Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/15032/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2024 р. Справа № 440/15032/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2023, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, м. Полтава, по справі № 440/15032/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження його пенсії максимальним розміром з 01.07.2021 при здійсненні перерахунку пенсії на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 у справі №440/9426/23; - зобов`язати ГУПФ здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021 після проведення такого перерахунку, без обмеження максимальним розміром та з урахуванням фактично виплачених сум. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 відмовлено в задоволенні позову. Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, зазначає, що положення законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії не є чинними, з огляду на що не підлягають застосуванню до позивача. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Як встановлено судовим розглядом, позивач перебуває на обліку перебуває на обліку у ГУПФ, де з 07.09.2002 отримує пенсію за вислугу років відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 у справі №440/6335/23 зобов`язано ГУПФ здійснити виплату нарахованої ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2023, з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат. На виконання рішення суду відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.03.2023 виходячи з 88% грошового забезпечення, за результатами якого підсумок пенсії з надбавками та до виплати склав 25645,87 грн. Іншим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 у справі №440/9426/23 зобов`язано ГУПФ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.07.2021 щомісячну доплату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" з урахуванням раніше виплачених сум. На виконання судового рішення ГУПФ здійснило перерахунок пенсії позивача з 01.07.2021. Загальний розмір нарахованої позивачу пенсії склав 23184,74 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії - 21102,63 грн., а до виплати з 01.10.2023 - 25 645,87 грн, тобто із застосуванням величини максимального розміру пенсії з урахуванням рішення суду від 10.07.2023 у справі №440/6335/23. В цей же перерахунок увійшла доплата до пенсії, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713. Проте така доплата фактично не виплачується з 01.07.2021, як це видно з протоколу перерахунку пенсії позивача з 01.07.2021. Позивач, не погодившись із застосованим відповідачем обмеженням максимального розміру пенсії з 01.07.2021 звернувся до суду із даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав здійснювати виплату пенсії позивача без обмеження максимальним розміром. Колегія суддів не погоджується з висновком суду з огляду на наступне. Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011. Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (набрав чинності з 01.10.2011) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно, зокрема, до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. У той же час, Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016. Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI. Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом. При цьому, Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII. Одночасно, положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Тобто, була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI. Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, слід зазначити, що вони явно суперечать один одному. За висновками Великої Палати Верховного Суду, сформованими у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18, норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи. За наведених обставин колегія суддів доходить висновків, що до спірних правовідносин застосуванню підлягають положення саме Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 09.02.2021 у справі № 1640/2500/18, від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 23.01.2024 у справі № 160/17347/22. З огляду на викладене, обмеження Головним управління Пенсійного фонду України в Полтавській області максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним. При цьому, суд першої інстанції правомірність застосування пенсійним органом обмеження пенсії позивача максимальним розміром обґрунтовував тим, що вже з 01.07.2021 розміру пенсії перевищив максимальний, встановлений законом, у зв`язку з чим відсутні підстави для встановлення позивачу ще й щомісячної доплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 713, яка запроваджена з метою зменшення диспропорцій між розмірами пенсій осіб зі складу військовослужбовців, ОВС (міліції), поліцейських. З цього приводу колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини виникли з приводу застосування обмеження розміру пенсії, при розрахунку якої пенсійним органом вже враховано щомісячну доплату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 713 у розмірі 2000 грн., а отже наявність підстав для її нарахування не є спірними, відповідач, провівши перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021 не заперечував проти її нарахування. Отже, спірним питанням у даному випадку є лише застосоване пенсійним органом обмеження пенсії позивача максимальним розміром. Суд першої інстанції вищенаведеного не врахував, з огляду на що дійшов помилкового висновку щодо необґрунтованості позовних вимог. Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 по справі № 440/15032/23 - скасувати. Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області, які полягають в обмеженні розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.07.2021. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.07.2021 обмеження максимального розміру, здійснивши виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.07.2021, з урахуванням проведених виплат. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко