Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/2486/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/2486/23 пров. № А/857/20560/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Качмара В.Я., Затолочного В.С., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року (суддя Качур Р.П., м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у лютому 2023 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив: визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 07.11.2022 № 2000-0303-9/76891 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком; зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву позивача від 31.10.2022 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до загального страхового стажу період роботи у Російської Федерації з 01.06.2004 по 16.02.2016, з урахуванням висновків суду. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області прийнято рішення від 07.11.2022 № 2000-0303-9/76891, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах. Відмову вмотивовано тим, що до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи у Російській Федерації з 01.06.2004 по 28.02.2016 з огляду на не підтвердження органами Пенсійного фонду Російської Федерації сплати страхових внесків за вказаний період трудової діяльності позивача. Позивач вважає, що вказаний страховий стаж підлягає зарахуванню до загального страхового стажу роботи позивача, з огляду на зазначення вказаного періоду роботи у трудовій книжці позивача, а також з огляду на надання позивачем довідок, якими підтверджується факт відрахувань в Пенсійний фонд Російської Федерації. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії від 07.11.2022 № 2000-0303-9/76891. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.10.2022 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до загального страхового стажу період роботи у Російської Федерації з 11.06.2004 по 16.02.2016, з урахуванням висновків суду. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що для призначення пенсії позивачу за його заявою від 31.10.2022, позивачу слід мати не менше 29 років страхового стажу. Зазначив, що обов`язковою умовою для зарахування періодів роботи особи після 01.01.2004 є нарахування та сплата страхових внесків за ці періоди роботи. Періоди роботи з 01.01.2004 зараховуються до страхового стажу на підставі даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Вказує, що відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку 22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявності трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що згідно із записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 15.02.1983 позивач, ОСОБА_1 , працював, зокрема, з 11.06.2004 по 16.02.2016 працював у дочірньому товаристві з обмеженою відповідальністю «Бурова компанія ВАТ «Газпром» (Бургаз) філія «Тюменьбургазу» Управління «Сервісбургаз» (Тюменська область м. Новий Уренгой Крайня Північ Російська Федерація). ОСОБА_1 31.10.2022 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення йому пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 2000-0303-9/76891 від 07.11.2022 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком. Відмову обґрунтовано тим, що необхідний страховий стаж для призначення пенсії позивачу становить 29 років. Встановлено, що стаж роботи позивача становить 21 рік 0 місяців 18 днів, що є недостатнім для призначення пенсії позивачу. При цьому, до стажу роботи не зараховано період роботи в Російській Федерації з 01.06.2004 по 28.02.2016 оскільки для зарахування такого періоду позивачу слід долучити довідку з управління Пенсійного фонду Російської Федерації про сплату страхових внесків. Довідками № УРБ/01/092/-7893 від 29.10.2018, виданими ТзОВ «Газпром буріння» підтверджується факт сплати роботодавцем позивача відрахувань до Пенсійного фонду Російської Федерації відповідно до встановлених з 01.09.1991 тарифів. Довідкою № УРБ/0115/01141-8596 від 15.11.2018, виданою ТзОВ «Газпром буріння» підтверджується пільговий характер роботи позивача. У зв`язку з не зарахуванням періоду роботи з 01.06.2004 по 16.02.2016 в Російській Федерації, позивач вважає оскаржуване рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню. Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що наданими відповідачам документами підтверджується факт роботи позивача на посадах в ТзОВ «Газпром буріння» та зайнятість позивача за відповідними професіями. При цьому, вищевказані довідки підтверджують факт сплати відрахувань із заробітної плати позивача до Пенсійного фонду Російської Федерації. У зв`язку із цим стаж роботи ОСОБА_1 з 11.06.2004 по 16.02.2016 підлягає зарахуванню до загального страхового стажу позивача. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З аналізу частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, статті 23 Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України слідує, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV). Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV з наступними змінами та доповненнями, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності вказаним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених зазначеним Законом. Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років (ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV). Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктами 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Згідно із записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 15.02.1983 позивач, ОСОБА_1 , працював, зокрема, з 11.06.2004 по 16.02.2016 працював у дочірньому товаристві з обмеженою відповідальністю «Бурова компанія ВАТ «Газпром» (Бургаз) філія «Тюменьбургазу» Управління «Сервісбургаз» (Тюменська область м. Новий Уренгой Крайня Північ Російська Федерація). Щодо періодів роботи позивача з 11.06.2004 по 16.02.2016 слід зазначити наступне. На підтвердження вказаного періоду роботи позивачем подано копію трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.02.1983, де зроблено записи № 25-33, а також довідки № УРБ/01/092/-7893 від 29.10.2018, видані ТзОВ «Газпром буріння», вказане не є спірним питанням в даній справі. У вказаних довідках підтверджується факт сплати роботодавцем позивача відрахувань до Пенсійного фонду Російської Федерації відповідно до встановлених з 01.09.1991 тарифів. Водночас, відповідачем не зараховано вказаний стаж роботи позивача з огляду на відсутність довідки з управління Пенсійного фонду Російської Федерації про сплату страхових внесків. На вказану обставину також покликається в апеляційній скарзі. Правовідносини подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» регулюються Порядком, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок № 22-1). Згідно з пп. 2 п. 2.1. Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком, разом з іншими, додаються документи: про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №

