Постанова Західний апеляційний господарський суд № 907/418/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "12" березня 2024 р. м. Львів Справа №907/418/23 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді І.Б. Малех суддів В.М. Гриців О.І. Матущак секретар судового засідання Залуцький Д.Т. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Коралфенікс", б/н від 04.12.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/3695/23, 01-05/3708/23 від 05.12.2023) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 08 листопада 2023 року (суддя Андрейчук Л.В., повний текст рішення складено 14.11.2023, м. Ужгород) у справі №907/418/23 за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Коралфенікс", м. Ужгород про стягнення 1150339,60 грн. за участю представників учасників процесу: від позивача: не з`явились; від відповідача: не з`явились; ВСТАНОВИВ: 15.05.2023 в Господарський суд Закарпатської області поступила позовна заява Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради до ТОВ «Коралфенікс» про стягнення боргу в розмірі 1 072104,19 грн. та 78 235,41 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань. Дані позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі договору та відповідно до акту приймання-передачі Департамент міського господарства передав, а ТОВ «Коралфенікс» прийняв у строкове платне користування конструктивний елемент благоустрою - фігурний елемент мощення площею 805 м. кв. за адресою: м. Ужгороді, пл. Кирила і Мефодія, б/н для розміщення будівельного майданчика. Позивач зазначає, що взяті на себе зобов`язання за договором оренди від 10.08.2020 в частині передачі об`єкта оренди виконав в повному обсязі. Однак, за твердженнями позивача, орендар взяті на себе договірні зобов`язання в частині своєчасності та повноти оплати орендних платежів не виконував, чим порушив умови договору, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 1150339,60 грн., в т.ч. 1072104,19 грн. основного боргу та 78 235,41 грн. пені, що просить стягнути в примусовому порядку. В обґрунтування даного посилається на положення ст. ст. 20, 174,193 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509, 510, 525, 527, 611, 629 Цивільного кодексу України Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08 листопада 2023 року у справі №907/418/23 позовні вимоги задоволено частково; стягнтов з ТОВ «Коралфенікс» на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради заборгованість за договором №31 від 10.08.2020 на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою комунальної власності територіальної громади м. Ужгорода в розмірі 1 072 104,19 грн. та 16 081,74 грн. судового збору за подання позовної заяви; в решті позовних вимог - відмовлено. Дане рішення, в частині стягнення 1072104,19 грн., мотивовано тим, що відповідачем не надано жодного доказу, який би спростував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, а відтак такі визнано доведеними та обґрунтованими. Щодо стягнення пені в сумі 78235,41 грн., то суд вказав що сторони не визначили розмір пені , як це передбачено вимогами законів, а лише послалися на «чинне законодавство» , що не дозволяє суду встановити конкретний розмір пені, що погоджений сторонами та підлягає застосуванню судом в даному випадку, а тому відмовлено в стягненні такої. Відповідач - ТОВ «Коралфенікс», не погодившись з винесеним рішенням подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що таке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи. Скаржник вказує, що наявні у його розпорядженні станом на 27.09.2023 докази, які подані суду, свідчать, що позивач, як і територіальна громада міста Ужгорода, згідно положень ст. 761 ЦК України не наділені повноваженнями на передання в оренду (користування) конструктивних елементів благоустрою - фігурних елементів мощення, площею 805,00 м. кв. , що розташовані за адресою: м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, б/н в силу відсутності в таких суб`єктів правомочностей власника такого майна або особи, якій належать майнові права на нього. Вважає, що договір №31 на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою суб`єкту господарювання комунальної власності територіальної громади м. Ужгорода від 10.08.2020, укладений сторонами на момент його укладення суперечив вимогам закону, а саме приписам ст. ст. 316, 317, 319, 759 та 761 Цивільного кодексу України, що вважає підставою для визнання його недійсним в силу положень ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. Також, скаржник вказує, що судом необґрунтовано відхилено його клопотання про відкладення розгляду справи, чим порушив право на судовий захист. Відповідно до цього, просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області у справі №907/418/23 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити; вирішити питання про розподіл судових витрат в суді першої та апеляційної інстанцій. Загальний розмір попередньо (орієнтовно) понесених відповідачем судових витрат, як вказує останній складає 45 882,65 грн. докази чого будуть подані, як вказує останній, в строки визначені процесуальним законом. Позивач - Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, у відзиві заперечує доводи апеляційної скарги вказуючи на те, що при укладенні договору між сторонами було досягнуто згоди, щодо істотних умов договору та визначено фігурні елементи мощення об`єктом оренди, погоджено умови припинення договору та встановлено щомісячну плату на підставі ставок, що затвердженні рішенням міської ради. Всі умови договору було погоджено із керівником ТОВ «Коралфенікс», який в свою чергу не був обмежений у волевиявленні та мав право погоджувати будь-які умови укладеного договору. При цьому відмічає, що в процесі розгляду даної справи заявлена заборгованість не спростована, доказів її сплати чи контррозрахунку відповідачем не подано. Щодо доводів апеляційної скарги , щодо відсутності доказів проведення відповідачем будівельних робіт вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи , оскільки відповідно до укладеного договору обов`язок орендної плати жодним чином не пов`язаний із виконанням будівельних робіт. Відповідно вважає, що вимога про стягнення з ТОВ «Коралфенікс» суми основної заборгованості в розмірі 1 072 104,19 грн. є правомірною та обґрунтованою, а апеляційна скарга є такою, що не підлягає задоволенню. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21 грудня 2023 року (головуючий суддя Малех І.Б., судді - Скрипчук О.С., Матущак О.І.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Коралфенікс", б/н від 04.12.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/3695/23, 01-05/3708/23 від 05.12.2023) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 08 листопада 2023 року у справі №907/418/23. Витребувано в Господарського суду Закарпатської області матеріали справи №907/418/23. 02.01.2024 в канцелярію суду поступили матеріали справи №907/418/23. В подальшому, ухвалою суду від 02.01.2024 (головуючий суддя Малех І.Б., судді - Скрипчук О.С., Матущак О.І.) призначено справу №907/418/23 до розгляду в судове засідання на 23 січня 2024 року на 14 год. 45 хв. З підстав, зазначених в ухвалі суду від 23.01.2024 розгляд справи відкладено на 13.02.2024. У зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Скрипчук О.С. на підставі розпорядження керівника апарату суду від 12.02.2024 №25 проведено автоматизовану заміну складу суду для розгляду апеляційної скарги (вх. № 01-05/3695/23) у справі №907/4158/23. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024 склад колегії по розгляду справи №907/418/23 визначено: головуючий суддя Малех І.Б., судді - Матущак О.І., Гриців В.М. 13.02.2024 розгляд справи відкладено на 12.03.2024 з підстав, зазначених в ухвалі суду від 13.02.2024. В судове засідання 12 березня 2024 року сторони участі уповноважених представників не забезпечили, причин нявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 13.02.2024, що підтверджується довідками про доставку такої до електронного кабінету, які підписані відповідальним працівником суду. 12.03.2024 клопотань про відкладення не поступало, а відтак з врахуванням наведеного, судова колегія ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах справи за відсутності уповноважених представників. Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників учасників процесу, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Закарпатської області від 08 листопада 2023 року у справі №907/418/23 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного. Обставини справи. 10.08.2020 між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (змінено назву на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, «Орендодавець») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коралфенікс» («Орендар») укладено договір № 31 від 10.08.2020 на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою суб`єкту господарювання комунальної власності територіальної громади м. Ужгород (а.с.12-14), предметом якого, згідно розділу 1 визначено, надання орендареві права на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою (фігурний елемент мощення) площею 805,0 м. кв. за адресою: м. Ужгороді, пл. Кирила і Мефодія, б/н для розміщення будівельного майданчика на умовах оренди. Пунктом 2.1.1. договору встановлено, що об`єкт надається у тимчасове користування відповідно до акту приймання-передачі. 