Ухвала КАС ВС № 300/3435/21

УХВАЛА 21 березня 2024 року м. Київ справа №300/3435/21 адміністративне провадження №К/990/35839/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Рибачука А.І., суддів: Коваленко Н.В., Бучик А.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу №300/3435/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ГУ ПФУ на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.05.2023, ухвалене судом у складі головуючого судді Біньковської Н. В. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2023, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді Мікули О. І., суддів: Курильця А. Р., Ніколіна В. В. ВСТАНОВИВ: І. РУХ СПРАВИ

1. У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправними дії ГУ ПФУ щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії відповідно до статей 49, 51, 55, 56, 65 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII); зобов`язати ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах, встановивши надбавку за п`ять років понаднормативного стажу з 01.06.2018.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, має трудовий стаж понад 25 років, відтак відповідно до вимог статті 56 Закону №796-XII в нього є право на отримання доплати до пенсії за п`ять років понаднормового стажу в розмірі п`яти відсотків від заробітку.

3. Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 12.05.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2023, частково задовольнив позовні вимоги. Визнав протиправними дії ГУ ПФУ щодо відмови у перерахунку позивачеві пенсії із збільшенням її розміру на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років відповідно до пункту 2 статті 56 Закону 796-XII. Зобов`язав ГУ ПФУ здійснити з 01.06.2021 перерахунок та виплату позивачеві пенсії з урахуванням доплати за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статті 56 Закону 796-XII, збільшивши пенсію на один відсоток заробітку за кожен рік роботи понад 20 років та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

4. Не погодившись з такими судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ГУ ПФУ звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2023 у справі №300/3435/21, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

5. Верховний Суд ухвалою від 27.11.2023 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції. 6. 21.11.2023 до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і має право на пільги, встановлені Законом № 796-XII. Позивач отримує пенсію за віком, призначену з 25.11.2010 на умовах визначених частиною першою статті 55 Закону № 796-ХІІ (пенсія за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим у встановленому порядку як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС) та має загальний стаж 25 років 3 місяці 27 днів. 10.06.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ із заявою, в якій просив привести його пенсійне забезпечення у відповідність до норм чинного законодавства (Конституції України та статей 49, 51, 55, 56 Закону № № 796-ХІІ) та дорахувати до пенсії п`ять відсотків від заробітної плати за п`ять років понаднормового стажу. ГУ ПФУ листом від 01.07.2021 № 4792-4421/Б-02/8-0900/21 повідомило позивачеві, зокрема про те, що з набранням чинності Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон №2148-VIII), змінилось правове регулювання щодо права на пенсію в повному розмірі громадян, віднесених до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений вказаний стаж і у зв`язку із цими змінами пункт 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ пов`язує збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений вказаною нормою стаж з призначенням пенсії на умовах визначених частиною другою статті 27 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), у зв`язку із чим проведення перерахунку пенсії відповідно до статті 56 Закону № 796-ХІІ з доплатою за понаднормовий стаж можливе тільки у разі призначення пенсії на умовах, визначених частиною другою статті 27 Закону №1058-IV. При цьому ГУ ПФУ у своєму листі зазначило, що у разі обрахунку розміру пенсії позивача за новими правилами наведеними вище, її розмір буде меншим попереднього, у зв`язку із чим відповідно відсутні підстави для його проведення. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, керувався тим, що позивач як особа, якій призначена пенсія на умовах, визначених положеннями Закону №796-XII, має право на перерахунок пенсії із збільшенням її розміру на один відсоток заробітку за кожний рік стажу роботи понад 20 років як це передбачено пунктом 2 статті 56 Закону 796-XII. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зміни до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII, які були внесені Законом №2148-VIII, не поширюються на осіб, яким пенсія була призначена до внесення зазначених змін. IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

9. В обґрунтування касаційної скарги ГУ ПФУ посилається на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення пункту 2 статті 56 Закону 796-XII та не врахували, що право на збільшення пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад встановлений зазначеною нормою стаж (для чоловіків - 20 років) виникає лише в разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону №1058-IV, а враховуючи, що позивачеві пенсія обчислена відповідно до частини першої зазначеної статті, підстави для здійснення перерахунку його пенсії відсутні.

10. У відзиві на касаційну скаргу позивач підтримує висновки судів попередніх інстанцій та зазначає, що касаційна скарга ГУ ПФУ є необґрунтованою, у зв`язку з чим просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. У цій справі спір виник у зв`язку із відмовою ГУ ПФУ нарахувати та виплатити позивачу надбавку за понаднормативний стаж, визначений пунктом 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ у період після змін, внесених до цієї норми Законом № 2148-VIII.