637. Разом з цим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (ст. 62 Закону № 1788-XII, п. 1 Порядку № 637). Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Згідно із ст. 11 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України та Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн (дата підписання: 14.01.1993), документи, видані з метою реалізації цієї Угоди на території однієї Сторони за встановленою формою, або їх копії, засвідчені в установленому порядку, приймаються на території іншої Сторони без легалізації. Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Частинами 1-3 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Статтею 4 Закону № 1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України та складається поряд з національним законодавством, із міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору. Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань здійснює міжнародне співробітництво, забезпечує виконання зобов`язань, узятих за міжнародними договорами України з питань, що належать до його компетенції (пп. 13 п. 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 280 від 23.07.2014). Статтею 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України та Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн (дата підписання: 14.01.1993) встановлено, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. При цьому, згідно зі ст. 7 цієї Угоди питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі. Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (ст. 5). Згідно з ч. 2 ст. 6 цієї Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою. При цьому, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР до 01 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації (ст. 11 Угоди), а Держави-учасниці Співдружності, у свою чергу, беруть на себе зобов`язання вживати необхідних заходів до встановлення обставин, що мають вирішальне значення для визначення права на пенсію (ст. 10 Угоди). Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з 01.01.2023 Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. Однак, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що припинення участі в цій Угоді, не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, так як такий стаж набутий до ухвалення такого рішення. При цьому, частина 2 статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення передбачає, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають. Матеріалами справи підтверджується факт роботи позивача з 11.06.2004 по 16.02.2016 у ТзОВ «Газпром буріння». Відповідно до наявних у матеріалах справи письмових доказів ТзОВ «Газпром буріння» знаходиться на території Російської Федерації. Вказане не заперечується відповідачами. Відтак поряд з нормами національного законодавства підлягають застосуванню норми міжнародних договорів. Для підтвердження періодів роботи в ТзОВ «Газпром буріння», що підлягають зарахуванню до загального страхового стажу, відповідачу було надано довідки № УРБ/01/092/-7893 від 29.10.2018, видані ТзОВ «Газпром буріння» про його заробіток, який враховується при обчисленні пенсії. Вказана обставина не заперечується відповідачами. Таким чином, наданими відповідачам документами підтверджується факт роботи позивача на посадах в ТзОВ «Газпром буріння» та зайнятість позивача за відповідними професіями. Стосовно покликань апелянта на те, що за період роботи після 01 січня 2004 року додатково має надаватись інформація про сплату страхових внесків. Апеляційний суд зазначає, що зміст кожної з наданих довідок засвідчує факт відрахування у відповідних періодах страхових внесків за встановленими ставками з заробітної плати позивача до Пенсійного фонду Російської Федерації. Стосовно покликання апелянта на те, що російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Колегія суддів зазначає, що одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода від 13.03.1992). Відповідно до статті 1 Угоди від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди. Отже, дія цієї угоди розповсюджувалася на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди. В силу положень статті 6 Угоди від 13.03.1992, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Відповідно до статті 11 зазначеної Угоди від 13.03.1992, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації. З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії. Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховуються при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Колегія суддів зазначає, що положення цієї Угоди були чинними на момент роботи позивача у спірних періодах та на момент звернення позивача з заявою про призначення йому пенсії (31.10.2022). Дія цієї Угоди припинена згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 639 від 24.06.2023. При цьому суд враховує, що 29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві. Постанова набрала чинності 02.12.2022. Водночас, відповідно до пункту 2 статті 13 Угоди про гарантії пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають. Отже, зі змісту наведеного слід враховувати, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов`язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в Росії. Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17. Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зарахування до стажу роботи позивача періоду його роботи з 11.06.2004 по 16.02.2016 та необхідність повторного розгляду заяви, з урахуванням висновків суду. Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення адміністративного позову. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року у справі № 380/2486/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді В. Я. Качмар В. С. Затолочний