10.08.2020 між сторонами підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі предмету договору, згідно якого Департамент міського господарства передав, а ТОВ «Коралфенікс» прийняв у строкове платне користування конструктивний елемент благоустрою - фігурний елемент мощення площею 805 м. кв. за адресою: м. Ужгороді, пл. Кирила і Мефодія, б/н для розміщення будівельного майданчика (а.с.15). Згідно вимог п. 6.1. договору, такий діє до завершення фактичного використання конструктивним елементом благоустрою, на якому влаштовано будівельний майданчик. Після закінчення виконання будівельних робіт орендар повідомляє орендодавця про демонтаж огорожі будівельного майданчика. Демонтаж огорожі фіксується актом комісії, в якому вказується дата демонтажу. Пунктом 3.1. договору, встановлено, що обов`язок внесення орендної плати орендарем виникає з дня укладення даного договору. Відповідно до п. 3.2. договору, орендар сплачує орендодавцеві плату за користування об`єктом щомісячно до 15 числа поточного місяця у розмірі 33 810,00 грн. за місяць, в тому числі ПДВ 5 635,00 грн. Згідно з п. 2.2.2. договору, орендар зобов`язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендодавцю вартість користування об`єктом за діючими на день сплати розрахунковими ставками, визначеними п. 3 рішення сесії Ужгородської міської ради від 18.10.2016 № 406 «Про порядок встановлення плати для тимчасового розміщення будівельних майданчиків». Як вказує позивач, орендар взяті на себе договірні зобов`язання, в частині своєчасності та повноти оплати орендних платежів не виконував, чим порушив умови договору, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 1150339,60 грн., в тому числі 1072104,19 грн. основного боргу та 78 235,41 грн. пені. Позивачем було направлено відповідачу ряд претензій про погашення заборгованості з вимогою сплатити вказані кошти (а.с.20-39), проте, заборгованість за договором № 31 від 10.08.2020 за період з 10.08.2020 по 30.04.2023 року не сплачено, в зв`язку з чим, просить стягнути таку в судовому порядку. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08 11 2023 позовні вимоги задоволені частково; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №31 від 10.08.2020 на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою комунальної власності територіальної громади м. Ужгорода в розмірі 1 072 104,19 грн., а в решті відмовлено, з чим не погодився відповідач подавши апеляційну скаргу. При перегляді оскаржуваного рішення, Західний апеляційний господарський суд керувався наступним: Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк За користування майном з наймача справляється плата , розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 ЦК України) Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, що кореспондується положенням ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України). Обставинами та матеріалами справи встановлено, що Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та ТОВ «Коралфенікс» укладено договір №31 від 10.08.2020 на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою суб`єкту господарювання комунальної власності територіальної громади м. Ужгорода. Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлено, що під час дії договору, Департамент міського господарства було перейменовано на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради Факт прийому-передачі орендованого майна в строкове платне користування підтверджується актом приймання-передачі від 10.08.2020, який підписано сторонами та скріплено печатками сторін. Згідно даного акту Департамент міського господарства передав а ТОВ «Коралфенікс» прийняв в строкове платне користування конструктивний елемент благоустрою - фігурний елемент мощення площе. 805 м. кВ. за адресою: м. Ужгород, пл.. Кирила і Мефодія, б/н для розміщення будівельного майданчика. Згідно з ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата , розмір якої встановлюється договором. Пунктом 3.2 договору встановлено, що орендар сплачує орендодавцеві плату за користування об`єктом щомісячно до 15 числа поточного місяця у розмірі 33810,00 грн. за місяць, в тому числі ПДВ 5636,00 грн. При цьому орендар (відповідач) зобов`язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендодавцю вартість користування об`єктом за діючими на день сплати розрахунковими ставками, визначеними рішенням сесії Ужгородської міської ради від 18.10.2016 №406 «Про порядок встановлення плати для тимчасового розміщення будівельних майданчиків» (підп. 2.2.2 п.2.2. договору). Проаналізувавши розрахунок позивача (а.