Постанова 4803 № 209/5554/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2730/24 Справа № 209/5554/23 Суддя у 1-й інстанції - Лобарчук О.О. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 березня 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: судді - доповідача Халаджи О. В. суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 грудня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання (суддя першої інстанції ОСОБА_3 , повний текст рішення складено 25 грудня 2023 року), В С Т А Н О В И В: У вересні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на його утримання аліменти у розмірі 1/ частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з моменту пред`явлення позову до суду і до закінчення навчання, однак не довше, ніж до досягнення позивачем двадцяти трьох років. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 грудня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на його утримання у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 26.09.2023 року, на час навчання до 30.06.2025 року, але не більш ніж до досягнення ним 23-х років. Стягнуто з ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073,60 гривень. Із вказаним рішенням суду не погодився позивач ОСОБА_1 , та подав апеляційну скаргу, вважає, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та без належного з`ясування обставин справи. Мотивує скаргу тим, що відповідачка має змогу надати матеріальну допомогу своєму повнолітньому сину у розмірі 1/4 частини доходу, який дійсно потребує її підтримки і допомоги, але добровільно уникає. Вказує, що до відзиву не було надано жодної квитанції щодо дійсної сплати орендної плати та сплати комунальних послуг за орендовану квартиру. ОСОБА_1 , просив рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Від представника ОСОБА_2 ОСОБА_4 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він наголошує на тому, що 1/8 частина доходів відповідача щомісячно становитиме 3500-4000 грн., що достатньо для покриття матір`ю 50% потреб студентського життя студента який мешкає з батьком, бабусею та дідусем, не сплачує за проживання та харчування в поза навчальний період, періодично навчається дистанційно вдома, не отримує стипендію через пропуски лекцій, а саме проїзду по місту в обидві сторони по 14 грн. кожний (22 дн. х 28 грн. = 616 грн.), харчування (22 дн. х 50 грн. = 1100 грн.), придбання канцтоварів та учбових матеріалів (1000 грн.), придбання одягу (1000 грн.), що в сукупності з допомогою батька в такому самому розмірі становитиме 7000- 8000 грн. на місяць і буде достатнім для гармонійного розвитку позивача. ОСОБА_4 , просив оскаржуване рішення залишити без змін. Згідно п.1 ч.4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянути справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексації аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження». Згідно частини 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. В даній справі позовні вимоги про стягнення аліментів, а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданогоВідділом управління РАЦС при Уряді Республіки Саха (Якутія) по Мирнинському районі, батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .(а.с.4). Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18.01.2022 року шлюб зареєстрований 28 квітня2006 року у Відділі Управління РАЦС при Уряді Республіки Саха (Якутія) по Мирнинському районі, актовий запис № 107, між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - розірваний. (а.с.5-6). Позивач ОСОБА_1 є студентом ІІІ курсу Придніпровського металургійного фахового коледжу, групи КМ-211/9 форма навчання денна, навчається за рахунок державного бюджету. Термін закінчення навчання 30.06.2025 року, що підтверджується довідкою (а.с.7). Згідно довідки про доходи, виданої Придніпровським металургійним фаховим коледжем, студент ОСОБА_1 стипендію не отримує, сума доходу за період з 01.09.2022 року по 28.02.2023 року становить 0,00 грн. (а.с.8) Згідно довідки про доходи, виданої Придніпровським металургійним фаховим коледжем, студент ОСОБА_1 стипендію не отримує, сума доходу за період з 01.03.2023 року по 31.08.2023 року становить 0,00 грн. (а.с.9) В заявленому позові позивач стверджує, що матеріальну допомогу на його утримання відповідач не надає. Згідно довідки про доходи від 09.11.2023 року, ОСОБА_2 дійсно працює в ТОВ «М`ясна фабрика «Фаворит Плюс», на посаді оператора розфасовувально-пакувального автомата, загальна сума її доходу за період з листопада 2022 року по жовтень 2023 року складає 209484,59 грн. (а.с.23) Згідно довідки КЗ «Ліцей №21» КМР №470 від 08.11.2023 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , навчається в 9Б класі комунального закладу «Ліцей №21» Кам`янської міської ради. (а.с.24) 09.08.2023 року членами комісії КП КМР «Добробут» складений акт №297 про проживання, згідно якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею проживає без реєстрації ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з травня 2023 року та по теперішній час, про підтверджують сусіди. (а.с.25) Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу ВМЕ №952449, реєстр. №949 від 09.07.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Огнєвою Н.О. (а.с.26) Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 24.11.2023 року, відомості щодо наявності права власності на нерухоме майно у ОСОБА_2 відсутні. (а.с.27, 28) 03.10.2021 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 укладено договір оренди житлового приміщення, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування житлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Розмір щомісячної орендної плати складає 2500,00 грн. Строк дії договору до 03.10.2022 року. (а.с.29-30). Частково задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, який продовжує навчання, та не досяг 23 років, строк навчання, якого закінчується 30 травня 2025 року, навчальний заклад знаходиться на території міста Кам`янське, вартість навчання та вартість проживання в гуртожитку ним не відшкодовуються, а також те, що на утриманні відповідача знаходиться неповнолітня дочка, власного житлового приміщення відповідач не має та несе витрати на оренду житла, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову про стягнення аліментів у розмірі 1/8 частини заробітку відповідача, щомісячно, на період навчання сина, але не більше ніж до досягнення ним 23-річного віку у зв`язку з тим, що він потребує матеріальної допомоги від матері, яка згідно закону повинна утримувати дитину на період навчання і має можливість це робити, розмір аліментів, суд вважає обґрунтованим та доцільним. Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. При цьому Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітнім сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дитина. Аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про встановлення розміру аліментів в розмірі 1/8 частини доходу відпоідачки починаючи з 26.09.2023 року і до 23-х років, ,врахувавши при цьому вимоги ст.182 СК України, а саме: стан здоров`я, матеріальне становище сторін по справі та можливість відповідача надавати допомогу на утримання сина, який продовжує навчання. Статтею 199 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Правовідносини батьків по утриманню повнолітніх дочки, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, із урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про те, що повнолітня дочка відповідача, яка навчається у вищому навчальному закладі, а тому стягнення аліментів з батька на її утримання аліментів є необхідним, оскільки обов`язок з утримання дитини покладається на обох батьків. Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що відповідачка має змогу сплачувати аліменти у більшому розмірі, спростовуюються наявними в матеріалах справи доказами та обставинами,а саме, наявність неповнолітньої другої дитини, та відсутність власного житла, що змушує відповідачку сплачувати грошові кошти за орендовану квартиру. Позивачем не наведено достатньо підстав на підтвердження його доводів, що саме заявлена сума аліментів йому необхідна для покриття його потреб. Апеляційний суд наголошує на тому, що позивачем не спростовано посилання суду першої інстанції на ті обставини, що позивач проживає разом із батьком, бабусею та дідусем, тобто, більша частина витрат покладається на останніх, а тому доводи позивача, що йому необхідно саме той розмір аліментів, який ним був заявлений у позовній заяві ОСОБА_1 , не доведено. Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що обов`язок утримання дітей покладається на обох батьків. Докази та обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував та є однаковими з доводами які були викладені у позовній заяві. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Отже, судове рішення в даній справі ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду попередньої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував. Керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: О.В. Халаджи О.Д. Канурна Т.В. Космачевська