12. Оцінюючи доводи касаційної скарги про перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів встановила, що Верховний Суд вже розглядав справу з подібними правовідносинами та, зокрема у постановах від 23.10.2019 у справі №809/627/18, від 29.08.2022 у справі № 300/1390/19, від 06.09.2023 у справі №300/2091/21, від 10.01.2024 у справі № 300/168/21 та інших, у яких викладено правовий висновок про розповсюдження пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ в редакції змін, внесених Законом № 2148-VIII на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, та відповідно про те, що згідно із пунктом 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ (у редакції, що діяла на час її реалізації за заявою пенсіонера), умовою призначення надбавки за понаднормативний стаж є призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону №1058-IV. Пенсіонер, щодо якого не дотримано цієї умови, не має права на отримання надбавки за понаднормативний стаж.

13. Разом з цим, колегія суддів констатує, що Конституція України - це Основний Закон України, що закріплює головні засади організації держави та суспільства, утверджує конституційні права, свободи та обов`язки людини і громадянина, конституційний (державний і суспільний) лад.

14. Статтею 1 Конституції України проголошено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

15. Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

16. Згідно із статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

17. У свою чергу, частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

19. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій або не вчинення їх у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

20. Названі конституційні приписи, перебуваючи у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до установлених Конституцією України та законами України цілей їх утворення, в межах повноважень та у визначений спосіб.

21. Конституція України проголошує, що конституційні права і свободи, зокрема право людини на життя, гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга статті 22), що забороняється внесення будь-яких змін до Конституції України, якщо вони передбачають скасування прав і свобод людини і громадянина (частина перша статті 157). Не допускається також звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, в разі прийняття нових або внесення змін до чинних законів (частина третя статті 22).

22. Отже, за своїм змістом положення частини другої статті 22 Конституції України передбачають, з одного боку, обов`язок держави гарантувати конституційні права і свободи, а з другого - утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування конституційних прав і свобод.

23. Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

24. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

25. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).

26. Тож, захист фундаментальних прав і свобод конкретних людей, які зазнали негативного впливу з боку держави не має бути ілюзорним.

27. Згідно із статтею 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

28. Чорнобильська катастрофа торкнулася долі мільйонів людей. У багатьох регіонах, на величезних територіях виникли нові соціальні та економічні умови. Україну оголошено зоною екологічного лиха. Створення системи надійного захисту людей від наслідків Чорнобильської катастрофи потребує залучення значних фінансових, матеріальних та наукових ресурсів, що в свою чергу вимагає належного правового регулювання відповідних правовідносин.

29. Колегія суддів звертає увагу на юридичну позицію, викладену Конституційним Судом України у рішенні від 17.07.2018 № 6-р/2018, у пункті 3 якого він указав, що виходячи зі змісту статті 16 Основного Закону України Конституційний Суд України зазначає, що обов`язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Конституційний Суд України підкреслює, що необхідність збереження генофонду Українського народу викликана, перш за все, незадовільною екологічною ситуацією, спричиненою, зокрема, Чорнобильською катастрофою, наслідком якої стало погіршення стану здоров`я населення, демографічний занепад, зростання смертності потерпілого від Чорнобильської катастрофи населення, захворюваності дітей, підвищення рівня інвалідизації населення. Вкрай серйозними наслідками, породженими цією катастрофою, є також проблеми соціально-психологічного характеру у постраждалих від Чорнобильської катастрофи громадян. Отже, виконання державою обов`язку щодо збереження генофонду Українського народу потребує належного обсягу державних видатків, зокрема, у сферу охорони здоров`я, соціального забезпечення та їх ефективного використання; підтримання у належному стані санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, створення ефективних заходів щодо попередження захворювань, зниження ризиків для здоров`я людини, що пов`язані з радіоактивним забрудненням значної території та негативним впливом цього фактора на довкілля та громадян.

30. Тож, виходячи зі змісту статті 16 Основного Закону України обов`язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

31. Встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов`язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов`язку (пункт 4 рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018).

32. Також, Конституційний Суд України у рішенні від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що «відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов`язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров`я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров`я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави» (пункт 4 мотивувальної частини).

33. У рішенні у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 Конституційний Суд України, зокрема, встановив, що Закон № 796-ХІІ визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди; Конституційний Суд України неодноразово констатував, що Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави (абзаци одинадцятий, чотирнадцятий пункту 5 мотивувальної частини).

34. Відтак, скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов`язку держави, передбаченому у статті 16 Основного Закону України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України, оскільки ці норми Конституції України зобов`язують державу нести відповідальність за впровадження системи заходів щодо розв`язання проблем, пов`язаних із забезпеченням захисту прав, інтересів, гарантій, наданих особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

35. В ухваленому на виконання статті 16 Конституції України Законі № 796-ХІІ, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб - комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій.

36. Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.

37. При цьому, у пункті 6 свого рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018 Конституційний Суд України вказав на те, що рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має бути таким, щоб забезпечувати їм гідне життя, і не повинен залежати від майнового стану їх сімей. Обмеження чи скасування пільг для осіб, на яких поширюється дія Закону № 796-ХІІ, без відповідної рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо забезпечення соціального захисту цієї категорії осіб. У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або запроваджені рівноцінні чи більш сприятливі умови соціального захисту.

38. Відтак, повертаючись до спірних відносин, колегія суддів зазначає, що на час призначення позивачу пенсії (25.11.2010) діяла редакція пункту 2 статі 56 Закону № 796-ХІІ, згідно із якою право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

39. У подальшому Законом № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017, зокрема, до пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

40. Відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

41. Отже правове регулювання щодо права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж змінилось і у зв`язку із цими змінами Закон № 796-ХІІ пов`язує збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж встановлений пунктом 2 статті 56 цього Закону з призначенням пенсії на умовах, визначених частиною другою статі 27 Закону № 1058-IV.

42. Водночас, колегія суддів наголошує на конституційному принципі незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, який сформульований, зокрема, у рішеннях Конституційного Суду України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях цього Суду від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, а також від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

43. Так, Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.1997 № 1-зп висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

44. У рішенні від 03.10.1997 № 4-зп Конституційний Суд України також зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - «наступний закон скасовує попередній».

45. Отже, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правовим актом, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, згідно з висновком, що міститься у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема: негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

46. Перша форма застосовується у разі, якщо нормативно-правовий акт прийнято на момент виникнення правовідносин (особа отримала право на застосування стосовно себе цього акта або його положень та фактично розпочала процес реалізації відповідного права). У випадку, якщо у новоприйнятому нормативно-правовому акті визначено особливий порядок набрання ним чинності, у тому числі визначено перехідний період, під час якого залишаються чинними окремі норми скасованого ним нормативно-правового акта, застосовується ультраактивна форма. Третя форма дії є актуальною у разі прийняття нормативно-правових актів, які пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

47. Разом з цим, пенсія за віком призначена позивачу до внесення змін до пункту 2 статі 56 Закону № 796-XII, тобто в силу вимог статті 58 Конституції України такі зміни не позбавляють позивача права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж, оскільки таке право він набув значно раніше, ніж набрав чинності Закон № 2148-VIII, яким було внесено зміни до пункту 2 статі 56 спеціального Закону № 796-XII. Розповсюдження на позивача нових правил виплати надбавки за понаднормативний стаж в залежності від призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону № 1058-IV свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав позивача, що в силу статі 22 Конституції України, є неприпустимим.

48. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду, зокрема від 23.10.2019 у справі №809/627/18, від 29.08.2022 у справі № 300/1390/19, від 06.09.2023 у справі №300/2091/21, від 10.01.2024 у справі № 300/168/21 та інших, у яких викладено правовий висновок про розповсюдження пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ в редакції змін, внесених Законом № 2148-VIII на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, та відповідно про те, що згідно із пунктом 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ (у редакції, що діяла на час її реалізації за заявою пенсіонера), умовою призначення надбавки за понаднормативний стаж є призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону №1058-IV. Пенсіонер, щодо якого не дотримано цієї умови, не має права на отримання надбавки за понаднормативний стаж.

49. Відповідно до частини першої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.

50. Згідно зі частиною першою статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

51. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу (частина четверта статті 347 КАС України).

52. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи № 300/3435/21 (касаційне провадження № К/990/35839/23) на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу - судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав. Керуючись статтями 346, 347 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ: Справу № 300/3435/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - передати на розгляд судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... А.І. Рибачук Н.В. Коваленко А.Ю. Бучик , Судді Верховного Суду