с.10) в сукупності з умовами договору, матеріалам та обставинам справи, суд апеляційної інстанції встановив, що у відповідача є наявна заборгованість перед позивачем в сумі 1 072 104,19 грн. по договору №31 від 10.08.2020, яка не спростована відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76,77 ГПК України. Контррозрахунку матеріали справи не містять. В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що орендовані ним конструктивні елементи благоустрою не перебувають у власності територіальної громади міста , а тому орендодавець не мав права їх передавати в строкове платне користування. В зв`язку з чим, скаржник, вважає, що договір №31 на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою суб`єкту господарювання комунальної власності територіальної громади м. Ужгорода від 10.08.2020, що укладеним між відповідачем та позивачем на момент його укладення суперечив вимогам закону , а саме приписам ст. ст. 316, 317, 319, 759 та 761 ЦК України, що вважає підставою для визнання йог недійсним в силу положень ст. ст. 203, 215 ЦК України. Щодо даного, то суд апеляційної інстанції вказує, що в суді першої інстанції відповідачем не заперечено вимог позивача, відзиву на позов матеріали справи не містять, доказів того, що договір №31 від 10.08.2020 недійсним визнався, також не подано, а відтак дане свідчить про те, що твердження скаржника викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими. Поряд з сумою основної заборгованості, позивач просив стягнути з відповідача 78 235,41 грн. пені, в задоволенні чого відмовлено, з посиланням на те, що сторони не визначили розмір пені, як це передбачено вимогами законів, що не дозволяє суду встановити конкретний розмір пені, що погоджений сторонами та підлягає застосуванню судом у даному випадку. У відповідності до вимог ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно вимог п.4.1. договору встановлено, що у разі прострочення платежів, передбачених у п.3.2. цього договору, орендар сплачує на користь орендодавця пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення згідно з діючим на цей період законодавством , але не вище подвійної облікової ставки НБУ. З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції , що скільки сторонами не узгоджено в договорі конкретний розмір пені, то нарахування позивачем пені є неправомірним в зв`язку з чим, відмовлено в стягненні такої в розмірі 78235,41 грн. Дане сторонами не оспорюється. Щодо твердження скаржника про порушення судом першої інстанції прав на судовий захист в зв`язку з відхиленням його клопотання про відкладення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне: Судом першої інстанції обґрунтовано та повно досліджено питання, щодо клопотання скаржника про відкладення розгляду справи, яке подано 08.11.2023, із встановленням того, що заявником не підтверджено жодними доказами участь представника Ільницького М.П. у проведенні огляду в межах кримінального провадження №52023000000000459 від 06.09.2023. При цьому судом відмічено, що представник відповідача скористався своїми процесуальними правами і ознайомився з матеріалами справи, однак до 08.11.2023 від такого не надходило заяв, клопотань про поновлення строку на подання відзиву, чи про надання додаткових пояснень у справі щодо позовних вимог. Крім цього зазначено , що такими неодноразово подавались клопотання про відкладення розгляду справи від 13.07.2023, від 06.09.2023, від 04.10.2023 та від 08.11.2023, що може розцінюватись як зловживання процесуальними правами. З врахуванням наведеного доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в рішенні Господарського суду Закарпатської області від 08 листопада 2023 року в даній справі. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Закарпатської області ухвалив рішення від 08 листопада 2023 року у справі №907/418/23, з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, рішення Господарського суд Закарпатської області від 08 листопада 2023 року у справі №907/418/23 належить залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ «Коралфенікс» без задоволення. Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником. Керуючись ст.ст. 114, 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Коралфенікс", б/н від 04.12.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/3695/23, 01-05/3708/23 від 05.12.2023) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 08 листопада 2023 року у справі №907/418/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги - покласти на ТОВ «Коралфенікс».

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

5. Матеріали справи №907/418/23 повернути Господарському суду Закарпатської області. Повний текст рішення складено та підписано 25.03.2024. Головуючий суддя І.Б. Малех Суддя В.М. Гриців Суддя О.І. Матущак