Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 347/3172/23

Справа № 347/3172/23 Провадження № 33/4808/129/24 Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції ГОРДІЙ В. І. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 березня 2024 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., розглянувши матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05.12.2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ., жителя АДРЕСА_1 , не працюючого, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, а також стягнуто судовий збір, - в с т а н о в и в : Судом першої інстанції встановлено, що 11.11.2023 року близько 15.30 год. в с. Рожнів по вул. Бойчука, Косівського району, Івано-Франківської області, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Джип Гранд Черокі» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Однак, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху. Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, якій вважає, що постанова суду винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, внаслідок чого прийшов до безпідставного висновку про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення. Звертає увагу на те, що при розгляді справи судом першої інстанції були порушені вимоги ст. 268 КУпАП, оскільки суд першої інстанції безпідставно розглянув справу без його участі, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про те, що він належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи. Зазначає,що повістку про розгляд справи він не отримував, оскільки з 04 грудня 2023 року перебував на стаціонарному лікуванні в Косівській ЦРЛ. Вказує, що він не мав об`єктивної можливості надати суду пояснення та свої доводи і заперечення щодо складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення. Вважає, що суд першої інстанції неналежним чином дослідив обставини, які мають значення для розгляду провадження, не допитав свідків, які були безпосередньо під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Посилається на те, що він не керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння та не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Звертає увагу на те, що 11 листопада 2023 року в селі Рожнятів Косівського району він потрапив в ДТП, внаслідок якої отримав ряд тілесних ушкоджень, в тому числі струс головного мозку та перелом ребер. Йог було доставлено в медичний заклад та надано медичну допомогу, але він не перебував у стані алкогольного сп`яніння і не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння. Вважає, що судом першої інстанції не враховані вимоги ст.266 КУпАп щодо порядку проходження огляду водія транспортного засобу на стан сп`яніння та п. 7 Порядку направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або незгоди із його результатами, такий огляд проводиться у найближчому закладі охорони здоров`я. Звертає увагу на те, що до матеріалів провадження не долучено відеозаписів, які повинні були бути здійснені поліцейським у відповідності до вимог Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018р.. Вказує, що поліцейський у порушення вимог діючого закону не ознайомив його зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та не вручив копію протоколу, чим було порушено його право на захист, що є процесуальною перешкодою для притягнення його до адміністративної відповідальності. Вважає, що в матеріалах провадження відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують його винуватість у вчиненні правопорушення. Просить скасувати постанову судді, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився , хоча в установленому законом порядку був повідомлений про розгляд провадження. Матеріали справи містять достатні дані, які свідчать про те, що ОСОБА_1 був у встановленому законом порядку повідомлений про розгляд його апеляційної інстанції в Івано-Франківському апеляційному суду, однак жодного разу не з`явився до суду, не повідомив суд про причини неявки до суду та не просив відкласти розгляд провадження з метою забезпечення його права на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Апеляційний суд враховує, що особа, яка притягається до відповідальності самостійно, відповідно до принципу диспозитивності, вирішує питання щодо участі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії). Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційному порядку оскаржується рішення, яким ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення і в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв`язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції та його захисника не є обов`язковою. Так, провадження перебуває в суді апеляційної інстанції з 03.01.2024 року і розгляд провадження неодноразово призначався в суді апеляційної інстанції, однак ОСОБА_1 тривалий час не з`являвся до суду апеляційної інстанції, не повідомив суд про поважність причин неявки до суду, не подав клопотання про відкладення судового розгляду. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважав, що розгляд апеляційної скарги може бути проведений без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову судді залишити без змін з наступних підстав. Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності. Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомлена про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші. Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України») Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом. Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення. Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства. Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду. Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення. Так, враховуючи, що в апеляційній скарзі стверджується, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення та вказують на несправедливість призначеного стягнення, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне у повному обсязі перевірити вищевказані доводи. Так, в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу без його участі, чим порушив право на захист. Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у розгляді справи є беззаперечним і випливає з вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що право на участь в судовому засіданні суду першої інстанції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено ст.268 КУпАП, відповідно до якої, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Враховуючи наведене, перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить із сукупності обставин, які свідчать про наявність у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності об`єктивної реальної можливості бути присутнім у суді під час розгляду справи та організувати ефективний захист своїх інтересів, які свідчать про прийняття судом першої інстанції необхідних заходів щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про розгляд справи та враховує характер процесуальної поведінки вищевказаної особи протягом розгляду справи у суді. Апеляційний суд вважає, що саме такий підхід зможе забезпечити рівновагу між інтересами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства. З мотивувальної частини постанови суду першої інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , який на виклик до суду не з`явився , хоча був повідомлений про розгляд справи у встановленому законом порядку. В матеріалах провадження наявна заява ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами справи, яка зареєстрована судом 29.11.2023 року та зі змісту якої вбачається, що останній був ознайомлений із матеріалами справи, та отримав копію матеріалів ( а.