, урахував вимоги статті 137 ЦПК України, та дійшов обґрунтованого висновку, що такі витрати підтверджуються документально, є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Оскільки в суді першої інстанції Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» не подано відповідного заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 до ухвалення в справі заочного рішення, а у суду відсутні правові підстави для їх зменшення з власної ініціативи, тому з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 9 841,33 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді першої інстанції. Доводи Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про те, що судом першої інстанції не було враховано заперечення банку щодо заявленого розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки матеріали справи свідчать про те, що такі письмові пояснення надійшли до суду першої інстанції вже після ухвалення у справі заочного рішення. Аргументи заявника про те, що позивачем не доведено належним чином факту оплати витрат адвоката, пов`язаних з наданням правничої допомоги (фактичної сплати), є неспроможними, оскільки витрати на правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено. Інші докази та обставини, на які посилається Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення в оскаржуваній частині судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення в оскаржуваній частині без змін. В іншій частині заочне рішення не оскаржувалось та не переглядалось. Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381, 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2023 року в оскаржуваній частині залишити без змін. В іншій частині заочне рішення не оскаржувалось та не переглядалось. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді Ю.М. Мальований В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 26 березня 2024 року.