п. 16). Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом обвинувачення та обізнаний про те, що в провадженні суду знаходиться справа про притягнення його до відповідальності на ч.1 ст.130 КУпАП, розгляд якої призначено на 05 12.2023 року. Апеляційний суд звертає увагу на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов`язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання. Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції, розглянувши справу без його участі порушив право на захист та не надав можливості належним чином організувати захист своїх інтересів, не відповідають дійсності. Разом з тим, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду першої інстанції та стверджує про його невинуватість у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що при оформленні поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху патрульна поліція керується Конституцією України, КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, іншими нормативно правовими актами. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. При цьому, згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, особа, яка керує транспортним засобом може відмовитись від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції тільки за наявністю обставин, які передбачені ст.17 КУпАП. Апеляційний суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп`янінням у встановленому законом порядку. Водій транспортного засобу може відмовитись від проходження огляду на стан сп`яніння як до проведення відповідного огляду, так і під час проведення такого огляду. Апеляційним судом не встановлені обставини, які свідчать про те, що працівниками поліції були порушені вимоги ст.266 КУпАП щодо порядку проходження огляду на стан сп`яніння. Зокрема, апеляційний суд звертає увагу на те, що огляд на стан сп`яніння взагалі не проводився, оскільки водій відмовився від проходження такого огляду. Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які підтверджують, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на визначення стану сп`яніння за допомогою приладу Драгер та у медичному закладі, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан алкогольного сп`яніння. Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів. В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 588971 від 11.11.2023 року (а.с. 1), водій ОСОБА_1 11 листопада 2023 року о 15 год. 30 хв. с.Рожнів вул. Бойчука керував транспортним засобом «Джип Гранд Черокі» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння.: запах алкоголю з порожнини рота,нестійка хода.Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився в присутності свідків. Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у відмові від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння та порушенні вимог ст.2.5 Правил дорожнього руху України. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою інспектором СРПП Косівського РВП старший лейтенант поліції Белмегою І.Д., з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, підписаний уповноваженою особою. Особа,яка притягається до адміністративного правопорушення ОСОБА_1 від пояснень та підпису відмовився. Також долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.2), згідно якого водій ОСОБА_1 11.11.2023 року о 17 год.17 хв. направлявся до КНП « Косівська ЦРЛ». Відповідно до вказаного направлення у ОСОБА_1 , були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з ротової порожнини. Вищевказане направлення повністю узгоджується із даними протоколу щодо наявності певних ознак сп`яніння у водія транспортного засобу. До матеріалів справи долучено акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 6), з якого вбачається, що даний огляд необхідно було провести у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Також додано Догоспітальний клінічний протокол хворого №7501 від 11.11.23, в якому зазначається стан хворого при поступленні та зазначено, що ОСОБА_1 мав головні болі, нудоту, позиви на блювоту, болі в ділянці отриманих травм (голови, грудної клітки, лівої половини тулуба, садни обличчя.) При огляді відчувається запах алкоголю. Вручено направлення на огляд щодо стану алкогольного сп`яніння. Хворому запропоновано пройти освідчення на вмісту алкоголю у повітрі, що видихається, однак останній відмовився. Хворому запропоновано провести визначення вмісту алкоголю у крові, однак останній відмовився.( а.п.7) Зі змісту вищевказаного протоколу огляду ОСОБА_1 вбачається, що лікарі медичного закладу вважали, що стан здоров`я водія транспортного засобу дозволяв йому пройти відповідний огляд на стан сп`яніння. Разом з тим, Відповідно до вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Вищевказаний порядок проведення огляду на стан сп`яніння застосовується у випадку необхідності проведення огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу з метою відсторонення його від керування транспортним засобом. Разом з тим, у тому випадку, коли працівник поліції не має можливості виконати вимоги ст.266 КУпАП та забезпечити проведення огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, який має ознаки сп`яніння та причетний до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, оскільки останній потребує надання йому медичної допомоги, складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо звинувачення у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння відбувається у відповідності до вимог національного законодавства на загальних підставах. При цьому, відповідно до вимог ст.251 КУпАП вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності доводиться доказами якими є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, відповідно до п.14 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858 8, 14. якщо водій учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов`язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров`я, куди він доставлений. Відповідно до п.8 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858 8, у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я. Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ПДР України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння, а виконати вимоги поліцейського, які спрямовані на забезпечення проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі. Таким чином, водій транспортного засобу повинен не тільки погодитись на проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, а і своєю процесуальною поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку. У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. До матеріалів справи долучено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАТ № 8122727 від 11.11.2023 року, відповідно до якої ОСОБА_1 порушила п.2.1 ПДР (водій керував транспортним засобом не маючи при собі посвідчення водія) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу за ч.1 ст.126 КУпАП. Як вбачається з рапорту поліцейського СРПП Косівського старший лейтенант поліції Белмега І.Д., що ним здійснювався виїзд в с.Рожнів, вул.Бойчука, де водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом ««Джип Гранд Черокі» д.н.з. НОМЕР_1 не впорався із керуванням та допустив з`їзд в кювет. Внаслідок ДТП є потерпілий пасажир ОСОБА_2 . Водій ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного приладу та у приміщенні Косівської ЦРЛ відмовився. На водія ОСОБА_1 за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння складено протокол з вчинення адміністративного правопорушення за ст.130 ч.1 КУпАП. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказаний рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника відділення поліції про законність своїх дій. Разом з тим, дані вищевказаного рапорту працівника поліції повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовності дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції та відео реєстратора службового автомобіля працівників поліції. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи про недопустимість використання відеозапису в якості належного та допустимого доказу, оскільки вищевказані відеозаписи здійснені у встановленому законом порядку та долучені до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення особою, яка складала вищевказаний протокол. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з відео реєстратора службового автомобіля працівників поліції, нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Зокрема, вищевказаними відеозаписами (а.с.10) зафіксовано, як працівники поліції прибули на місце вчинення ДТП та провели огляд місця події, встановили, що транспортним засобом керував саме ОСОБА_1 . Відеозаписом також зафіксовано перебування ОСОБА_1 у медичному закладі та його відмова від проходження огляду на стан сп`яніння. , Зокрема, відеозаписом зафіксовано, як лікар медичного закладу пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, надати можливість з`ясувати вміст алкоголю у повітрі, що видихається та вміст алкоголю в крові, роз`яснює ОСОБА_1 необхідність проведення такого огляду та його правові наслідки. Лікар зазначив, що так обстежують всіх хворих, які попадають в різні пригоди, а тому у разі наявності травм водії підлягають освідченню на алкоголь. На дану пропозицію ОСОБА_1 відповів відмовою. Після відмови проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння, працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 , про те, що стосовно нього буде складено протокол про адмінправопорушення за ст.130 ч.1 КУпАП. Відеозаписом зафіксовано як працівниками поліції складається відповідний протоколі про адміністративне правопорушення та його підписання свідками. Відеозаписом зафіксовано, що працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 суть висунутого обвинувачення та з`ясував, що останній відмовляється визнавати себе водієм транспортного засобу та підписувати протокол про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики ЄСПЛ у тому разі коли недотримання обов`язку повідомити у встановленому законом порядку про обвинувачення, трапилось з вини обвинуваченого, то він не може стверджувати про порушення прав сторони захисту (Ердоган проти Туреччини, Камбел і Фелл проти Сполученого Королівства) Зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджені судом відеозаписи мають достатньо високу інформативність, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Апеляційний суд вважає, відповідно до матеріалів справи та відеозаписів з відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що правовою підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння було саме виявлення працівником поліції явних ознак алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу та причетність його до вчинення ДТП внаслідок якої пасажир отримав певні ушкодження. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказаними відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, дозволяють встановити психологічне ставлення правопорушника до вчиненого правопорушення та інші обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника. Апеляційний суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що відповідно до ПДР України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння, а своєю поведінкою забезпечити реальну можливість проведення такого огляду і не створювати перешкоди для проведення такого огляду, висуваючи безпідставні умови, які значно ускладнюють або взагалі унеможливлюють проведення такого огляду. Посилання ОСОБА_1 про те, що він не відмовлявся від огляду на стан алкогольного сп`яніння є безпідставними та спростовуються долученими до справи відеозаписами. Доводи про те, що суд не допитав свідків по справі та прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення є неспроможними, оскільки сукупність досліджених судом доказів разом із відеозаписом, дозволяли суду встановляти обставини, які мають істотне значення для розгляду справи та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів. Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків. Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , будучи водієм транспортного засобу, відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення обране судом в мінімальних межах ч.1 ст.130 КУпАП відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами. Разом з тим, вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку для самого водія та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків. Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян. Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення. Зокрема, встановлена законодавцем санкція за ч.1 ст. 130 КУпАП, якою передбачена відповідальність за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, не передбачає призначення іншого стягнення ніж те, яке застосовано судом першої інстанції до правопорушника. При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами. Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки. Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами. Суд першої інстанції, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, призначив ОСОБА_1 справедливе стягнення, яке відповідає вимогам закону. Керуючись ст. 294 КУпАП ,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2023 року щодо ОСОБА_1 за ст.130 ч.1 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв